Піца добра, а деруни кращі!

Сергій П’ятериков «Дзеркало тижня» №37, 04 жовтня 2008, 00:00

Тот самый дерун–гигант Фото: Сергей ПЯТЕРИКОВ

Протягом вересня мені довелося побувати на різних святах і фестивалях, де фіксувалися рекордні результати. На одному із свят вареників, що проводилися як в Україні, так і у сусідній Словаччині, виліпили рекордний вареник. Не менш гучно проводилися і свята нашого улюбленого національного продукту — сала. А от у місті Коростень вирішили, а чому б не влаштувати свято ще однієї суто української страви — дерунів. Адже вони у поліщуків споконвіку традиційний наїдок.

Вирішили — і за півтора місяця підготували й блискуче провели апетитний фестиваль дерунів. У ньому показували свою майстерність 69 команд кухарів. Оцінював смак страви 71 дегустатор. До речі, у дегустації міг узяти участь кожний охочий, хто придбав відповідний патент. У мене ж вистачило духу скуштувати менше третини конкурсних дерунів, і я переконався, що визначити найкращого надзвичайно важко. Усі кухарі постаралися на славу.

Однією з родзинок фестивалю стала презентація деруна-гіганта. Важив він 118 кг, а для його виготовлення використали 96 кг картоплі, 5 кг моркви, 20 кг цибулі, 120 яєць, 6 кг грибів, 10 кг сала, 4 кг м’яса, 4,5 л олії, 5 л сметани та ще й різні спеції. Пекли його на одному величезному деці розміром 2,40 м на 1,15 м у печі хлібозаводу. На сьогодні цей дерун — рекордсмен України. Ласували ним усім миром, та коли наша делегація вже збиралася повертатися до Києва, з’їли лише половину його.

Із чого роблять деруни, мабуть, ні для кого не секрет. Знав це і я ще з дитинства. А от про існування стількох рецептів цієї традиційної страви дізнався тільки у Коростені. Деруни з сиром і з куркою, з салом і з реберцями, з мочанкою і шкварками, фаршировані грибами, м’ясом чи сиром, деруни по-селянськи, по-черемушинськи, з часником по-чолівськи, деруни сучасні, святкові, любительські, «чаклуни», драцена картопляна — усіх не перелічити.

О 17-й ми залишили гостинний Коростень, а у мальовничому міському парку свято було у розпалі. Веселий гомін і музика, а ще незрівнянний аромат точно вказував адресу свята.