Дванадцять кроків

П’ятнадцять років тому група професіоналів із числа лікарів, психологів, соціальних працівників вирішила допомагати людям позбавлятися алкогольної й наркотичної залежності. Нетрадиційним і ефективнішим способом. У світі давно й успішно працювала програма соціально-психологічної реабілітації з назвою «12 кроків», про яку в Україні тоді мало хто чув.

Професійний нарколог, кандидат медичних наук Сергій Дворяк і психолог, кандидат фізико-математичних наук Олександр Ахмеров і взялися адаптувати в Україні цю програму допомоги для залежних людей. Так було створено міжнародну благодійну організацію «Реабілітаційний центр «Сходинки». Ця неприбуткова організація існує на добровільні пожертви й за рахунок підтримки міжнародних доброчинних фондів. Входить у європейську асоціацію центрів, які працюють за програмою «12 кроків».

Засновники центру — фанати своєї справи. Вони об’їздили практично всі міста України. Відвідали безліч наркологічних диспансерів, розповідаючи лікарям і пацієнтам про програму. Колись точнісінько так само до Одеси приїжджали американці й ділилися своїм досвідом.

Програма працює нині не лише в Одесі, а й у Харкові, Луганську, Чернігові, Вінниці та Києві. Тут створено відділення реабілітаційного центру «Сходинки». Мета — створити мережу центрів по всій Україні. Завдяки зусиллям творців «Сходинок» 1998 року Мінздоров’я включило програму «12 кроків» в уніфіковані стандарти надання наркологічної допомоги населенню в лікувально-профілактичних установах України. Вона здобула назву «Реабілітаційний комплекс №1».

Центром «Сходинки» сьогодні керує Олександр Ахмеров, він є і його виконавчим директором. «Нам не треба було винаходити велосипед, — каже Олександр Юрійович. — Ми лише прагнули те цінне та краще, що є в світі, адаптувати до наших умов. Бо «12 кроків» — це програма духовного зростання, покликана дати якісно новий рівень життя залежним людям».

Переважна частина співробітників центру — колишні пацієнти, котрі, пройшовши курс реабілітації, стали волонтерами й тепер допомагають іншим. Лише трохи більше як за рік центр на залучені 1,2 млн. грн. забезпечив людей робочими місцями. І тепер ці люди роблять свій внесок, повертаючи інших (переважно це молодь) до життя, у соціум, у сферу продуктивної праці.

Угору східцями

Програму «12 кроків» було сформульовано 1935 року в Америці. Філософія її дуже проста. Людина визнає власне безсилля перед наркотиками, алкоголем або певною іншою залежністю. Це — перший крок до одужання. Далі вона з нею не бореться, а не допускає в своє життя. Не ходить у місця, де продається згубне зілля, не бере в руки чарку. Не спілкується з тими, хто колеться або п’є. Вона визнає, що не в змозі подолати свою залежність самотужки, а лише спільно, з такими ж людьми, як і вона сама. Збираючись разом, групами, і розповідаючи одне одному про свою біду, можна позбутися важкої недуги, якою є наркотики, алкоголь або інша залежність. Це закриті групи. Анонімність — основа існування таких співтовариств. А збори таких груп — найефективніший шлях до одужання.

Програма реабілітації центру «Сходинки» включає індивідуальні, групові, сімейні консультації, психотерапію, цикл освітніх програм і участь у групах самодопомоги — «Анонімні наркомани», «Анонімні алкоголіки», люди з ВІЛ/СНІД, «АлАнон» (група, куди входять родичі наркоманів чи алкоголіків). Долучаючись до програми «12 кроків», вони також визнають своє безсилля перед проблемою наркоманії або алкоголізму. Збираючись разом, діляться одне з одним своїм досвідом, силою, надією, дізнаються правду про хворобу, починають правильно розуміти й оцінювати те, що відбувається. У такий спосіб люди навчаються, як правильно поводитися, аби врятувати близьку людину.

