Антарктида — домівка погоди

Ювілейна, десята експедиція зимує зараз на українській антарктичній станції «Академік Вернадський» — найдавнішій в Антарктиді. Вперше там побувала українська знімальна група.

Дісталася станція Україні в спадок не від СРСР, а від Великобританії, яка вирішила просуватися вглиб шостого континенту і утримувати ще одну станцію не мала можливості. Колишня станція «Фарадей» на острові Галіндез (Аргентинські острови) була передана Україні 6 лютого 1996 року лише за один фунт стерлінгів і перейменована на вимогу британців на «Академік Вернадський» (задля розподілення етапів наукових досліджень). Цінність станції — геофізичні дослідження, які тривають на станції безперервно з 30-х років минулого століття. Тож однією з головних умов передачі було їх продовження.

Разом із цим завданням та дев’ятьма дерев’яними будівлями станції українці успадкували й рідкісний спектрофотометр Добсона для вимірювання товщини озонового шару. За останніми даними українських учених, озонова дірка цього року зменшилася у порівнянні з попередніми роками, але це не є стабільною тенденцією. Цілком припустимо, що відкрита 1985 року озонова діра над Антарктидою є природною. За ці дослідження українська станція увійшла до складу 17 станцій Глобальної системи спостереження за змінами клімату та виснаженням озонового шару.

Наразі геофізична обсерваторія, якою є «Академік Вернадський», досліджує тверду землю (сейсмічні, гравітаційні, зміни магнітного поля), океан (гідрологія, біологія) і нижню та верхню атмосфери. Українські вчені щороку надсилають звіти до всесвітньої метеорологічної організації, Британської антарктичної служби, SCAR (Scientific Committee on Antarctic Research) і COMNAP (Council Of Managers Of National Antarctic Programs). А держава робить внески, виплачує зимівникам по 15 тис. дол. на рік і споряджає щороку експедиції вартістю до 1,4 млн. дол.

Декому може спасти на думку, чи не занадто дорого коштує Україні присутність в Антарктиді? Що реально можуть дати ці дослідження? Виявляється, немало. Адже Антарктида — місце творення погоди на всій планеті, індикатор кліматичних змін, які досліджуються українськими вченими з допомогою танення льодовиків і потепління океану. Саме там вивчаються форми адаптації тварин до глобального потепління та космічна погода — параметри середовища, в якому працюють усі 10 тис. космічних різнофункціональних супутників.

Сусіди України по антарктичним дослідженням мають ще більші амбіції, які проявляються у масштабності наукових програм. Зокрема, в Антарктиді близько 70 підлідних озер, найбільше з яких — Восток — знаходиться безпосередньо під однойменною російською станцією на глибині понад 3,5 км. У ньому можуть міститися форми життя, законсервовані 35 млн. років тому.

Присутність України в Антарктиді є актуальною ще й тому, що дедалі активніше розвивається антарктичний туризм, який поки що є одним з найдорожчих у світі. «Академік Вернадський» виявився своєрідною Меккою для туристів завдяки своєму розташуванню: це остання точка, до якої можуть дістатися любителі антарктичної екзотики навіть на власній яхті, оскільки станція знаходиться у зручній бухті. За рік сюди навідуються до п’яти тисяч туристів.

В антарктичній експедиції, яка нещодавно повернулася додому, побував Віктор Омельченко, для якого це вже була друга зимівля. Віктор — онук Антона Омельченка, першого українця, який у складі експедиції Роберта Скотта побував в Антарктиді під час експедиції до Південного полюсу.

Щоб подивитися, як проходить життя на станції, в Антарктиді вперше побували українські журналісти — знімальна група (Сергій Михальчук і Лілія Шепель), яка наприкінці червня презентує в Українському домі фотовиставку. На станції, як і десять років тому, однією з найгостріших проблем, які залишилися у спадок від англійців, є заміна двох паливних баків, що зараз перебувають в аварійному стані. Але через традиційну нестачу коштів закладено лише фундамент. Хоча закачка пального — один із найскладніших процесів під час підготовки до зимівлі. Адже Антарктида — екологічно чистий регіон, який уважно охороняється міжнародними організаціями, і крапля пального у воді може спричинити для держави-порушниці великі неприємності (крім, зрозуміло, обов’язкової ліквідації забруднення). Цього року під час закачки пального до корабля раптово наблизився айсберг, і тому натягнутий між кораблем і паливними баками шланг довелося перекривати і разом із 1200 т палива опускати на дно, а потім — вручну витягати. Усім процесом керує Микола Маковей — учасник восьми антарктичних експедицій, зокрема чотирьох походів від станції «Мирний» до станції «Восток» на санно-гусеничних потягах із 22 українських тягачів «Харків’янок» (шлях експедицій Амундсена і Скотта).

Невдовзі — 21 червня, у день зимового сонцестояння — на всіх станціях відзначатимуть День Антарктиди, найбільше місцеве свято.

Знімки представлено ТМ "Штурман"