Підтримати
Про це на сайті організації Atlantic Council пише експерт київського Інституту євроатлантичної співпраці Андреас Умланд, нагадуючи, що мета угоди полягає у зупинці поширення зброї масового знищення.
Після здобуття незалежності 1991 року в руках України лишився третій найбільший у світі ядерний арсенал. Більшість ракет були не розгорнуті, оскільки "чорна валіза" після розпаду СРСР лишилася в Москві. Однак, Київ мав можливість перебудувати стару пускову систему для контролю радянського ядерного арсеналу, який лишився на українській території.
Станом на 1992 рік Збройні сили України мали на озброєнні міжконтинентальні ракети, стратегічні бомбардувальники і все необхідне озброєння для них, а також потужний ядерний арсенал, який був значно більший ніж китайський, французький і британський разом узяті. Навіть якби Україна тоді погодилася скоротити частину свого арсеналу, вона б всеодно лишалася б сьогодні великою ядерною державою, яку б боялися.
Однак Україна обрала інший шлях і під тиском Москви і Вашингтона швидко погодилася віддати свою ядерну зброю Росії у обмін на гарантії своєї безпеки. В 1994 році в Будапешті 5 постійних членів Ради Безпеки ООН гарантували Україні територіальну цілісність, національні кордони і політичний суверенітет. Росія, Великобританія і США підписали різні угоди з Києвом, а Китай і Франція зробили односторонні заяви. В Будапештському меморандумі росіяни, британці і американці також запевняли українців у тому, що ніякого економічного і політичного тиску на них здійснюватися не буде.
"Тепер Росія порушила усі ті обіцянки. Москва не лише розтоптала меморандум 1994 року та інші численні угоди про непорушність кордонів у Європі. Кремль також грубо розірвав низку двосторонніх угод, які він сам колись запропонував Україні", - пише експерт.
Крім того, Договір про нерозповсюдження ядерної зброї, який також гарантує постійним членам Ради Безпеки ООН певні привілеї, фактично став пустослівним папірцем через російську агресію проти України.
"Якщо підписи п'яти постійних членів Радбезу на угоді про гарантії безпеки нічого не означають, тоді чого варта заборони розповсюдження ядерної зброї? На що можуть розраховувати союзники ядерних держав, коли сподіваються на захист своїх кордонів? Якщо член Ради Безпеки безкарно може розширювати свої території за рахунок сусідньої країни, тоді Договір про нерозповсюдження ядерної зброї перетворюється на інструмент для офіційних ядерних сил, за допомогою якого вони захищають свої інтереси", - йдеться в статті.
На думку експерта, війна в Україні фактично демонструє, як Договір про нерозповсюдження ядерної зброї фактично посприяв військовій експресії. Головною причиною, чому Захід вагається з допомогою Україні у військовому полі, лишається у потужності російського ядерного арсеналу і страху перед можливим початком Третьої світової війни. Здатність Москви погрожувати ядерною зброєю і нездатність України відповісти тим же підживлює агресивну поведінку Росії у зовнішній політиці. Парадоксально, але Договір про нерозповсюдження ядерної зброї досяг абсолютно протилежного ефекту, ніж він мав на меті.
Росія користується своїми привілеями в Раді Безпеки ООН, які вона отримала через свій ядерний статус. Це дозволяє їй залякувати Україну і світ ядерним арсеналом, захоплюючи території за допомогою звичайних озброєнь. Фактично це дозволяє Москві узаконити свої військові авантюри.
Таким чином виходить, що кожна країна в світі може розраховувати лише на свої власні сили. Якщо з Україною, яка віддавши свою ядерну зброю, вчиняють так безтурботно, тоді на що можуть розраховувати інші без'ядерні країни? Яким гарантіям можуть вірити держави зі слабкими арміями, якщо вони не можуть навіть розраховувати на такі документи, як Будапештський меморандум 1994 року чи урядові заяви Франції і Китаю? На практиці Росія грубо порушила Договір про нерозповсюдження ядерної зброї, Захід вагається, а Китай мовчить і цинічно користується напругою між Європою і Москвою.
Сигнал, який надходить усім урядам у світі від українського конфлікту, простий: лише ядерна зброя може гарантувати повний суверенітет країни. В цей же час Росія сьогодні погрожує і країнам Європи своїм ядерним арсеналом. Зокрема, посол Росії в Данії погрожував націлити російські ракети з ядерними боєголовками на північноєвропейську країну, якщо вона розмістить систему ПРО США на своїй території.
Також видання The Times повідомляло про те, що Росія шантажує Захід застосуванням ядерного арсеналу, якщо Україна отримає американську зброю для боротьби проти проросійських терористів і російської армії. Російські розвідники попередили, що Путін готовий рішуче відповісти на будь-які спроби посилити присутність НАТО в Балтії. При цьому Москва готова "застосувати як ядерну зброю, так і неядерні засоби". Було також зазначено, в яких випадках Росія може наважитися на застосування ядерної зброї.
Видання Blomberg писало, що США і Росія знаходяться на порозі гонки ядерних озброєнь. Вільям Перрі та Дезмонд Браун, колишні міністри оборони США і великої Британії, заявляють, що Вашингтон і Москва порушують міжнародні правила, які були розроблені з метою скоротити ризик виникнення конфліктів.
16 червня президент РФ Володимир Путін заявив, що в 2015 році Росія поповнить свої ядерні сили 40 новими міжконтинентальними балістичними ракетами, для захисту від яких начебто марна будь-яка система протиракетної оборони.
А Віце-прем'єр РФ Дмитро Рогозін заявив, що модернізація ядерного потенціалу Росії ніяк не суперечать міжнародним зобов'язанням, які взяла на себе Москва.
У свою чергу, генсек НАТО Йенс Столтенберг назвав цю заяву Путіна про озброєнні російської армії новими міжконтинентальними балістичними ракетами небезпечним брязканням зброєю. Глава МЗС Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр назвав плани Путіна щодо розширення свого ядерного арсеналу рефлексами епохи "холодної війни".
Видання Washington post писало, що російський президент нагадує про ядерний арсенал, тому що його армія і економіка занадто слабкі, щоб кидати виклик ЄС і США.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google