США завжди були країною іммігрантів з неприязню до імміграції - WP

Америка вже досить довго бачить себе великим міжнародним "тигелем". Це країна, яка приймає людей, які не прижилися вдома, країна, збудована іммігрантами, країна, чиє гасло - E Pluribus Unum, з багатьох - єдине.

Але американська історія рясніє заходами закрити золоті ворота для тих, хто приїхав з Китаю, Східної і Південно-Східної Європи. Найсвіжіша заборона, запроваджена президентом Дональдом Трампом, стосується мусульманських країн.

Про це сьогодні пише Washington Post, додаючи, що ставлення Америки до імміграції не просте.

"Багато хто з нас - політики, люди, які виступають проти дій адміністрації - говорять: "Ми країна іммігрантів, Це суперечить нашим цінностям". І це абсолютна правда", - каже директор Центру історії імміграції Університету Міннесоти Еріка Лі.

"Але у нас також і велика історія заборон в'їзду для іммігрантів приниження їх, побудови стін між нами і ними. Це зворотна сторона медалі", - додала вона.

Видання пише, що лідери колоніальної Америки знали, що їм потрібні іммігранти, щоб заселити ці землі. Аде Бенджамін Франклін скаржився на наплив "брудних" німців. Тому в 1798 році з'явилися акти "Про чужинців" і "Про підривну діяльність", які ускладнили процес отримання громадянства і спростив депортацію.

Такі акти були дуже спірними. Дія більшості з них через кілька років закінчувалася. Але закони про депортацію лишилися навіть сьогодні. І виправдання, що деякі іммігранти - небезпечні і непрохані гості, звучать знову і знову.

Підйом нативістської партії "Незнайок" у 40-50 роках 19 століття почався через зростання напливу іммігрантів з Ірландії і Німеччини. З'явився страх, що католицькі новоприбулі громадяни, лояльні до "іноземного правителя", а саме Папи Римського, не будуть приймати американські цінності.

"Якщо замінити слово "католик" на слово "мусульманин", то це прозвучить дуже схоже на те, що ми чуємо сьогодні", - зауважила Лі.

В 1868 році США підписали угоди, яка заохочувала імміграцію з Китаю. Через 24 роки після того з'явився "Акт про виключення китайців", який закрив двері для іммігрантів з найбільш населеної країни світу вже в ті часи. Що ж сталося? Китайських іммігрантів, на чиї плечі впало будівництво Заходу впродовж двох десятиліть, тепер почали називати "жовтою загрозою".

Страх і фанатизм змішалися. В 1917 році Конгрес ухвалив закон про перевірку грамотності іммігрантів, хоча до того цю ініціативу чотири рази блокував президент США.

"Вони знали, що не можуть сказати прямо: нехай євреї і італійці тримаються подалі. Але саме про це йшлося", - сказав процесор історії з Колумбійського університету Саїд Мае Нгаї.

В 1921 і 1924 роках, після Першої світової війни і "Червоних загроз", про які заговорили після Жовтневого перевороту, з'явилися перші квоти, які обмежували імміграцію з "небажаних" країн. Прийняття людей з Африки зменшувалося до мінімуму, з Азії і арабських країн, а також з Південно-Східної і Східної Європи зовсім заборонялося.

Біженцям-євреям з Європи в часи Другої світової війни також було заборонено просити притулку в Америці через страх, що вони можуть бути лояльними до режиму в Німеччині або можуть виявитися комуністами.

"Ця історія не здається хорошою, тому що ми знаємо, наскільки це було безглуздо", - каже асистент професора історії в Колумбійському університеті Ребекка Корбін.

Але, як пояснює професор американських досліджень з Університету Корнелла Марія Крісніна Гарсія, американці, які бояться іммігрантів, з розумінням ставляться до цього досвіду країни.

"З початку існування країни, американці визнали, що іммігранти життєво необхідні для побудови нації. Вони обробляли землю, працювали на заводах, будували вулиці, канали і залізниці. Вони добували руду, садили і збирали зерно, забезпечували базові послуги. Уряд і приватні підприємства наймали іноземних працівників, щоб добитися економічного зростання", - нагадала Гарсія.

Імміграція зайняла центральну роль в американському наративі.

Вперше Америку "тигелем" назвав британський письменник Ізраель Зангвелл у 1908 році, назвавши так свою театральну п'єсу. Його герой - іммігрант єврейського походження з Росії - проголосив: "Славу Риму і Єрусалиму, куди всі нації і раси приходять для поклоніння і щоб озирнутися назад, можна порівняти зі славою Америки, куди всі нації і раси приходять для того, щоб працювати і дивитися вперед!".

Більш ніж через 100 років після того, попри деякі страхи, які існують сьогодні, це відчуття зберігається.

"Америка стала мрією для добре освіченої молоді. Вона лишається місцем можливостей", - сказала працівник адміністрації міста Лакнау у Індії Сонту Баруа.

Більше 700 тисяч заяв на громадянство були відхилені за період з жовтня 2015 року до червня 2016-го. Це на 25% більше, ніж роком раніше. США видали понад 10 мільйонів віз у 2015 році. Але США тепер менше раді іммігрантам, ніж раніше. Кількість людей, які легально отримали дозвіл жити в країні у 2010 році, трохи перевищувала мільйон. Приблизно стільки ж Вашингтон видав дозволів і сто років тому, коли населення було на третину меншим.

Видання пише, що двозначне ставлення Америки до імміграції добре відображене у Статуї Свободи, яку США подарувала Франція, щоб відзначити французьку і американську революції.

"Вона стоїть обличчям до міста, а не до новоприбулих", - заувжив Нгаї.

Нагадаємо, що нещодавно президент США Дональд Трамп заборонив іммігрантам з Іраку, Сирії, Ірану, Судану, Лівії, Сомалі і Ємену приїжджати в його країну. Це викликало обурення у світі. Зокрема, ООН закликала Вашингтон відмовитися від цього рішення. А Нобелівські лауреати підписали петицію проти рішення Трампа обмежити імміграцію. Вони зауважили, що президентський указ шкодить американській науці, а також може розділити сім'ї.

Обмеження імміграції стало однією з передвиборчих обіцянок Дональда Трампа. Нещодавно він підписав указ про будівництво стіни на кордоні з Мексикою. При цьому Президент США запевнив громадян, що будівництво загороджувального споруди на кордоні фінансуватиметься з федерального бюджету, але з часом Мехіко компенсує всі витрати.