Анатолій Кінах: «Особисто я не задоволений оцінкою, що її дала собі виконавча влада» - Архів - dt.ua

Анатолій Кінах: «Особисто я не задоволений оцінкою, що її дала собі виконавча влада»

12 серпня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №31, 12 серпня-19 серпня

Якщо традиція оцінювати перші сто днів діяльності того чи іншого держоргану має швидше формальний характер, то підбиття підсумків за піврічний період — привід для значно глибшого аналізу...

Якщо традиція оцінювати перші сто днів діяльності того чи іншого держоргану має швидше формальний характер, то підбиття підсумків за піврічний період — привід для значно глибшого аналізу. І в цьому сенсі звіт уряду про роботу, виконану Кабміном за шість місяців свого існування, мав стати картиною, написаною в строго реалістичному стилі. В інтересах самого ж уряду, якому для подальшої успішної діяльності необхідно, щонайменше, чітко орієнтуватися на місцевості. Проте вдалося це виконавчій владі, на думку першого віце-прем’єр-міністра України Анатолія Кінаха, не повною мірою. Втім, вважає він, потенціал Кабінету міністрів усе ще такий великий, що в результатах його роботи за рік можуть з’явитися значно обнадійливіші цифри та факти. Особливо важливо це для нової влади ще й тому, що перший рік діяльності нинішнього уряду відзначатиметься саме в розпал передвиборної кампанії. Із запитання про неї ми й розпочали нашу розмову з Анатолієм Кінахом.

— Анатолію Кириловичу, говорячи про політичні сили, які Віктор Ющенко хотів би бачити в єдиному виборчому блоці зі своєю партією, він не назвав очолювану вами Партію промисловців і підприємців. Вас це не зачепило?

— Переконаний, формування конфігурації передвиборних союзів має розпочинатися не з дискусії про квоти та списки. І не нав’язуватися згори.

Запорукою перемоги коаліції «Сила народу» стали узгодженість дій і усвідомлення базових принципів демократії. Усі ці принципи неодноразово озвучувалися на Майдані. Йдеться про верховенство права, рівність усіх перед законом, прозорість влади, чесний діалог між державою й суспільством, подолання конфронтації в країні. Саме ці ідеї й повинні послужити фундаментом майбутньої дієздатної передвиборної конструкції.

Адже наше завдання на майбутніх парламентських виборах — домогтися такого результату, що був би співзвучний результатам виборів-2004 за духом, цілями, завданнями й вимогами людей до претендентів у владу. Контрольний пакет у майбутньому парламенті має бути не просто цифрою, яка визначає кількість депутатів, котрі пройшли за списком пропрезидентської коаліції. Це повинні бути люди, об’єднані спільними цілями. Контрольний пакет має бути якісним, аби виключити подальше перебування у владі й у політиці тих, хто довів свою безпринципність, недієздатність, невміння працювати в інтересах суспільства. Ось із цього потрібно починати: що нас об’єднує, як ми бачимо майбутнє країни, за що ми боремося, якими методами досягатимемо своїх цілей. А сьогоднішня дискусія з приводу трьох або двох складових блоку, про те, підписано угоду про поділ квот чи ні, — це досить примітивно. Оскільки не відбиває високого рівня моральних, фахових і політичних принципів, які мають об’єднувати людей, котрі йдуть на вибори в одному блоці чи коаліції. Я ніколи не дозволю, аби особисто я та мої соратники за політичною силою ходили з простягнутою рукою та просили прийняти нас у той чи інший виборчий блок або дати стільки-то номерів у списку. Це не наш метод.

— Недавно відбулося підбиття результатів піврічної діяльності нинішнього уряду. Могли б ви назвати три найприкріші помилки, яких Кабмін припустився за цей час?

— Судити про результати діяльності уряду можна по-різному. Особисто я не задоволений оцінкою, що її дала собі виконавча влада. На мою думку, ця оцінка не цілком об’єктивна. Не було зроблено висновків стосовно багатьох тенденцій, які впливають на якісні параметри розвитку країни. А без цього дуже складно сформувати ефективну політику на друге півріччя.

Що стосується помилок... На жаль, нам не вдалося домогтися ривка в залученні інвестицій. Хоча мали унікальну можливість конвертувати симпатії й довіру, які виникли до нашої країни після помаранчевої революції, у значне зростання залучених інвестицій. Ми затіяли дискусію з приводу реприватизації, зруйнували сформований порядок діяльності інвесторів у спеціальних економічних зонах, технопарках, запровадивши низку змін до податкової системи прямо посеред фінансового року.

