Рік Дракона: події, які змінили світ у другому тисячолітті

Закінчення. 

Початок див. у №48, 2011 р.

1520 — «Стокгольмська кривава лазня». У битві на льоду озера Осунден данський король Крістіан II здобув рішучу перемогу над правителем Швеції Сте­ном Стуре молодшим, якого було смертельно поранено. Від­нов­лено Кальмарську унію між Да­нією, Норвегією та Шве­цією. Більшість противників Крістіа-на II в листопаді страчено на цент­ральній площі Сток­гольма. Густав Ерікссон, пред­с­тавник знатного роду, який урятувався від різанини, підняв повстання на півночі країни — у Далекарлії та Смоланді. Шведи до серпня 1521 року звільнили більшу частину Швеції і проголосили його своїм правителем. Тільки 6 червня 1623 року з допомогою союзників з німецького міста Любек було звільнено Стокгольм, і Густав став першим королем Швеції з династії Ваза.

1556 — Під час походу в Афганістані помирає імператор Хумаюн, син засновника імперії Великих Моголів Бабура. На трон у Делі зійшов 13-річний син Хумаюна Акбар. Армії моголів довелося в кривавій битві з індусами поблизу Паніпату доводити своє право на північноіндійські землі. Через п’ять років Акбар став повноправним правителем, звільнившись від опіки візира — Байрам-Хана. Правління Акбара позначене широкими завоюваннями (скорено Раджаст­хан, Гуджарат, Бенгалію, Кашмір і частину Афганістану), будівництвом нової столиці Фатехпур-Сікрі, а також унікальною політикою релігійної терпимості в країні, де іслам було позбавлено статусу офіційної релігії. Акбар стверджував, що кожна релігія справжня; він скасував податки, якими обкладалися прихильники інших релігій. За майже 50 років свого правління Акбар створив потужну імперію, порівнянну розмірами й впливом з Османською імперією та державою Сефевідів у Персії.

1580 — Іспанія анексує Пор­тугалію. Після смерті португальського короля Енріке I, котрий не залишив прямих спадкоємців, у країні почалася боротьба між партіями двох онуків короля Мануела (пом. 1521 р.): короля Іспанії Філіппа II і принца дона Антоніу. Іспанські війська під командуванням лиховісного герцога Альба вирішили суперечку силою зброї, окупувавши Лісабон. Португалія перебувала в особистій унії з Іспанією, але, втім, зберегла доволі широку автономію. Цікаво, що також у рік Дракона, 1640 року, португальці звільнилися від іспанського панування — на престол вступив герцог Жуан Браганський.

1592 — Польсько-шведська унія. Після смерті короля Юха­на III трон у Стокгольмі посів його син Сигізмунд III Ваза, який з 1587 року був і польським королем. Протягом майже семи років у Швеції, де державною релігією було лютеранство, тривало протистояння прихильників затятого католика Сигізмунда й герцога Карла. 1599 року Карл здобув перемогу, стратив пред­с­тавників знаті — колаборантів, а 1604 року був коронований під іменем Карла IX Вази.

1616 — Вождь маньчжурів Нурхаці оголосив себе ханом і заснував у Північному Китаї династію Цзінь («Золота»). Маньч­жу­ри, які мали добре організовану армію, почали експансію на південь. І вже за хана Абахая, який перейменував династію в Цін («Світла»), 1644 року остаточно скинули імператорів династії Мін, захопивши практично весь Китай.

В один день — 23 квітня померли два найвидатніші письменники планети всіх часів і народів — англієць Вільям Шекспір та іспанець Мігель де Сервантес Сааведра.

1628 — Під час Тридцятирічної війни (1618—1648) у серпні, при облозі балтійської фортеці Штраль­зунд, яка тривала вже шість місяців, головнокомандувач імперських військ Альбрехт фон Валленштейн зазнає не такої серйозної, але досить симптоматичної поразки. Він казав, що місто візьме за всяку ціну, «хоч би воно ланцюгами було прикріплене до неба». Ганзейські міста не виділили обіцяних суден, і блокувати фортецю з моря не вдалося. Наприкінці року до титулу герцога Фрідландського Валленштейн приєднує титул можновладного герцога Меклен­бурга та генерала «Балтійського й Німецького (Північного) морів». Імператор Фердинанд II Габсбург піддав опалі мекленбурзьких герцогів і відняв у них (активних учасників Протес­тантсь­кої ліги) землі, дарувавши їх Валленштейну в рахунок війсь­кових витрат. Дії монарха порушували давні імперські закони, тому що лени віддавалися без погодження з рейхстагом. У битві за Штральзунд узяли участь датчани й шведи. Останні невдовзі втрутилися у війну, змінивши військово-політичну ситуацію у Німеччині на користь Антигабсбурзької коаліції.

1652 — 22—23 травня в битві під горою Батог на Поділлі 20-тисячну польську армію під проводом польного гетьмана коронного Мартина Калиновського розгромило українсько-татарське військо (від 25 до 30 тисяч вояків) під орудою гетьмана України Богдана Хмельницького та Ну­реддін-Султана. Кілька тисяч поляків потрапили в полон і були страчені кримськими татарами. У результаті денонсовано кабальний Білоцерківський договір 1651 року (укладений після поразки армії Б.Хмельницького під Берестечком). Кордон між Гетьманщиною та Річчю Поспо­литою знову проліг по річці Случ, як і після підписання Збо­рівського договору 1649 року.

1676 — У червні 120-тисячна турецько-татарська армія вдруге (вперше — у серпні-вересні 1677 р.) взяла в облогу місто Чигирин, гетьманську столицю на правому березі Дніпра. Загарбники почали бомбардування з важких гармат, робили підкопи й постійно атакували гарнізон Чигирина. На початку липня московські полки під командуванням Григо­рія Ромода­новського та козацькі полки гетьмана України Івана Самойловича прийшли на допомогу обложеним. Але противник, що мав чисельну перевагу, зумів відбити їхні атаки. Гарнізон іще тиждень продовжував опір, але був змушений відступити через річку Тясмин, попередньо підір­вавши «Верхній замок», укріп­лення й порохові склади. Об’єд­на­ні московсько-українські полки відійшли до Дніпра й прийняли бій, що тривав сім днів, і, нарешті, 20 серпня відступили на лівий берег Дніпра. Величезні втра­ти турецько-татарського війсь­ка змусили загарбників відступити, дотла зруйнувавши залишки колишньої гетьманської столиці.

1688 — «Славна революція». 30 червня парламент Англії таємно запросив на престол штатгальтера (правителя) Голландії Вільгельма III Оранського, чоловіка дочки легітимного короля Якова II Стюарта. Приводом для цього рішення стало народження в короля сина: виникла небезпека реставрації католицизму в майже суцільно протестантській країні. 15 листопада Вільгельм Оранський висадився з 45-тисячною армією в Англії і, не зустрівши опору, урочисто ввійшов у Лондон. У січні 1689 р. парламент визнав Вільгельма Орансь­кого і його дружину Марію Стюарт монархами на однакових правах. А вже 13 лютого 1689 ро­ку було ухвалено «Білль про права», у результаті чого Англія стала конституційною монархією.

1700 — 30 листопада під час Північної війни (1700—1721) 11-тисячна армія шведського короля Карла XII (при 37 гарматах) завдала в Нарві нищівної поразки російській армії під командуванням царя Петра I (від 34 до 40 тисяч солдатів і офіцерів, 195 гармат). Росіяни втратили близько 10 тисяч солдатів і офіцерів (убиті, дезертири з поля бою), усі прапори й гармати, понад 700 вояків потрапили в полон. Ця поразка змусила Петра I зайнятися докорінною перебудовою армії. Карл XII спрямував усі свої сили проти польського короля й саксонсь­кого курфюрста Августа II Сильного.

1736 — 21 квітня у Відні помер генералісимус, принц Єв­ге­ній Савойський, видатний авст­рійський полководець і державний діяч. 1696 року він став головнокомандувачем військ Авст­рійської імперії. Відзначився низ­­кою блискучих перемог над турками (битва поблизу Зенти 1697 року і взяття Белграда 1717 ро­­ку). Загальноєвропейської популярності зажив після перемог під час Війни за Іспанську спадщину, в якій Франції та Іспанії протистояла коаліція у складі Ве­ликобританії, Австрії, Голлан­дії, Пруссії, Португалії та Савойї. Євгеній Савойський був найвпливовішим радником при дворах імператорів Йосипа I і Карла VI. У приватному житті відомий як щедрий меценат; залишив величезну бібліотеку та колекцію предметів мистецтва.

1772 — 5 серпня в Санкт-Пе­тербурзі представники Російсь­кої та Австрійської імперій, а також Прусського королівства підписали секретну конвенцію про розподіл частини території Речі Посполитої. У результаті Першо­го розподілу Польсько-Литовсь­кої держави до Росії відійшли Східна Білорусія, польська частина Лівонії (Курляндія) — всього 92 тис. кв. км — і 1,3 млн. жителів. Австрії відійшли — Східна Галичина зі Львовом, Західна Галичина без Кракова, польська Сілезія (83 тис. кв. км і 1,65 млн. жителів), Пруссії — більша частина польської Померанії та частина Великої Польщі (36 тис. кв. км і 580 тисяч жителів). Польсь­кий сейм 30 вересня 1773 року в умовах майже повної окупації земель Речі Посполитої ратифікував Петербурзьку конвенцію.

1796 — 2 березня французького генерала Наполеона Бона­пар­та призначено головнокомандувачем Італійської армії. Після серії переможних битв французи 15 травня вступили в Мілан. Утім, австрійці зуміли перешкодити з’єднанню двох французьких армій (друга діяла в Півден­ній Німеччині) та їхньому спільному походу на Відень.

1808 — 20 лютого почалася Російсько-шведська війна. Під час війни росіяни зайняли Фінляндію, яка на правах широкої автономії ввійшла до складу імперії Романових. Олександр I зобов’язався «нерушимо хранить и оберегать» закони країни, прий­нявши титул «великого князя Фінляндського».

 

1820 — У липні в Королівстві обох Сицилій спалахнула революція, очолювана офіцерами. Король Фердинанд I був змушений схвалити нову конституцію, аналогічну тій, яку було ухвалено в іспанському Кадісі 1812 року. Дію останньої поновлено в січні 1820 року після військового перевороту, організованого полковником Рафаелем де Рієго у провінції Севілья. Після збройного заколоту офіцерів у Порту­галії місцеві кортеси також ухвалили конституцію. Політика Рес­таврації після падіння Наполеона викликала загальне невдоволення в ліберальних колах Європи. Своєю чергою на другому конг­ресі Священного Союзу (Австрія, Росія, Пруссія) його учасники сформулювали принципи збройного втручання у разі небезпеки для абсолютних монархій Старо­го Світу.

1856 — 30 березня в Парижі підписано мир, яким завершилася Східна (Кримська) війна. Царська Росія зазнала нищівної поразки від Великої коаліції (Франція, Великобританія, Ос­манська імперія та Сардинія). Росія погодилася з демілітаризацією Чорного моря, забороною на прохід через Босфор військових суден. Молдавському князівству — васалу Стамбула — відійшли гирло Дунаю та Південна Бессарабія. Османська імперія отримувала гарантії територіальної недоторканності. Натомість європейські держави гарантували захист прав християнського населення на її території.

1892 — 17 серпня Росія і Франція підписали Таємну військову конвенцію. Санкт-Петер­бург і Париж зобов’язу­валися у разі нападу на одного з партнерів з боку членів Троїстого союзу (Німеччини, Австро-Угорщи­ни та Італії) надавати одне одному максимальну військову підтримку.

1904 — 8 квітня Велико­бри­танія і Франція підписали угоду, що дістала неофіційну назву Антанта (Сердечна згода — Entente cordiale). Таким чином, остаточно було розмежовано сфери колоніальних інтересів двох країн, які неухильно зближалися й ставали союзниками у протистоянні країнам Троїстого союзу.

