Україна намагається взяти долю у власні руки – The Economist

Поділитися
Україна намагається взяти долю у власні руки – The Economist Поки іноземні лідери сперечаються щодо майбутнього України, лише вона сама може його збудувати.
Поки іноземні лідери сперечаються щодо українського майбутнього, воно насправді залежить лише від рішучості українців у проведенні реформ.

Вранці 19 жовтня сотні людей в Донецьку пішли на похорон одного з ватажків проросійських бойовиків. Арсен Павлов, відомий як "Моторола", був одним з помітних лідерів проросійських сил, який хвалився вбивством українських полонених, і який вийшов з-під контролю Москви.

Він став останнім ватажком бойовиків, якого знищили за кілька місяців. Невдовзі після цього лідери України, Франції, Німеччини і Росії зустрілися в Берліні, щоб обговорити виконання Мінських угод.

"Обидві події були ознакою того, що Росія намагається встановити більш жорсткий контроль над Донбасом, в якому панує беззаконня. Хоча поки що спроби поширити конфлікт на інші регіони України припинилися, вона все ще хоче закріпити спеціальний статус Донбасу всередині України", - пише сьогодні The Economist, нагадуючи, що в рамках Мінських угод Москва вимагає від Києва проведення виборів на захоплених територіях Донецької і Луганської областей. А українська сторона відмовляється це робити, доки в зоні конфлікту не перестануть стріляти, а спостерігачі ОБСЄ не отримають повний доступ.

В Берліні Володимир Путін припустив, що дозволить місії ОБСЄ зайти. Президент України Петро Порошенко сказав, що це відкриє шлях для виборів.

"Так може з'явитися підконтрольний Москві регіон всередині України, який можна використати для блокування урядових реформ і міжнародних угод, які укладає уряд в Києві, а також підривати цілісність України без прямого військового втручання", - йдеться в статті.

Україна лишається в центрі російського конфлікту із Заходом. Вона життєво важлива для амбіцій Путіна відновити статус Росії як "великої держави". Кремль використав події після української революції в 2014 році для того, щоб залякати власних дисидентів і показати, що протистояння корупції і авторитаризму призводить до хаосу. Захід тим часом хоче показати, що ліберальна демократія може досягти успіху в країні, яка була серцем колишньої радянської імперії.

Але поки Росія і Захід борються за Україну, в середині відбуваються події, які визначають її майбутнє. Через два роки після Майдану Україна застрягла в сірій зоні між "напівреформами" і "напіввійною". Попри те, що країна тримається краще, ніж багато хто сподівався, вона досі не перетворилася на сучасну національну державу. Як прокоментувала головний редактор "Дзеркала тижня" Юлія Мостова, після революції владу отримали не політики нової генерації, а ті, "хто був найближче до урядових стільців, коли музика припинила грати".

Молоді українці розчаровані здатністю влади виконати обіцянки, але вони також не можуть сформувати політичну силу, яка була б досить сильною, щоб кинути виклик уряду. Однак з причин, яка створила таке становище, - це війна, яка дозволила владі об'єднати країну без проведення реформ. Телевізійні ефіри заповнені кадрами жорстоких боїв на війні, яка коштувала життя вже 10 тисяч людей, а волонтери продовжують забезпечувати українських солдатів їжею і одягом. Однак, як сказав один з українських оглядачів, найгірше, що може статися з країною – це повернення зруйнованого Донбасу під контроль Києва. В України немає ні грошей, ні державних інститутів для реінтеграції. Але Росії, яка почала війну, Донбас теж не потрібен.

Західні країни змусили Україну не чини опір, коли Росія вторглася в Крим, а Порошенко так і не назвав конфлікт війною. Але війна стала великою справою по обидва боки кордону. Корупція як в Україні, так і в Росії настільки всюдисуща, що значно її краще назвати захопленням цілої країни олігархами. Згідно з даними "Дзеркала тижня", щонайменше 30 підприємств оборонпрому перераховувати державні кошти фіктивним фірмам в якості "платні" за неіснуюче обладнання. Деякі проукраїнські бойові загони, які нікому не підкоряються, починають втрачати терпіння через корупцію і відсутність реформ.

Видання пише, що замість того, щоб розгорнути широкомасштабну війну проти хабарництва, українські прокурори переслідують журналістів, активістів і проєвропейських депутатів.

"Мета кампанії в тому, щоб дискредитувати нас, показати, що всі в Україні однакові і будь-хто, хто бореться з корупцією сам корумпований", - сказав виданню депутат Мустафа Наєм.

Завдяки допомозі західних донорів в Україні з'явилися нові антикорупційні відомства, такі як НАБУ. Але вони застрягли у боротьбі проти старої гвардії. Генпрокурор Юрій Луценко намагається обмежити силу НАБУ. Франсіс Маліж з ЄБРР відзначає значний прогрес у банківському і енергетичному секторах. Але ключові тести, такі як приватизація державних підприємств, все ще не пройдені. Нацбанку також доведеться ще розібратися з "Приватбанком", який належить олігарху Ігорю Коломойському.

В енергетиці корумповані посередники між російським "Газпромом" і українським "Нафтогазом" нарешті зникли. Однак олігарх Рінат Ахметов все ще нищить урядове регулювання у вугільній і електроенергетичній сферах.

ЄБРР і ЄС запустили програму реформування системи державного управління, найнявши десятки молодих українців, щоб створити нових юристів для державних установ і ключових міністерств. Але цей процес займе роки. Те, що Україні потрібно найгостріше, - це лідер з баченням і політичною волею.

Як прокоментувала Юлія Мостова, президент Порошенко – це "ржавий цвях, який тримає все на місці". Витягати його зараз небезпечно, але навряд чи він той, з ким можна будувати майбутнє. Путін, вірогідно, сподівається, що комбінації з інтеграції Донбасу в Україну, зростання розчарування Майданом і радикалізації деяких бойових груп вистачить для того, щоб підірвати сусідню країну зсередини. Але лише від України залежить, має російський президент рацію, чи ні.

Раніше директор Інституту демографії та соціальних досліджень ім.Птухи НАН України Елла Лібанова писала в своїй статті для DT.UA, що недовіра населення до влади ставить під сумнів успіх радикальних економічних реформ в Україні. Необхідне формування широкої коаліції груп, які виступають проти чинної системи корумпованих представників влади. Активність населення, спрямована на користь реформ, може виникнути спонтанно, але без рішучого й авторитетного лідерства і ефективної організації мас такі настрої не будуть трансформовані в реальні зміни.

Детальніше про соціальне розшарування українського суспільства читайте у статті Елли Лібанової"Україна: глибина нерівності" у свіжому випуску тижневика "Дзеркало тижня. Україна".

Поділитися
Підготував/ла Лесь Димань
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі