ЄЕПЕЙСЬКИЙ ВИБІР - Архів - dt.ua

ЄЕПЕЙСЬКИЙ ВИБІР

19 вересня, 2003, 00:00 Роздрукувати Випуск №36, 19 вересня-26 вересня

З ЄЕПом вас. Те, від чого Україні вдавалося ухилитися, відкрутитися й відбитися протягом дванадцяти років, її все-таки наздогнало...

З ЄЕПом вас.

Те, від чого Україні вдавалося ухилитися, відкрутитися й відбитися протягом дванадцяти років, її все-таки наздогнало. Переслідувач, що приймав спочатку вигляд Митного союзу, який потім перетворився на ЄврАзЕС, обтрусився, причепурився, змінив прізвище на ще благозвучнішу й Україну таки заарканив. Учора, після підписання «шлюбного контракту», у Ялті з цього приводу пили кримське шампанське. Гірко. Дуже гірко.

Вилучення лише кількох літер із уже звичного словосполучення дозволило Президенту України перетворити європейський вибір країни на єепейський.

Нам поки що невідомий точний зміст підписаних президентами України, Росії, Білорусі й Казахстану документів про створення Єдиного економічного простору. Як повідомлялося, робота над ними не припинялася до останнього моменту. Проте запевнення російських джерел про те, що ці документи практично не відрізняються від схвалених Групою високого рівня, події останнього тижня в Україні й повідомлення про те, що єдине застереження, на яке все-таки насмілився Леонід Кучма, не згадує про європейську та євроатлантичну інтеграцію, не дають підстав для оптимізму й надій на те, що в Ялті Президент Кучма підписав документи, які відповідають національним інтересам України.

Процедурні лабіринти

Аналіз та обговорення підписаної Угоди про формування ЄЕП ще попереду. А поки що хочеться поговорити про далеко не прозору процедуру укладання цього міжнародного договору України. Як ви пам’ятаєте, Кабінет міністрів двічі — 3 і 10 вересня — після гострої дискусії відкладав ухвалення остаточного рішення з єепівського питання й мав винести свій вердикт минулої середи 17 вересня. Яким же був подив прибулих на засідання уряду журналістів і народних депутатів, коли цього питання на порядку денному не виявилося. Прем’єр Янукович, наче нічого й не сталося, бадьоро доповідав про бюджет. Питання про ЄЕП підняли депутати, і відповідь вони почули таку: уряд України дійшов рішення щодо проекту документів про створення ЄЕП, у зв’язку з чим це питання й не виноситься на засідання Кабміну в середу.

Коли та як було ухвалено рішення, хто з міністрів його підтримав, нам не вдалося з’ясувати досі. Можливо, депутатам, якщо в них ще не згас інтерес до цієї теми і вони проведуть власне розслідування, поталанить більше. У середу їм пояснили, що нібито рішення було затверджено на минулому засіданні КМ. На минулому — якому? Третього вересня? Десятого? Але ж після них офіційно повідомлялося, що розгляд цього питання переноситься. Це саме підтверджують і депутати, присутні на засіданні 10.09.03, які чули на власні вуха, як трьом профільним міністерствам доручалося розробити застереження до Угоди, що готується. Нагадаємо ще про один факт, про який у полум’ї баталій, можливо, забули: минулої п’ятниці, 12.09.03, Володимир Литвин на ранковому засіданні парламенту повідомив, що В.Янукович звернувся до Верховної Ради з листом, що містить прохання розглянути питання ЄЕП «на наступному тижні у вівторок перед засіданням уряду в середу». Отже, 10 вересня рішення ще не було.

Як натякнуло нам одне поінформоване джерело, члени уряду збиралися ще рано вранці 17.09.03 — до того, як на 10 ранку в зал для засідань підтягнулися журналісти й депутати. Перевірити цю інформацію після засідання КМ безпосередньо в членів уряду нам не вдалося — рішуче налаштованих журналістів, котрі перегородили прохід до ліфтів і східців, загнали в прес-центр, замкнули там на ключ і не випускали доти, поки В.Янукович, М.Азаров і їхні колеги не залишили сьомий поверх, де проходило засідання.

Якщо хтось ще, приміром, профільні комітети ВР або, скажімо, спеціально створена парламентська тимчасова слідча комісія зацікавиться процедурою підготовки документів щодо ЄЕП, то звернемо їхню увагу на положення Конституції України й закону про міжнародні договори. Відповідно до п. 31 ст. 106 Основного Закону, акти Президента України, видані в рамках повноважень (серед яких і передбачено пунктом 3 цієї ж статті повноваження представляти державу в міжнародних відносинах, здійснювати керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, вести переговори й укладати міжнародні договори України), скріплюються підписами прем’єр-міністра України й міністра, відповідального за акт і його виконання. Тож було б цікаво перевірити, чи виконано всі необхідні процедури, описані в ст.3 закону про міжнародні договори, до затвердження рішення про початок проведення переговорів. І чи є всі необхідні підписи на рішенні про проведення переговорів щодо ЄЕП, а також на документах, які визначають уповноважених осіб вести переговори з цього питання, приймати текст договору тощо. Загалом, юристам тут є в чому покопатися. Навіщо це потрібно й чому нас так захопили процедурні питання? З однієї простої причини: чинне міжнародне право, зокрема, Віденська конвенція про міжнародні договори (ст.46) установлює можливість визнання угоди недійсною, якщо при її укладанні було порушено фундаментальні норми внутрішнього права, які регулюють процес укладання цієї угоди. Можливо, через рік комусь ця можливість і стане у нагоді.

А тепер поговоримо, власне, про саме рішення Кабінету міністрів, прийняте незрозуміло коли та як. Уряд України схвалив проекти Угоди й Концепції формування ЄЕП із застереженням. Одним. Більше ніж лаконічним: «Україна бере участь в Угоді про формування ЄЕП у тій частині її положень, реалізація яких не суперечить Конституції України та курсу на європейську і євроатлантичну інтеграцію».

Цей урядовий труд, для написання якого знадобилося три (?) засідання КМ, ясна річ, викликав різну реакцію. Одні вважали його «демагогічним і декларативним», таким, що «допускає дуже довільні тлумачення», що дозволить Президенту «і далі під тиском Росії поетапно здавати національні інтереси України». Інші ж, навпаки, вважали, що таке узагальнене застереження буде кориснішим для української сторони на подальших переговорах у рамках четвірки, оскільки дозволить відкинути багато неприйнятних для нас пропозицій партнерів саме через їхню суперечність такому багатогранному та складному явищу, як «європейська і євроатлантична інтеграція України». Треті дивувалися, чому в формулювання застереження також не внесли «міжнародне право» й «національні інтереси». Адже, приміром, заборона на застереження, що містилася в проекті Угоди про формування ЄЕП, не суперечить Основному Закону України, зате не узгоджується зі ст.19 Віденської конвенції про право міжнародних договорів. Інший приклад — положення про утримування від висування вимог у рамках приєднання до СОТ інших країн–учасниць ЄЕП нібито не суперечить ні Конституції, ні євроінтеграції, але дуже невигідне з погляду національних інтересів (докладніше про це нижче).

Та навіть таким обрізаним застереженням не скористався Президент. У результаті грубого шантажу з боку Росії («якщо з застереженнями, то не підпишемо загалом»), посилюваного тиском білоруського й казахського президентів, Леонід Кучма зважився заявити лише про те, що документи не повинні суперечити Конституції України.

А либонь були варіанти...

Усе могло бути інакше

Виконуючи протокольне рішення засідання КМУ №28 від 10 вересня 2003 р., три міністерства — закордонних справ, юстиції та економіки і з питань європейської інтеграції — підготували проект застережень України до проектів угоди й концепції про формування ЄЕП. Документ, підписаний 12.09.03 Костянтином Грищенком, Олександром Лавриновичем і Валерієм Хорошковським, чітко говорить про те, що «Україна вважає кінцевою метою своєї участі в ЄЕП створення ефективно функціонуючої зони вільної торгівлі», і містить сім застережень. Оскільки ці застереження можуть ще знадобитися при підготовці ратифікації єепівських документів Верховною Радою, то подамо їх усі у повному обсязі:

1. Україна бере участь в Угоді про формування ЄЕП і застосовуватиме Угоду й Концепцію формування ЄЕП у межах і формах, що не суперечать Конституції України та стратегічному курсу на європейську і євроатлантичну інтеграцію, а також її самостійному вступу в СОТ у найближчій перспективі.

2. Україна розуміє використовувані в преамбулі, статтях 2, 4 і 5 Угоди про формування ЄЕП і розділах I, II, III, IV, V, VI Концепції формування ЄЕП терміни «інтеграція», «інтегрування», «інтеграційні процеси», «інтеграційна взаємодія» та «інтеграційні заходи» як співробітництво, здійснюване на основі принципів суверенної рівності і спрямоване на формування зони вільної торгівлі відповідно до принципів, норм і правил СОТ.

3. Україна братиме участь у механізмах регулювання й заходах у рамках ЄЕП, передбачених статтями 1, 3 і 5 Угоди про формування ЄЕП, у рамках, що не перешкоджають її євроінтеграційному курсу або не суперечать новим напрямам і формам співробітництва України з ЄС.

4. Україна не делегуватиме своїх повноважень, передбачених статтею 4 Угоди про формування ЄЕП і розділом V Концепції формування ЄЕП, єдиному регулюючому органу, створюваному й функціонуючому в рамках ЄЕП. Рішення, що згадуються в статтях 4 і 6 Угоди про формування ЄЕП і розділах V, VI Концепції формування ЄЕП, єдиного регулюючого органу й інших органів ЄЕП, обов’язкові для України за умови її згоди з цими рішеннями та їхньої відповідності Конституції і національному законодавству України.

5. Україна не вважає для себе обов’язковими положення статті 2 Угоди про формування ЄЕП і преамбули, розділів II, II V Концепції формування ЄЕП щодо проведення єдиної зовнішньоторговельної політики, формування спільних митних тарифів, уніфікації торговельних режимів держав-учасників стосовно третіх країн, а також єдиної політики в галузі тарифного й нетарифного регулювання, охорони прав інтелектуальної власності, єдиних правил конкуренції.

6. Україна бере участь у гармонізації законодавства держав–учасників ЄЕП, уніфікації принципів розробки й застосування технічних регламентів і стандартів, санітарних і фітосанітарних норм, передбачених статтею 2 Угоди про формування ЄЕП і розділами I, III Концепції формування ЄЕП, у тій мірі, у якій це не суперечить Угоді про партнерство та співробітництво між Україною і ЄС від 16 червня 1994 року.

7. Україна не приєднується до абзацу третього розділу VI Концепції формування ЄЕП, залишаючи за собою право формулювати застереження до будь-яких договорів у рамках ЄЕП.

Проте не тільки застереження до вже підготовлених проектів Угоди й Концепції містить вищезгаданий документ, підписаний трьома міністрами. З огляду на характер зауважень до них, висловлених Мінекономіки та Мін’юстом, МЗС підготував альтернативний проект Угоди про формування ЄЕП, який за наявності бажання й політичної волі у вищого керівництва країни можна було б запропонувати на розгляд і обговорення іншим договірним сторонам. «На думку МЗС, Мін’юсту й Мінекономіки, положення проекту Угоди в такій редакції не суперечать Конституції та законодавству України і є прийнятними для української сторони».

Тобто в Ялті Президент Кучма міг би запропонувати своїм трьом колегам підписати саме такий варіант Угоди, або, за наявності розбіжностей (а вони, безумовно, були б), продовжити переговори.

Підготовлений МЗСом документ істотно відрізняється від схваленого Групою високого рівня. Зокрема, у визначенні Єдиного економічного простору в ст.1 немає слів про об’єднання митних територій, а політику в різних сферах економіки пропонується проводити не «єдину», а «узгоджену». А в Преамбулу додано абзац про те, що при створенні ЄЕП сторони мають на увазі «створення передумов і умов для вільного переміщення товарів, послуг, капіталів і робочої сили в масштабах Європейського континенту з метою утворення єдиного економічного європейського простору». Стаття 2 альтернативного документа пропонує гармонізувати законодавства сторін «на основі законодавства ЄС з урахуванням правил і норм СОТ». Відповідно до ст.3 Концепція не є невід’ємною частиною Угоди, і її разом із Комплексом основних заходів передбачається тільки розробити. Істотно відрізняються від «азаровсько-російського» варіанту і положення ст.4, яка передбачає, що кількість голосів кожної держави-учасника в рамках Ради глав держав і єдиного регулюючого міждержавного органу «розподіляється, виходячи з принципу: одна держава — один голос. Рішення приймаються консенсусом». Крім того, єдиний регулюючий орган не передбачається робити наднаціональним і частину своїх повноважень сторони йому передавати не повинні.

Утім, проводити порівняльний аналіз далі, очевидно, уже немає сенсу, оскільки вчора, коли готувався цей номер, із Ялти вже надійшли повідомлення, що Угоду підписано у вигляді, практично ідентичному документу, який підготувало ГВУ.

Утім, усе до того і йшло. Адже навіть Верховна Рада, яка у вівторок, ще здавалося, може якось вплинути на вердикт Кабміну та зменшити безоглядну рішучість Президента, у середу таки відступила й ухвалила політичну заяву, у якій сказано, що парламент підтримає такий проект Угоди про формування Єдиного економічного простору, який відповідатиме Конституції України, законам і міжнародним договорам. Жодного з проектів постанов, що пропонували рекомендувати Президенту втриматися від підписання Угоди про формування ЄЕП, так і не було поставлено на голосування.

Та все-таки головне рішення Верховної Ради щодо ЄЕП — ратифікація підписаної Президентом Угоди — попереду. Саме під час ратифікації в парламенту є можливість зробити цей документ частиною законодавства України без непоправної шкоди для національних інтересів держави. Оскільки, відповідно до тієї ж таки Віденської конвенції про право міжнародних договорів, кожна держава має право формулювати застереження до договору, зокрема й при ратифікації.

Здається, депутатам не слід поспішати з легалізацією Угоди про формування ЄЕП: необхідно скрупульозно проаналізувати документи й добре було б усе-таки домогтися від уряду проведення економічних розрахунків і дочекатися результатів, оскільки категоричні заяви окремих членів Кабінету міністрів як і раніше викликають великі сумніви, що все буде настільки райдужно, як нам обіцяють.

Про безплатний сир

Приміром, дуже багатьох депутатів під час парламентських дебатів, присвячених ЄЕП, цікавило, чи справді входження України до цієї структури гарантує їй зниження цін на енергоносії, що його захисники єепівської ідеї використовували як один із основних козирів. Зокрема, М.Азаров, голосно й «відповідально» заявляв із парламентської трибуни: «Якщо не буде єдиних цін на енергоносії, не буде і єдиного економічного простору».

З тієї ж трибуни Юлія Тимошенко звернула увагу колег на той факт, що насправді у проектах документів ідеться про «забезпечення недискримінаційного доступу й рівного рівня тарифів на послуги суб’єктів природних монополій». А тарифи й ціни, нагадала першому віце-прем’єру Юлія Володимирівна, поняття різні. Тарифи на транспортування енергоносіїв установлює держава, а ціни формуються ринково. «Сьогодні в Росії немає монополії на видобування нафти й газу, тож ціни встановлюватимуть власники, а не держава. Як узагалі можна піднімати питання про те, що за ціноутворення відповідатиме держава?» — поцікавилася в М.Азарова колишній віце-прем’єр із питань ПЕК.

