Старість і радість у Каннах
«Дзеркало тижня. Україна» №18У Каннах вже проявив себе попередній лідер фестивальних перегонів.
У Каннах вже проявив себе попередній лідер фестивальних перегонів.
У Каннах вже проявив себе попередній лідер фестивальних перегонів.
Художній керівник балетної трупи Національної опери Денис Матвієнко: «Не потрібно продавати нас дешево!»
У мене є відчуття, що теперішні стосунки між мистецтвом і дигітальним світом, світом Інтернету, можливо, зміняться.
Суть мого конфлікту з продюсерами лежить у площині шанобливого ставлення до реальності та історії.
На наших «найродючіших у світі чорноземах» за роки незалежності виріс вельми скромний літературний урожай.
Центр імені Л.Курбаса провів фантастичну роботу. Виявляючи невиявлюване. І досліджуючи «оксюморон» — ніби діючу молоду режисуру.
Відомий кінорежисер Карен Шахназаров представив в Україні свій перший фільм на військову тему.
На сцені — метафора реальності, яка у варіанті Макіївського театру виглядає показово естетизованою, картинною.
Побачена київськими глядачами автентична постановка Маріїнки, збережена у всій своїй первозданній красі з 1960 року (режисер Леонід Баратов, сценографія Федора Федоровського), захоплюють.
Сім рекордів першого кварталу.
Остання в часі історія з «викраденням» полотен класика з будинку Кабміну, дедалі більше скочуючись у фарс, стала лакмусом, що виявив «блиск і убозтво» ставлення України до культурних цінностей.
Саме життя примусило її грати комедію через жах в очах, а трагедію — на безтурботній усмішці.
Пригадую, як колись під час нашої розмови хвалився здобутим у Вижниці фахом співак Василь Зінкевич.
А тут на наших очах зникає ціла національна група. То невже можемо бути байдужими?
Оволодіння знаннями, розвиток культурної компетентності неможливі без читання, тож дітей потрібно на прикладах переконувати, що всі «нормальні» люди читають.
Кирило Карабиць запрошений у Большой театр.
Чому в Україні «забороняють» смертельний «Матч».
Чи потрібна сучасній опері «перша жінка»?
Нинішня «музейна революція» пахне не тільки «чистоганом», а й «Шанеллю» під номером п’ять.
Самотність Ліни Костенко.
Коли мій живопис почав поліпшуватися, мене поступово перестали приймати в офіційних установах і на виставках.
Зять Блохіна скликав прес-конференцію, щоб попросити вибачення у хлопця, якого він покалічив. А врешті-решт розповів, що той був погано вдягнений, неадекватний, побити його могла його ж мати, і взагалі: «Нічого було хуліганити».
Цей фільм-пазл — оркестрований карнавал пристрастей біля Чорного моря — при бажанні можна дотягти до алегорії сучасного суспільства.
Найнеприємніше, що фільм догідливо банальний: режисер сам поставив «обмежувач швидкості» й «жорстокості», залишивши на поверхні лав сторі на тлі віртуальної катастрофи.
І ось тепер упродовж двох тижнів на Майдані проросте гігантський «Золотий лотос».