ЕЛЕКТРОННИЙ УРЯД В УКРАЇНІ? БУДЕ! КОЛИ?

Практично кожна європейська країна має документ найвищого рівня, в якому визначається національна політика з побудови інформаційного суспільства. При цьому мається на увазі, що створення такого суспільства підвищує конкурентоздатність усієї країни, покращує якість життя населення, дає можливість збільшити темпи розвитку й переходу на передові економічні, торгові, технологічні позиції. Серед багатьох напрямів розвитку інформаційного суспільства особливу увагу останнім часом приділяють проблемі електронного уряду.

Електронний уряд? Що це?

Як правило, нове явище, що має широкий суспільний резонанс, супроводжується найжвавішими дискусіями. Не є винятком й ідея електронного уряду. Одне з основних проблемних питань серед великого кола обговорюваних — це майбутнє урядів узагалі. Існують дві крайні точки зору.

Перша з них зводиться до того, що в умовах найбільшого поширення інформаційних комп’ютерних технологій роль держави, уряду, місцевих органів влади й інших централізованих владних інститутів нівелюватиметься. Це пояснюють тим, що «електронна демократія» (комп’ютерні технології) зможе забезпечити реальну можливість участі в ухваленні управлінських рішень найширшим верствам населення, усім без винятку громадянам. Справді, сучасні техніка й технології в принципі дозволяють це зробити. Але уявіть собі, щодня ви після роботи маєте сідати до монітора комп’ютера й висловлювати свою думку з усіх важливих і менш важливих питань держави, області, міста, району тощо. При цьому вам необхідно вивчити історію питання, оцінити соціально-економічні, екологічні, політичні й інші наслідки ухвалення рішення. Напевно, для багатьох з нас це видасться досить обтяжливим. Та й прийняті рішення хтось повинен реалізовувати, контролювати їхнє виконання. Очевидно, певні органи, наділені владними повноваженнями.

Тому найреалістичнішою видається інша точка зору. Вона полягає в тім, що впровадження інформаційних технологій не призводить до зниження ролі державних інституцій, органів самоврядування, навпаки — підвищення ефективності діяльності згаданих органів, яке визначає ще більшу їхню значимість. Але в чому праві ініціатори дискусій, так це в тому, що в умовах широкого використання комп’ютерних технологій необхідно переглядати парадигму державного, адміністративного управління.

Сьогодні головною функцією міністерств, відомств, місцевих органів виконавчої влади вважається виконання ролі центрів управління великими соціальними системами — галузями, регіонами й т.п., а уряду — державою в цілому. Центрів управління, зобов’язаних генерувати управлінські рішення на основі аналізу зібраної інформації й ситуації, аналітичних прогнозів. Ухвалені рішення, як правило, мають загальний характер, тому вони абстраговані від конкретних суб’єктів управління. Таким чином, державна машина чи її елементи знаходяться ніби над суспільством, «усвідомлюючи» себе самодостатньою системою. Останнє спричиняє багато негативних наслідків.

Але якщо подивитися на історичний процес створення державного апарату, то можна його уявити й ось так. У суспільстві в умовах поділу праці, який дедалі поглиблюється, з урахуванням наростання обсягу загальних суспільних функцій виділяються спеціальні групи (державний апарат), призначені для їхнього виконання й утримувані за рахунок зібраних «податків». Інакше кажучи, державний апарат наймається для виконання певної роботи в інтересах усього суспільства, кожного громадянина. Саме в цьому квінтесенція ролі та призначення державного апарату.

Конкретний зміст функцій і завдань урядів історично змінювався, але завжди залишалося незмінним одне: свою діяльність вони зобов’язані здійснювати в інтересах членів суспільства — його громадян. Проте під впливом різноманітних чинників відбулася еволюція характеру діяльності урядів: чим вища за ієрархією ланка в державній машині, тим абстрагованішою стає її діяльність, абстрагованою від конкретних індивідуальних потреб кожного громадянина. Таким чином, сформувалася суперечність: держапарат має функціонувати в інтересах громадянина, але він його «не бачить, не чує, і нічого йому не каже». Адже одиночні реакції на звернення з допомогою різноманітних гарячих ліній на тлі проблем тисяч і тисяч громадян, котрі бажають їх вирішити, — це крапля в морі. Ось цю суперечність і покликаний розв’язати електронний уряд.

Електронний уряд — це уряд, у якому вся сукупність як внутрішніх, так і зовнішніх зв’язків і процесів підтримується й забезпечується відповідними інформаційно-комп’ютерними технологіями. Іншими словами, необхідною умовою переходу до електронного уряду є широка інформатизація всіх процесів у звичайній діяльності міністерств, відомств, місцевих органів виконавчої влади, причому як внутрішніх, так і зовнішніх.

У цьому випадку з’являється реальна можливість забезпечити інформаційну, функціональну взаємодію уряду з кожним громадянином, кожним суб’єктом управління. З огляду на деяку обмеженість технократичного підходу, все-таки можна заявляти: саме використання комп’ютерних технологій дозволить реалізувати декларативне твердження про те, що державний апарат служить народові!

Електронний уряд не лише докорінно змінить сам характер діяльності державного апарату, а й підвищить ефективність його функціонування.

Умовно вся сукупність відносин державного апарату ділиться на три основні групи: міжвідомчі відносини, відносини з бізнесом, відносини з громадянами. За аналогією з електронною комерцією поширилася така класифікація: G2G — «уряд — уряд»; G2B — «уряд — бізнес»; G2C — «уряд — громадяни». При цьому під терміном «уряд» мають на увазі владні структури всіх рівнів: від кабінету міністрів до районних державних адміністрацій. Розглянемо підходи до реалізації ідеї побудови електронного уряду в різноманітних країнах.

Уряд — уряд

Інформаційні потоки між різноманітними урядовими відомствами різнорівневої ієрархії характеризуються насиченістю та складністю. Для підвищення ефективності міжвідомчої роботи нині використовують комп’ютерні системи. Практично в кожній країні створюють комп’ютерні інтегровані інформаційно-аналітичні системи (ІІАС), призначені, передусім, для організації міжвідомчої інформаційної взаємодії в електронному вигляді, забезпечення аналітичної підтримки ухвалення рішень на основі використання сучасних математичних методів. Звісно, треба усвідомлювати: без наявності серйозних відомчих інформаційно-аналітичних систем для підтримки виконання всіх їхніх функціональних завдань, говорити про високу ефективність ІІАС не доводиться.

Наприкінці 2000 року в Естонії оголосили про реалізацію програми комп’ютеризації Кабінету міністрів. Інформаційна система естонського КМ дасть можливість обмінюватися документами в електронному вигляді, знайомитися з поправками того або іншого міністра, внесеними ним в обговорювані проекти нормативних актів, проводити голосування в он-лайновому режимі. Естонці вважають, що крім усього іншого, використання комп’ютерної системи дасть змогу заощадити значні кошти на PR-акціях, на канцелярських матеріалах, папері. Настільки значні, що лише це дозволить уряду Естонії окупити всі витрати на створення системи протягом 14 місяців.

Латвія всерйоз підійшла до проблеми створення електронного уряду, й, як основну пропозицію розглядала пропозицію корпорації Microsoft. Аналіз останньої показав, що в процесі реалізації ідеї електронного уряду належить виконати вельми серйозну роботу з перебудови державної системи документообігу задля її адаптації до можливостей і особливостей комп’ютерних технологій. Механічне перенесення системи паперового документообігу в комп’ютерні мережі не дозволить повністю скористатися перевагами нових технологій, та воно практично й неможливе.

У Португалії в процесі аналізу інформаційного обміну між урядовими департаментами підтвердився відомий принцип: за автоматизації процесів завжди відбувається їхня модернізація з метою їхнього більшого упорядкування й раціоналізації. Отож зміною в адміністративному устрої Португалії вирішувалося цілком утилітарне завдання спрощення й оптимізації інформаційних потоків, виключення їхнього дублювання. Але, звісно, крім цього, будь-яка адміністративна реформа має проводитися з метою створення такої державної системи управління, яка забезпечила б фінансову стабільність, економічну конкурентоспроможність країни, соціальну ефективність її діяльності й демократизацію.

Визначивши як першочергові свої завдання інформатизацію системи соціального забезпечення, податкової, статистичної та митної служб, паспортної системи, болгарський уряд основні зусилля спрямовує на створення однорідного мережного середовища для урядових структур. Найпильніша увага приділяється правовим аспектам використання інформаційних технологій, ведеться велика робота з гармонізації національних нормативно-правових актів із європейським законодавством, зокрема й у галузі захисту інтелектуальної власності.

