Можливі сценарії розвитку ситуації для світових ринків, України та її громадян — думки експертів

Дмитро ЗОЛОТЬКО, заступник голови правління - скарбник «Дочірнього банку «Сбербанку Росії»:

- Про другу хвилю світової кризи говорити поки що рано. Однак події на міжнародних ринках, пов’язані зі зниженням рейтинговим агентством S&P суверенного рейтингу США, можуть стати каталізатором цього процесу. Сьогодні, коли світові фондові ринки перебувають у стані шоку, впевнено прогнозувати подальший розвиток подій важко. Звісно, хотілося б сподіватися, що оперативні та рішучі дії регуляторів допоможуть запобігти сповзанню світової економіки в другу хвилю кризи, але проблема в тому, що події, які відбуваються тепер,
унікальні, й готових рецептів просто немає. Боргове навантаження США і зниження рейтингу найбільшої світової економіки неприємні самі по собі, однак, на мій погляд, більшу загрозу становить поширення паніки серед інвесторів на борговий ринок Європи, який і до того перебував у не найкращому стані. ЄЦБ вживає превентивних заходів, оголосивши про намір розпочати викуповувати державні боргові папери країн єврозони. Але чи буде цього достатньо - запитання.

Вплив цих подій на Україну залежатиме від того, чи пошириться паніка на сировинні ринки. Після першої реакції в понеділок ринки нафти й металів відновилися, що дає надію на успішний результат. Водночас восени можуть бути певні складнощі з державними запозиченнями внаслідок загальної поганої кон’юнктури на боргових ринках. Отже, для України зростає значення продовження співробітництва із МВФ.

Що ж до заощаджень громадян, то практика показує, що найбільше втрачають ті вкладники, які починають у паніці розривати депозити, міняти валюту заощаджень тощо. Приводів для паніки немає, попри загальну нестабільність. Треба розуміти, що ситуація на світових ринках веде до високої волатильності, тобто мінливості, але це зовсім не означає, що якась валюта найближчим часом повалиться.

Дмитро СОЛОГУБ, начальник відділу аналізу та досліджень «Райффайзен Банку Аваль»:

- На жаль, доводиться констатувати той факт, що у разі справді серйозної глобальної кризи (порівнянної за масштабами з подіями 2008 року) в України надзвичайно мало шансів уникнути такої ж долі, як три роки тому. Адже за ці три роки так нічого й не було зроблено, щоб підвищити стійкість української економіки до зовнішніх шоків. Економіка, як і раніше, надзвичайно залежна від кон’юнктури світових цін на сталь, продуктивність та енергоефективність залишаються на низькому рівні, а катастрофічна фінансова ситуація в НАК «Нафтогаз України» і затягування зі здійсненням пенсійної реформи негативно впливають на фінансову стабільність.

Не викликає надмірного оптимізму і ситуація в банківській системі. Попри поступове відновлення кредитування й поліпшення фінансових результатів, баланси банків, як і раніше, обтяжені проблемними кредитами (їхня частка в кредитному портфелі, за деякими оцінками, сягає 30-40%). Крім того, частка валютних кредитів залишається високою, отже, у разі девальвації гривні банки можуть стикнутися з новим валом неплатежів.

Проте, на наш погляд, повторення сценарію 2008 року поки що малоймовірне - скоріше, може йтися про вповільнення темпів відновлення світової економіки. У цих умовах більш-менш стабільною залишиться й ситуація в Україні. Хоча не варто сподіватися на це і нічого не робити. Перше питання на порядку денному - це якомога швидше відновлення програми співробітництва з МВФ, потрібне для забезпечення якоїсь подушки безпеки для фінансової системи та всієї економіки країни. Також треба, нарешті, розпочати розв’язувати фундаментальні проблеми української економіки, згадані вище. Адже навіть якщо світовій економіці вдасться уникнути колапсу тут і тепер, повторення кризи 2008 року в Україні буде лише питанням часу.

