Перший людський космоліт виходить у міжзоряний простір

У космічному агентстві NASA говорять, що космічний апарат Voyager-1, запущений більше 30 років тому, поставив черговий рекорд дальності польоту. Згідно з останніми даними, отриманими з міжпланетної станції, Voyager-1 зараз перебуває на відстані майже 11 мільярдів миль або 17,3 мільярда кілометрів від Землі.

У космічному агентстві NASA говорять, що космічний апарат Voyager-1, запущений більше 30 років тому, поставив черговий рекорд дальності польоту. Згідно з останніми даними, отриманими з міжпланетної станції, Voyager-1 зараз перебуває на відстані майже 11 мільярдів миль або 17,3 мільярда кілометрів від Землі.Вчені стверджують, що саме тут швидкість польоту гарячих іонізованих частинок газу, які викидаються нашим Сонцем, падає до нуля і фактично саме тут закінчується зовнішня межа Сонячної системи. Згідно з сучасними науковими уявленнями, Сонячна система являє собою ніби замкнуту з усіх сторін сферу, усередині якої знаходиться Земля, саме Сонце та всі інші планети зі своїми супутниками. Однак ця сфера має свої чіткі межі, які прийнято вважати межами Сонячної системи. Внутрішня межа цієї сфери, або, кажучи більш науково геліосфери, розташована там, де швидкість сонячного вітру під впливом космічної радіації падає з надзвукової до швидкості нижче звукової. Зовнішня межа сфери, так звана геліопауза, знаходиться там, де сонячний вітер ще більше втрачає свою потужність і взагалі зупиняється, а от дія жорсткої космічної радіації починається. Саме останній рубіж і подолав апарат Voyager-1, фактично вилетів за межі Сонячної системи, ставши першим рукотворним апаратом людей, який опинився за межами Сонячної системи. Для того, щоб досягти цієї межі, апарат летів безперервно із 5 вересня 1977 року. Едвард Стоун, науковий керівник проекту Voyager-1 у NASA, повідомив, що космічний апарат вивчав потужність сонячної радіації за допомогою свого постійно увімкненого інструменту Low-Energy Charged Particle Instrument. Нещодавно цей інструмент просто перестав фіксувати сонячне випромінювання, оскільки його на такій відстані більше просто немає. "Космічний апарат Voyager-1 підійшов впритул до міжзоряного  простору", - говорить Стоун. "З точки зору різних видів випромінювань, апарат Voyager-1 зараз перебуває в досить активній зоні. Проте інструменти апарату більше не фіксують сонячне випромінювання, бо швидкість польоту Voyagerа фактично перевищила швидкість польоту цих частинок іонізованого газу", - зазначив він. Вперше про подолання зони низької швидкості координатори Voyager-1 заговорили ще в червні 2010 року, коли той перебував на відстані 10,6 мільярда миль від Сонця. "Коли ми усвідомили, що апарат не фіксує сонячного випромінювання, ми були вражені. 33 роки тому цей апарат стартував із Землі і зараз він знаходиться у зовсім новому для нас середовищі", - говорить Роб Декер, науковий фахівець проекту. Зараз вчені очікують, коли апарат повідомить про різке падіння щільності газу, що буде свідчити про справжній вихід у міжзоряний простір. З урахуванням нинішньої швидкості руху, можна припустити, що остаточно Сонячну систему він облишить максимум через 4 роки. Апарат-двійник Voyager-2 зараз також летить до краю Сонячної системи, причому він був запущений на два тижні раніше Voyagerа-1, але другий апарат зараз знаходиться на відстані 8,8 мільярдів миль від Сонця. Така різниця у відстані пояснюється по-перше, різною швидкістю польоту апаратів, а по-друге різною траєкторією польоту. Зараз Voyager-1 летить зі швидкістю 61 155 км/год, тоді як Voyager-2 зі швидкістю 56 327 км/год.

За матеріалами CyberSecurity.ru