Засідання Кабінету міністрів за участі президента Віктора Януковича показало кричущу картину розвалу і деградації комунального господарства в Україні. Проте показові відставки і гучні слова про реформи демонструють поки що не стільки рішучість влади провести зміни в структурі ЖКГ, скільки цілковиту занедбаність проблеми і безпорадність уряду в цьому стратегічному питанні.
Результатом засідання стало рішення про формування робочої групи щодо визначення стратегії реформи ЖКГ і створення єдиної методики тарифоутворення, а також вимога президента створити спеціальний регуляторний орган у сфері тарифів ЖКГ.
Однак ці ідеї вже давно урегульовано спеціальним законом, і не треба було засідати, щоб дійти цих висновків, - ще у липні 2010-го Верховна Рада ухвалила Закон «Про створення Національної комісії з регулювання ринку комунальних послуг». Проте майже за цілий рік Кабмін не вжив жодних заходів, щоб цей закон почав працювати. Не зроблено елементарного. Адже всі проблеми цієї стратегічної галузі були давно відомі - задовго до засідання за участі президента. Несподівано почувши різку критику з боку Януковича, уряд запанікував. За три дні до засідання Кабміну перший віце-прем’єр Клюєв розпорядився терміново підготувати методику тарифоутворення, і, зрозуміло, нічого схожого на методику за три дні підготувати не вдалося: з 12 запропонованих документів забракували вісім!
Спроби керівництва Кабміну перекласти відповідальність на окремих виконавців і повне мовчання про свою особисту відповідальність за розвал ЖКГ викликають жаль. Уряд зіграв роль «хлопчиків для биття» для Віктора Федоровича і показав рівень своєї компетентності. Втім, не будемо применшувати значення засідання Кабміну. Мабуть, уперше на найвищому рівні української влади проблеми ЖКГ було так відверто обговорено. Вперше було намічено строки і методи для хоча б поверхового упорядкування управлінського хаосу в цій сфері. Уперше хоч когось покарано за некомпетентність і крадіжки. Це ще не рух вперед, але це хоча б підбадьорюючий сигнал, що комусь у владі ще цікаве діагностування цієї системної проблеми.
Одним із найгостріших виступів на засіданні була доповідь голови Державної фінансової інспекції Петра АНДРЄЄВА, інтерв’ю з яким DT.UA записало по гарячих слідах.
- Петре Петровичу, скільки років Держфінінспекція, а раніше ГоловКРУ під вашим керівництвом, порушувала перед урядом питання про колосальні збитки держави у сфері тарифів на ЖКГ?
- Активну роботу з контролю сектора ЖКГ ми здійснювали ще в 2006-2007 роках. І під час наших ревізій та аудитів ми неодноразово показували масштаб втрат держави в цій сфері. І вже тоді ми пропонували напрямки реформування галузі. Нами сформульовано основні організаційні проблеми. У кожній області діють постійні комісії з погашення заборгованостей підприємств паливно-енергетичного комплексу. Здавалося б, у нас формально діє система контролю і наглядовий орган - але куди дивляться цей орган і місцева влада, яка його формує?
За результатами перевірки в 2011 році, фінансові порушення виявлено в 70% підприємств ЖКГ на суму в 380 млн. грн., причому доведені прямі збитки становлять 165 млн.! У тому числі 142 млн. - це збитки бюджету, які виникли внаслідок необгрунтованого виділення субвенцій з державного бюджету. Перевірено поки що всього близько 20% комунальних підприємств країни. Масового характеру набуло штучне завищення своїх видатків, вексельні схеми, переуступка боргів комунальними підприємствами. Широко використовуються схеми, спрямовані на одержання прибутку шляхом отримання необгрунтованих субвенцій з бюджету. Президент на засіданні Кабміну вимагав притягнути до відповідальності посадових осіб, до компетенції яких належить питання формування тарифів.
