Підготовка до Євро-2012: МЗС робить все, щоб через сайти посольств не можна було отримати інформацію

Ось, скажімо, цілком свіжа новина з головної сторінки сайта МЗС: «2 серпня 2011 року заступник міністра закордонних справ України Віктор Майко прийняв копії вірчих грамот новопризначеного посла Республіки Індії в Україні Раджива Кумара Чандера». Але за посиланням МЗС «посольство Індії в Україні» ми бачимо, що послом цієї країни, як і раніше, значиться Джйоті Сваруп Панде.

Та ж сама картина і з сайтом польського посольства, на якому послом значиться Ключковськи, хоча його наступник, Литвин, розпочав виконання своїх обов’язків 30 травня. Те ж саме стосується й сирійського посольства в Києві. На сайті главою диппредставництва значиться тимчасовий повірений Сулейман Абудіяб, хоча посол Сирії Мохамед Саїд Акіль вручив вірчі грамоти Віктору Януковичу ще 6 квітня.

Або сайт Посольства України в Австралії і Новій Зеландії. Згідно із президентським указом №621/2011, посол у цих країнах Валентин Адомайтіс був звільнений ще 30 травня. Однак, за версією МЗС, він досі ще посол. Як і Роман Безсмертний, що на сайті посольства України в Мінську досі перебуває на посаді посла в Білорусі. Незважаючи на президентський указ №640/2011 про його звільнення від 3 червня. А все ще «на посадах» посол у Республіці Корея Володимир Бєлашов і посол у Норвегії Олександр Цвєтков, звільнені президентськими указами №619/2011 і №620/2011 від 30 травня

Крім того, на 73 з 86 сайтів українських посольств правила набору телефонного номера по-старому позначені через вісімку, тобто 8-10-код країни і т.д., а на інших, співзвучно вимогам часу, - 00-код країни і т.д. А на трьох посольських сайтах, які представляють Україну в Швейцарії, Ліхтенштейні, Тунісі, Кенії і Танзанії, висять банерні посилання на фонд Катерини Ющенко «Україна 3000».

На сайтах низки посольств рекламуються і недержавні телеканали та інформагентства, а також якийсь Інститут трансформації суспільства, чий банер зі слоганом «Мій вибір - НАТО» представлений на сайті посольства України в Тунісі.

Що стосується безпосередньо Євро-2012, то на сайті посольства України в Австралії висить банер в салатних тонах - EURO-2012, натиснувши на нього, користувач потрапляє на сторінку якогось чисто комерційного інтернет-ресурсу. Ще один схожий продукт пропонується і відвідувачам сайту, що представляє Україну відразу в Бразилії, Болівії, Сурінамі і кооперативній республіці Гайана. Мало того, що сайти не цілком зрозумілого походження, - то вони ще й грубо порушують авторські права УЄФА. Оскільки європейський футбольний союз ще 2007 року однозначно заборонив використовувати в назвах ЗМІ все, пов’язане з EURO-2012. Що, підтверджує інформація для ЗМІ в розділі «підготовка до Євро-2012» на сайті Посольства України у США.

В тій чи іншій формі посилання на державний прес-центр є лише на 42 сайтах посольств з 86. На шести сайтах у чистому вигляді видана інформація під назвою «Повідомлення закордонних дипломатичних установ України про підготовку до Євро-2012» (а в поєднанні з комбінованою інформацією з прес-центру ще на 17 сайтах), де в.о. міністра закордонних справ як і раніше числиться Хандогій, послом України в Хорватії - Маркіян Лубківський, а головою Нацагенства з Євро-2012 - Євген Червоненко, оскільки ці «повiдомлення» обриваються на 4 грудня 2009 року.

На сайті посольства України в Малайзії і Тиморі інформації про те, що Україна приймає Євро-2012, немає взагалі. І на сайті посольства у Ватикані - теж. Немає інформації про турнір і у версії сайта посольства України в Осло норвезькою мовою. Немає поточних новин на сайтах посольств у Сербії, Сирії, Румунії, Перу, Еквадорі, Колумбії, Марокко, Кіпрі, Киргизії, Іраку, Індонезії, Гвінеї, Сенегалі, на Кубі, Венесуелі, Іспанії та Андоррі.

А при посольствах України в Анголі, Габоні, Ефіопії, Уганді, Джибуті, Сейшелах і представництві в Палестинській автономії сайтів (або посилань на них) просто немає. Тобто десь 122 мільйони людей залишаються неохопленими позитивною інформацією про Україну. Сюди ж, до речі, можна включити і сайт посольства України в Туркменії та Афганістані, виконаний на двох мовах - українською та російською.

Детальніше читайте в свіжому випуску «Дзеркала тижня. Україна» в статті Андрія Капустіна «Євро-2012. Де імідж робитимемо?»