Стратегія побудови електронного уряду в Англії досить системна й охоплює практично всі сфери діяльності державних чиновників. Вона реально підтримується на вищому урядовому рівні, й це визначає її дієвість. До основних цілей стратегії відносяться, передусім, звільнення державних службовців від рутинної, непродуктивної роботи, усунення невиправданих, проміжних ланок в інформаційному ланцюзі взаємодії урядових структур. Програма дій уряду в цій сфері грунтується на положеннях «Білої книги з модернізації уряду» й розрахована на виконання в основному до 2008 року.

Угорщина вирішила серйозно зменшити витрати на утримання консульської системи, що включає 85 консульств і 110 почесних консулів. Невидима для стороннього ока робота з оформлення віз насправді дуже трудомістка й вимагає зусиль багатьох фахівців. Кількість опрацьовуваних щодня документів дуже велика. Тому використання комп’ютерної інформаційної системи дасть змогу істотно заощадити час і витрати, різко підвищити якість консульського обслуговування.

Законодавча гілка влади не менше від виконавчої потребує сучасних інформаційних технологій, тому в ізраїльському кнесеті планується створення комп’ютерної системи, здатної інтегрувати різноманітні інформаційні служби, перебудувати законотворчі процеси, зробити діяльність парламенту відкритішою для суспільства.

У Франції також існує урядова програма в галузі інформаційних технологій — «Про підготовку Франції до вступу в інформаційне суспільство». Програма передбачає низку заходів для інформатизації міністерств і відомств. Їхня основна мета — забезпечення широкого спектра інформаційної взаємодії урядових органів із представниками бізнесу та громадянами, що є базою для переходу в режим роботи електронного уряду.

Ще 1998 року в Україні ухвалено Національну програму інформатизації (НПІ). Один з напрямів у ній присвячений створенню відомчих інформаційно-аналітичних систем. Лише в 2000—2001 роках був передбачений розвиток або створення понад 30 інформаційно-аналітичних систем різноманітного рівня та двох десятків систем електронних інформаційних ресурсів загальнодержавного масштабу. До них можна віднести: системи інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної статистики, податкової адміністрації, митної служби, міністерств транспорту, праці та соціальної політики, аграрної політики, внутрішніх справ, інформаційно-аналітичну систему з питань надзвичайних ситуацій, Вищого арбітражного суду й багатьох інших. Аналіз реального стану цих комп’ютерних систем показує різноманітний ступінь їхньої адекватності поставленим перед відповідними відомствами завданням. Одним з основних стримуючих чинників інтенсивнішої побудови інформаційно-аналітичних систем міністерств і відомств є недостатнє фінансування. За чотири роки на реалізацію Національної програми інформатизації було виділено лише 13,3 млн. грн. Тоді як у США на вирішення тільки однієї приватної задачі в галузі застосування IT технологій Міністерству торгівлі з бюджету виділяється 45 млн. дол.

Не менш важливим є завдання інформатизації обласних, міських, районних державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування. На сьогодні існує програма інформатизації восьми областей, а також Києва й Севастополя. Якісно регіональні інформаційно-аналітичні системи є ось чим: інформаційно-довідкові — 8%, інформаційно-пошукові — 7%, системи автоматизованого обліку — 12%, і лише 7% — бази даних, призначені для підтримки ухвалення управлінських рішень. Проте їх переслідує той самий бич, що й НПІ — мізерне фінансування, а то й зовсім його відсутність.

Характеризуючи ситуацію в цілому, можна сказати: сьогодні в органах державної влади існує та створюється велика кількість розрізнених інформаційних систем і ресурсів різного рівня. Насущним завданням є створення інтегрованої інформаційно-аналітичної системи державних органів. Тому в НПІ є окремий проект «Створити інтегровану інформаційно-аналітичну систему органів державної влади та місцевого самоврядування» (виконавець Інститут кібернетики НАНУ). Така система має базуватися на інформаційно-аналітичних системах міністерств і відомств, даючи максимальну можливість для спільного використання інформаційних ресурсів.

