Промінь сміху в сірих буднях

Гумор - інтелектуальна здатність людини помічати в явищах їхні комічні сторони. Саме слово має давньогрецьке коріння. В античній медицині стан людини описувався співвідношенням чотирьох рідин - крові, лімфи, жовтої і чорної жовчі, - які називалися «гумор». Вважалося, що спів­відношення цих рідин визначає здоров’я і самопочуття людини.

Є різні форми гумору: іронія, пародія, сатира, сарказм, парадокс, анекдот, жарт, каламбур, оксюморон; у графічному вигляді - карикатура і шарж. А з молодіжного середовища до нас прийшли такі поняття, як стьоб і прикол.

Гумор буває добрий, вишуканий, тонкий, іскрометний, своєрідний, плаский, грубий, тупий, вульгарний, нижче пояса, злий; дитячий, студентський, солдатський; англійський, вірменський і навіть чорний…

Ми говоритимемо тільки про добрий, доброзичливий гумор, який додає оптимізму, прикрашає життя, робить його яскравішим, цікавішим, несподіваним.

Навіщо нам почуття гумору?

Почуття гумору - це вміння виявляти суперечності в навколишньому світі; бачити смішне в розповіді, людях, ситуації. Ще - це здатність пожартувати, зробити смішний коментар, викликати сміх оточуючих своєю поведінкою. Відсутність або недостатня виразність почуття гумору іноді може свідчити про знижений емоційний рівень і - на жаль - навіть про певну інтелектуальну недорозвиненість особистості.

Не варто ототожнювати наявність почуття гумору й уміння бути «душею компанії». Показна, гучна дотепність - це часто своєрідний спосіб самоствердитися, виділитися, приміряти на себе роль лідера. Тим часом людина, яка чудово розуміє і цінує жарти, зовсім не обов’язково прагне бути в центрі уваги.

Багато дослідників сушать голову над цілою низкою питань: навіщо людині почуття гумору, яка його природа, чи можна його розвинути. Гумор вважають грою підсвідомості, фізіологічною захисною функцією, способом отримати розрядку, зняти напругу, стрес і навіть агресію. Жарти й анекдоти завжди допомагали в найтяжчі, іноді, здавалося б, нестерпні періоди нашої історії - у період сталінських репресій, під час війни, після Чорнобильсь­кої катастрофи. Як стверджують, гумор не просто допомагає жити - він допомагає вижити. Безліч анекдотів у наші дні (у тому числі й політичних) свідчать про те, що і зараз, на жаль, людям живеться не надто легко.

Гумор у сімейному житті і на роботі

Почуття гумору відіграє велику роль у виборі партнера. Майстер парадокса Оскар Уайльд вклав такий собі афоризм у вуста героя однієї зі своїх п’єс: «Ніщо так не шкодить роману, як почуття гумору в жінки або брак його в чоловіка». Соціоло­гічні дослідження показали, що жінки більше цінують уміння розсмішити, а чоловіки - здатність зрозуміти жарт. Занадто гостра на язик дівчина може зазнавати труднощів у вибудовуванні стосунків із партнером. А от дотепний хлопець майже напевне матиме великий успіх у прекрасної статі.

Почуття гумору є важливою складовою психологічної сумісності, і його відсутність, що іноді не дуже важлива в період закоханості та «романтичного смутку», в сімейному житті може відіграти фатальну роль. Уміння подивитися на ситуацію збоку, посміятися над самим собою допомагає розрядити обстановку, погасити конфлікт, помиритися після сварки.

У період залицяння та завоювання любові іншої людини всі ми схильні докладати особливих зусиль, аби сподобатися. А що може бути простіше, ніж з удаваною веселістю реагувати на будь-які (і не надто вдалі теж) жарти коханої людини, запопадливо підхоплювати його/її заразливий сміх. Треба просто вивчити з цього погляду свого потенційного обранця.

