«Демократичний Київ» спустив вітрила?

Корабель, на якому так жваво розпочала своє плавання столична опозиція, схоже, сів на мілину. Про це свідчать, щонайменше, три речі. По­перше, до Києва сьогодні втратили інтерес головні політичні гравці від опозиції. Звісно, сумнівів немає: і Тимошенко, і Луценко знову звернуть свою увагу на столицю, однак коли це станеться — сказати важко. По­друге, самої столичної опозиції більше нібито й не існує. Причому це думка як фракцій промерської більшості, котрі зловтішаються з приводу останніх земельних голосувань Блоку Віталія Кличка і «Нашої України», мовляв, усі ми однієї крові, так і застрільника опозиційного руху столиці пана Бродського, який заявив про вихід тепер уже не лише з БЮТ, а й із «Демократичного Києва». По­третє, у лавах досі ще формально існуючої опозиції панують розбрід і хитання, що їх почасти приховують загальні фрази і пов’язані з імперативним мандатом оптимістичні прогнози лідерів. Проте видає помітно «тепліша» риторика стосовно влади.

Навряд чи слід дивуватися, що лідер БЮТ, яка, схоже, програла ситуативну битву за владу і її дострокове повалення, втратила інтерес до подій у столиці. Зрозуміло, Тимошенко як гравця національного масштабу сьогодні більше тривожить, скільки депутатів-бізнесменів від БЮТ перебіжить у потенційно конституційну більшість в парламенті, ніж мотиви голосування «маленького бізнесмена» за свої питання на рівні столиці. До того ж вона, як, утім, і всі, разом узяті, опозиціонери, не може не розуміти, що всі важелі керування «Демократичним Києвом» замкнулися на законі про імперативний мандат, над яким нависла цілком відчутна загроза повної судової тяганини. Що, до речі, досить наочно продемонстрував сам мер, виключивши із фракції за погану поведінку скандально відомого депутата Гринюка. Для експерименту. Показовий виступ влади вилився в оперативне рішення Солом’янського суду про тимчасове призупинення дії закону про імперативний мандат. Кажуть, пан Гринюк готовий дійти аж до Європейського суду у відстоюванні своїх демократичних прав у країні, яка опустилася до авторитарної норми, що дозволяє виключати депутатів із фракцій. І, слід визнати, у пана Гринюка є шанс.

Проте примарність втілення романтичних ідей про імперативний мандат, переформатування більшості Київради і переобрання секретаря, як, утім, і про референдум щодо відставки мера, не єдині, а точніше — не головні аргументи, які змінили поведінку й риторику опозиції. Є серйозніший мотив — бізнес. І не важливо, маленький чи великий, — головне, що свій власний.

Окрім яскравих прикладів загального братання великого бізнесу і влади, про що «ДТ» не перестає інформувати своїх читачів, є, на перший погляд, непомітні, проте досить показові факти, які спромоглися підмочити репутацію всього великого демократичного об’єднання. Так, на останній сесії Київради однією з важливих подій стало позитивне голосування фракцій Блоку Кличка і «Нашої України» із земельних питань. І якщо «НУ» почала дрейфувати у бік влади ще кілька місяців тому, голосуючи за «свою» землю, а також усунувши з посади глави фракції «надто принципового» пана Андрієвського, то метаморфози у фракції Кличка стали помітними не так давно. Йдеться про 30 га агрокомбінату «Пуща-Водиця», що в Подільському районі столиці. Відразу три будівельні компанії одержали землю під забудову в оренду на 10 років. Без аукціону.

Як стверджують наші джерела, в епіцентрі скандалу (прибічники Черновецького дуже швидко поширили інформацію у ЗМІ) опинилися інтереси пана Борисенка — члена фракції Блоку Віталія Кличка. Річ у тому, що вищезгаданий пан, який непохитно перебуває в лавах опозиції, встиг майже розоритися. Його скромний бізнес базувався на партнерстві з «Київміськбудом». Організація Борисенка виконувала якісь підрядні роботи, а також займалася постачанням. З приходом до влади нової команди (а місто володіє 80% акцій компанії) його послуг перестали потребувати. Згодом Борисенко таки знайшов нових партнерів. Але ними стали саме ті будівельні компанії — «Укрспецторг», «Нове місто» і «Столиця», — котрі й отримали землю під забудову. Її лихі язики пов’язують з ім’ям прем’єрського міністра Кабміну Анатолія Толстоухова. Як кажуть, послуга за послугу. «А що накажете робити? — дивується наше анонімне джерело всередині фракції. — Остаточно розорити людину? І зрозумійте ж, є такі речі, коли людині доводиться вибирати, хоч би якою сильною й незалежною вона була!»

На жаль, Володимиру Бондаренку, одному з лідерів фракції Блоку Кличка, який встиг прославитися своєю гучною й категоричною позицією стосовно земельного дерибану, в офіційному коментарі «ДТ» довелося робити гарну міну. Що не дивує.

