Українські солдати повертаються з полону в Донбасі сильно травмованими – Newsweek

Український військовий Вадим Крипиченко був переконаний, що його уб'ють. Його автомобіль зламався на лінії фронту на Сході України неподалік від села Верхньотроїтське. Це сталося 10 серпня 2015 року, за чотири дні до кінця його служби.

Рядовий Крипиченко із 53-ї механізованої бригади опинився сам на безлюдній території, коли проросійські бойовики захопили його. Він був упевнений, що його зараз уб'ють.

"Я морально вже приготувався померти", - каже 36-річний українець в інтерв'ю американському журналісту і колишньому солдату Збройних сил США Нолану Петерсону, опублікованому на сторінках Newsweek.

"Це чудо, що мені вдалося вижити", - каже він після 195 днів у полоні проросійських терористів. Його тримали в одиночній камері і катували. Його тіло вкрите синцями і шрамами. Крипиченко розповідає, як пригадував дитинство і сміявся сам до себе у полоні. Він каже, що гумор і віра допомогли йому пережити кошмари полону. Солдат став одним з чотирьох українців, про звільнення яких Київ домовився з проросійськими бойовиками нещодавно. Україна натомість звільнила п'ятьох бойовиків і одного священика.

Крипиченко розповідає, як його катували електрострумом і били дерев'яними палицями у полоні. Перший такий "допит" тривав близько трьох годин. Однак з плином часу тортури були все коротшими. Він каже, що йому ніколи не погрожували смертю. Однак на наглядачі часом влаштовували імітацію страти.

Український солдат також розповідає, що за 195 днів йому лише двічі дозволяли вийти на свіже повітря і викурити сигарету. І щоразу це було вночі. Терористи кілька разів перевозили Крипиченка і утримували його в трьох різних місцях.

"Можливості для втечі не було. Я ніколи не знав, де я був", - каже він.

Український солдат був позбавлений одягу. У камері в нього був лише матрац і пластикова пляшка замість подушки. За словами українського солдата, лише один з бойовиків, який стеріг в'язнів, проявляв хоч якесь співчуття. Саме завдяки йому українець зміг на дві хвилини вийти на двір за весь термін ув'язнення. І саме він повідомив Крипиченку, що його звільняють.

Американський журналіст нагадує, що обмін полоненими між Києвом і проросійськими терористами обумовлений Мінськими угодами, однак відбувається дуже повільно і затягується. Часто переговори про звільнення відбуваються не через урядові канали. Солдатів викупають за хабарі їхні родичі. Тож часто захоплені українські військові стають не лише "аргументом" на політичних переговорах, а й об'єктом вимагання грошей за їхнє звільнення.

Петерсон пише, солдати Збройних сил США проходять інструктаж на випадок полону. Він стосується вивчення можливостей втечі, а також того, яку інформацію можна розголошувати ворогу на допитах. Також американські військові проходять спеціальні навчання з виживання, втечі і витримки тортур в полоні. Українські військові не проходять такого інструктажу. Їхня поведінка під тортурами на їхній власній совісті.

Крипиченко розповів, що терористи під час допитів вимагали показати, де розташовані позиції українських військових і яке озброєння у них є.

"Звісно ж, я брехав. Я вказував помилкові місця на карті. В мене друзі там на передовій. Я не міг розповісти правду, тому що не хотів нашкодити своїм друзям", - каже український солдат.

Лікар Олександр Науменко каже, що медики, які допомагають тим, хто повернувся з полону, не мають чітких вказівок і навичок, як поводитися з такими пацієнтами. У них немає програми реабілітації.

"Ми бачимо сліди травм на черепі, по всьому тілу. Але ми не можемо сказати, що спричинило ці травми. Я не можу сказати, були це тортури чи ні", - каже Науменко.

Також він каже, що всі пацієнти з полону страждають від посттравматичного стресу і депресії. Їм потрібне дуже тривале медичне лікування.

Крипиченко має на тілі численні шрами від ударів електрострумом. Його шкіра бліда, оскільки дуже довго не була під сонячним світлом. Однак, попри все це, він у кращому фізичному стані, ніж деякі інші полонені. Солдат каже, що страждає від безсоння. За словами Крипиченка, він досі не може повірити, що на волі і в безпеці.

"Коли я прокидаюся, то переконую себе знову і знову, що вільний. Це не гіркі емоції. Просто нагадую собі, що я в безпеці. Я ще не змирився з тим, що вільний", - каже він.

20 лютого Україна звільнила з полону "ДНР" чотирьох своїх бійців. Тривалий час до цього обмін полоненими був заблокований. Як писало DT.UA, у списку для потенційного обміну, який у минулому році передали Києву сепаратисти, - близько 1200 осіб. За нашими відомостями, українській владі вдалося встановити місцезнаходження понад 400 полонених українців.

Як стверджують наші інформатори, у цьому списку чимало імовірно загиблих в зоні проведення АТО. Трапляються також громадяни, сам факт існування яких не підтверджений. Створюється враження, що "вождів" ОРДЛО цікавить не стільки звільнення "своїх", скільки привід погаласувати про масові політичні репресії в Україні".

На думку уповноваженого президента України з мирного врегулювання конфлікту в Донецькій і Луганській областях Ірини Геращенко, Російська Федерація може блокувати обміни полоненими, щоб використовувати їх для ослаблення санкційного тиску з боку Європейського союзу.