Етапність створення ІІАС має бути такою: спочатку слід створити спільне інформаційне середовище для взаємного спілкування державних органів (телекомунікаційна мережа, електронна пошта), потім потрібно запровадити електронний документообіг, створити міжвідомчі електронні інформаційні ресурси й, нарешті, поставити й вирішити аналітичні завдання. Саме така етапність дозволить розв’язати проблему залучення до нових технологій широких верств чиновників, не завжди готових працювати з комп’ютером. Рухаючись від простого до складного, входячи в смак від роботи з електронною поштою, від того, що будь-який документ завжди під рукою, тобто в комп’ютері, кожна людина стає затятим прибічником комп’ютерних технологій. Це справедливо для всіх рівнів ієрархії державного управління.

Як база для інтеграції повинна використовуватися інформаційно-аналітична система КМУ, робота зі створення якої активізувалася 2001 року. У КМУ з’являється дедалі більше прибічників ідеї електронного уряду. Широке впровадження інформаційних комп’ютерних технологій у діяльність різноманітних підрозділів секретаріату КМУ має стимулювати створення атмосфери необхідності й затребуваності переходу центральних органів виконавчої влади в електронний режим функціонування. Інформатизація обласних адміністрацій послужить прикладом для районів, районів — для жеків.

Уряд — бізнес

В основі життя сучасного суспільства — втім, так було завжди — лежить економіка, а ефективне функціонування суб’єктів, котрі господарюють, — запорука успішної економіки. Тому одне з головних завдань уряду — створювати умови, максимально сприятливі діяльності бізнес-структур різноманітного масштабу і різноманітної форми власності. Платник податків (а бізнес є основним наповнювачем державного бюджету) вправі не лише розраховувати на те, що державний апарат надаватиме потрібні йому послуги, а й управі вимагати цього. На перший погляд здається: про які послуги може йтися, не заважали б — і то добре. Але досвід низки країн засвідчує інше. У них багато уваги приділяється підвищенню ефективності взаємодії урядових структур і бізнесу.

У більшості країн серйозну увагу приділяють створенню можливості он-лайнового спілкування з податковими службами. Австралійське податкове управління (АПУ) вперше запровадило електронну форму податкових декларацій 1990 року, а вже нині близько 75 % усіх декларацій про доходи надходять у електронній формі. Сайти АПУ максимально полегшують спілкування платників податків із ними, вони мають засоби зворотного зв’язку, бланки з функцією автоматизованої допомоги, довідкові й методичні матеріали. АПУ безплатно поширює системи бухгалтерського обліку для малого бізнесу, які повністю враховують вимоги податкового законодавства країни.

Низка послуг може бути надана лише за рахунок об’єднання зусиль кількох державних структур. Це стосується, приміром, питань реєстрації підприємств, зовнішньоекономічної діяльності й т.п. Для бізнесу, особливо малого, дуже бажано виключити звернення до різних інстанцій для розв’язання якогось питання, адже його не цікавить, як насправді розподілені функції серед урядових структур, чим вони займаються. Просто він хоче уникнути ситуації, коли для одержання рішення в одній інстанції необхідно взяти довідки в кількох інших. Тому в Англії в рамках програми створення електронного уряду важливу увагу приділяють розробці перспективної стратегії взаємодії державного апарату різноманітного рівня зі спільного обслуговування бізнесових структур найраціональнішими способами, якомога простішими, швидкими й комфортними. Таким чином, бізнесмен, звернувшись до однієї державної структури та виконавши юридично значимі дії, не повинен оповіщати про це інші. За нього це зробить державна структура, яка має комп’ютерний зв’язок з іншими організаціями.

Ті, хто перетинав кордони, бачив довгі черги вантажівок. У Чехії митники для прискорення опрацювання інформації з реєстрації товарів, які перетинають кордон, для забезпечення зв’язку з подавачами декларацій і митних служб інших країн створили спеціальну автоматизовану систему. Її використання робить ефективнішою боротьбу із шахрайством, порушенням прав інтелектуальної власності, із нелегальним обігом наркотиків і т.п. Сьогодні чеські митники беруть участь у пілотному проекті зі створення нової єдиної європейської автоматизованої транзитної системи.

У Китаї спрямували зусилля на організацію єдиного інформаційного інтернет-порталу, який об’єднав би всі інформаційні ресурси країни. Більш як трьомстам китайським порталам запропоновано брати участь в інформаційній взаємодії з центральним порталом. Це робиться для кращого обслуговування користувачів, передусім іноземних, з урахуванням національних інтересів Китаю.

Понад п’ять років тому в штаті Халіско (Мексика) розпочали процес інформатизації, у результаті якого нині реально відбувається перехід від паперової технології до електронної. IT технології дозволили підвищити ефективність обслуговування бізнес-структур у фінансовій галузі, автотранспорту, сільського господарства, екології.

Для успішної реалізації ідеї електронного уряду дуже важлива взаємодія бізнесу й урядових структур. Це сприяє генерації нових проривних ідей і рішень. У канадській провінції Альберта існує рада представників приватних і державних кіл. Ставлячи перед собою мету економічного процвітання провінції, рада розробила рекомендації з різкого розширення сфери використання комп’ютерних технологій, передусім у напрямі дистанційного навчання, телемедицини, електронної комерції. Як фінансова підтримка програм в сфері інформаційних і телекомунікаційних технологій рекомендується створення цільового фонду в розмірі 500 млн. дол.

Дуже важлива правова регламентація дій урядових структур в організації он-лайнового обслуговування бізнесових структур, яка має визначати уніфіковані принципи організації такого обслуговування. У Франції 1999 року випустили циркуляр прем’єр-міністра, присвячений створенню інтернет-сайтів державних органів. Відповідно до нього кожне міністерство може мати кілька сайтів за напрямами його діяльності, на яких повинні розміщуватися всі нормативно-правові акти, формалізовані бланки, призначені для обслуговування споживачів урядових послуг. Необхідно забезпечувати своєчасну актуалізацію інформації, розміщену на сайтах, уніфікацію відображення документів, інтерактивність. Останньому приділяють особливу увагу як реальній можливості організації зворотного зв’язку з користувачами урядових послуг. З урахуванням високої значимості результатів інформаційної взаємодії, висуваються вимоги забезпечення безпеки інформації, зокрема й захисту персональних даних.

Бізнес в Україні, так само, як і в інших країнах, у своїй повсякденній діяльності потребує послуг державних структур. Організація он-лайнового режиму роботи державного апарату дозволить значно прискорити бізнес-процеси в нашій країні. Крім цього такий підхід дозволить деперсоніфікувати взаємини представників бізнесу й державних чиновників. Наслідки такого кроку, мабуть, немає необхідності пояснювати. У ряді відомств вже існують комп’ютерні системи, орієнтовані на роботу з господарчими структурами. Міністерство аграрної політики розробило й підтримує в актуальному стані систему з забезпечення цінового моніторингу аграрного ринку України, а також інформаційно-аналітичну систему розрахунку оптимальної структури кормовиробництва. Для обслуговування інтересів транспортних організацій Міністерство транспорту вводить в дію інформаційно-аналітичну систему «Прогноз», призначену для надання зацікавленим особам інформації про вантажні потоки через кордони України. Держкомстандарт має низку баз даних, зміст яких цікавий для великої кількості суб’єктів ринку. Слід також відзначити останні ініціативи податкової адміністрації з організації он-лайнового режиму роботи з платниками податків.

У багатьох відомствах технологічно принципово готові працювати з бізнес-структурами в он-лайновому режимі. Існують відповідні комп’ютерні системи, прикладні програми, бази даних. Серед таких відомств можна назвати Міністерства праці та соціальної політики, внутрішніх справ, освіти й науки, охорони здоров’я, екології та природних ресурсів, митної служби. Але головне — це відносини бізнес-структур із місцевою владою. І тут відомства мають відіграти свою лідируючу, методологічну функцію.

У Києві, завдяки розумінню керівництвом міста значимості інформаційних технологій, досить багато зроблено для створення баз даних, локальних комп’ютерних мереж у управліннях КМДА, відпрацьовано технології створення так званих інфоматів, призначених для оперативного інформування з використанням інтернет-технологій. Основа для впровадження інтерактивних інформаційних технологій у взаєминах із бізнесом створюється. Необхідно систематизувати та стабілізувати цей процес.

Уряд — громадяни

Відома формула «Держава — це я» давно канула в Лету. У наш час усі органи державної влади, весь державний апарат покликаний обслуговувати інтереси суспільства в цілому та його громадянах зокрема. Демократизація суспільних процесів, визнання пріоритету загальнолюдських цінностей приводять нас до розуміння того, що на чільне місце необхідно передусім ставити інтереси громадян. У громадянському суспільстві необхідно дотримуватися балансу інтересів усіх соціальних груп за умови одночасного захисту інтересів кожного громадянина.

