Батіг без пряника - Архів - dt.ua

Батіг без пряника

15 вересня, 2006, 00:00 Роздрукувати Випуск №35, 15 вересня-22 вересня

У середу Верховна Рада України підтримала в першому читанні законопроект, який пропонує встановити кримінальну відповідальність за самовільне захоплення земельної ділянки...

 

У середу Верховна Рада України підтримала в першому читанні законопроект, який пропонує встановити кримінальну відповідальність за самовільне захоплення земельної ділянки. Для цього Кримінальний кодекс пропонується доповнити новою статтею і внести зміни в чинну статтю КПК. Отож покарання за це правопорушення, окрім значно збільшеного штрафу, який досі застосовувався, передбачатиме й позбавлення волі: на термін від трьох до п’яти років, якщо діяння зробила група осіб за попередньою змовою; за організацію групового самозахоплення й участь у ньому — від півроку до трьох років; у разі ж заподіяння значного збитку максимально — до шести років. Законопроект підтримали 331 народний депутат, і, слід гадати, особливих проблем із ухваленням цього закону в цілому і найближчим часом не буде.

Проблема самовільного захоплення земельних ділянок болюча для всієї України, але для Криму вона набула останніми роками ознак стихійного лиха і вже стає реальною загрозою громадянському спокою. Мова, зауважимо відразу, не лише про самозахоплення землі репатріантами, як багато хто думає. Їхні дії просто помітніші — адже проходять у вигляді публічних і демонстративних акцій протесту, з гаслами та завезенням будматеріалів, які, у міру незадоволення вимог, складаються в тимчасові будівлі підкреслено убогого типового зразка. За даними прокуратури автономії, «кримськотатарські» самозахоплення становлять лише третину від загальної кількості зафіксованих правопорушень. Однак саме по них, як вважають лідери меджлісу, і вдарить караючий меч законодавчого нововведення. Бо саме акції репатріантів не дозволяють можновладцям тихо дерибанити для себе або розпродувати землю. Адже «галявини протесту» репатріантів, як правило, виникали там, де місцева влада роками масово відмовляла людям у виділенні ділянок землі під будівництво житла, й водночас масивами і в привабливих місцях наділяла обраних заявників. Причому не лише громадян України. Практика створення всіляких кооперативів, де на підставних осіб із-поміж місцевих жителів (часто — без їхнього відома) по 10 соток нарізалися десятки гектарів, стала повсюдною. Тому, як вважає народний депутат Рефат Чубаров, кримські й українські політики, які є власниками дорогих земель у Криму, не вирішуючи проблему наділення репатріантів землею, «хочуть просто поставити перепону на шляху розселення кримських татар», особливо на Південному березі Криму.

Про необхідність запровадження кримінальної відповідальності за самовільне захоплення землі кримські й українські політики та чиновники говорять давно, стверджуючи, що адміністративної відповідальності (штраф від 17 до 170 гривень) для наведення порядку із землею явно недостатньо. І це правда, але не вся. Адже проблема має й інший важливий чинник — безсоромна бездіяльність влади там, де йдеться про виконання вимог законів, що регулюють земельні відносини, і фактично безкарна бурхлива діяльність там, де йдеться про їх порушення.

За словами голови ліги кримськотатарських юристів «Ініціум» і керівника правового відділу меджлісу Еміне Авамілевої, сьогодні «не відомо жодного випадку, коли б посадовці були засуджені за порушення прав громадян при відмові або зволіканні з ухваленням рішення про виділення земельної ділянки. Клондайк для зловживань — відсутність встановлених меж населених пунктів і заповідних територій, планів генеральної забудови, зволікання з проведенням інвентаризації землі і створенням земельного кадастру. Вся ця бездіяльність органів влади — грубе порушення закону, за яке ніхто не спішить посилити відповідальність. Водночас застосування імперативних норм стосовно учасників акцій протесту не вирішить проблему, а тільки зажене її в глухий кут».

На відміну від керівництва кримської міліції, яке вітає грядущі зміни законодавства, прокурор автономії у своєму коментарі далеко не однозначний, хоча про необхідність запровадження кримінальної відповідальності за самозахоплення землі прокурори говорили завжди. Це остудить гарячі голови, однак сподіватися як на панацею на самі лише репресивні методи не варто, вважає Віктор Шемчук. «Не вийшло б так, що місцева влада подумає вирішити багаторічну і вкрай складну проблему страхом кримінального покарання, тобто руками правоохоронців, як це було в Бахчисараї, коли правоохоронці вгамовували багаторічний конфлікт між владою та протестантами. Впровадження прозорого й чесного ринку землі, на тлі кримінальної відповідальності за її захоплення і самовільне будівництво, — це своєрідні пряник і батіг, які сукупною дією можуть усунути проблему», вважає В.Шемчук.

Поки ж до чесного ринку землі в нашій країні — як до перемоги комунізму, де не буде місця корупції, спробуємо спрогнозувати, спираючись на вітчизняні реалії, якими будуть наслідки ухвалення такого закону. Навряд чи серед читачів «ДТ» є багато романтиків, які вірять, що страх кримінальної відповідальності за самовільне захоплення землі зупинить бурхливе будівництво дорогих особняків і котеджів у заповідних та прибережних зонах. Права їхніх реальних власників захищені порочною системою краще, ніж це міг би зробити будь-який закон. Але акції протесту на вподобаних наділах і широкий розголос їм ні до чого. Тому можна погодитися з Рефатом Чубаровим, який вважає, що посилення покарання за самозахоплення спрямоване на те, щоб «остаточно закріпити всі землі за їх сьогоднішніми власниками, котрі свого часу отримали наділи практично незаконно або, перебуваючи при владі, придбали великі масиви земель. Сьогодні вони хочуть убезпечити себе на рівні закону, посиливши норми». Тож авторові законопроекту — нардепу Леоніду Грачу — його одвічні політичні опоненти з меджлісу адресно нагадують про нехороші обставини навколо великого земельного наділу на березі моря в Сімеїзі, що викликали появу тут «галявини протесту» репатріантів. Аквапарк, який побудувала фірма, заснована дочкою і колишнім зятем тодішнього кримського спікера, за великим рахунком, теж можна вважати самозахопленням — адже необхідні документи дооформляли, якщо не зраджує пам’ять, заднім числом, коли політичні суперники «злили» у пресу компрометуючу інформацію і вибухнув скандал.

