Колківська республіка — як самостійна міні-держава

65 років тому на Волині Українська повстанська армія визволила від німецьких окупантів територію в районі селища Колки Маневицького району, і створила міні-державу з необхідними інституціями. Понад дві тисячі квадратних кілометрів (а це два-три сучасних адміністративних райони!) у весняні дні 1943 року перетворилися на острівець свободи. Піврічне існування Колківської повстанської республіки реалізувало неперервну мрію українців про державне життя.

Урочистості з нагоди її виникнення вперше відбулися десять років тому — в жовтні 1998 року. У селищі Колки встановлено пам’ятник-стелу героям тих далеких подій. Але до належної оцінки вільної маленької держави ще доведеться пройти складний шлях. Навіть на батьківщині УПА, на Волині, про Колківську республіку знають дуже мало. В експозиції обласного краєзнавчого музею для неї не знайшлося окремого стенду!

Повстанці здобували Колки двічі — у березні та в травні 1943 року. Перший бій вони програли німецьким частинам, які мали чисельну перевагу. Але у травні три курені УПА під командуванням Миколи Ковтонюка (псевдо «Олег») таки вигнали німців…

Володимир Доманський, колишній учасник юнацької мережі УПА, один із двох іще живих учасників створення Колківської республіки і 15-річний в’язень колимських таборів, характеризує нове формування, що виникло в результаті блискучої перемоги, як «зразок миру і порядку».

— Ми забули тоді, що надворі була Друга світова війна, — згадує 81-річний чоловік. — У Колках встановилася українська влада, виникла управа, очолювана комендантом міста, поліція і СБ. Ми відкрили церкву, початкові школи…

Середня школа, школа медичних сестер, залізничників, п’ять госпіталів — усе це радянські кримінальні органи пізніше використають проти повстанців як доказ «шкідництва». На території Колківської республіки існували суди, трибунал — ознаки правової держави. Не було анархії, розбою, мародерства, як це трапляється в умовах війни.

Але що це за окрема, нехай і міні, держава без господарського життя?! Вона тоді була б неповноцінною. І в Колках запрацювали млини, майстерні з пошиття одягу, взуття, їдальні.

— До чого була здатна людина, в тій сфері вона могла себе проявити, — розповідає пан Володимир Доманський. —Ніхто не думав про гроші, кожен працював задля української справи. Це було для нас головне. Я й мої побратими сповідували головну заповідь українського націоналіста: здобудеш Україну або згинеш у боротьбі за неї. А Колківську республіку ми бачили як взірець майбутньої Української держави.

Зрозуміло, що фашисти не могли довго терпіти самостійне утворення українців. У листопаді 1943-го вони кинули танки, гармати та літаки і ліквідували Колківську повстанську республіку. УПА втратила понад 400 вояків. Проте у знищенні «української вигадки» фашисти були не єдині. Їм допомагали польські боївки та червоні партизани.

Ні для кого не секрет, що польські військові формування на Західній Україні в часи Другої світової війни підтримував емігрантський уряд у Лондоні, більшовицькі партизанські загони — Кремль. Українська повстанська армія не мала підтримки в жодної державної структури — вона була популярна серед населення. Після ліквідації Колківської республіки бої з коричневими і червоними окупантами не припинилися. Повстанці пішли в «ліс» продовжувати боротьбу, щоб довести світові: українська нація нескорена і має право на державне існування.