Rаmzaj і зайці. Війна розвідок найбільших країн через Ірак триває

Від останньої іракської кампанії нас відділяє зовсім мало часу, але вона вже стала надбанням історії. Проте уроки війни 2003 року залишаються актуальними для сучасного світу, і, як з’ясувалося, написати правдиву історію війни, розібратися в усіх її загадках — річ не проста. Не минає й року, щоб не спливла якась сенсація, здатна змінити наше ставлення до обставин, пов’язаних із поваленням Саддама Хусейна. Так сталося й нинішнього року. Триріччя початку війни Пентагон відзначив випуском у світ першої масштабної доповіді з вивчення уроків операції «Іракська свобода». Причому викладені в ній дані стали основою для нових обвинувачень проти Росії.

Солідний документ обсягом понад 200 сторінок, за задумом творців із спеціальної дослідницької служби Об’єднаного командування США, має сповна продемонструвати, як на потенційну війну з Америкою дивилося іракське керівництво, які рішення приймало в ході самої кампанії та яких помилок допустилося. В основному мета цієї досить цікавої публікації — відповідь на запитання, чому програла іракська армія. Причому випливати ця відповідь має з оцінок самих іракців і спиратися – на документи, знайдені вже після війни в різних іракських відомствах. Попри те, що читач знайде в доповіді багато цікавого, світовий ажіотаж навколо цієї дуже специфічної публікації виник через процитовані в ній два документи. Це нібито повідомлення російської розвідки про чисельність, дислокацію та плани американської армії в Іраку, про ситуацію на фронтах, які іракському керівництву передав посол РФ в Іраку Володимир Титаренко напередодні війни в березні та під час вирішальної битви за Багдад 2 квітня 2003 року. Судячи з доповіді, в обох випадках росіяни підсунули іракцям явну дезінформацію, хоча й добуту нібито у штабі Центрального командування сил коаліції в Катарі. Важливо й те, що іракці проігнорували ці повідомлення росіян і діяли, керуючись виключно вказівками самого Саддама Хусейна. Проте сам факт існування таких документів дозволив Вашингтонові знову обвинуватити росіян у підступності й порушити питання про необхідність перегляду відносин США з Росією. Цього зажадали ряд американських сенаторів, а Едвард Кеннеді закликав Джорджа Буша взагалі відмовитися від поїздки в Росію на саміт «великої вісімки».

Російські дипломати, розвідники зі служби зовнішньої розвідки РФ та офіційні особи назвали все, викладене в доповіді американських військових, «вигадками», не вартими коментарів, і «фантастикою». Проте держсекретар США Кондоліза Райс заявила, що вимагатимете від Росії пояснень на той предмет, що б це могло означати й наскільки зазначені факти взагалі можливі. Проте в Пентагоні такої наполегливості, як у держдепі, не виявили. За словами представника оборонного відомства Брайана Уїтмена, все, викладене в доповіді, було відоме американському уряду вже давно і міністерство оборони США не планує проводити якесь спеціальне розслідування. «Не слід зациклюватися на якомусь одному документі й надавати йому значення більшого, ніж він заслуговує», — заявив Уїтмен.

Усе це дало підстави главі російського МЗС Сергію Лаврову висловити думку, що публікація такої доповіді має політичне підґрунтя з явним розрахунком натиснути на Росію в процесі складних консультацій щодо питання про ядерну програму Ірану в Раді Безпеки ООН. Джерела в розвідструктурах вважають дії США «свого роду помстою американської сторони на рішучу позицію Росії стосовно воєнних дій на території Іраку».

Водночас, якщо проаналізувати цю ситуацію, то перші обвинувачення на адресу Росії з’явилися уже в перші дні після взяття Багдада. І навіть раніше, у ході самої війни, американські ЗМІ розповідали про таємний візит Євгена Примакова в Багдад напередодні американського вторгнення та його зустрічі з Саддамом Хусейном. Тоді ж з’явилися перші повідомлення про роботу в Багдаді російських військових експертів (відставників у чині генералів) Владислава Ачалова та Ігоря Мальцева під час початкової фази війни, використання російських комплексів постановки радіоелектронних перешкод проти американських систем точного наведення. Примакова підозрювали в тому, що він нібито вивіз з Іраку найцінніші архіви, які стосуються не тільки відносин Багдада та Москви, а можливо, і планів Саддама Хусейна отримати зброю масового ураження, яку в Іраку так і не знайшли.

У новітній доповіді Об’єднаного командування США нічого не згадується про ці випадки, і, судячи з висловлювань авторів, варіант, доступний в Інтернеті, — лише видима частина величезної роботи, яку американські спецслужби ведуть упродовж останніх років з метою розкриття таємниці багдадського режиму. Сотні годин аудіо- і відеозаписів, тонни документів переглядають і розшифровують тепер, щоб знайти вагомі докази для осудження колишнього іракського лідера та його найближчих соратників. Імовірність того, що в ході цієї кропіткої праці на світ появляться факти, не дуже приємні для ряду країн, котрі співпрацювали з Іраком, — дуже велика. Так, кілька років тому з надр іракського міністерства нафти випливла відомість про контрабандну торгівлю нафтою, в якій були замішані організації в Україні. За даними Пентагона, переклад іракської документації триватиме кілька років і, вочевидь, дозволить американцям не тільки знайти компромат на Саддама, а заодно вбити ще кількох зайців.

Сьогодні ясно: хоч би що казали росіяни, служба зовнішньої розвідки наслідила в Іраку, і, попри все бажання, не змогла знищити всіх слідів своїх контактів з іракськими колегами. Про це свідчать не тільки новітні матеріали, а й публікації британської преси восени 2004 року. У статтях зазначалося, що принаймні до кінця 2002 року агенти іракських спецслужб проходили підготовку в Москві. Керівники іракської розвідки «Мухабарат» надсилали вітальні телеграми чинам із СЗР і обмінювалися таємними відомостями про зустрічі лідерів різних країн.

Водночас не слід забувати, що в Іраку, крім СЗР, діяла ще й ГРУ — розвідка генштабу міноборони Росії. Про її діяльність під час війни 2003 року відомо мало, хоча багато хто підозрює, що саме ця структура організувала «злив» в Інтернет (на сайті: iraqwar.ru) оперативних даних із театру воєнних дій, які ґрунтувалися на радіоперехопленні переговорів американських підрозділів. Причому дані групи Ramzaj (саме так підписував свого часу повідомлення Ріхард Зорге) дуже відрізнялися за повнотою від офіційних даних Пентагону і, як правило, випереджали їх на кілька діб. Є дані, що ця група експертів-розвідників діяла під дахом посольства Росії в Багдаді і припинила свою роботу 7 квітня 2003 року, фактично одночасно з евакуацією посольства. Колону російського посольства обстріляли американці дорогою до сірійського кордону. А пізніше, як вважають у Москві, США помстилися російським спецслужбам, коли здали катарській владі російських розвідників, які організували замах на чеченця Зелімхана Яндарбієва.

Загадку «Рамзая» досі так і не розкрито, і у США в Іраку залишається чимало турбот. Війна триває...