Таких груп в Одесі кілька. Усі вони — самостійні співтовариства, котрі проводять свої збори в різних місцях, зокрема й у будинку, де розташований центр — на Молдаванці, на вулиці Разумовській, 1/3. Тут, у старій триповерховій споруді, крім приміщень для офісу на першому поверсі, центр займає весь третій поверх, де організовано стаціонар для наркозалежних пацієнтів. Тут чотириразове харчування. Палати зі зручностями, обладнані кондиціонерами. Кімнати для проведення групових терапій затишні й комфортні. Розраховано стаціонар на 15 чоловік. Сьогодні в ньому проходять реабілітацію юнаки та дівчата з Сімферополя, Макіївки, Дніпропетровська, Полтави, Києва. По п’ятницях сюди приходять ті, хто має потребу в підтримуючій терапії.

Торік повний курс реабілітації (шість місяців) пройшли 14 пацієнтів. А в загальноосвітніх програмах взяли участь понад 400 чоловік. Звернулися за різноманітними консультаціями близько 700. На допомогу залежним людям центр також видає брошури, буклети, методичні рекомендації, популяризуючи в такий спосіб програму «12 кроків».

У центрі трудиться 26 консультантів, психологів, терапевтів і волонтерів, котрі переконалися на власному досвіді в ефективності програми «12 кроків». Співробітники центру працюють і в наркодиспансері за програмою замісної терапії. Почали працювати у в’язниці з питань ВІЛ, наркоманії та створення тут груп самодопомоги. Беруть участь у кількох проектах з профілактики ВІЛ/СНІДу. Основний напрям — реабілітація ВІЛ-позитивних наркозалежних людей. Проводять роботу в місцях, де збираються наркомани й жінки комерційного сексу. Роздають їм шприци, презервативи, подають різноманітну допомогу.

Повернення свободи

Слід зазначити, центр працює над програмами реабілітації з усіх видів залежності. Зокрема, допомагає людям організувати групу «Анонімні гравці». «Залежність від азартних ігор, — розповідає Ахмеров, — досить поширене явище. У тому числі й у нас». Уже працює група «Залежні жінки» — жінки, котрі залежать від чоловіків не матеріально, а психологічно. В Америці вона називається «Жінки, які сильно люблять». Є передумови для створення групи «Анонімні товстуни».

Як пояснює Ахмеров, будь-яка залежність: від наркотиків, алкоголю, азартних ігор, їжі, непотрібних покупок, нікотину, сексу перетворює людину на раба. І завдання центру допомогти повернути людям утрачену ними свободу. «Наше втручання тимчасове, — говорить Олександр Юрійович. — Ми лише спочатку психологічно підтримуємо людину. А потім знайомимо її з програмою «12 кроків» і орієнтуємо на роботу в групах, які існують автономно, уже незалежно від нас, і де люди, збираючись разом, підтримують одне одного. Це і є шлях до одужання та свободи».

Олександр Ахмеров читає лекції студентам в університеті, веде профілактичні заняття в школах, коледжах. Бере участь у підготовці різноманітних програм, зокрема програми навчання консультантів для роботи в центрах наркозалежної молоді. Він член координаційних рад, створених при Одеському міськвиконкомі й облдержадміністрації з профілактики й боротьби з ВІЛ/СНІДом. Член координаційної ради з питань молодіжної політики при міському голові. До речі, на останньому її засіданні Олександр Юрійович порушив проблему, на яку ще ніхто не звернув серйозної уваги.

Недавно в гастрономі він почув розмову між дітьми, котрі розмірковували, яку галюцинацію їм купити. Це солодощі у вигляді пластинок із апельсиновим, м’ятним та іншими наповнювачами з написом на етикетці «Відчуй смакову галюцинацію». Наклеюєш її на язик, і вдихаєш аромат. «Точнісінько так само приймається найжорстокіший галюциногенний наркотик, — пояснює Олександр Юрійович. — Це необхідно вилучити з продажу негайно. Бо це завуальована реклама наркотиків».

Ахмеров вважає, у пропаганді здорового способу життя мають бути задіяні всі: держава, школа, батьки, родичі. А завдання таких центрів, як «Сходинки», — допомагати їм у цьому. Треба сказати, що в центру, котрий від самого початку обрав шлях нових, нестандартних рішень, це виходить. П’ятнадцять років, а саме стільки виповнилося «Сходинкам» нинішнього року, — це вже показник.