Однак є ще одна складність - перешкодою можуть стати різне виховання, культурні й національні відмінності. Те, що здається смішним одному, в іншого не викликає навіть усмішки. (По суті, часто дражливий для нас «сміх за кадром» - це не тільки спосіб «завести» аудиторію, а й підказка, де треба сміятися, для людей різних національностей.) Чи є такі «розбіжності» серйозною перешкодою в побудові сім’ї, кожен вирішує для себе сам. Любов, звісно, не може зробити з вашого обранця іншу людину, але може допомогти вам змиритися з тим, що спочатку ви рідко сміятиметеся з одних і тих самих речей.

Гумор не гірше за пісню «нам строить и жить помогает». Але наскільки він доречний на робочому місці? З упевненістю можна сказати, що пощастило тому колективу, в якому є місце доброму жарту й щирому сміху. Іноді одна оптимістично налаштована людина здатна створити атмосферу, в якій трудитися буде значно легше. І навпаки, вразливий, підозрілий працівник, який у кожному дотепі бачить якісь натяки на його справжні чи уявні недоліки, може отруїти існування всім іншим. Хоча найчастіше ми маємо справу зі звичайними людьми - у міру дотепними і в міру вразливими. Тому в колективі всі поступово одне до одного пристосовуються і згодом знають ті «болючі точки», які зачіпати не варто.

Кілька простих порад

Кожен день приносить нам тривожні новини, дрібні й великі проблеми та неприємності. Однак усе це цілком можна «розбавити» позитивними емоціями. Для цього слід докласти спеціальні зусилля.

Вранці по дорозі на роботу погортайте збірник анекдотів. В обідню перерву зайдіть на веселий сайт, а на сон прийдешній - почитайте дотепну іронічну книжку.

Постарайтеся більше спілкуватися з веселими, легкими людьми. Але при цьому «задавайте тон» у розмові - відразу налаштовуйтеся на веселий лад. Якщо ви почнете скаржитися на життя, навряд чи дочекаєтеся відповідного жарту.

Створіть собі бібліотечку смішних (для вас) книжок і таку саму фільмотеку. Але не намагайтеся дивитися комедії на самоті або разом з кимось, так само «стомленим життям». Найкраща компанія - діти або молодь. Вони так щиро реагують на смішні ситуації, так заразливо сміються, що здатні розворушити навіть, здавалося б, безнадійного буркуна.

Якщо ви відчуваєте, що гумору у вашому житті обмаль, повчіться самоіронії, на яку спроможні тільки зрілі, самодостатні особистості. Люди, які жартують з себе, зазвичай добрі, розумні й позбавлені комплексів. Їх люб­лять у товаристві, з ними легко й приємно спілкуватися. Адже ми хочемо бути такими? Тоді спробуймо посміятися з себе - навіть якщо жарт не надто вдалий, все одно ніхто не постраждає.

*

- Синку, як іспити?

- Подорожчали, тату.

*

Зрештою я зрозумів: кращої за дружину нікого не знай­ти. Залишилося тільки знайти дружину.

*

- Із Днем захисника Батьківщини, синку!

- Ну, мамо, тату, що це ви й справді. Може, я ще вступлю!

*

З життя. Поїхав з дружиною по магазинах, удома залишився 14-річний син. Звісно, в комп’ютері.

Наступного дня мій приятель розповідає:

- Пишу тобі в аську: «Колю, це ти?». А у відповідь: «Ні, не я. Я кудись з мамою звалив».

*

Директор прощається з працівником, який звільняється:

- Дуже шкода, я звик до вас. Ви мені були як рідний син - такий самий безвідповідальний, ледачий, неорганізований.

*

Батько звертається до сина:

- Кажуть, ти зустрічаєшся з Танею з дев’ятого під’їзду...

- Зустрічаюся! А що, не можна?

- Та ні, чому ж... Я у твоєму віці теж із нею зустрічався!

*

До магазину заходить чоловік і каже:

- Дайте мені пляшку горілки.

Продавчиня:

- З собою?

- Ні, без вас.

*

Дружина - чоловікові:

- Бачиш цю людину на фотографії?

- Так.

- О шостій вечора забереш його з дитячого садка!

*

- Тату, мені треба тобі щось сказати!

- Тільки коротко і ясно.

- Сто долaрів.