Росія розвертається до Китаю, але дуже повільно і по-дурному - The Economist

Вузька дорога через пагорби на північному заході від Владивостоку веде до міста Погранічний, яке фактично є тим місцем, де Росія прилягає до Китаю.

Здавалося, тут двостороння торгівля повинна процвітати, оскільки відносини між Москвою і Пекіном посилилися продовж останіх двох років. Але фури досі вишиковуються у довжелезні черги на кордоні через російських бюрократів, які змушують водіїв по кілька днів чекати перевірки. В місцевості часто немає електроенергії. У невеликій крамниці на стоянці для вантажівок неподалік палять свічки.

"Тут нічого не змінилося",- каже продавець.

Про це пише видання The Economist, нагадуючи, що два роки тому Кремль оголосив "розворот на Схід" після того, як його відносини із Заходом погіршилися через війну в Україні. Російськи чивновкини хотіли замінити західні ринки капіталів китайськими і збільшили експорт нафти, корисних копалин і продуктів в КНР. Масштабні угоди в енергетиці, транспортній і військовій сфері повинні були ще більше зміцнити дружбу між країнами. У вересні Путін навіть оголосив, що російсько-китайські відносини досягли "найбільшого піку за всю історію". Але це лише офіційна історія.

"Розворот на Схід відбувається, але дуже по-російськи: повільно, по-дурному і з нереалістично високими очікуваннями", - вважає експерт московського "Центру Карнегі" Олександр Габуєв.

Російська рецесія і китайське скорочення економіки стали серйозною перешкодою для амбітних планів. Через низьку ціну на нафту і слабкий рубль двостороння торгівля сокротилася на 30% лише в першому півріччі 2015 року. Корупція, бюрократія і рекетирство на далекому сході Росії затьмарюють бізнес-клімат.

Путін не перший лідер у Кремлі. який хоч колись оголошував розворот в бік Азії. Китайський і радянський комуністичні режими ворогували в часи "Холодної війни". Але під час "перебудови" Михайло Горбачов оголосив СРСР "Тихоокеансько-азійською країною". Так само і інтереси самого Путіна в регіоні не нові. В 2012 році, коли Владивосток приймав конференцію країн Азіатсько-Тихоокеанської економічної співпраці, Путін влив величезні кошти в розбудову міста,в якому дуже швидко з'явилися два мости і ціле містечко для дипломатичних переговорів.

"В 21-му столітті вектор розвитку Росії буде скерований на Схід", - сказав тоді Путін, нагадавши про аналогічні оголошення Горбачова.

Але після конференції увага Москви до зближення з Азією зникла, а кошти, вкладені у далекосхідний регіон, закінчилися чи були розкрадені. Усі проекти розвитку лишилися незавершеними.

Війна проти України і дипломатичний конфлікт із Заходом, який виник через неї, змусив Москву повернутися до східного питання. Путін і Си Цзиньпін підписали угоду про поставки газу на 30 років, які повинні принести Росії 400 мільярдів доларів. Російська залізнична монополія віддала китайській China Railway Group перемогу в тендері на будівництво високошвидкісних ліній між Москвою і Казанню. А Москва погодилася продати Пекіну ракети С-400 і винищувачі Су-35. Восени 2015 року в Кремлі оголосили Далекий Схід особливо пріоритетним регіоном. Іноземним інвесторам пообіцяли тут скорочення податків і бюрократичних процедур. Але великого потоку грошей з Китаю в Росію так і не відбулося.

Китайські кредитори і компанії бояться вкладати гроші в Росії через санкції Заходу. Державні вливання КНР в російську економіку подвоїлися в 2014 році, але обвалилися в 2015-му. Збільшення поставок газу зробило Москву найбільшим постачальником енергоносіїв в Китай. Але обвал цін на нафту позбавило російську сторону великих прибутків, на які вона розраховувала. КНР став найбільшим торгівельним партнером Росії, але Росія для Китаю таким не стала.

"Китайські бізнесмени переконані, що можуть диктувати тут свої умови і це небезпідставно", - каже неназваний директор логістичної компанії у Владивостоці.

У Росії з'явилися страхи, що вона не стане партнером Китаю, а буде ним використана чи стане залежною від нього. Москва посилила тиск на бізнес на Далекому Сході, не дозволяючи наймати іноземців на роботу в слабонаселеному регіоні. Російська сторона боїться, що китайці заселять її Далекий Схід, і це допоможе Пекіну відібрати його. Попри бажання зблизитися з КНР, Росія через бюрократію продовжує чинити опір цьому процесу. Таким чином він відбувається, але дуже повільно.

Тим часом, як писало видання Washington Post, Китай "вторгнувся" на периферію Росії в Центральній Азії. Росія хоче домінувати над пост-радянськими країнами в регіоні, однак Пекін переманює їх на свій бік інвестиціями і інфраструктурними проектами.

Росія намагалася чинити опір цьому процесу, однак тепер у неї немає необхідних ресурсів, щоб утримувати лояльність Центральної Азії.

Раніше ЗМІ повідомляли, що Китай без зброї відвойовує Центральну Азію у Росії. Однак дана економічна експансія може нести ризики для самої КНР: чим більше Пекін інвестує в регіон, який межує з Афганістаном, довгострокова стабільність якого знаходиться під питанням, тим вище ймовірність того, що він може бути втягнутий в рішення політичних, військових питань і в даному регіоні.

Раніше видання The Economist вже писало про конфлікт інтересів Москви і Пекіну щодо впливу на Центральну Азію. Зокрема, йшлося про те, що відносини Росії з Китаєм нерівноправні і вимушені. Західні санкції за війну проти України надовго заморозили відносини Росії з США і ЄС, змусивши Кремль обійняти Китай настільки сильно, наскільки це можливо.

Але нині китайські військові технології пішли значно далі вперед, ніж застарілі російські. І КНР став серйозним конкурентом в продажу зброї для Росії, яка почала втрачати покупців.