В Україні виробництво енергії з «чистих» джерел (з урахуванням великих ГЕС) у минулому році склало близько 7% усієї виробленої в країні електроенергії. Якщо ж оцінювати тільки альтернативну енергетику, що підпадає під прописаний у законі «зелений тариф», то її частка становить менше 2%, пишуть Артем Святненко і Віктор Власов у свіжому номері «Дзеркала тижня».
В Україні виробництво енергії з «чистих» джерел (з урахуванням великих ГЕС) у минулому році склало близько 7% усієї виробленої в країні електроенергії. Якщо ж оцінювати тільки альтернативну енергетику, що підпадає під прописаний у законі «зелений тариф», то її частка становить менше 2%, пишуть Артем Святненко і Віктор Власов у свіжому номері «Дзеркала тижня».Сьогодні у країні працює всього 67 малих ГЕС. Слабко використовується і потенціал вітру, визнаний найперспективнішим у вітчизняній «зеленій» енергетиці. У 2009 році потужність вітчизняних вітроелектростанцій склала близько 100 МВт, що у 35 разів менше ніж в Іспанії, яка трохи поступається Україні за площею. Не краща ситуація і з використанням енергії сонця (потенціал України вищий, ніж у Німеччині), біомаси, геотермальної енергії та інших поновлюваних джерел.
Автори відзначають, що законодавче визначення «зеленого тарифу» з'явилося в Україні ще у 1997 році. І тільки навесні 2009-го Верховна Рада чітко описала механізм його функціонування. Багато експертів стверджують, що це один із найпрогресивніших у Європі законів про «зелений тариф». Його розмір розраховується за формулою з окремими коефіцієнтами для кожного з чотирьох основних джерел «чистої» енергії (вітру, сонця, води і біомаси).
Незважаючи на всі позитивні відгуки, закон про «зелений тариф» поки на повну потужність не запрацював. Традиційно для українських чиновників довго тягнеться прийняття купи підзаконних актів та роз'яснень. Наприклад, ще не до кінця налагоджені механізми купівлі-продажу «зеленої» електроенергії. У майбутньому передбачається можливість продажу електрики за «зеленим тарифом» безпосередньо споживачам, але реальних адміністративних стимулів для такої покупки поки що не створено, тому єдиним покупцем на сьогоднішній день залишається ДП «Енергоринок».
Після прийняття закону з особливостями нашої бюрократичної машини зіткнулися й іноземні інвестори. Так, почувши про пільгове ввезення обладнання для виробництва палива з біомаси, низка західних компаній спробували завезти його до України. Але невдало, оскільки механізми реалізації цих пільг в Україні, як стверджує голова Асоціації учасників поновлюваних видів палива та енергії Віталій Давій, ще не діяли.
«Вже було поховано декілька проектів з альтернативної енергетики, - відзначає він. - Головна причина - неврегульованість роботи податкових та контролюючих органів. Приміром, реєстр обладнання для відновлювальної енергетики, яке в Україні не виробляють і яке можна завозити без мита, мав з'явитися ще рік тому».
Детальніше читайте у свіжому номері «Дзеркала тижня» у статті Артема Святненка і Віктора Власова «Отримати свою частину «зеленого» пирога».