У зв’язку з цим запитаємо себе: чи зупинить загроза отримати термін за замозахоплення хвилю акцій протесту репатріантів? Запитання риторичне для тих, хто знає новітню історію національного руху кримських татар. Самозахоплення, що їх репатріанти називають не інакше як «самоповернення», — традиційна і єдино дійова форма боротьби за повернення на батьківщину. Ні арешти й виселення з Криму наприкінці 1980-х років, ні бульдозерні війни та силові дії спецназів на початку 1990-х, ні спроби притягнути до відповідальності в останні роки, ні потурання з боку політиків сутичкам кримських татар із іншими групами населення, ні спроби переведення протистояння з площини репатріант—влада у конфлікти на міжнаціональному та міжрелігійному ґрунті стару практику розселення репатріантів та поновлення їхніх прав не змінили. Не дає влада — візьмемо самі, а потім, під тиском масових акцій протесту, що загрожують перерости в масові заворушення, шляхом переговорів (із залученням міжнародних організацій — як це було зі спрощенням процедури набуття українського громадянства) змусимо владу виконувати свої зобов’язання.

Тому прогнозувати легко. Кожен факт притягнення до кримінальної відповідальності учасників «галявин протесту» супроводжуватиметься акціями протесту, кожне судове засідання набуде забарвлення політичного процесу, і дай Боже, щоб випадки самоспалень зневірених людей залишилися в історії. Хоча, знаючи настрої більшості репатріантів, які справді потребують землі під будівництво житла і десятиліттями терплять знущання чиновників, можна припустити, що горітиме щось інше.

Важливий момент: слід чесно визнати, що поряд із цілком справедливими вимогами до влади виділити землю кримчанам, які її потребують, і тому виправданими акціями протесту, останніми роками в ряді регіонів, і передусім — на узбережжі, спостерігається майже відверта комерціалізація самозахоплень. Учасники таких «галявин протесту» отримують пристойну винагороду, інколи — під виглядом працевлаштування у фірмі співвітчизника, який і хоче отримати землю. І коли меджліс зацікавлений у тому, щоб усіх репатріантів, які вимагають землі, не мазали одним миром, настав час чесно сказати — хто є хто, тим самим, до речі, й відмежувавшись від використання проблеми народу для корисливих потреб окремих бізнесменів. Інакше мовчання сприйматиметься як заступництво, якщо не сказати — співучасть.

Другий закид, аргументовано висунутий владою, — продаж земельних ділянок на ПБК, які влада виділяє репатріантам після масових акцій протесту і самозахоплень. Як стверджує голова республіканського комітету із земельних ресурсів Микола Голубєв, за інформацією БТІ, протягом півтора року «тільки в Алушті кримські татари продали на вторинному ринку 66 земельних ділянок із 200 отриманих... На сьогодні фактично немає жодного безземельного кримського татарина, але вони хочуть отримати по три, чотири ділянки, щоб робити бізнес». Підтвердити це припущення можна буде лише провівши інвентаризацію — а на неї ж якраз у влади грошей і немає, хоча бюджетом передбачені. Однак годі сумніватися в тому, що частина відвойованої землі відразу йде на вторинний ринок. А в чому новина або особливий злочин, чи всуціль тіньовий ринок землі у Криму сформували кримські татари, які повернулися? Чи його не підживлюють своїми незаконними рішеннями й не покривають представники влади всіх рівнів?

А був би достовірний реєстр землевласників і користувачів — ніхто не зміг би за другим-десятим колом претендувати на безплатний наділ під будівництво нібито житла. Але до створення кадастру в Криму влада теж ніяк не дійде. Треба ж — знову доведеться згадувати Леоніда Грача. Це він, воюючи зі своїм опонентом — нині лідером місцевих бютівців і нардепом Сенченком, із допомогою рішення очолюваного ним парламенту сприяв ліквідації єдиного цифрового кадастру — першого і єдиного досі в країні.

І останнє. Законопроект, поданий Л.Грачем, — уже шоста за ліком спроба запровадження кримінальної відповідальності за самозахоплення. І цей законопроект, як і всі попередні, отримав негативну оцінку Головного науково-експертного управління Верховної Ради України, яке рекомендувало його відхилити. Аргументів у висновках експертів не бракує, тут наведемо лише один. У законопроекті не дається визначення і не розкривається склад дій, які означають самовільне захоплення земельної ділянки, і немає пояснення, чим ці дії відрізняються від самовільного захоплення землі, передбаченого в ст.53-1 КУпАП. «Фактично проектом пропонується криміналізувати ті ж дії, відповідальність за які вже передбачена КУпАП... Це призведе до колізії норм КК і КУпАП, неможливості їх адекватного застосування та запобігання судовим помилкам і, зрештою, до порушення прав громадян». З огляду на те, що закон у нашій державі продовжує застосовуватися вибірково, можна не сумніватися, що таке запровадження кримінальної відповідальності за самовільне захоплення землі, окрім іншого, сприятиме продовженню безславних традицій: як спосіб отримання хабара за приховання злочину, як спосіб тиску на політичних і економічних конкурентів, для піар-акцій тощо.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво