Екологія фінансів - Архів - dt.ua

Екологія фінансів

4 лютого, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №4, 4 лютого-11 лютого

Павло Ігнатенко — народний депутат, член фракції «Наша Україна», член комітету Верховної Ради з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією — справді нове обличчя в Кабміні...

Павло Ігнатенко — народний депутат, член фракції «Наша Україна», член комітету Верховної Ради з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією — справді нове обличчя в Кабміні. Народився 02.06.1973. Освіта: Київський державний економічний університет. Економіст. До моменту виборів був керівником проектів ЗАТ «Альфа-банк», безпартійний.

Малопривабливе, на перший погляд, крісло міністра екології в новому Кабінеті міністрів спричинило досить жорстку боротьбу між претендентами. ЗМІ обговорювали шанси в основному двох кандидатів-важкоатлетів: екс-міністрів Юрія Костенка й Івана Зайця. Здалеку за боротьбою спостерігав ще один «екс» — представник Партії зелених Сергій Курикін. Крім того, розглядалася ще низка кандидатур із інших партій. Таку увагу до майже маргінального крісла пояснити просто — заявлений Президентом Ющенком курс на євроінтеграцію передбачає різке зростання уваги до екології. Саме тут найближчим часом обертатимуться величезні кошти, до рішень саме цього міністра значною мірою буде прикуто увагу Європи. Якщо Ющенко свої обіцянки євроремонту України виконає, наше суспільство, яке звикло ставитися до екології поблажливо, невдовзі переконається: вага нового міністра швидко зростає й навіть перетягне вагу портфелів деяких членів Кабміну.

Природно, ті, хто усвідомлював реальне місце екології в сучасному, цивілізованому світі, не поставився легковажно до можливості сісти в зазначене крісло. У цьому зв’язку цікаво обговорити перспективи новоспеченого міністра. Поки що Павло Ігнатенко — фігура малознайома в українському політичному істеблішменті. Приміром, Іван Заєць — найближчий конкурент Павла Миколайовича в боротьбі за цю посаду — довго не міг пригадати свого колегу за фракцією в парламенті. «Зелені», професійні захисники природи, поставилися до новоспеченого міністра стримано.

Попередній екологічний міністр Поляков продемонстрував усім, як багато можна зробити, маючи обмежені повноваження. Він показав, як можна роздерибанити заповідні землі, санаторні зони, розташовані в привабливих місцях біля моря чи озер. Роздати навіть території наукових інститутів...

У зв’язку з цією енергійною діяльністю попередника досвід колишньої роботи Павла Ігнатенка в комітеті Верховної Ради з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією для екологічного міністра може виявитися неоціненним. Якщо йому вдасться повернути заповідникам награбоване, відновити статус туберкульозних санаторіїв біля моря, захистити Шацькі озера, він заслужить найвищих похвал. Якщо ж новий міністр зможе піднятися над уже вельми збляклою ідеологією «зеленого комунізму» й обіпертися на сучасну теорію сталого розвитку, він запам’ятається українцям як цілком успішний міністр уряду, із котрим народ пов’язує стільки надій.

Те, що шанси в Павла Миколайовича проявити себе є, засвідчує і його економічна освіта, підтверджена успішною роботою топ-менеджера у відомій фірмі ЗАТ «Альфа-банк».

Крен в уряді Юлії Тимошенко в бік ефективного менеджменту обнадіює. Світовий досвід показує, що лише в такий спосіб екологія стає не тільки ефективною, а й рентабельною. Ще одна підстава для оптимізму — Юлія Тимошенко збирається об’єднати екологію з ресурсами, як це прийнято в успішних країнах Європи. Це, до речі, додасть міністерству економічної ваги. Тільки б на користь країні й бюджету...

У програмі уряду не відбито завдання, які стоять перед новим міністром. Тому спробуємо сформулювати бодай головні з них.

1. Передусім Павлу Миколайовичу доведеться дотримуватися політики, що здобуває дедалі більшу популярність серед молоді. У ній органічно поєднуються прагнення до політичної й економічної свободи, соціальної справедливості й екологічної безпеки.

2. Необхідно швидше впровадити модель екосоціальної економіки, яка сьогодні є найнадійнішим інструментом демонтажу олігархічної системи й тіньової економіки.

3. А для того, аби успішно реалізувати перші два пункти, потрібно буде на керівні посади призначити сучасно мислячих, по-європейському орієнтованих професіоналів…

А як ставляться до нового призначення відомі зубри екології в Україні?

Геннадій Руденко, голова комітету Верховної Ради з питань екологічної політики, природокористування й ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи:

— Павло Ігнатенко — призначення Президента, а не прем’єра. Я віддаю йому належне, та знаю Павла Миколайовича як фінансового аналітика. Як фахівець в галузі екології він мені не відомий. Що ж — не святі горшки ліплять. Сподіватимемося, що він знайде себе в цій сфері.

Віталій Кононов, голова Партії зелених:

— Мені важко уявити міністра екології, котрий не «зелений». Це має бути в людини в душі. На мою думку, в Україні був лише один ефективний міністр, який займався екологією. Його ім’я — Сергій Курикін. Не подумайте, що я хвалю його, бо він із нашої партії. Він справді найкращий.

А про Павла Ігнатенка нам достеменно відомо лише одне — він чудовий «танцюрист». Що ж, ваш вихід, Павле Миколайовичу.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №1287, 21 березня-27 березня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво