КОМП’ЮТЕР: БАЧУ, ЧУЮ, МИСЛЮ... НОВА РОБОТА УКРАЇНСЬКИХ УЧЕНИХ — ПРОРИВ У ГАЛУЗІ КІБЕРНЕТИКИ Й ІНФОРМАТИКИ

Поділитися
У відомого письменника Айзека Азімова цілий цикл оповідань присвячено роботам, у яких згадується так званий позитронний мозок, котрий володіє штучним інтелектом...

У відомого письменника Айзека Азімова цілий цикл оповідань присвячено роботам, у яких згадується так званий позитронний мозок, котрий володіє штучним інтелектом. Чого тільки не вміють робити ці людиноподібні пристрої! У багатьох галузях вони залишили своїх творців далеко позаду. У блискучого фантаста все просто, логічно й досяжно. Але «позитронний мозок» — лише гра розуму. Такі суперроботи навряд чи з’являться і через кілька століть. Втім, проблему штучного інтелекту ще в 60-х роках активно обговорювали вчені. Однак далі від багатообіцяючих заяв справа, на жаль, не пішла. Їхні сміливі проекти нічим не завершилися. Зокрема, світ уразила зухвалість (у багатьох захоплювало дух від одних обіцянок!) японської програми створення наддосконалих ЕОМ п’ятого покоління. Подібна доля спіткала й аналогічні американські задуми. Штучний інтелект виявився заміцним горішком. Та все ж на шляху до нього були не одні поразки. Розробку комп’ютерів, які моделюють образне сприйняття світу і таке ж прийняття рішень відносять до найбільших досягнень науки. Здійснили цей прорив учені нашої країни. Сьогодні кореспондент «Дзеркала тижня» розмовляє з відомим українським спеціалістом у галузі створення «мислячих» ЕОМ, лауреатом Державних премій України в галузі науки й техніки, науковим керівником державної науково-технічної програми «Образний комп’ютер» доктором технічних наук, професором Тарасом ВІНЦЮКОМ.

— Яка головна принципова відмінність вашого ОК від найбільш сучасних і досконалих електронно-обчислювальних машин, у яких люди, не причетні до науки, бачать нове чудо світу?

— Кібернетика, відома нам із часів академіка Глушкова, процвітала в моделюванні свідомої діяльності людини. А образний комп’ютер — система, у якій здійснюється моделювання інтелектуальної, підсвідомої діяльності, пов’язаної з «прочитанням» зорових, слухових й інших образів, аналізом сцен і складних ситуацій, плануванням дій і рухів, узагальненням спостережень, прогнозуванням і прийняттям рішень. Найсучасніша ЕОМ — це, по суті, той же арифмометр, але дуже потужний і досконалий. Образне сприйняття навколишнього світу для нього нерозв’язна проблема.

— Але ж підсвідома діяльність — явище складне і до кінця не вивчене.

— У тім-то й річ. Фізіологи та психологи намагаються про неї розмірковувати — не більше того. Хто може, наприклад, вичерпно пояснити, як ми розпізнаємо мову інших людей? І ця обставина дуже утрудняє роботу над ОК. Ось ми з вами в молодості вивчали марксистсько-ленінську теорію пізнання. Як ви гадаєте, що вийде, коли спробувати, використовуючи її, запрограмувати якусь автоматизовану систему? Хіба наш «автомат» почне вчитися, самонастроюватися, пізнавати навколишній світ? Та нічого подібного! Здійснити такий задум сьогодні не під силу жодному електронному генію.

— Однак існує ж шахова програма, озброївшись якою, комп’ютер (щоправда, найсучасніший і найдосконаліший) виграв у Гаррі Каспарова. Хіба ця машина не приклад штучного інтелекту, а в прийнятих нею рішеннях не було елементів підсвідомості?

— Звісно, ні! Головна зброя комп’ютера — простий перебір варіантів. У шахах жорстко детерміновано початкове розташування фігур, їхні ходи. Розроблено теорію, досліджено множину позицій. Звісно, шахіст, оцінюючи ситуацію, що виникла на дошці, часто знаходить найвдаліше продовження інтуїтивно. Інша річ — комп’ютер. Прораховуючи варіанти, він блискавично перебирає результати тисячі можливих ходів. Я навіть сказав би, що він не грає, а працює. Примітивно, але зате без утоми, не прощаючи партнеру наймікроскопічнішого прорахунку. Питається, що тут спільного з інтелектом, а тим більше з підсвідомістю?

Першу в континентальній Європі електронну обчислювальну машину «МЭСМ» створили в Києві ще на початку 50-х років. Вже тоді її творці мріяли, що їхнє дитя згодом навчиться мислити, сприймати (і розуміти!) людську мову, чути різноманітні звуки, бачити й осмислювати зображення і навіть малювати. Відтоді спливло багато води. Комп’ютери досягли фантастичної швидкодії, обсягу пам’яті, блискучих успіхів у різноманітних обчисленнях і формальній логіці. Та їхні результати в моделюванні підсвідомої діяльності людини і тварин більш ніж скромні. Якщо бути до кінця чесним, потрібно визнати, що наші хвалені електронні помічники продовжують залишатися глухими і сліпими — у повному розумінні цих слів. Недарма людина №1 в галузі виробництва комп’ютерів Білл Гейтс підкреслював, що майбутнє за інтелектуальними інформаційними технологіями і такими системами, що розуміють людську мову, сприймають друковані й рукописні тексти, просторові і звукові сцени, здатні опрацьовувати і розуміти різноманітні зображення. Переключившись на подібні технології, заявив американець, я опаную світовий інформаційний простір і завоюю ринок.

— Підсвідомі, інтуїтивні дії з великими труднощами піддаються формалізації. Їх нелегко досліджувати за допомогою точних наук. А якщо так, створення образного комп’ютера справа надскладна і надтрудомістка?

— Усе, чого ми не знаємо, нам завжди здається неймовірно складним. З часу появи першої ЕОМ — «МЭСМ» — в Україні сформувалася наукова школа світового рівня в галузі розпізнавання образів. У 80-х і 90-х роках ми здобули державні премії за розробку фундаментальних і прикладних питань розпізнавання сигналів і зображень і створення інтелектуальних інформаційних технологій, а також систем на їхній основі.
Складність проблеми, що стояла перед нами, обумовлена багатьма причинами. Однак головна полягає в тому, що розумова діяльність людини, підсвідомі дії живих істот, пов’язані з розпізнаванням образів, природа береже за сімома замками. Ми пішли шляхом функціонального моделювання підсвідомої діяльності, базуючись на загальновизнаних принципах обробки інформації в живій природі, техніці й суспільстві. На відміну від звичайного комп’ютера, основу якого складають арифметико-логічний процесор і оперативна пам’ять, у центрі ОК знаходяться моделі зовнішнього світу, із усіма його об’єктами і явищами. Взагалі-то, ні мої колеги, ні я не користуємося словами «штучний інтелект». Але ми, звісно, прекрасно розуміємо: якщо система бачить і може описати картину, що відкривається її погляду, то «людина зі сторони» — назвемо її так — навряд чи здогадається, що має справу лише зі штучною інтелектуальною системою.

— Тарасе Климовичу, коли, на вашу думку, образний комп’ютер може потрапити до споживача?

— Кабінет міністрів України встановив два періоди розвитку програми «Образний комп’ютер»: 2000—2003 і 2004—2010 роки.

— Як це розуміти?

— Створення ОК у повному обсязі вимагає не менше 10 років. Що ж стосується перших прототипів, то на їхню розробку піде 2—4 роки. Тут мені хотілося б підкреслити, що окремі компоненти образних комп’ютерів уже з’являються. Їх можна вбудовувати в нинішні ЕОМ, що істотно поліпшить споживчі властивості наших електронних помічників. Один із проектів нинішнього року — портативний усний словник-перекладач. Уявіть себе в ролі туриста, котрий приїхав, наприклад, в Італію. Замість звичайного в таких випадках розмовника у вас у руках апарат, який чимось нагадує звичайний мобільний телефон. Ви заходите, скажімо, до готелю і, як личить чемній людині, вітаєтеся. Пристрій одразу перекладає вітання італійською. «У вас є вільні місця?» — цікавитеся ви у портьє. Мініатюрний перекладач промовляє ваші слова іноземною мовою. Апарат, про який я розповідаю, дуже зручний. Щоправда, потрібно, щоб він був ще і недорогим...

— І таке «диво» сьогодні вже реальне?

— Що значить реальне? Цього року в нас з’явиться пілотний зразок.

— А в інших країнах подібні роботи ведуться?

— Наскільки я знаю, ні. Наведу ще один приклад. На вашому робочому столі стоїть трохи незвичний телефон — без диска і кнопок. Він підпорядковується командам, які даються голосом. Його пам’ять уміщає 100 абонентів. Завантажуючи її, ви називаєте прізвище (чи ім’я) і телефонний номер. Згодом варто вимовити вголос одне з прізвищ — і апарат миттєво з’єднає вас із потрібною людиною. Інший пристрій подібного типу — портативний цифровий диктофон, який управляється голосом. На його панелі теж не побачите кнопок. Скажімо, я вимовляю команду: «Запис». Він відповідає: «Як назвати цей файл?» І, почувши відповідь, починає записувати. Якщо я скажу «стоп», він зупиниться. Та це не все. Магнітофон за моїм наказом може прочитати записане (природно, уголос)...

— Із подібних блоків і буде потім споруджено «будинок»?

— Ми зараз з’єднуємо в єдине ціле зоровий і звуковий канали. Наприклад, синтезатор мови озвучує якийсь текст. Одночасно на екрані з’являється обличчя людини, котра говорить. Добре видно її міміку, жести. Кіношники це називають синхроном. Обличчя — суттєва допомога для людей із поганим слухом.

А тепер розповім про можливі майбутні варіанти застосування нашої роботи. Один із них, скажімо, такий. По дорозі рухається робот. Він веде спостереження, протоколює побачене і вимовляє вголос, приміром, таке: «На відстані 500 метрів людина. На голові в неї шолом, у руках...»

— Ваш робот служить у розвідці?

— А чому б і ні? Якщо хочете, називайте його спостерігачем. Втім, він може бути і чудовим секретарем. Припустимо, я залишив його в кабінеті і поїхав на кілька годин. Хто приходив під час моєї відсутності? Робот доповідає: «Висока, повна людина із сивим волоссям...» Є в нашому «меню» і такий варіант. Скажімо, ви — рибалка. І щоб поєднати приємне з корисним, берете із собою на берег річки «Війну і мир». Але не книгу, а текст, записаний особливим кодом на крихітному чіпі. Спеціальний пристрій читає роман уголос. Однак це ще не все. Комп’ютер здатний, якщо так можна висловитися, імпровізувати. І тоді діючі особи, про які йдеться в тому чи іншому епізоді, можуть з’явитися на екрані...

Образний комп’ютер — надзвичайно ємне поняття. У цих словах закладено дуже глибокий зміст. Я упевнений, що нам вдасться з’єднати образне прийняття рішень із логічним моделюванням.

— Однак у такому випадку, хоч ви й не хочете про це говорити, буде щось, подібне до штучного інтелекту...

— Я не знаю, що таке штучний інтелект. І не уявляю, хто може дати вичерпну дефініцію. Та можу сказати з усією певністю: роботу з мовою, зображенням, звуками, тектильною інформацією, запахами — усім тим, що досі не піддавалося жодній формалізації, — і наші, і зарубіжні спеціалісти вважають справжнім проривом у науці.

— А в інших країнах аналогічні дослідження ведуть?

— Так, але вони не об’єднані єдиною методологією і концепцією.

— Тарасе Климовичу, останнє питання. Про те, що за кордоном технологічні можливості набагато вищі, аніж у нас, годі й говорити. Ви не боїтеся, що там пристрої, про які ви щойно розповіли (я кожний назвав би маленьким дивом!) можуть зробити значно швидше, аніж в Україні.

— Та чому ж хтось неодмінно має бути попереду? Ученим не личить грати в доганялки. По-перше, ми станемо будувати й окремі пристрої, і сам образний комп’ютер на зарубіжній елементній базі. По-друге, я просто переконаний, що Україна може посісти гідне місце в міжнародному науково-технічному розподілі праці — у частині кібернетики й інформатики. Повірте, ми приєднаємося до інших держав аж ніяк не з порожніми руками!

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі