Наука на полі чудес. Далі буде

Про кричущий випадок захоплення землі науково-експериментальної бази НАН України «Дзеркало тижня» раніше докладно розповідало (№35, 2009 р.). Доречно нагадати, що цього разу під забудову потрапили особливо цінні орні землі — селекційні поля, де вирощуються високоврожайні сорти пшениці та інших сільськогосподарських культур. Мало того, відчуження землі «освячено» вищою судовою інстанцією країни — відповідно до постанови Верховного суду України від 18 серпня ц.р. майже 400 (!) гектарів, які належать державному підприємству «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», передано в комунальну власність Глеваській селищній раді (Васильківський район, Київська область). На думку провідних учених НАНУ, таке рішення означає фактичне знищення унікального наукового стаціонару загальнодержавного значення, єдиної бази орних земель Національної академії. Його значущість у дослідженні проблем землеробства, рослинництва, генетики та селекції рослин прирівнюється до усесвітньо відомої Ротамстедської дослідної станції (Великобританія).

Зрозуміло, що ця земельна справа набула неабиякого суспільного резонансу. Кілька десятків наукових установ країни разом з НАНУ звернулися у вищі державні інстанції, до президента і прем’єр-міністра, вимагаючи захистити державну власність. Голова комітету з питань науки та освіти Верховної Ради В.Полохало направив депутатське звернення генеральному прокурору України О.Медведьку.

Оскільки в цьому земельному спорі спочатку були обмежені інтереси третьої сторони — також наукової організації системи НАНУ, — для захисту своїх прав вона звернулася з відповідним позовом у судову інстанцію. Постановою Вищого господарського суду від 8 жовтня 2009 року скасовано рішення Господарського суду Київської області від 30—31 грудня 2008 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30 квітня 2009 р., справу передано на новий розгляд суду першої інстанції.

Можливо, тепер Господарський суд Київської області поставиться до цієї земельної справи з набагато більшою увагою. Рішення ж названого суду від 30—31 грудня минулого року в юристів-експертів викликало великий подив: судді чомусь не помітили очевидного. Адже, по-перше, відповідно до статті 84 Земельного кодексу (ЗК), державні землі Національної академії наук не можуть передаватися в комунальну власність селищної ради. По-друге, особливо цінні землі НАНУ не можуть бути вилучені для несільськогосподарських потреб без відповідної постанови уряду (ст. 150 ЗК України). По-третє, вилучення земельної ділянки можливе тільки за письмової згоди землекористувача. По-четверте, сільські (і селищні) ради можуть вилучати земельні ділянки тільки комунальної власності, а не державної. Слід нагадати також, що указом президента України від 20.01.92, № 43 «Про забезпечення діяльності та розвитку Академії наук України» провідній науковій організації країни передано у безстрокове користування державне майно та земельні ділянки без права зміни форми власності.

Таким чином, сьогодні відсутні правові підстави для приватного будівництва на землі, яка належить НАНУ. Проте будівельні роботи на захоплених ділянках ідуть повним ходом. Вони завмерли тільки на час, коли проводилися зйомки для телебачення (це було 21 жовтня), а після від’їзду бригади тележурналістів знову ожив екскаватор, заметушилися робітники. Забудовники явно поспішають. Їх не зупиняє навіть попереджувальний знак «Заборонна зона»: буквально за кілька десятків метрів розміщено склад вибухових матеріалів і полігон Науково-випробувального центру «Металообробка вибухом» (НВЦ МВ) Інституту електрозварювання ім. Є.Патона НАНУ. На полігоні НВЦ МВ фактично щодня проводяться вибухові роботи. Крім Інституту електрозварювання, тут проводять дослідження та випробування інші інститути НАНУ, підприємства військово-промислового комплексу. Дивно, але для приватних забудовників це не є застереженням.

У цьому зв’язку виникає запитання на адресу Генеральної прокуратури, СБУ та МВС України: що за «екстремальне» будівництво ведеться на орних землях і в захисній зоні установ НАНУ?

Невже, щоб припинився цей земельний дерибан, треба щоб справді «рвонуло»?