Щодо монетарної політики можна сказати, що Національний банк деякою мірою є заручником відсутності структурних реформ в економіці. Адже навіть якщо НБУ виконуватиме те, що від нього вимагає меморандум із МВФ (більша гнучкість обмінного курсу, перехід до інфляційного таргетування, лібералізація валютного ринку), ці кроки навряд чи дадуть повноцінний результат за відсутності заходів з усунення структурних причин інфляції, з підвищення продуктивності тощо. Стосовно фіскальної політики, то головним каменем спотикання залишається ситуація в «Нафтогазі України». За нашими оцінками, дефіцит цієї компанії може досягти 1,5% ВВП цього року, в результаті чого загальний фіскальний дефіцит вийде за межі, встановлені програмою співробітництва з МВФ. Також викликають побоювання і плани уряду з підвищення видатків бюджету. На наш погляд, фіскальну політику слід зробити жорсткішою, адже в умовах погіршення ситуації на світових фінансових ринках можливості для фінансування дефіциту бюджету звужуються.

Мар’ян ЗАБЛОЦЬКИЙ, аналітик «Ерсте Банку»:

- Потенційно світова фінансова система стоїть на порозі кризи, не меншої, ніж 2008 року перед крахом Lehman Brothers. Але є низка ключових відмінностей, які
роблять принаймні поточну ситуацію ліпшою. Фінансові проблеми у світі вже не супроводжуються мильною бульбашкою на товарних ринках. У серпні 2008-го, ще до краху Lehman Brothers, промислове виробництво в Україні стрімко падало через трикратне падіння цін на сталь. Поки що ціни на основний український експорт залишаються відносно стабільними, а світове економічне зростання хоча й слабшає, але триває разом із зростанням економіки України. Тому сильних негативних ефектів економіка нашої країни не відчує, якщо не станеться дефолту однієї з великих світових економік.

Тут найбільше занепокоєння викликає Італія. Країна має загальний державний борг в 1,8 трлн. євро і є третім найбільшим позичальником у світі після США та Японії. Італійський держборг має в середньому тільки шість років до погашення, щороку країні доводиться пролонгувати борги на більш як 20% свого ВВП. Оскільки облігації часто короткострокові, то відповідно до міжнародних правил вони мають бути переоцінені на балансі та відображені у звіті про фінансові результати. Майже половина боргу уряду перебуває саме в італійських банках, які й до кризи функціонували лише із символічним прибутком.

Через переоцінку державних облігацій країн ЄС банки вже оголосили про значні списання, які продовжать зростати в третьому кварталі. З часу оприлюднення поганих фінансових результатів за другий квартал європейські банки вже оголосили про сумарне скорочення персоналу на більш як 100 тис. чоловік. Також деякі банки оголосили про припинення операцій в окремих країнах. Навряд чи можна буде говорити про згортання окремими банками операцій в Україні, продати український банк тепер практично неможливо. Однак цілком імовірно, що, намагаючись заощадити, європейські банки знову можуть оголосити про скорочення персоналу у своїх українських «дочках».

Однак поки що ефект кризи з боргами розвинених країн був несподівано позитивним для гривні. Населення, налякане проблемами з боргом США і Європи, почало активно продавати валюту в обмінних пунктах. За тиждень до ймовірної дати дефолту США ми зафіксували значне збільшення пропозиції валюти в наших «обмінниках», яке залишилося високим навіть після того, як загроза в останній день для Сполучених Штатів минула. Населення може повернутися до скупки іноземної валюти, як тільки США та Європа зійдуть з основних новин телевізійних каналів.

Втім, позитивним є те, що в людей з’явилося нове розуміння того, що жодна валюта не є стовідсотковим способом збереження вартості заощаджень. При цьому депозити в гривні можуть виявитися більш привабливими, ніж готівкова валюта, за ними сьогодні можна одержати 10% і більше річного доходу. Нині населення вже акумулювало близько 65 млрд. дол. готівкової валюти поза банками, тобто майже вдвічі більше від валютних резервів НБУ. Навряд чи наші співвітчизники і надалі ставитимуться до свого улюбленого способу заощаджень - вкладень у долар США і євро - з колишньою впевненістю. Що, безумовно, буде позитивним для курсу гривні.