Ревальвація гривні стала одним із чинників, які вплинули на те, що сальдо торгівлі товарами погіршилося в два з половиною разу. Якщо торік позитивне сальдо торгівлі товарами становило близько 2,1 млрд. дол., то за цей самий період поточного року — лише 800 млн. Помітне зростання імпорту стосовно експорту. Імпорт зріс приблизно на 26 відсотків, а експорт — десь на 10—12 відсотків. А либонь це досить болісно може позначитися на економічній ситуації, особливо в умовах монетизації наших розрахунків за енергоносії. Серед серйозних прорахунків можна назвати також хаос, який виник у сфері середнього й малого бізнесу в зв’язку з відсіканням його від спрощеної системи оподаткування. Лише завдяки жорсткій позиції президента та нашій роботі, доступ до спрощеної системи вдалося відновити. Але при цьому ми багато втратили, зокрема, певну ступінь довіри до влади.

Нам саме час вже переходити до системної, стратегічної роботи, відмовляючись від режиму, об’єктивно необхідного на початку року, коли ми зіштовхнулися з дуже важкою спадщиною й були змушені виправляти ситуацію надзвичайними методами. Сьогодні ми повинні виходити на більш комплексну та професійну діяльність. Це мало стати предметом розмови при підбитті підсумків роботи уряду. А також те, наскільки сьогодні адекватний баланс між стратегією розвитку й тактикою споживання. Хоч як це сумно, сьогодні в нас переважає споживання. А ми повинні перейти на етап модернізації економіки, посилення інвестиційної політики. І не допускати зростання популістської складової.

— Але хіба можна уникнути цього напередодні парламентських виборів?

— Складно, але це треба робити. І я упевнений, це адекватно настроям цілковитої більшості людей. Якщо ми почнемо орієнтуватися на настрої люмпенізованої частини населення, нам доведеться принести в жертву якість нашого розвитку, шанс на модернізацію економіки та її адекватність існуючому сьогодні в світі рівню конкуренції.

— Під час минулої передвиборної кампанії багато хто, у тому числі й ви, казали про те, що в країні не повинні існувати кілька центрів виконавчої влади з дублюючими функціями. Чи вдалося сьогодні ліквідувати цю порочну практику?

— Цілковито, на жаль, не вдалося. Бо так і не завершено ще роботу з формування ефективної структури влади з чітким визначенням функцій, відповідальності та взаємної координації між секретаріатом президента, РНБОУ та Кабінетом міністрів. І в цьому контексті я дуже занепокоєний тим, що ми знову повторюємо сумний досвід минулих років, коли органи влади не виконують свої державні функції, а перетворюються на знаряддя протиборства тих або інших представників влади в різноманітних структурах. Але вважаю, у цьому питанні президент має зайняти дуже жорстку позицію. Усі ми пам’ятаємо, як колишня влада використовувала, скажімо, РНБОУ для усунення неугодних чиновників. Не можна дозволяти, аби структури влади такого рівня перетворювалися на систему, котра обслуговує чиїсь політичні, посадові чи особисті амбіції або є чинником конкуренції, неадекватної принциповим інтересам країни. Нам необхідний закон про Кабінет міністрів, потрібний чіткий поділ функцій між урядом, РНБОУ, президентським секретаріатом. Кожен повинен виконувати своє завдання й відповідати за ефективність кінцевого результату своєї роботи.

— А ви часто зустрічаєтеся з Віктором Ющенком?

— У мене немає з цим проблем.

— І вам вдається донести до президента свою точку зору?

— Звісно. І я хочу сказати, що багато моральних і фахових оцінок у нас або збігаються, або близькі. І це одна з головних засад для того, аби працювати разом.

— Проте ваша позиція нерідко дисонує з точкою зору інших членів уряду. Ви припускаєте для себе перехід в опозицію? І за яких умов це може статися?

— Для мене найвищим пріоритетом є принципи, проголошені на Майдані. І поки я бачитиму, що мої зусилля необхідні для відстоювання цих принципів, поки зберігається надія, що обіцяне вдасться цілком реалізувати, я працюватиму. Потенціал у цьому відношенні ще далеко не вичерпано.

— Що ви виберете, коли перед вами постане питання: брати участь у парламентських виборах як кандидат або залишатися у виконавчій владі?

— Якщо соціально-економічна ситуація в країні ускладнюватиметься (а це, на жаль, цілком імовірно), я, безумовно, робитиму вибір із погляду максимально позитивного впливу на цю ситуацію, тобто на користь роботи у виконавчій владі. Вважаю, залишати уряд у такій складній ситуації було б зрадництвом. Стрибати з підніжки — не мій метод. Також на остаточне рішення впливатиме чинник відповідальності перед моїми соратниками.

— Чи вірите ви в те, що конституційну реформу буде реалізовано?

— Якщо казати про правову технологію, то можливість реалізації політреформи близька до 90 відсотків. І ця обставина, різко збільшуючи значення результатів парламентських виборів, впливатиме на ситуацію в країні як мінімум у найближчі п’ять-шість років. Оскільки конституційна реформа істотно знижує можливість консолідації політичної волі навколо одного стрижня — глави держави. Це збільшує нашу відповідальність за якість парламенту, його демократичність, його розуміння відповідальності за країну. Ось чому особливо важливо піклуватися про формування ефективної системи влади, про якість кадрової політики. Для того, аби за рахунок консолідації державної влади, її моральності, професіоналізму, розуміння пріоритетів збалансувати ризики, які несе з собою конституційна реформа. Головний ризик полягає в тому, що ми можемо одержати аморфну владу з домінуванням принципу колективної безвідповідальності, тоді як перед країною все ще стоїть безліч найскладніших проблем і завдань, для розв’язання яких необхідна концентрація політичної волі, кадрів і ресурсів.

— Чи підтримуєте ви сумнівну (з погляду легітимності) ідею проведення референдуму щодо конституційної реформи?

— Я підтримав би цей референдум, і вважаю, конституційна реформа не своєчасна, а її якість не цілком досконала. Вона, безумовно, необхідна. Але запроваджувати її потрібно не як результат торгівлі повноваженнями в період загострення політичної кризи, а в умовах консолідації суспільства та влади, усвідомленої необхідності ними конституційних змін.

— Якщо я не помиляюся, ви, Анатолію Кириловичу, курируєте в уряді силові та правоохоронні органи.

— Певною мірою.

— Гадаю, цієї міри досить, щоб оцінити ідею створення Національного бюро розслідувань, якому планується передати частину функцій СБУ, МВС і Генпрокуратури?

— Я підтримую цю ідею. Вона пророблялася ще в 1995—1996 роках, і я завжди ставився до неї позитивно.

— А як ви ставитеся до концепції звільнення Міністерства оборони від господарсько-економічних функцій?

— Позитивно. Збройні сили повинні послідовно трансформуватися в серйозну професійну армію, відповідним чином підготовлену, оснащену сучасним озброєнням і спецтехнікою. А господарські функції оборонне відомство поступово має делегувати іншим органам, які повинні займатися саме ресурсним забезпеченням нашої армії. Але це, підкреслюю, повинно відбуватися дуже послідовно й поетапно, щоб не знизити рівень ресурсного, соціального забезпечення Збройних сил. Я категорично проти різких, радикальних кроків, поки не створено іншу альтернативну систему. І одну з пропозицій про створення, зокрема, на базі «Укрспецекспорту» акціонерного товариства з відповідним делегуванням повноважень (які сьогодні є в Міністерства оборони з наповнення спеціального фонду тощо), я був змушений відхилити. Аби забезпечити етапність процесу, пов’язати його з реформуванням Збройних сил.

— Ви поділяєте точку зору секретаря РНБОУ Петра Порошенка, незадоволеного перебігом реформ у силових структурах?

— Ні. Вважаю, проблеми, звісно, є, але вони не повинні розв’язуватися шляхом заяв. Для їхнього вирішення необхідна потужна інтелектуальна, високопрофесійна робота всіх структур, які відповідають за реформування Збройних сил і правоохоронних органів. Робота, що має спиратися зокрема на все позитивне, напрацьоване минулими роками. А йдеться і про військову доктрину, і про державну програму виробництва нових видів техніки й озброєнь. Ми не повинні це відкидати. І такі проблеми не розв’язуються заявами окремих, навіть високопоставлених посадових осіб. Я категорично проти такого методу, бо в наших людей і навколишнього світу це створює відчуття відсутності у владі єдиної команди, спільної стратегії й погоджених дій.

— Чи поздоровляв вас із днем народження Леонід Данилович і чи поздоровили ви його цього року?

— Звісно. І в цьому сенсі я вважаю, що ми маємо навчатися ділової й моральної етики, ставлячись до людини незалежно від того, які в неї посада та статус. П’ятнадцять років — це п’ятнадцять років. Саме стільки ми знайомі. І працювали з Леонідом Кучмою в першому парламенті незалежної України. Тому я його поздоровив, побажав щастя, добра, мудрості, вірних друзів без лапок. Поздоровив і мера Києва Олександра Омельченка. На мою думку, це також один із чинників, який визначає ступінь цивілізованості суспільства й етику взаємин між людьми.

— Чи готові ви зайняти посаду прем’єр-міністра у разі відставки Юлії Тимошенко?

Я працював на багатьох посадах у виконавчій владі й у парламенті. І повірте, не ганяюся за портфелями. Головне для мене — не посада, а можливість ефективно працювати, щоб чесно дивитися в очі людям. Принципово важливо, аби уряд склався як єдина професійна команда, аби він забезпечив виконання програми президента Віктора Ющенка, котрому народ довірив країну. Ось суть проблеми. Усе інше — деталі.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №1287, 21 березня-27 березня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво