Помер відомий дисидент-шестидесятник, засновник Народного Руху Михайло Горинь

13 сiчня 16:18

Україна втратила людину, яка стояла біля витоків створення незалежної демократичної Української держави, чий внесок у її розвиток важко переоцінити.

 

Відомий український дисидент, правозахисник, політв'язень Михайло Горинь на 83-му році життя помер у Львові в ніч на неділю, 13 січня. Про це повідомляється на офіційному сайті Львівської міської ради.

"Вся громада міста висловлює співчуття рідним і близьким почесного громадянина Львова Михайла Гориня. Він назавжди залишиться в пам'яті і в серцях кожного львів'янина", - говориться в повідомленні.

Президент України Віктор Янукович висловив співчуття у зв'язку зі смертю Михайла Гориня. "Пішла з життя людина, що стояла біля витоків створення незалежної Української держави. Україна втратила людину, внесок якої у справу консолідації суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави важко переоцінити. Світла пам'ять про Михайла Миколайовича завжди буде в наших серцях", - зазначив президент.

Читайте: Життя, окрилена національною ідеєю (інтерв'ю з Михайлом Горинем)

Михайло Горинь народився 17 червня 1930 р. в селі Кнісело Жидачівського району Львівської області. З 1949 до 1955 рр. навчався на відділенні логіки і філософії Львівського університету, після закінчення якого працював вчителем логіки, психології, української мови і літератури, завідував районним відділом, був інспектором Стрілківського райвно. Організував першу в СРСР експериментальну науково-практичну лабораторію психології і фізіології праці при Львівському заводі автонавантажувачів. Горинь є автором ряду методичних розробок для вчителів і статей в області психології праці.

У 1962 р. налагодив контакти з Іваном Світличним, Іваном Дзюбою, Іваном Драчем та іншими представниками національно-визвольного руху. Організовував поширення політичної літератури, яка видавалася за кордоном, і самвидаву.

У серпні 1965 р. був заарештований за звинуваченням у проведенні антирадянської агітації і пропаганди, а в квітні 1966 р. засуджений до шести років таборів суворого режиму. Покарання відбувалося у Мордовії.

У серпні 1978 р. разом з В'ячеславом Чорноволом відновив журнал "Український вісник".

Михайло Горинь брав активну участь у діяльності Української Гельсінської групи, створеної в 1976 р. Разом з Чорноволом і своїм братом Богданом Горинем розробив "Декларацію принципів Української Гельсінської Спілки". У вересні цього ж року Михайло організував і очолив Робочу групу захисту українських політв'язнів, яка увійшла в міжнародний комітет захисту політв'язнів. Брав участь у декількох нарадах представників національно-демократичних рухів народів СРСР.

У грудні 1981 р. Гориня знову заарештували, а 25 червня засудили за "антирадянську агітацію і пропаганду і відмову дати свідчення у справі Івана Кандиби" до 10 років позбавлення волі в таборах особливо суворого режиму і 5 років заслання. Помилуваний у 1987 р., реабілітований у 1990 р.

У 1990 р. обраний депутатом Верховної Ради УРСР, працював в Комісії з питань суверенітету, очолював комісію національних меншин.

З травня 1992 р. до жовтня 1995 р. очолював Українську Республіканську партію. Після розпаду УРП в 1997 р. стає одним із засновників Республіканської Християнської партії. З грудня 1992 р. очолює Конгрес національно-демократичних сил.

19 травня 2000 р. обрано головою Української Всесвітньої Координаційної Ради. У тому ж році Михайло Горинь "за видатні особисті заслуги перед Українською державою в галузі державного будівництва, багаторічну активну суспільно-політичну діяльність" був нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня. Кавалер орденів Свободи, "За заслуги" II і III ст., "За мужність" I ст. !zn

Читайте також:

Українські інтелігенти назвали владу "грабіжниками українського народу"