«Велика вісімка»: списуємо борги, змінюємо клімат

Теперішній саміт «великої вісімки» світові медіа дружно охрестили парадом кульгавих качок. Ще б пак, адже кордони антиглобалістів цього разу довелося долати політикам, які або перебувають на межі відставки, або коротають свій останній термін. Тоні Блер, він же господар зустрічі в шотландському гольф-клубі «Гленіглс», щосили намагався згуртувати «стару» команду соколиним полюванням на лисиць і ловлею лосося. Марно: суперечностей не вдалося уникнути навіть у таких старанно підібраних для досягнення компромісу темах, як злидні на Африканському континенті та глобальне потепління.

Радше, навпаки: напередодні саміту напруга між деякими його учасниками лише посилилася. Посприяла цьому зустріч Жака Ширака, Герхарда Шредера і Володимира Путіна під час святкування 750-річчя Калінінграда, яку важко пояснити з погляду дипломатичного такту. Пасажі французького президента про те, що гіршою за британську кухню буває лише фінська, а єдиний внесок Англії у сільське господарство ЄС — коров’ячий сказ, стали явними хітами минулого політичного тижня на туманному Альбіоні. Втім, обід у найкращих шотландських традиціях, який давала на честь відкриття саміту «великої вісімки» королева Єлизавета II, Ширак витримав незворушно. У Світлогорську французький президент розповідав Шредеру та Путіну, що після дегустації шотландських страв у компанії з лордом Робертсоном він нарешті зрозумів, звідки походять проблеми НАТО. Не виключено, що під час наступної зустрічі з «другом Володимиром» французький президент спробує списати на який-небудь безневинний хаггес і всі біди ЄС — як-не-як у Лондона, що головує нині в Євросоюзі, після провального референдуму у Франції з’явився шанс довести переваги своєї євроінтеграційної моделі над французькою.

Звіряння годинників «кенігсберзької трійці» напередодні саміту «великої вісімки» не випадкове. Путін явно розраховує на підтримку Парижа й Берліна під час майбутнього головування Росії у цьому елітному клубі. Дарма що в компанії G8 слово Шредера і Ширака не має настільки вираженої властивості затьмарювати позиції інших країн, як у стінах Євросоюзу, а на наступному саміті «вісімки» у Санкт-Петербурзі теперішнього канцлера ФРН, найімовірніше, змінить значно холоднокровніша до зовнішньополітичних маневрів російського президента Ангела Меркель. Та й що, власне, можуть протиставити німецький канцлер і французький президент закликам впливового американського сенатора Джона МакКейна виключити Росію з «великої вісімки» за ігнорування принципів демократії? Улюблену теорію Ширака, що Путіна в жодному разі не можна ізолювати?

Утім, цього разу критика на адресу Кремля не залишилася без відповіді: голова комісії з участі Росії у «великій вісімці» Ігор Шувалов визнав, що в Росії існує проблема з «іміджем», але він готовий пояснити, чому країна є «гідним демократичним партнером». Інша річ — чи встигне наступник звільненого за критику генеральної лінії Москви Іларіонова зробити це до того, як ідея розширити «велику вісімку» за рахунок Індії, Бразилії і Китаю здобуде більше прихильників серед сильних світу цього. Поки що із членів G8 її активно відстоює лише канадський прем’єр Пол Мартін.

Звісно, це вже не матиме нічого спільного з дітищем Жискара д’Естена та Гельмута Шмідта, яке з неформальних зустрічей у вихідні трансформувалося в елітний клуб G8, але цілком відповідає популярним нині в Європі результатам досліджень фінансової групи Goldman Sachs. Експерти організації, зокрема, прогнозують, що вже 2015 року індійська економіка випередить італійську, 2020-го — французьку, 2025-го — німецьку і 2035-го залишить позаду японську. Таким чином, через тридцять років Індія закріпить за собою третю позицію у списку найпотужніших економічно країн, Китаю дістанеться друга, і перше місце, як і раніше, утримуватимуть США.

Що, власне, цілком кореспондується з умінням Вашингтона відстоювати свої позиції навіть у таких питаннях, як зміна клімату. Незважаючи на явне бажання господаря Білого дому підіграти традиційному союзнику (він же ініціатор «розмов про погоду»), підписувати будь-які спільні документи про боротьбу з глобальним потеплінням Буш, утім, категорично відмовився: «Якщо це буде схоже на Кіото, моя відповідь — ні. Кіотський протокол підірвав би нашу економіку». Насправді багато експертів у США сьогодні апелюють до факту, що вплив діяльності людини на кліматичні метаморфози досі науково не обгрунтований.

Втім, не особливо турбувалися США про єдність американо-британського дуету і в питанні збільшення допомоги африканським країнам. Аж до початку форуму у Вашингтоні намагалися пояснити, що адміністрація Буша вже й так достатньо зробила для поліпшення ситуації на Африканському континенті. Що, втім, правда. Більше того, згідно з даними впливового Гудзонівського інституту, загальний обсяг допомоги для африканських країн за останніх 26 років становить 520 млрд. дол. (!), а половина населення Африки продовжує жити менш як на один долар на день.

Та чи то політична доцільність зробила свою справу, чи то спрацювали вражаючі благодійні супершоу, що проходили на підтримку країн Африки одночасно в 10 містах світу (чого варта була тільки назва акції «Единбург 50 000» — цифра означає кількість людей, які загинули від злиднів за один день проведення шотландської зустрічі у верхах), компроміс було знайдено. Інша річ, що шляхетний жест «великої вісімки» — списати 40 млрд. дол. боргів чотирнадцяти найбіднішим країнам Африки — викликав неоднозначну реакцію у лідерів самих африканських держав, тих, які зібралися на свій альтернативний саміт у Лівії. Учасники цього заходу відразу підрахували, що насправді має йтися про суму в 350 млрд. дол.: країнам «великої вісімки» порадили врахувати як міжнародні борги, так і двосторонні та комерційні. Ну, а коли сховали калькулятори, господар саміту Муамар Каддафі закликав колег-президентів і взагалі «перестати жебрати» у країн Заходу: «Даючи гроші бідняку, не можна вимагати від нього зміни одягу». Лівійський лідер, напевне, знає, про що каже...