День бабака - Архів - dt.ua

День бабака

15 квітня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №14, 15 квітня-22 квітня

Щодня кримські політики засинають, сподіваючись, що настане ранок, коли все стане зрозуміло. Кожен...

Щодня кримські політики засинають, сподіваючись, що настане ранок, коли все стане зрозуміло. Кожен із них, неначе герой фільму «День бабака» — до цього часу самовпевнена, самореалізована людина, — з тривогою чекає, яким буде завтра. Шоста ранку, нахабна бадьора музика будильника, і знову — вчора. В тому сенсі, що нічого не змінилося і треба знову чекати. А бабак, попри сподівання бути зрозумілим і прогнозованим, і тіні не відбиває, і очей не розплющує. Тому жах у кожного з наших героїв свій. Один ось уже другий місяць підписи збирає, з вечора начебто все сходиться, вдосвіта прокидається — а потрібна кількість для відставки суперника знову не набирається. Другому, здається, щоночі сниться кошмар, буцімто спікер вийшов із групи «Народний союз «Стабільність», і тепер усі ці дні очікування замість займенника «я» він каже «ми з Дейчем».

І в житті все як по заведеному, і погоду політичну доводиться визначати за старими прикметами. Ось якби весна була рання — самозахоплення землі почалися б ще в січні, як торік, а так хвиля пішла тільки тепер... І на запитання — чи буде успішним цьогорічний курортний сезон, чиновники, як і вчора, відповідають: усі прогнози — після 18 травня.

Курортний сезон не за горами, а новий політичний уже стартував. Прикмета того — лідер комуністів Л.Грач, який знову дає завдання спецслужбам шукати організації ісламських екстремістів. Або знову ж: якщо нардепи Л.Мірімський та А. й І.Франчуки об’єднали зусилля, чекай кампанії зі зміни кримського уряду. Журналісти виють від нудьги — ну скільки ж можна про одне й те саме! Хоч бери сюжети чотирирічної давності, коли ті ж таки депутати того ж таки прем’єра відправляли у відставку, і став у ефір сьогодні.

Однак, як і Філ Конорс у фільмі, наші герої щодня осягають щось нове. Раніше, аби переконати депутатів, що президент дав добро на чергову зміну глави уряду або парламенту, треба було правдоподібно розповісти, як довго й тепло сиділи, і Кучма сказав: «Тільки тобі вірю!». Часто спрацьовувало. Тепер не подіяло навіть власноручно підписане Президентом «подання» на прем’єра. Що значить революція!

Нагадаємо, що два тижні тому Київ виявив явну неповагу до автономії: при «живому» прем’єрові, при конституційному праві ВР Криму за поданням спікера призначати і зміщувати голову РМ, а з Президентом — лише погоджувати, у парламент надійшов папір за підписом В.Ющенка з побажанням розглянути на посаду глави уряду кандидатуру народного депутата В.Шкляра. Віддамо належне В.Ющенку. Дізнавшись про реакцію на його послання щойно по поверненні з Польщі, він запросив на зустріч Б.Дейча і С.Куніцина. Незручну ситуацію, вочевидь, було залагоджено. Хоча хотілося б, звісно, публічності. Оскільки незрозуміло: «подання» на Шкляра залишається у силі чи втратило свою актуальність через неприйняття депутатським корпусом автономії цієї кандидатури? І головне: чи є у Президента якась тактика дій щодо Криму?

Зустрічався Президент із кожним керівником автономії окремо. Коротка розмова з Куніциним і
40-хвилинна — з Дейчем. На кандидатурі В.Шкляра Президент нібито не наполягав. Проте дав зрозуміти, що главу уряду в Криму все-таки треба замінити. На кого? Фаворитів у Ющенка сьогодні немає.

Тому взяв тайм-аут на кілька днів, щоб особисто зустрітися з кожним із претендентів. Спікер повернувся до Сімферополя у хорошому настрої, а прем’єр залишився в столиці. Як повідомило джерело в уряді, в той день у нього проходили «складні консультації». Можна припустити, що йшлося про якісь умови «добровільної» відставки Куніцина.