Торкався питання цін на енергоносії у своєму виступі й міністр економіки та з питань європейської інтеграції В.Хорошковський, який спеціально перервав відрядження до Лондона. Він нагадав, що саме низькі внутрішні ціни на енергоносії є головним гальмом на шляху Росії у Світову торговельну організацію, основною проблемою на переговорах, оскільки СОТ виходить із рівних конкурентних умов. Припустімо, завтра Росія раптом справді почне продавати нам нафту й газ за своїми внутрішніми цінами (хоча знов-таки незрозуміло, яким чином приватні російські компанії змусять це робити), тоді і для нас при вступі до СОТ буде однією проблемою більше. Але навіть це не головне. За словами В.Хорошковського, дешеві енергоносії для України, попри всю їхню, на перший погляд, привабливість, насправді є «злочином перед майбутніми поколіннями». Що мав на увазі міністр? Очевидно те, що низькі ціни на енергоносії, по-перше, зроблять ще більшою і без того критичну енергетичну залежність України від Росії, а по-друге, законсервують ще на десятиліття надмірно енергоємну українську економіку, у якої просто не буде стимулу розвиватися й підвищувати конкурентоспроможність своїх виробників іншими, сучасними, методами — за рахунок нових технологій, прогресивного менеджменту тощо. За цей час уперед підуть не тільки країни Центральної Європи, що влилися в ЄС, а й сама Росія, яка зможе розвиватися зокрема й за рахунок економік трьох інших членів ЄЕП. Навіть якщо росіяни якимось чином усе-таки підуть на здешевлення енергоносіїв, якими темпами це відбуватиметься? І чого від нас зажадають натомість? Зниження тарифів на транспортування російських енергоносіїв у Європу? Хто прораховував і порівнював, що для української економіки вигідніше?

До речі, деякі зауваження з приводу підготовлених документів про ЄЕП у своїх застереженнях виклало й Мінпаливенерго. Зокрема, на думку цього відомства, «проведення єдиної зовнішньоторговельної політики» у рамках «четвірки» «може створити загрозу наявному експорту електроенергії», оскільки:

— існує велике бажання російських компаній перехопити в українських експортерів ринки електроенергії в країнах Центральної Європи;

— внутрішні ціни на енергетичні ресурси Росії не відповідають рівню витрат і є значно нижчими від зовнішніх, через що українська електроенергія може бути просто витиснута».

А стосовно передбаченого Концепцією «забезпечення однакового рівня тарифів на послуги суб’єктів природних монополій», то, на думку Мінпаливенерго, це положення «є необгрунтованим, оскільки витрати таких суб’єктів у Росії і Україні можуть бути різними». «При цьому російські природні монополії, приміром, ВАТ «Газпром», мають змогу застосовувати перехресне субсидування від інших надприбуткових видів діяльності».

А ось іще один, на наш погляд, надзвичайно важливий висновок профільного міністерства — із приводу планованого «приєднання до СОТ на узгоджених умовах» і «утримування від пред’явлення вимог у рамках приєднання до СОТ інших учасників ЄЕП». «Імплементація такого принципу стосовно питань ПЕК є винятково невигідною для української сторони, оскільки швидший вступ України в СОТ надає можливість їй самій формувати вимоги в рамках двосторонніх протоколів щодо тих чи інших умов надбання країною членства в СОТ. Приміром, Україна за швидшого вступу до СОТ у питаннях ПЕК могла б висунути такі вимоги до Росії як до кандидата на вступ до СОТ:

— вільний доступ до трубопровідної системи;

— вирівнювання внутрішніх і зовнішніх цін на енергоносії;

— ліквідація нинішніх вилучень щодо ПДВ».

Ще раз уважно прочитайте вищенаведену цитату. Адже виходить, що Україна могла б одержати те, заради чого вона йде в ЄЕП, просто вступивши до СОТ! І жодне ЄЕП для цього не потрібне.

І ще кілька попереджень із боку Мінпаливенерго. По-перше, за наявності різних цін на енергоресурси в умовах єдиного ринку (або цілком відкритих ринків) «українські теплові й атомні електростанції будуть неконкурентоспроможними, що може призвести до значного скорочення виробництва електроенергії, спаду власних енергетичних потужностей, зниження рівня енергетичної безпеки країни».

По-друге, на сьогодні країни «четвірки» мають «різний рівень міжнародних зобов’язань у сфері ПЕК. Україна й Казахстан ратифікували Договір до Енергетичної Хартії, тоді як Росія та Білорусь ні». До речі, в інтерв’ю журналістам глава Мінпаливенерго Сергій Єрмілов заявив цього тижня, що «якщо Російська Федерація виконуватиме положення рамкової угоди про створення Єдиного економічного простору, то найближчим часом Державна дума ратифікує Енергетичну Хартію». Але, щиро кажучи, немає жодної впевненості, що Держдума так і зробить, оскільки досі вона залишалася байдужою до вмовлянь з цього приводу і з боку ЄС, і з боку СОТ (до речі, головним противником ратифікації в Росії виступає «Газпром»). Та якщо нам поталанить більше і, прислухавшись до українських аргументів, росіяни все-таки ратифікують Енергетичну Хартію, то, на думку С.Єрмілова, «ми зможемо одержати нові можливості для нафтотранспортної діяльності, одержати на прозорих і диверсифікованих умовах нафту в Україну, а також нові можливості щодо створення міжнародного газотранспортного консорціуму з можливістю приєднання до нього інших учасників на інших умовах».

Третє загальне застереження Мінпалива зводиться до того, що в разі розвитку ЄЕП відповідно до принципів, встановлених Концепцією його формування (приміром, «єдині правила субсидування й інших форм державної підтримки»), «плани розвитку вітчизняної вугільної галузі необхідно буде кардинально переглянути». Що приховується за цією досить туманною фразою, експерти міністерства в приватній розмові пояснили коротко: «Наша вугільна галузь ляже».

Й останнє — про дві сторони медалі «київської формули», яку подавали як «перемогу української сторони». На думку енергетичного відомства, принцип різнорівневої та різношвидкісної інтеграції «при наданні певних можливостей для України одночасно створює можливості для РФ не брати участі в «окремих інтеграційних заходах», у яких вона не зацікавлена — приміром, вирівнюванні цін на енергоносії, вільному доступі до трубопровідної мережі, скасуванні вилучень із режиму вільної торгівлі; зокрема й виключення щодо стягування ПДВ у країні призначення тощо — можуть бути відкладені РФ до часу повного занепаду вітчизняної енергогенерувальної промисловості».

Єврокомісія роз’яснює

Свої «червоні прапорці» цього тижня нарешті виставив і Євросоюз. Як стало відомо «ДТ», 16 вересня Генеральним директоратом із питань торгівлі Європейської комісії українській стороні було передано робочий документ за назвою «Реакція на проект Угоди про формування Єдиного економічного простору Росії, України, Білорусі й Казахстану». У документі, копія якого є в розпорядженні «ДТ», розглядаються можливі наслідки участі України в ЄЕП у двох аспектах: стосовно її вступу до СОТ і будь-якого майбутнього поглиблення двосторонніх торговельних відносин між Україною та ЄС.

Щодо вступу України до СОТ європейці пропонують розрізняти зону вільної торгівлі й митний, економічний і/або валютний союз. Якщо вищевказані чотири держави планують створити зону вільної торгівлі до або відразу ж після вступу до СОТ, то це, на думку Генерального директорату, не створить для них особливих труднощів, за умови, що угода широко охоплюватиме практично всю торгівлю між чотирма країнами. Та якщо Україна під час переговорів про вступ до СОТ заявить, що кінцевою метою вищевказаної угоди є створення митного, економічного і/або валютного союзу, то, вважають у Єврокомісії, можуть виникнути такі труднощі:

Ё Правила СОТ щодо митних союзів є дуже суворими, оскільки їхні члени повинні мати однаковий захист кордонів і проводити однакову торговельну політику. Таким чином, укладання вищевказаної угоди викликає багато запитань і значне занепокоєння членів СОТ під час переговорів, зокрема, стосовно здатності чотирьох країн і, зокрема України, цілком реалізувати таку масштабну інтеграційну угоду. Єдиними ефективно діючими митними союзами в світі є ЄС і митний союз між Чехією і Словаччиною.