Абсолютно природне бажання громадян у будь-який час звернутися до органів влади, особливо до органів місцевого самоврядування, і швидко одержати відповідні послуги. У Німеччині Федеральне міністерство економіки й технологій провело конкурс на розробку концепції надання населенню он-лайнових послуг. Основною метою є створення таких умов, коли громадянам надаватиметься однаковий доступ до інформації та послуг всієї адміністративної структури держави, а муніципалітет буде відкритий цілодобово й без вихідних.

Бремен як один із переможців цього конкурсу розробив концепцію, що базується на ідеї горизонтальної й вертикальної інтеграції надання послуг. Особливу увагу при цьому приділено правовим аспектам цього питання. При цьому важливе значення має застосування цифрового підпису. Саме її використання й засобів криптозахисту дають реальну можливість здійснити автоматизоване опрацювання бланків, заповнених громадянами дистанційним чином. Одним із виходів із цієї ситуації бременці бачать використання банківських карток, у яких будуть інтегровані функції платежу й підпису. Розуміючи, що впровадження такої системи вимагатиме великих витрат, автори концепції пропонують підключити до цієї системи й інші міста, а також інтегрувати в неї і надання інших послуг, приміром, продаж квитків.

Для населення є зручним, коли існує єдина точка «контакту» з урядовими установами. У Португалії в квітні 1999 року реалізували проект зі створення універсальної електронної установи з потужністю обслуговування понад 3000 громадян щодня. Система дистанційно надає послуги щодо запису актів громадянського стану, послуги нотаріуса, реєстрації транспортних засобів, оплати комунальних послуг, надання соціальної допомоги.

Державна пошта Франції La Poste розробила програму надання нетрадиційних послуг з допомогою інформаційних технологій — послуги електронної комерції, електронного переказу грошей і багато іншого. Відповідно до неї протягом 2001 року всі 14 тис. відділень зв’язку La Poste мали бути обладнані сучасними комп’ютерами й серверами, стандартним програмним забезпеченням.

У США згідно з президентським меморандумом державні структури зобов’язані полегшити громадянам доступ до їхньої інформації. Планувалося ще до кінця 2000 року забезпечити впровадження майже 500 он-лайнових послуг. Зокрема, проект Open Meeting дає змогу подавати пропозиції й одержувати відгуки на них в інтерактивному режимі з допомогою електронної пошти. Ця система дозволяє значно спростити процедури масового опитування населення з найрізноманітніших питань. Американські чиновники вважають: потужним каталізатором зростання попиту з боку населення є поліпшення якості послуг, наданих комерційними інтернет-компаніями. У Америці он-лайнові послуги застосовуються навіть у процесі перепису населення. В експериментальному порядку 55 тис. громадян уже заповнили бланки перепису. А перепис 2010 року взагалі планується провести в безпаперовому варіанті.

Різноманітні урядові програми з використання інформаційних комп’ютерних технологій для обслуговування населення як центральними органами виконавчої влади, так і органами місцевого самоврядування є чи розробляються в Англії, Франції, Південній Африці, Бразилії, Ірландії й у багатьох інших країнах.

В Україні 2000 року було видано указ Президента України «Про заходи для розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет і забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні» і торік — ще два на тему розвитку інформаційних технологій. Цими указами передбачено широке використання інтернет-технологій для забезпечення інформаційної взаємодії органів виконавчої влади з населенням і бізнесовими структурами. Крім того, першим указом передбачалася розробка державної програми розвитку цієї мережі в Україні як складової Національної програми інформатизації. Досі ця державна програма, підготовлена свого часу Державним комітетом зв’язку й інформатизації України разом з іншими відомствами, залишається на папері. У програмі є проект, присвячений створенню електронного уряду, що базується на проектах інформатизації як КМУ, так і відомств.

На жаль, розуміння електронного уряду лише як режиму інформаційної відкритості діяльності міністерств і відомств, поширене в нас, у цілому дискредитує саму ідею. Справді, у ряді міністерств і відомств створено інтернет-сайти, які певною мірою надають докладну інформацію про їхню діяльність, про нормативно-правові акти. Де-не-де організовано інтерактивний режим спілкування з допомогою електронної пошти. І все. Ми вже готові прозвітувати про побудову електронного міністерства, комітету.

