Україна ігнорує проблеми своєї нацменшини в Угорщині

З метою отримання фінансування з державного бюджету до державного органу національного самоврядування почали балотуватися псевдоукраїнці – на практиці приналежність до нацменшини та володіння мовою ніхто не перевіряє. Це призвело до утворення фіктивних органів українського національного самоврядування в регіонах, де не проживає жоден українець.

Характерно, що самозвані національні організації (чи як їх називають - «десантні») є й при інших нацменшинах Угорщини. Однак лише українські «десантники», прийшовши до влади, проводять відверто антиукраїнську діяльність. Керівництво Товариства української культури Угорщини вбачає у всьому цьому слід російського лобі, яке традиційно досить потужне в Угорщині.

«Спочатку ми думали так: якщо вже вийшло, що, всупереч нашим протестам, псевдоукраїнські органи самоврядування все-таки були створені, то хай вони беруть ті кошти з держбюджету й витрачають на власний розсуд, - розповіла в інтерв’ю ZN.UA голова Державного органу національного самоврядування українців Угорщини, голова Товариства української культури Угорщини Ярослава Хортяні. - Однак коли ці «десантники» почали проводити антиукраїнську діяльність, публікувати у пресі провокативні заяви… Після цього в нас навіть був намір відмовитися від своїх мандатів, адже на установчих зборах коївся якийсь жах! Вісім «десантних» депутатів демонстративно не встали під український гімн. Кричали, що жодного стосунку до української нації не мають (хоча обиралися в органи саме українського самоврядування). Коли наш найстаріший депутат за традицією урочисто відкривав збори української мовою, вигукували, що не розуміють галицького діалекту. Заявляли, що ми зловживаємо угорським законодавством і взагалі не мали права балотуватися, бо приїжджі».

Я.Хортяні підкреслила, що «у нацменшинах, чия країна-метрополія сказала своє вагоме слово, «десантників» немає взагалі. А де не сказала, там є. Румунія, наприклад, не сказала, то в них є, Вірменія - так само. Україна також не сказала, видно, їй це не цікаво, невідомо, де вона взагалі говорить».

«Взагалі, підтримка з боку України - це болісне для нас питання. Ми ж бачимо, як ставляться до своїх меншин в Угорщині Сербія чи Словаччина. А це небагаті країни. Нам можуть допомогти хіба суто символічно, - розповіла Я.Хортяні. - Наприклад, будучи президентом, В.Ющенко привіз костюми й три бандури. Ми вдячні, але ж це не та підтримка. Тому радіємо, якщо український мінкульт хоча б пришле на Шевченківські дні артистів. Правда, торік таку допомогу довелося виривати мало не силоміць».

Детальніше читайте у свіжому випуску «Дзеркала тижня. Україна» у статті Володимира Мартина «Етнічні бізнесмени».