— З самого початку принципова позиція нашого блоку полягала в тому, що міські землі повинні виділятися лише з дотриманням ряду принципів. Так, не можна виділяти ділянки в історичних місцях міста, у зелених зонах та зонах відпочинку, а також у «інженерних коридорах», передбачених для подальшого розвитку міста. До того ж без урахування генерального плану і детального проекту забудови та розвитку мікрорайону. Це табу. Якщо цих документів немає, то ми не підтримуємо жодного рішення. У випадку, що про нього йдеться, група компаній звернулася до фракції зі спеціальним листом, де нам показали карту мікрорайону, який комплексно забудовуватиметься. Повторюю, не шматками, а комплексно! Проектом передбачено житлові будинки, школу, парк культури і відпочинку, два дитячих садки. Документи пройшли узгодження в Подільській адміністрації і громадські слухання. Ми абсолютно свідомо голосували за це.

— А як же аукціон, Володимире Дмитровичу?

— Звісно, можна було піти й через аукціон. Але якби не було раніше наданої документації. Компанії досить давно, ще до рішення про проведення аукціонів, увійшли у правові відносини з владою й затвердили технічні умови. У такому разі торг недоречний. За плечима компаній — кілька років роботи.

— Чому ці компанії звернулися саме в ту фракцію, в якій працює їхній підрядчик депутат пан Борисенко?

— Я думаю, що забудовники звернулися не лише в нашу фракцію. Що ж стосується депутата Борисенка, то він справді у певному плані співпрацює з цими компаніями. Однак говорити, що він із ними пов’язаний фінансово, — буде великим перебільшенням.

— Це правда, що карточка Кличка голосувала сама по собі? Є інформація, нібито Кличка ця обставина, м’яко кажучи, здивувала.

— Справді, фракція голосувала у повному складі. До того ж не секрет, що в Київраді давно не діють принципи індивідуального голосування. Так роблять і інші фракції. І це не викликає суперечок.

— Вам не здається, що ваша сьогоднішня риторика — точна копія риторики промерської більшості?

— Не здається. Жодне землевідведення в місті не відбувалося за принципами, відповідно до яких проголосували ми.

— Володимире Дмитровичу, а ви можете гарантувати, що орендна ставка за ці 30 га буде ринковою?

— Ну, це питання майбутнього і висновку оцінної комісії.

— Аргументи, до речі, теж знайомі, із заяв того ж таки глави Київзему пана Муховикова, що тішить. А що сьогодні взагалі відбувається в опозиційному об’єднанні «Демократичний Київ»? Де системність роботи? Де чітка позиція?

— Все почалося з руху в «Нашій Україні». Після кадрових змін у цій фракції дуже складно якось характеризувати процеси, котрі там відбуваються. Є два співголови, що дуже ускладнює роботу. Ведуться якісь додаткові консультації, збори... Ми ж від своїх принципів не відмовляємося. Постійно ініціюємо засідання «Демократичного Києва». Чекаємо, коли ж представники «НУ» почнуть їх відвідувати. А взагалі, я хочу підкреслити, що нам, очевидно, необхідно змінювати тактику. Бо ці постійні лобові протистояння викликають, як мінімум, запитання у виборців. Як і постійний піар деяких представників опозиції. Проте все, що відбувалося в місті досі, — дрібниці. Тільки тепер починається активна підготовка до генерального дерибану столиці. Ось коли піде вся лісова «Пуща» і тисячі гектарів інших зелених зон, то може реально зникнути перспектива майбутнього розвитку міста.

Стосовно лобових протистоянь пан Бондаренко почасти має рацію. Так, «лобова» позиція БЮТ не голосувати щодо землі взагалі провокує масу безвихідних конфліктів на місцях, де заручниками протистояння влади, політичних фракцій і забудовників стають прості громадяни. Проте це тема окремої розмови, до якої «ДТ» найближчим часом повернеться.

Що ж стосується «постійного піару деяких представників опозиції», то, як нам видається, у цьо­му своїми колишніми колегами з опозиційної боротьби викритий не хто інший, як пан Бродський. Його прес-конференція із заявою про створення громадської організації «Земля і воля», схоже, може свідчити про початок нового витка столичних подій. Бродський звично заявив про продажність усіх політиків, зокрема і БЮТ, за списками якого пройшов бізнес, і поклав особливі сподівання на громадянське суспільство у вигляді союзу громадських організацій столиці. Думки оратора сягнули так далеко, що після спілкування з журналістами в короткій розмові з автором цих рядків політик натякнув про свій намір лобіювати питання присутності блоку громадських організацій у місцевих радах на законодавчому рівні. Очевидно, пан Бродський продовжує зберігати контроль над рядом депутатів парламенту, котрі входять у фракцію БЮТ. Слід гадати, саме ці депутати в разі гострої потреби можуть залишити фракцію і вийти з-під підпорядкування Тимошенко. До речі, чи приєднається в результаті ця група до антикризової коаліції, запитання, за нашими даними, для Бродського відкрите.

Отже, на сьогодні зрозуміло тільки одне: людей, здатних на офіційному рівні захищати інтереси киян, стає дедалі менше.