Щороку Держфінінспекція інформує губернаторів, голів місцевих адміністрацій про порушення в тарифоутворенні, але, як правило, жодних заходів не вживають. Тому динаміка порушень у сфері ЖКГ не знижується, а навпаки, посилюється. При цьому наростають і системні проблеми ЖКГ, які збільшують навантаження на державний бюджет.
- За результатами засідання створено робочу групу на чолі з першим віце-прем’єром А.Клюєвим для вироблення єдиної методики тарифоутворення. Очевидно, що вирівнювання тарифів і єдина методика - це тільки критерій оцінки проблеми, проте зовсім не розв’язання. Чи не стане фікцією реформа тарифоутворення без реформи місцевої влади в цілому, без чіткого визначення обов’язків і повноважень, відповідальності і механізму санкцій за допущені порушення?
- Держава може обмежувати тарифи на ЖКГ, але це, зрозуміло, не розв’язання проблеми. Підприємства ЖКГ продовжуватимуть нарощувати збитки, і в остаточному підсумку це може призвести до цілковитого колапсу міського господарства в більшості міст України. Питання не у формуванні тарифів, а у формуванні витрат. Головним завданням місцевої влади і критерієм оцінки її роботи має визнаватися зменшення собівартості житлово-комунальних послуг! Парадокс, але нині місцева влада в цьому не зацікавлена. Навпаки, багатьом вигідно нарощувати збитки. Було б логічно оцінювати діяльність регіональних керівників за тими заходами, які вони вживають для зменшення собівартості, тому що просте скорочення тарифів - це просто перекладання відповідальності з місцевого бюджету на державний, а платить за це все одно пересічний платник податків.
Наприклад, найнижчий середній тариф на теплову енергію був у Хмельницькому - 165 грн. за гігакалорію, а найвищий - в Ужгороді - 400 грн. Різниця в 3,5 разу. При цьому високий тариф не є гарантією високої якості послуг. В Ужгороді через погану роботу комунальних служб від центрального опалення відключилося понад 80% споживачів. Витрати на зарплату, амортизацію та обслуговування мереж при цьому залишаються постійними - і їх ділять на споживачів, які залишилися, створюючи непомірні тарифи. Тому настільки високий затверджений в Ужгороді тариф лише на 54% покриває собівартість тепла, а різницю держава компенсує з бюджету. І загалом тарифи місцевої влади перекривають собівартість житлово-комунальних послуг не більш як на 80%, а всі підприємства ЖКГ є хронічно збитковими. І на тлі цих запланованих збитків дуже легко приховувати фінансові зловживання. Таким чином, забезпечити ефективний фінансовий контроль можна тільки в тому разі, якщо місцева влада вирішуватиме не локальні завдання правильного розрахунку субвенцій, а основне завдання підвищення рентабельності муніципального міського господарства, якості наданих населенню послуг.
Подивімося на такий базовий показник для розрахунку тарифів, як затверджувана місцевою владою норма споживання води на одну людину за відсутності квартирних лічильників. У Києві норма на людину становить 5,5 кубометра води на місяць, у Сімферополі - 12,7, Запоріжжі - 11,55, Харкові - 11,1. Яка методика цього розрахунку? Чому киянин на місяць, на думку чиновника, може обійтися вдвічі меншою кількістю води, ніж харків’янин? Вони рідше миються? Адже виходячи з цих тарифів потім і розраховуються обсяги субвенцій.
Київ і Запоріжжя стоять на тій самій річці Дніпро. Але при цьому в Києві встановлено мінімальний тариф на воду - 1,6 грн. за кубометр, що покриває собівартість, а в Запоріжжі тариф один із найбільших - 4,5 грн., утричі вищий, ніж у Києві, а собівартість місцева влада визначає у 3,1 грн. - це удвічі вище, ніж у столиці. Наскільки обгрунтоване таке тарифоутворення? Наскільки обгрунтовані розміри субвенцій, яких вимагає регіональна влада з держбюджету, якщо вони розраховуються на основі цих необгрунтованих тарифів?
Скорочення собівартості житлово-комунальних послуг не може бути разовою акцією - це має бути постійна довгострокова стратегія, що працює в державі як на місцевому, так і на центральному рівні. Це чудово розуміють президент і Кабінет міністрів, і робоча група А.Клюєва почала роботу з вироблення довгострокової стратегії розвитку всього ЖКГ України.
- За необгрунтоване завищення тарифів мають відповідати керівники областей і районів, які фальсифікують дані обласних комісій з погашення заборгованостей. Очевидно, що для багатьох держслужбовців субвенції бюджету - це вигідний бізнес, у якому за принципом кругової поруки бере участь широке коло місцевих чиновників. Щоб уявити, як виконуватимуться нові методики тарифоутворення, давайте торкнемося питання фінансової дисципліни.
- Стан фінансової дисципліни в комунальному господарстві без перебільшення є жахливим. Зменшити собівартість ми зможемо тільки після того, як подолаємо злочинну безгосподарність керівників житлово-комунальних підприємств і безконтрольність місцевої влади.
Ті самі порушення фіксуються і доповідаються щороку, а місцева влада на це майже не реагує. У 2011 році Держфінінспекція 38 разів зверталася з обгрунтованими пропозиціями звільнити керівників комунальних підприємств, які допустили значні порушення, але фактично було звільнено лише вісім посадових осіб.
Наприклад, директор КП «Водотеплосервіс» у Калуші І.Яковина отримав субвенції держбюджету на погашення заборгованості в розмірі 35,4 млн. грн., з яких замість погашення боргів за газ спрямував 23 млн. на купівлю американського препарату для очищення води «Сі квест». При цьому вартість цього препарату вдев’ятеро перевищувала його заявлену митну вартість, а різниця в ціні становила 20 млн. Після купівлі цей препарат обміняли на вексель якоїсь комерційної фірми, що перебуває в стані банкрутства, не має активів і погасити вексель не в змозі. Керівництво «Білоцерківводоканалу» закуповувало торф за ціною 1200 грн. за тонну - у 32 рази вище від нинішніх ринкових цін! Було створено штучну заборгованість, витребувано субвенцію бюджету на її погашення, і місцева влада таке рішення прийняла. КП одержало 11 млн. грн. субвенції, але спрямувало їх на купівлю 30 тонн препарату «Сі квест». А потім цей препарат як погашення боргу було передано комерційній структурі ТОВ «Травітас».
«Бровариводоканал» за відсутності боргу за енергоносії, на підставі договору переведення боргу, придбав за гроші державної субвенції 28 тонн того ж таки «Сі квесту» на суму 10,3 млн. грн. Проте всю партію отриманого препарату комунальне підприємство відразу... знищило! Нині це пояснюється втратою властивостей препарату в результаті розірвання упаковки, намокання і підмерзання. Нібито моментально зіпсувалася вся партія, всі упаковки, і на їхню утилізацію КП витратило ще 80 тис. грн. Перевіряти нічого - понад 10 млн. грн. державних коштів розчинилися в повітрі! Виникає запитання - а чи було взагалі закуплено цей препарат? У цьому кричущому випадку було відповідне реагування місцевої влади - обох керівників звільнили. Але чому можлива подібна безконтрольність?
Відверту аферу здійснив директор КП «Тепло-водоканал» Іван Сорока. У 2009 році за відсутності власного боргу це КП перевело на себе борги за електроенергію казенного підприємства «Запорізький титаномагнієвий комбінат» перед ВАТ «Запоріжжяобленерго» у розмірі
16 млн. грн. і виплатило його за рахунок субвенцій. Право вимоги боргу КП переуступило комерційній фірмі, яка перебуває в стадії ліквідації. В остаточному підсумку 16 млн. грн. живих грошей було перераховано посередницькій комерційній структурі, а в «Тепло-водоканалу» на руках опинилися неліквідні векселі неіснуючої компанії і 16 млн. грн. збитків.
Президент і прем’єр-міністр прийняли на засіданні Кабміну цілий ряд жорстких кадрових рішень, гадаю, така серйозна увага керівництва країни приведе до посилення відповідальності посадових осіб.
- З проблемою тарифоутворення пов’язана і відставка голови Севастопольської міськадміністрації Саратова?
- На засіданні Кабміну було розглянуто ситуацію в Севастополі. Місцева влада замість прийняття комплексних рішень зі зниження собівартості житлово-комунальних послуг підвищила тарифи втричі. При середній зарплаті в регіоні близько 2000 грн. середній розмір квартплати становив майже 800 грн.! Як можна виживати людям у таких умовах, з такими неадекватними тарифами? Про який авторитет влади ми можемо говорити? Люди просто не в змозі оплачувати безгосподарність місцевої влади - розміри збитків перевищують розміри доходів населення. Тарифи в Севастополі слід переглянути.
- Виходить, ви показуєте схеми шахрайства, поширені в більшості областей України, на яких заробляють держслужбовці, а відповідати за всі провали призначили «стрілочників» - ритуальних жертв. Закономірно запитати - а чому в такому разі зняли з посад віце-прем’єра Тихонова і заступника міністра ЖКГ Хіврича? З кримінальною відповідальністю усе зрозуміло. Але політичну відповідальність за провал у розвитку ЖКГ у цілому має нести керівництво уряду - і прем’єр-міністр Азаров насамперед, а також губернатори областей, де порушення набули масового характеру.
- Відповідь на це запитання не належить до моєї компетенції.
- Навіщо ж напередодні засідання Кабмін прийняв постанову про виділення субвенцій місцевим органам влади? Судячи з ваших даних, ці мільярди гривень здебільшого підуть на фінансування безгосподарності та в окремих випадках - шахрайських схем. Чи не логічніше було б спочатку змінити методику тарифоутворення, а вже потім виділяти субвенцію?
- Упевнений, що протягом трьох місяців робоча група уряду зможе підготувати стратегію реформи ЖКГ, що змінить нинішній погано контрольований механізм виділення субвенцій. І опалювальний сезон країна розпочне з більш прозорою системою тарифоутворення. Неприпустимо, щоб у квитанції на оплату води і тепла 50% суми становила вартість не споживаної громадянами послуги, а накладні витрати, які виникли в результаті безгосподарності і безконтрольності комунальних підприємств, про що сказав на засіданні А.Клюєв.
- Чи правильно я розумію, тепер будь-який громадянин, що має на руках висновки Держфінінспекції, виступ М.Азарова і В.Януковича, може подати до суду на своє комунальне підприємство і сплачувати лише 50% вартості води і тепла - того, що він реально споживає?
- Кожен громадянин може використовувати в суді офіційні матеріали. Вважаю, невдовзі хаос у тарифоутворенні буде припинено, і підстав для таких судових позовів не буде.
- Проте сьогодні такі підстави є - їх дав сам гарант Конституції. Петре Петровичу, чи не могли б ви надати DT.UA дані щодо всіх міст України із зазначенням тарифів на житлово-комунальні послуги. Ми розмістили б ці дані в Інтернеті, щоб люди могли самі подивитися, наскільки обгрунтовані тарифи в їхньому місті порівняно з сусіднім, порівняно із середніми тарифами в Україні, і вирішити для себе питання, скільки треба платити місцевому комунальному підприємству? Це було б корисно і для вашої роботи, збільшило б кількість звернень громадян у разі некоректного тарифоутворення.
- Згоден. Гадаю, якщо направити запит у Мінрегіонжитлобуд, можна одержати цю інформацію. Мені здається, її варто було б розмістити не тільки на сайті Кабінету міністрів, а й у ЗМІ. Як зазначив президент, реформа ЖКГ буде успішною тільки в тому разі, якщо вона відбуватиметься прозоро і з урахуванням інтересів громадян.