Автократизм Ердогана небезпечний для Туреччини – FT

Не залежно від того, що хто думає про президента Туреччини Раджепа Таїпа Ердогана, важко не визнати його зухвалість. Автократичний лідер прийшов до влади в 2002 році, обіцяючи покінчити зі світським істеблішментом країни і створити модель демократії для мусульманського світу.

За 14 років він дійсно зміг приборкати надокучливих суддів і генералів, які зловживали своїми повноваженнями. Але він також придушив ЗМІ, всі вуличні протести, знищив суперників і очистив інститути від незалежних технократів. Для багатьох турків назва правлячої партії AKP вже стала синонімом слова "держава".

Про це в редакційній статті пише видання Financial Times зауважуючи, що для Ердогана виявилося недостатньо надмірної концентрації влади в його руках. Його головною метою стала легітимізація правління однієї людини. Зрештою він навіть змусив піти лояльного Ахмета Давутоглу, якого сам призначив прем'єр-міністром, коли переміг на виборах президента в 2014 році. Швидше за все, його змінять більш слухняним кандидатом.

Видання пише, що Ердоган хотів би підлаштувати конституцію Туреччини до власної манери правління. Щоб це зробити, йому потрібна ширша більшість AKP в парламенті. Для цього президент намагається проштовхнути через парламент законопроект, який позбавляє депутатів недоторканності. Якщо парламентарі підтримають його, це дозволить Ердогану усунути з парламенту тих, хто буде чинити опір його владі, зокрема курдських депутатів, яких можуть кинути до в'язниці на підставі чинного антитерористичного закону.

Шкода від одноосібного правління Ердогана вже очевидна. Президент приніс в жертву шанс примирення у південних регіонах Туреччини, де живуть курди, заради виборчих амбіцій. Коли курдська партія відмовилася приєднуватися до більшості на чолі з AKP, він оживив націоналістичні сентименти, дозволяючи тліючому конфлікту знову розгорітися.

Деякі південні міста охопила міська війна. Нищівні теракти стали повсякденними. Курди розглядали зміну конституції як шанс здобути більшу політичну і культурну автономію. Якщо цей процес зараз припиниться, у них не буде вибору, як відновити насилля.

Турецька економіка також під великим ризиком. Постійні кадрові зміни в уряді зупинити процес структурних реформ. Ердоган, який дотримується досить дивних поглядів на монетарну політику, схоже, збирається позбутися останнього економічного технократа з уряду. А новий голова Центрального банку буде змушений під тиском скоротити процентні ставки.

Водночас мало хто йде на перекір Ердогану сьогодні. Попри його нехтування європейськими цінностями, уряди в ЄС відчувають потребу мати з ним справу, щоб побороти міграційну кризу. Вашингтон також мириться з поведінкою Анкари через війну в Сирії. Навіть інвестори, схоже, не готові обвалювати турецькі активи в будь-яких масштабах.

Видання зауважує, що ця мовчазна покора дуже небезпечна. ЄС зробив велику ставку на довгострокову соціальну і економічну стабільність в Туреччині. Європейські лідери повинні дати чіткий сигнал Ердогану, що вони не будуть постійно миритися з його автократичною поведінкою. Зараз вони не можуть собі дозволити розірвати відносини через імміграційну кризу. Але європейським лідерам потрібно чітко заявити, що поведінка Ердогана з його мрією приєднати Туреччину до ЄС.

Нагадаємо, що Туреччина погрожує вислати всіх біженців до Європи. Один із радників президента Туреччини Реджепа Тайіпа Ердогана Бурхан Кузу, у своєму Twitter написав, що якщо Європарламент не схвалить введення безвізового режиму, Анкара вчинить саме таким чином.

У свою чергу, президент Туреччини Раджеп Тайіп Ердоган заявив, що Анкара не збирається вносити законодавчі зміни, на яких наполягає Брюссель, говорячи про скасування віз для громадян Туреччини. На думку турецького президента, його країна і без цього отримає безвізовий режим до жовтня. Нещодавно Туреччина скасувала візи для громадян Євросоюзу. Скасування віз для громадян Євросоюзу є однією з 72 вимог, висунутих Брюсселем для введення безвізового режиму з Туреччиною.

Раніше ЗМІ повідомили, що Єврокомісія згодна ввести безвізовий режим з Туреччиною. Рішення про введення безвізового режиму з Туреччиною є частиною домовленості між Брюсселем і Анкарою, в рамках якого Туреччина погодилася приймати мігрантів, повернутих з Греції, куди вони прибули нелегально з турецької території.