1916 — Під час Першої світової війни відбулися найкривавіші битви, які, втім, так і не спричинили вирішального перелому в її перебігу. «Верденська м’ясорубка» протягом дев’яти місяців боїв (з 21 лютого) забрала життя 358 тисяч французів і 600 тисяч німців. У битві біля річки Сомма, що почалася 1 липня, англійці вперше застосували танки, але зуміли просунутися на 40-кілометровому фронті вглиб тільки на 12 кілометрів. Втрати сторін були ще більшими, ніж біля Вердена: 500 тисяч німців і 700 тисяч союзників (500 тисяч англійців і 200 тисяч французів). З 4 червня по 13 серпня на Східному фронті було здійснено найбільш широкомасштабну операцію — так званий Брусиловсь­кий прорив. На фронті завдовжки 340 км російські війська Південно-Західного фронту прорвали оборону австро-угорських військ, але не були вчасно підтримані як військами Західного, Північно-Західного фронту, так і союзниками у Франції. Це дало німцям змогу перекинути свіжі підкріплення, що локалізували прорив. Втрати австро-угорської та німецької армій були величезні: до 1,5 млн. вояків, зокрема понад 420 тисяч полонених. Ро­сіяни захопили 581 гармату, близько 1800 кулеметів, близько 450 бомбометів і мінометів. Російські війсь­ка втратили близько півмільйона солдатів і офіцерів. Під впливом успіхів Росії Румунія вступила у війну на боці Антанти.

1940 — 12 березня в Москві підписано мирний договір між СРСР і Фінляндією, яким завершилася війна між цими державами. Кордон між державами відсунуто на 150 км від Ленінграда. Втрати радянських військ становили близько 270 тисяч солдатів і офіцерів, фінів — понад 70 тисяч (убитими й пораненими). «Добре, що уклали мирний договір з Фінляндією, а то б фіни знищили половину Червоної армії», — так казали про цю війну командири й червоноармійці.

Під час Другої світової війни нацистська Німеччина 9 квітня розпочала операцію «Маневри на Везері» (вже наступного дня було окуповано Данію). Норвегія з допомогою англо-французьких військ опиралася аж до 10 червня. Цього дня німецькі війська вторглись у Бельгію, Нідерланди й Люксембург. 15 травня капітулювали Нідерланди, 28 травня — Бельгія, хоча французи й англійці намагалися вирівняти ситуацію, надавши підтримку бельгійцям. Але невдовзі опинилися в оточенні біля Дюнкерка. За де­в’ять днів англійці провели операцію з евакуації 338 тисяч людей (зокрема 123 тисячі французів і бельгійців) на Британські острови. 5 червня нацисти вторглись у Францію. У країні розпо­чався справжній хаос, і 14 червня німці ввійшли в Париж. 22 червня в Комп’єні (у тому ж вагончику, де кайзерівська Німеч­чи­на підписала принизливе пере­мир’я після закінчення Першої світової війни 1918 року) Фран­ція в особі нового прем’єра Пете­на підписала перемир’я, фактично капітуляцію.

Протягом трьох днів з 15 червня радянські війська взяли під свій контроль території Лит­ви, Латвії та Естонії. 2—6 серпня відбулися «вибори», і Верховна Рада СРСР оголосила про включення цих країн до складу Радянського Союзу як республік.

21 серпня в результаті замаху, вчиненого агентом НКВД Рамоном Меркадером у Мехіко, помер Лев Троцький, один з керівників жовтневого перевороту в Росії, найближчий сподвижник Леніна і політичний суперник Сталіна.

1964 — У серпні США вступають у В’єтнамську війну.

14 жовтня — державний переворот в СРСР. Пленум ЦК КПРС змістив з усіх постів Ми­киту Хрущова, першого секретаря ЦК КПРС і голову Ради міністрів СРСР, котрий безтурботно відпочивав на дачі в Сочі. Пер­шим секретарем ЦК КПРС став Леонід Брежнєв, Раду міністрів очолив Олексій Косигін.

1976 — 9 вересня в Пекіні помер Мао Цзедун, засновник Китайської Народної Республіки (1949) і голова Комуністичної партії Китаю.

1988 — 15 травня представники США, СРСР, Пакистану та Афганістану підписали в Женеві угоду про політичне врегулювання в Афганістані. Радянські війсь­ка мали бути виведені з території Афганістану до 15 лютого 1989 року.

Після більш ніж семи років війни 8 серпня підписано угоду про припинення вогню на ірано-іракському фронті.

7 грудня у Вірменії стався руйнівний землетрус. Загинуло не менш як 25 тисяч людей, 514 тисяч залишилися без даху.

Адреса матеріалу: http://dt.ua/SOCIETY/rik_drakona_podiyi,_yaki_zminili_svit_u_drugomu_tisyacholitti2-95495.html

• Tweet
• Помітили помилку в тексті? Виділіть її мишою та натисніть ctrl+Enter.