Чорнобильська катастрофа нас нічого не навчила?

Світ став маленьким - ми переконуємося в цьому щодня. Перемістившись в екран домашнього телевізора, кожна біда «на краю землі» торкається наших душ і впивається в мозок. А ще коли щось схоже було і в нас… Недавно одна з хмельницьких газет надрукувала лист Олени Вох із села Зінькова Віньковецького району, який уособив думки більшості подолян, змушених жити поруч із Хмельницькою атомною електростанцією.

«Невже нас так нічого й не навчила аварія у Чорнобилі чи біда в Японії? - запитує Олена Вох. - Хто нині звертає увагу на чорнобильців-ліквідаторів, які потихеньку вмирають? Вони змушені судитися з владою за свої законні пільги!..

Мав би відбутися референдум із приводу добудови двох блоків на ХАЕС, бодай в області. Але ж ні, нічого! В Конституції написано, що в нашій державі все вирішує народ. Хто з цієї влади поцікавився нашою думкою? Ніхто. Росія вже давно склала план добудови цих реакторів, переказала мільярди рублів на будівництво - і стане власником нашої атомної. А ми будемо платити за цю ж таки електрику, отримувати порцію радіації й помалу вимирати. Ще до побудови першого та другого реакторів учені доводили, що збільшувати кількість реакторів не можна, бо не вистачить води на їхнє охолодження - повисихають великі річки Случ, Південний Буг. А якою стане вода в криницях?!

Представники «Демократичного об’єднання славутчан» планували зібратися, щоб запитати у влади, хто їй дав повноваження таким чином розпоряджатися землею та громадою. Але їм заборонили будь-які виступи.

Невже нам не вистачить тих реакторів, які вже є в Україні? Подумайте: добудовують нові блоки, щоб продавати електроенергію за кордон, а вмирати будемо ми!»

- Наскільки вмотивовані такі тривоги громадян? - з таким питанням власний кореспондент ДТ.UA звернувся до голови наукової ради Хмельницької обласної організації Всеукраїнської екологічної ліги (ВЕЛ), кандидата біологічних наук Тетяни ВИГОВСЬКОЇ.

- На жаль, хвилювання людей небезпідставні. Будівництво й експлуатація будь-якого об’єкта промисловості серйозно впливає на довкілля, від змін у ландшафті та знищення природних екосистем на самому об’єкті - до фізичних і хімічних впливів на природу навколо нього. Тим більше це стосується ядерного об’єкта, який мають добудовувати не в пустелі, а серед квітучого поки що краю, котрий за кліматичними показниками та біорозмаїттям порівнюють зі Швейцарією. В нашій області є напрацювання з питань активного розвитку туризму і розбудови рекреаційної зони: адже, крім багатої історії, ми ще й маємо колосальні запаси унікальної мінеральної води типу «Нафтуся». Проте навряд чи ці амбітні задуми мають перспективу, якщо по сусідству підпиратимуть небо чотири блоки Хмельницької АЕС (а неподалік, згадаймо, є ще Рівненська АЕС).

- Проблеми японської Фукусіми стали сумним «подарунком» до 25-річчя Чорнобильської трагедії. Які уроки мали б винести з цих бід українські атомники?

- Найперший: навіть найдосконаліший реактор не може бути абсолютно безпечним. Хто, як не Японія, може бути взірцем дотримання технологій?! Але перед стихією всі безсилі. І до того всі розуміли, що атомне будівництво має бути надзвичайно якісним, надійним і з гарантією на всі тисячу відсотків. Однак наш «людський фактор» може все це знівелювати. А з добудовою блоків на Хмельницькій АЕС узагалі немає жодної певності. Будівництво третього і четвертого енергоблоків ХАЕС розпочалось у 1985 році. 1990-го, після оголошення мораторію на атомне будівництво, його зупинили. Консервацію цих блоків не провели. Є істотні розбіжності в даних щодо будівельної готовності блоків. Але, що найнебезпечніше, ці старі конструкції мають добудувати і встановити на них реактори ВВЕР-1000/В-392, які мають конструктивні відмінності від реакторів попередньої модифікації і, понад те, ще ніде в світі не були реалізовані. Певна річ, це підвищує ризики експлуатації.

- Думка влади щодо цього інша. Процитую голову Хмельницької облдержадміністрації Василя Ядуху: «Я мав тривалу розмову з керівником нашої атомної електростанції, і він запевнив, що в нас найсучасніша система захисту. При шестибальному землетрусі система автоматично вмикається, і блоки припиняють роботу. Та й такі поштовхи не властиві нашому регіону: якщо й бувають, то раз на півтори тисячі років. І головне - зробити якісно».

- Щодо землетрусів, то навряд чи хто може хоч щось гарантувати: ми ж бачимо, що діється у світі. Та й за останні тридцять років нас тут, у цьому сейсмічно спокійному регіоні, щонайменше двічі трясло, бо ж неподалік Карпати. Крім того, фахівці стверджують, що Земля входить у фазу метеоритних дощів. Тепер щодо якості. Скажімо, на спорудженні АЕС у болгарському місті Белене склалася схожа на нашу ситуація. Там 1987 року розпочалося будівництво двох атомних блоків, 1990-го призупинилося - у зв’язку з протестами населення і браком коштів, а 2005 року зведення об’єкта вирішили продовжити. І, хоч конструкції були законсервовані, після обстеження їх вирішили демонтувати. Витрати на демонтаж становили 112 млн. євро. Але, на думку болгарських фахівців, це дешевше, ніж «підлаштування» конструкцій під нові реакторні установки. Плюс у нас додаються проблеми з водою.

- Але ж ХАЕС, за екологічним законодавством, належить до особливо еконебезпечних об’єктів. Її розбудова повинна враховувати всі можливі, у тому числі й аварійні, ризики. Тож, очевидно, експерти - за добудову?

- Висновків екологічної експертизи щодо добудови двох блоків Хмельницької АЕС досі немає. А без схвалення експертів, без ознайомлення з їхніми висновками населення, без консультативного референдуму в районах добудови ніхто в країні не має права проводити такі еконебезпечні зміни в довкіллі. Бо дані відомчої експертизи на віру брати важко. Пам’ятаєте, в листопаді 2001 року всю Україну перелякало «північне сяйво», що з’явилося над ХАЕС: його було видно за сотні кілометрів? Чутки про аварію не підтвердились, і станція продовжувала працювати в нормальному режимі, офіційно повідомивши про «неординарне природне явище, спричинене заломленням променів під час зміщення повітряних шарів і жодним чином не пов’язане з роботою ХАЕС». Однак цей висновок був спростований комітетом Верховної Ради з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи на базі висновків найкращих галузевих учених і спеціалістів. Ось що сказав тоді депутат О.Мельников: «Сяйво над ХАЕС безпосередньо пов’язане з роботою електростанції. Його причина - світіння іонізованого повітря, тліючий електричний розряд. Іонізація повітря над АЕС спричиняється плановими викидами радіоізотопів інертних газів з вентиляційної труби реактора. Ці радіонукліди, маючи здатність накопичуватися в живих організмах, становлять значну небезпеку для всього живого. Саме цю інформацію сьогодні намагається приховати від населення українська влада, рятуючи міф про екологічну чистоту атомної енергетики. Це дозволить у майбутньому нав’язати українському народу добудову нових енергоблоків на Хмельницькій та Рівненській АЕС, хоча 95% населення України насправді не підтримують нарощування атомних потужностей». Як бачимо, це майбутнє вже настало.