Яценюк вважає себе найбільшим реформатором за всю незалежність України

Прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк переконаний в тому, що його уряду вдається здійснювати необхідні економічні реформи.

Про це він заявив у коментарі журналістам у Брюсселі після зустрічі з президентом Європейської Ради Дональдом Туском у четвер, 19 березня.

зокрема він сказав, що владі вдалося взяти три пакета економічних реформ, в тому числі закони реформування соціального сектору та енергетики.

"тобто ми зробили за рік те, що не робилося протягом останніх 20 років", - зазначив Яценюк.

Ці висловлювання Яценюка дуже нагадують слова його попередника, двічі прем'єра Миколи Азарова. Три роки тому, в квітні 2012-го, Азаров стверджував, що його уряд за два роки зробив для України більше, ніж всі інші уряди за попередні 20 років незалежності.

Яценюк також вкотре повторив один зі своїх улюблених тез про те, що його уряд домігся нових кредитів від міжнародних кредиторів "не за красиві очі і не за гарну англійську".

"А доказ - ті, хто не роблять реформ, не отримують $ 25 млрд від МВФ та іноземних кредиторів", - сказав прем'єр.

Будучи ошуканими вже не одним українським урядом, функціонери Міжнародного валютного фонду стали значно жорсткіше вимагати від Києва виконання так званих попередніх умов.

Через відсутність інших кредитних джерел Кабмін мобілізувався й старанно виконав необхідні умови, запропонувавши парламенту пакет так званих реформаторських законів.

Щоправда, голосування за урядові закони проходило поспіхом, зі скандалами та під особистим керівництвом прем'єра. Назвати революційними прийняті норми язик не повернеться, але якщо врахувати, що всі проведені до цього "реформи" нагадували, швидше, фарс, то нинішні зміни справді здатні поліпшити ситуацію, щоправда, далеко не всі.

Що ж у підсумку? Збірну солянку з розрізненими, відірваними один від одного нормативними рішеннями, аналізуючи які, неозброєним оком можна побачити відсутність системного розуміння реформ, масштабу змін, їхньої пов'язаності між собою. Неможливо позбутися відчуття, що уряд просто спробував виконати необхідну для одержання кредиту програму-мінімум, "поставивши галочки" навпроти необхідних до виконання пунктів. Виходить, що без батога і пряника МВФ Кабмін не в змозі приймати системні рішення та адекватно реформувати економіку.

Можна побоюватися, що як тільки на державні рахунки надійдуть перші транші, Кабмін із помпою відзвітує про сто днів уряду та "замовкне" доти, доки не витратить ліміту фінансування й заодно довіри міжнародних кредиторів. Та й наскільки ефективними будуть такі точкові зміни? Адже вони явно не враховують усього комплексу нинішніх економічних проблем, потреб пов'язаних галузей і ринків. По суті, реформи торкнулися лише деяких, вихоплених міжнародними експертами, болючих осередків кризи та, замість позбавлення недуг, запропонували усунути їхні симптоми, причому далеко не всі.