Проекты: Пам'яті кожного з мільйонів

  • Книга про українську Голгофу: ключ до пізнання і дослідження

    Майже одночасно читачі отримали інформацію про указ Президента України Л.Кучми від 7 лютого 2002 р. «Про заходи у зв’язку з 70-ми роковинами голодомору в Україні» і книгу «Голодомор в Україні 1932—1933 рр.: Бібліографічний покажчик», підготовлений Одеською державною науковою бібліотекою, Інститутом історії України НАН України та Фундацією українознавчих студій Австралії. Це, безперечно, свідчить про виняткову актуальність теми голодомору-33 в Україні.
  • Правда про три голодомори

    У історії є події, про які важко говорити й писати, не збиваючись на патетику та заїжджені штампи. Трагедія потребує пафосу, від цього нікуди не дінешся. Три голодомори в Україні — справді «трагічні сторінки історії нашого народу». І справді «страшний злочин сталінського режиму».
  • Причини голоду 1933 року в Україні по сторінках однієї підзабутої книги

    Варіант відповіді на питання, винесене в заголовок статті, прозвучав в «ДТ» (№ 24 від 28 червня 2003 р.) у вигляді відсилки до постанови ЦК Компартії України «Про голод 1932—1933 років на Україні та публікацію пов’язаних з ним архівних матеріалів» від 26 січня 1990 р. Постанова була опублікована в книзі «Голод 1932—1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів», яку підготував Інститут історії партії при ЦК Компартії України. Книга вийшла в світ у «Політвидаві України» восени 1990 року.
  • Франція почала замислюватися над Голодомором

    Три дні, 21—23 листопада, французька столиця незвично озиралася на українські прапори, вслухалася в українські прізвища, що лунали з мегафона, придивлялася до плакатів, які вимагають визнати Голодомор 1932—1933 років геноцидом української нації. Про Голодомор говорилося в Соборі Паризької Богоматері, у Сорбонні, поруч з Ейфелевою вежею та біля Тріумфальної арки. Париж бачив багато чого, але не часто — організовані велелюдні акції на українську тематику.
  • Чорний привид, або незбагненність Голодомору. Роздуми над книгою Миколи Лактіонова-Стезенка «Смак трави»

    «Кир’ян Уманець сидів зі мною за однією партою… Помер на моїх очах у канаві. Ми, діти, стояли кружком, а він лежав у калачиках — домирав. Мене надзвичайно потряс випадок, коли Грицула зарізав і зварив свого хлопчика. Його жінка йшла по селу старцювати з малою дитиною на руках, а вдома лишила Ганну і маленького Антона. Поки ходила, батько зарізав сина, а дівчинці Ганні наказав мовчати, щоб сиділа мовчки і їла…»
  • Сторінки із записної книжки Два спогади напередодні чергової річниці Голодомору

    «Страшні тіні» — жертви голоду початку 1930-х років. В Україні сьогодні День пам’яті жертв Голодомору і політичних репресій. За мінімальними підрахунками, голодоморівський «секвестр» населення становив у тодішній УРСР близько п’яти мільйонів людських життів. Напередодні нинішньої річниці знайшов я свої нотатки про подорож до США, Канади та Італії у листопаді 2003-го. Здавалося, тієї осені багато що зміниться у ставленні світу до української трагедії 70-річної давнини…
  • Національна пам’ять на «чорній дошці»

    25 листопада в Україні відзначається День пам’яті жертв голодоморів і політичних репресій. 12 жовтня з цього приводу був виданий указ президента України, де знаходимо до болю знайомі канцеляризми на кшалт «прискорити», «передбачити», «вжити», «активізувати», «вивчити», «забезпечити широке висвітлення в ЗМІ», «утворити Організаційний комітет...». У складі комітету, який очолюють співголови, — перший заступник голови секретаріату президента України Іван Васюник, віце-прем’єр-міністр з гуманітарних питань Дмитро Табачник, 24 (!) поважних чиновники. Серед них — голова Держкомархіву Ольга Гінзбург, яка пройшла на цю посаду «за квотою» КПУ, ціла низка міністрів... А от жодного науковця-історика, як і Ігоря Юхновського — голови Українського інституту національної пам’яті нема. Просто «забули» внести до списку?
  • Десять років таборів за особисті нотатки про Голодомор

    14 грудня 1945 року, кілька зошитів-щоденників із записами про Голодомор стали причиною арешту Олександри Радченко. Її було засуджено за антирадянську агітацію на 10 років позбавлення волі у виправно-трудових таборах із наступним обмеженням прав на п’ять років, із конфіскацією особистого майна.
  • Голодомор-33: чому і як?

    Сьогодні в Україні відзначається День пам’яті жертв голодоморів і політичних репресій. 17 листопада у Верховній Раді відбулися жахливі, але, на жаль, очікувані події. Попри домовленість між президентом України Віктором Ющенком та головою ВР України Олександром Морозом, на сесії так і не був розглянутий поданий президентом законопроект про визнання Голодомору 1932—1933 років геноцидом. Комуніст, віце-спікер Верховної Ради Адам Мартинюк, який головував на сесії, вирішив, що це питання не на часі…
  • І голод, і терор. Служба безпеки України оприлюднює недоступні раніше архівні документи

    Коли дослідники отримують можливість працювати з недоступними раніше документами і матеріалами — це завжди подія. У випадку із розсекреченими наприкінці 2006 року архівними джерелами Галузевого державного архіву СБУ (ГДА СБУ), що стосуються Голодомору 1932—1933 років, — подія подвійна. Адже тривалий час вважалося (з різних причин), що там не збереглося документів про трагедію, яку пережила Україна на початку 30-х років. Проте ретельний пошук працівників ГДА СБУ увінчався успіхом.
  • Чи стане Голодомор урівень із Голокостом?

    Чому питання про Голодомор таке важливе для України? Нині країна перебуває в процесі національного та історичного самовизначення, наново осмислює події давнього і недавнього минулого, особливо ті, що стали фатальними, трагічними віхами її історії. Голодомор і Друга світова війна — саме такі віхи. Це болючі теми, і тому питання про визнання Голодомору актом геноциду стоїть для України дуже гостро.
  • Український Голодомор у лещатах політичної та економічної доцільності

    Історія України XX століття — «новий Апокаліпсис, нове «Дантове пекло», як писав у своєму «Щоденнику» Олександр Довжен­ко. «Коли подумаю, що стало­ся і що робиться, скільки страждань, кривди, смерті, жорстокості нелюдської, неземної, пекельних мук, нечуваної люті, катувань, неправди, прихованих скорбот, лжі, заслань і розстрілів. Скільки нелюбові до народу і боязні його невсипущого духу! Боже мій… Скільки розбитих духовно і фізично сердець. П’ятнадцять мільйонів трупів і вигнанців. Я не знаю нічого страшнішого у світі» (22.IX.1945. О.П.Довжен­ко. «Щоденник»).
Реклама
USD 25.77
EUR 27.74