Ё Більше того, імовірно, від України зажадають виплати компенсацій членам СОТ, оскільки її зобов’язання щодо двостороннього доступу до ринків (приміром, включно із зобов’язаннями, що містяться в протоколі, укладеному з ЄС у березні 2003 р.) значно перевищують зобов’язання, очікувані від інших трьох країн, зокрема від Росії.

Ё Положення щодо багаторівневої та різношвидкісної інтеграції можуть також бути проблематичними у світлі положень статті XXIV ГАТТ.

Щодо подальшого поглиблення двосторонніх торговельних відносин між Україною і ЄС, то й тут європейці вважають необхідним розрізняти наслідки створення чотирма державами зони вільної торгівлі й митного, економічного і/або валютного союзу. І якщо проста зона вільної торгівлі, на думку ЄК, не створить якихось труднощів поглиблення відносин між Україною і ЄС у сфері торгівлі, то митний, економічний і/або валютний союз може призвести до низки ускладнень:

Ё У певний час, коли для цього буде виконано умови, ЄС хотів би розпочати переговори про створення зони вільної торгівлі у двосторонньому форматі з Україною чи іншими країнами, на які поширюється ініціатива «Розширена Європа», але малоймовірно — із ЄЕП як групою держав. Якщо Україна створить митний союз із вищезгаданими чотирма країнами й запровадить однакові митні тарифи, то це (створення зони вільної торгівлі — Т.С.) стане неможливим.

Ё Більше того, проект рамкової угоди передбачає «уніфікацію» законодавства або встановлення загальних принципів регулювання чотирма країнами в низці галузей, приміром, технічні норми та стандарти, санітарні й фітосанітарні заходи, конкуренція, природні монополії тощо як кінцеву мету ЄЕП. Як вказується у стратегії «Розширена Європа», наближення до регулятивних норм законодавства ЄС створить необхідні регуляторні рамки й підготує основи для подальшої лібералізації торгівлі. Україна вже почала гармонізувати своє законодавство в деяких із цих галузей із законодавством ЄС, і це вітається Європейським Союзом, оскільки сприятиме поглибленню двосторонніх торговельних відносин у майбутньому, а також допоможе мінімізувати потенційні негативні для України наслідки розширення ЄС у торговельній сфері. Але якщо Україна хоче гармонізувати своє законодавство з законодавством інших трьох країн, це створить проблеми для майбутніх переговорів про глибоко інтегровану зону вільної торгівлі з ЄС, оскільки будь-яка наступна угода повинна включати положення про значне зближення регуляторних актів.

* * *

Проте, схоже, жодні м’які попередження з боку Євросоюзу, із якими, за нашою інформацією, Леонід Кучма ознайомився негайно, на Президента вже не діяли. Про європейську та євроатлантичну інтеграцію він у своєму застереженні навіть не згадав.

Безумовно, прибічникам європейської, а не єепейської, інтеграції поки що не варто впадати у відчай та опускати руки. Документи ще повинні пройти ратифікацію у Верховній Раді, де навіть члени пропрезидентської більшості чудово усвідомлюють, скільки небезпек таїть у собі неблагозвучна абревіатура ЄЕП.

Крім того, декотрі спостерігачі й учасники єепіади досі тішать себе слабкою надією, що все, що ми спостерігали й переживали протягом останнього місяця — насправді грандіозне шоу з численними шумовими ефектами й димовими завісами, метою якого було допомогти Леоніду Кучмі переконати Володимира Путіна у щирості й чистоті своїх єепівських почуттів, а сам ЄЕП спіткає така сама доля, що й СНД з ЄврАзЕСом. Можливо також, що шоу було розраховане навіть не стільки на самого Путіна, скільки на його електорат, який мав, за задумом сценаристів і режисерів, остаточно повірити у Володимира–збирача земель російських.

Поки що незрозуміло, яка ціна питання для України. Що наобіцяв її Президент президенту Росії? Які аванси видали Леоніду Кучмі за єепізацію України? І чи зав’яз кігтик Президента настільки глибоко, що Україна може пропасти як незалежна й суверенна держава?

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво