Молодий мандруючий Юпітер міг "вичистити" внутрішню Сонячну систему - вчені

Вчені заявили про те, що блукаючий юний Юпітер може пояснити те, чому в Сонячній системі немає планет ближче до зірки, ніж Меркурій, і чому внутрішні планети такі маленькі. Дослідження вчених було опубліковано записках Королівського астрономічного товариства.

Ядро Юпітера могло зародитися близько до Сонця, а потім пробитися через зону утворення інших планет. По мірі того, як Юпітер пересувався, він поглинав частину матеріалу, а частину розштовхував, через що внутрішні планети "голодували". Меркурій, Венера, Земля і Марс отримали досить мало сирого матеріалу, тому залишилися невеликими.

Вчені підозрюють, що внутрішні планети нашої Сонячної системи утворилися 4,6 мільярда років тому з пояса уламків, що розтягся між поточними орбітами Венери і Землі. Меркурій і Марс були побудовані з матеріалу по краях цього пояса, що пояснює їхні невеликі розміри. Юпітер, як вважають, сформувався значно далі і створив зовнішню крайку пояса. Що сформувало внутрішній край, залишається незрозумілим.

Шон Реймонд і його колеги провели комп'ютерне моделювання, в рамках якого намагалися з'ясувати, що станеться, якщо тіло, розміри якого в три рази перевищують розміри Землі, з'явиться в межах орбіти Меркурія, а потім буде мігрувати в бік від Сонця. Моделювання показує, що якщо подібне тіло не буде рухатися дуже швидко або занадто повільно, воно зможе "вичистити" внутрішні частини диска і пилу, які оточували молоде Сонце, і залишить достатньо матеріалу для утворення твердих планет.

Реймонд і колеги виявили також, що юний Юпітер міг назбирати достатньо сміття, щоб сформувати друге ядро - і підштовхнути його в бік від Сонця. Це друге ядро могло стати зерном, з якого виріс Сатурн. Гравітація Юпітера також могла назбирати уламків в пояс астероїдів. Реймонд каже, що це могло б пояснити походження залізних метеоритів, які утворилися відносно близько до Сонця.

Раніше вчені припустили, що Юпітер викинув з Сонячної системи іншу велику планету. На думку вчених, зникла планета ставилася до того ж класу, що і Нептун і Уран. Вона була гігантом, але не газовим гігантом, як Юпітер і Сатурн, а крижаним – набагато більш щільним і масивним. Юпітер міг викинути цю планету Сонячної системи під час близького сходження.