Замість висновків

Навіть короткий огляд подій, пов’язаних із створенням електронного уряду, свідчить про пильну увагу, яку приділяють цій проблемі в різних країнах. А що ж в Україні? Останнім часом представники уряду, окремі політики, преса говорять про необхідність появи електронного уряду. Проте не завжди навіть у комп’ютерних виданнях електронний уряд уявляють як повнофункціональну систему. Найчастіше все зводиться до наявності веб-сайта, у більшості випадків інформаційного характеру, і, як максимум, може йтися ще і про організацію інтерактивного режиму спілкування з допомогою електронної пошти. Звісно, на безриб’ї і рак риба, але не можна від початку спрощувати вирішення досить складної та вельми важливої для держави проблеми. Тим більше що розв’язання цієї проблеми має відповідати духові й букві Концепції адміністративної реформи в Україні.

Усі, хто замислюється про електронний уряд, повинні розуміти, що передусім йдеться про інформатизацію всіх управлінських процесів в органах державної влади всіх рівнів, про інформатизацію міжвідомчих взаємин, про створення комп’ютерних систем, здатних підтримувати всі функції взаємодії цих органів із населенням і бізнесовими структурами. Не можна говорити про те, що послуга буде реалізована в он-лайновому режимі, приміром, прийом податкових декларацій або видача певних довідок, якщо у відомствах не автоматизовано відповідний процес або немає електронного документообігу.

Як уже згадувалося, у рамках Національної програми інформатизації передбачено широкий спектр проектів, спрямованих на інформатизацію органів законодавчої, судової, виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування. Крім того, у ній передбачені проекти загальнодержавного значення. Це створення системи інформаційних ресурсів з найрізноманітніших напрямів — цифрові карти, земельний кадастр, реєстр населення, найрізноманітніші реєстри, зокрема й реєстр науково-технічної інформації, стандарти з інформаційних технологій і багато чого іншого. Виконання програми в повному обсязі є однією з найважливіших складових побудови електронного уряду. Водночас необхідно говорити і про реалізацію регіональних програм, бо центр ваги спілкування з бізнесом і населенням лежить на регіональному рівні.

Крім того, необхідно розуміти: електронний уряд — це не модна іграшка, а найважливіший, реальний інструмент демократизації нашого суспільства, який може допомогти вирішити багато проблем, зокрема, зняти соціальну напругу в нашому суспільстві. А вона виникає через дратуюче невдоволення від багатократних відвідувань офісів різноманітних структур аж до жеків. Але це означає, що, принаймні, для населення повинні бути створені умови реального доступу до сучасних інформаційних технологій. Йдеться і про можливість фізичного доступу, і про володіння тривіальними знаннями й навиками в галузі використання комп’ютерів. Виходячи з реалій нашої країні, розв’язання проблеми бачиться в створенні пунктів колективного доступу до Інтернету. Останні можуть бути реалізовані на базі бібліотек, поштових відділень або інших пунктів масового обслуговування населення.

Комп’ютерну грамотність населення можна підвищити лише за рахунок зусиль середньої школи. Інформатизація шкіл, навчального процесу має стати, крім всього іншого, квінтесенцією нинішньої шкільної реформи. Бажано впровадити інформаційні, мультимедійні технології в навчальний процес з усіх шкільних предметів, а не просто організувати комп’ютерні класи в школах. Держава має усвідомити це як найпріоритетніше завдання й підтримати його всіма можливими способами й коштами. Поряд із цим виникає і проблема комп’ютерної грамотності чиновників. Її вирішення трішки простіше — як правило, чиновники мають вищу освіту. Один із можливих способів вирішення цієї проблеми продемонстрував вінницький губернатор. Кожному чиновнику надали змогу пройти курс комп’ютерного навчання, а потім за результатами атестації надали вибір: знаєш, умієш — залишаєшся, якщо ні — вибачай.

Узагалі, в нашій країні досить важко буде перейти в режим електронного уряду, позаяк підстав для внутрішньої мотивації чиновників у цьому процесі небагато. Лише створення загальної атмосфери затребуваності роботи із широким використанням сучасних комп’ютерних технологій з одного боку й політичної волі з іншого сформує умови для швидкого створення електронного уряду. Зволікати не можна, інформаційні технології безупинно розвиваються — як би не залишитися на узбіччі.