Борис Дейч, ухилившись від прямої відповіді на запитання про долю прем’єра, на прес-конференції повідомив: «Ми з Віктором Андрійовичем зійшлися на тому, що у Сергія Володимировича гарне майбутнє». За деякими відомостями, воно може бути дипломатичним.

Отож, усе спочатку. З колишніх претендентів на ранок п’ятниці залишалося троє. В.Пробий-Голова, керівник кримського штабу В.Ющенка, в якого були шанси, відмовився від пропозиції С.Куніцина обійняти посаду першого заступника голови РМ і несподівано для багатьох погодився на посаду головного податківця автономії.

З-поміж кого ж обиратиме Президент?

Несподівано з кандидатів вибув народний депутат В.Шкляр. Зателефонувавши журналістам із Києва, він повідомив, що опинився перед нелегким вибором: місце прем’єра або ж лідерство у Кримській організації «Народного союзу «Наша Україна». «Я обрав політичну діяльність. Мені це цікавіше», — сказав народний депутат.

Другий здобувач — депутат ВР Криму Анатолій Бурдюгов. 47-річний начальник Кримського главку НБУ — парламентський довгожитель. Теперішнє депутатство вже третє. На посаді головного банкіра Криму перебуває рекордний термін — із 1993 року, тобто у професійному плані Президенту він відомий не з чуток. Під час виборів, попри те, що його безпосередній начальник — С.Тігіпко — очолював штаб В.Януковича, Бурдюгов не приховував своїх симпатій до опозиційного кандидата і з парламентської трибуни навіть намагався донести до колег правду про Майдан. Після перемоги В.Ющенка організував і очолив у ВР групу на його підтримку, щоправда, її склад (близькі до сім’ї Франчуків депутати) відлякує інших прихильників Президента. Упродовж тривалого часу вважався реальним претендентом на посаду постпреда президента в АРК і, подейкують, навіть ознайомився з місцем нової роботи. Проте Київ так і не вирішив, що ж йому робити з представництвом.

Третій претендент — також кримський депутат Андрій Сенченко. В минулому — комсомольський діяч, один з ідеологів багровської команди «автономістів», співавтор закону про розмежування повноважень між центром і АРК, екс-віце-прем’єр. Проте невідомо, чи одержав він запрошення на «оглядини» до Президента.

З’явилися, щоправда, й нові пропозиції. Лідер комуністів Л.Грач виступив із заявою про необхідність призначення на прем’єрську посаду людини з великим досвідом роботи на державних посадах та... у правоохоронних органах. Прізвища не назвав, але припущення журналістів, що таким критеріям точно відповідає колишній начальник кримського головкому, а нині — заступник міністра МВС Геннадій Москаль, не спростував. І висловив упевненість, що призначення Геннадія Геннадійовича з задоволенням буде сприйняте некримінальною частиною населення Криму. Що ж, пропозиція спонукає до роздумів, цікаво, де ще, крім рескому КПУ, вона обговорювалася, якщо заведено вважати, що генерал Москаль — креатура Петра Порошенка.

Однак згідно з інформацією з достовірних джерел у Києві розглядається і зовсім несподівана для багатьох у Криму кандидатура. Політично не розкручена. Це Сергій Ляшенко, колишній начальник податкової адміністрації в АРК. Свого часу на цю посаду кримському керівництву його рекомендував Микола Азаров. І враження від його роботи у перших осіб автономії були настільки позитивними, що після відставки у зв’язку з приходом нової влади, Ляшенко став економічним радником Бориса Дейча. Цілком імовірно, що саме ця кандидатура може здобути підтримку більшості депутатів — як відносно нейтральна.

Консультації Президента з кандидатами, за словами деяких із них, мали розпочатися у п’ятницю. На жаль, на час здачі номера результати не були відомі. Але якщо В.Ющенко визначатиметься, як кажуть, усього кілька днів, тоді є підстави припускати, що прем’єрське питання в автономії може бути вирішене вже найближчої середи, коли депутати зберуться на чергове пленарне засідання. Питання це в затвердженій президією повістці, звісно, не значиться. Проте якщо надійде заява С.Куніцина про добровільну відставку — ніщо не зашкодить депутатам її розглянути. Адже власник найбільшого пакета голосів Борис Дейч таким чином буде звільнений від моральних обов’язків перед соратником. Сумнівів у тому, що після зустрічі спікера з Президентом депутати не проігнорують узгоджену за всіма правилами кандидатуру, майже не залишається. Питання лише в тому, наскільки оновиться теперішня Рада міністрів, адже «своїх» фахівців високого класу у нової влади в автономії практично немає.

У тому, щоб процес не перетворився на тривалу прем’єріаду, має бути зацікавлений насамперед Київ. Адже земельні бунти, що піднімаються на півострові, викликають побоювання передусім своєю неконтрольованістю. Якщо колись за все відповідав меджліс і його рішення для репатріантів було законом, то тепер «ініціативні групи» найчастіше діють самостійно. «Мустафа нам більше не указ» — цю фразу дедалі частіше можна чути на самозахватах. Люди не вірять не лише владі, у тому числі новій, а й своїм лідерам. З іншого боку, настав час чітко розмежувати справедливі вимоги охочих оселитися на узбережжі в місцях, звідки їх депортували, і добре сплановані акції, за якими стоїть цілком конкретний комерційний інтерес кримськотатарських бізнесменів. І якщо вимоги євпаторійських мусульман повернути мечеті Хан-Джамі ділянку, яка належала їй, а тепер здається військовими в оренду фірмі, видаються цілком обгрунтованими, то захоплення території дитячого табору підводного плавання «Шельф» поблизу Судака викликає безліч запитань і протестів. У середу юні вихованці центру разом із його працівниками, стукаючи ластами й одягнувши маски для дайвінгу, пікетували меджліс у Сімферополі. Мустафа Джемілєв запевнив, що меджліс непричетний до цього самозахвату і навіть рекомендував ініціаторам акції залишити територію табору. Відомо, що серед організаторів самозахвату — вісім депутатів Судацької міськради, і землю вони вимагають не для житла, а для ведення бізнесу. Жителі Коктебеля цього тижня звернулися до Президента: наполегливі вимоги кримських татар виділити землю в Тихій бухті під будівництво етнографічного села можуть призвести до міжнаціонального конфлікту. Самозахват репатріанти тут утримують уже більше року. Влада не в змозі знайти варіант, прийнятний для всіх.

У вирішенні земельних проблем репатріантів кримська влада все частіше апелює до Києва. Місцеві ради, як, наприклад, судацька, просять розширити межі населеного пункту, мовляв, для всіх охочих землі вже не вистачає. Уряд і парламент автономії сподіваються на передачу земель, які перебувають у користуванні Міноборони. Ялтинська влада не полишає надій розширити площі під забудову за рахунок зміни статусу заповідних земель. Ось тільки хто й коли нарешті здійснить інвентаризацію тих земель, якими органи влади вже розпорядилися? Причому з розмахом. Візьміть будь-яку газету або відкрийте будь-який сайт із продажу нерухомості та земельних ділянок у Криму: пропозицій «продам ділянку біля моря з держактом» — хоч греблю гати. Водночас у Криму відбувся лише один відкритий аукціон із продажу земельної ділянки на узбережжі! Як тут не відбуватися акціям протесту?

Питання про створення міжвідомчої робочої групи із земельних проблем у Криму вже перезріло. Необхідна не лише перевірка законності виділення землі, — треба створити банк даних про реальні потреби репатріантів. Багато хто з них уже одержав землю, але не хоче жити в неперспективних районах. Чому б не відпрацювати механізм повернення таких ділянок, тим самим поставивши заслін наповненню тіньового ринку й поповнивши земельні ресурси місцевих рад. Головне — аби дії влади на всіх рівнях були прозорими, зрозумілими й законними, і всі політичні спекуляції, що розбурхують Крим під час кожних виборів, усохнуть, позбавлені грунту. Чому колишня влада не була зацікавлена в тотальній перевірці використання землі в Криму — пояснення в десятках кримінальних справ за фактами зловживань посадовими особами цією ж таки владою. Проте нова влада чомусь також не поспішає. Невже не бачить своєї тіні?

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво