Відкритий порт культури, або Про шанс, утрачений Києвом

Олена Сом-Сердюкова «Дзеркало тижня» №5, 09 лютого 2008, 00:00

Фото: Елена СОМ-СЕРДЮКОВА

Щоб розширити культурний простір Європи, залучити до його орбіти якомога більше міст, тим самим стимулюючи місцеві креативні пошуки, обмінюючись досягненнями з сусідами і розвиваючи туризм, раз на два роки спеціальна Єврокомісія з багатьох міст-претендентів вибирає одне. Переможець весь рік гордо іменується європейською культурною столицею і, крім усього іншого, отримує солідний грошовий грант. Традиції цій уже багато років.

У середині січня невеличке норвезьке місто Ставангер із населенням 117 тисяч жителів пройшло урочисту посвяту в ранг європейської культурної столиці. Перемога дісталася йому завдяки впертій і наполегливій пропаганді міста і як нафтової технологічної столиці світу, і як міста, повернутого обличчям до культури. Із девізом «Ставангер — відкритий порт» він сміливо ступив у нове теперішнє.

Темного зимового вечора місто в одну хвилину засяяло чарівними вогнями на тисячах дерев, будинків і стрімких скель, які нависли над фіордом. А доти були суворі будні. Ретельна підготовка до урочистостей тривала три роки. Складалася, відбиралася, проговорювалася програма, яка, у підсумковому варіанті, охопила дійства на весь календарний рік. Все відбувалося з максимальною відкритістю, тому місцеві газети постійно публікували дискусії прихильників і противників тих чи інших заходів. Усі були в курсі накресленої програми і доданої до неї докладної інформації про бюджет святкування. Ось що означає «відкритий порт»!

Тепер невеличке місто напевно гучніше заявить про себе і ширше представить свої інтереси у світі. Такий шанс колись надавався й Києву, що змагався за звання бути європейською культурною столицею 2014 року. На жаль, нам відмовили... На відміну від маленького Ставангера, який запрошує сьогодні всіх охочих стати учасниками грандіозних культурних проектів.