Створення національного ринку дозволів на викиди – однозначно позитивний крок для України

Проектом закону передбачається створення повноцінного національного ринку квот на викиди, подібно до ринку ЄС.

Критики ідеї створення ринку дозволів на викиди, як правило, висувають три аргументи:

- додаткові витрати на зменшення викидів дорого обійдуться національним виробникам, погіршать їхній фінансовий стан і конкурентоспроможність;

- Україна володіє надлишком квот, активно намагається його продати, то навіщо в такій ситуації скорочувати власні викиди?

- ринок поставить хрест на проектах спільного впровадження.

Можна навести п’ять головних контраргументів. По-перше, як свідчить міжнародна практика, в жодному випадку існування ринку не прослідковувалося негативного або, тим більше, катастрофічного впливу на бізнес. Більше того, ринок стимулює зменшувати викиди та надає фінансові механізми для цього.

По-друге, українські підприємства, навіть якщо не буде створений національний ринок дозволів на викиди, все ж зіткнуться з додатковими витратами, пов’язаними з високими викидами парникових газів. Нині у міжнародній торгівлі набуває сили новий феномен - вуглецевий протекціонізм. Країни, які тією чи іншою мірою обмежили власні викиди парникових газів, прагнуть захистити національні ринки від дешевих товарів з країн, які не встановлювали подібних обмежень. Йдеться про реальні антидемпінгові мита, наприклад, на метал, продукцію хімічної промисловості чи інші енергоємні товари.

По-третє, Україна володіє надлишком квот, тільки поки діє Кіотський протокол (2008-2012 роки). Якщо нового договору так і не буде укладено, то про торгівлю квотами за схемою цільових інвестицій, найімовірніше, можна забути. Цей надлишок елементарно не буде кому продати. Якщо новий договір підпишуть, то невідомо, чи Україні вдасться відстояти право перенести невикористані квоти на майбутні періоди. Категорично проти такого розвитку подій виступають ЄС, США, Японія та інші розвинені країни. Як свідчить практика, відстояти власні інтереси, навіть у простіших питаннях, нашій країні вкрай важко.

З іншого боку, Україна не може вічно заспокоювати себе надлишком квот (порівняно з 1990 роком). Економічне зростання обов’язково призведе до зростання викидів. Тож квоту буде вичерпано, це питання тільки часу. Подальше стійке економічне зростання неможливе на існуючих засадах - необхідна тотальна модернізація та підвищення ефективності, зокрема енергетичної. Ринок квот у цьому контексті є радше помічником, ніж обмеженням.

По-четверте, національний ринок ніяк не вплине на проекти спільного впровадження (ПСВ). Україні необхідно остерігатися припинення дії Кіотського протоколу, що послабить іноземний попит на проекти спільного впровадження, а не боятися створення нового ринку, який, навпаки, такий попит генеруватиме.

По-п’яте, не можна забувати, що ринок дозволів на викиди має на меті сприяти вирішенню глобальної проблеми зміни клімату. Скорочення викидів підвищить якість екологічного стану в Україні. Модернізація виробництв додатково дозволить, крім парникових газів, зменшити викиди класичних забруднювачів (важких металів, оксидів азоту та сірки тощо).

Детальніше читайте у свіжому випуску «Дзеркала тижня. Україна» у статті Алли Єрьоменко та Андрія Кітури.