Не відриваючись від землі

Другий тиждень тема активізації протистояння в кримськотатарському середовищі, що вилилася на площу, не йде з ефірів і газетних шпальт. І, треба сказати, тему тримають не так самі публічні акції опозиційних меджлісу організацій, як їхній відгомін — коментарі й роз’яснення учасників протистояння, а також різні версії того, що відбувається, й прогнози, ними викликані. Від заяв лідера меджлісу Мустафи Джемілєва про існування плану ФСБ—ГРУ стосовно розколу кримських татар як найбільш проукраїнської сили на півострові до версії спостерігачів про банальну боротьбу за право формувати списки на землю, здавалося, — прірва. Насправді може виявитися — пряма й грамотно вкладена доріжка. Тільки список спецслужб неповний, і вітчизняну з рахунків списувати теж не треба.

Виступи антимеджлісівських сил, що складаються з кількох загалом маргінальних груп, обмежи­лися мітингом п’яти сотень людей та прес-конференцією. Заходи могли б пройти традиційно нудно (ветерани нацруху говорять довго й плутано) і майже непомітно. Якби, по-перше, самі члени меджлісу та їхні прихильники не намагалися взяти участь, свистячи, кричачи й прориваючись до мікрофона на чужому мітингу, а потім спішно проводячи свій, альтернативний, і, по-друге, якби деталей, у яких, як відомо, криється головне, не було так багато.

Організатори акцій — нові громадські рухи «Себат» і «Нове покоління — Крим», а також давня, опозиційна меджлісу, «партія» «Міллі Фірка» — оголосили збір людей на мітинг під приводом обговорення земельних питань. І багато з учасників мітингу приїхали, як заведено, відмічатися на перекличці «галявин протесту». (Цей захід дуже серйозний: тих, хто не відмічається на зборах, просто можуть викреслити зі списку, а його ділянку на самозахопленні віддати іншим репатріантам.) Однак про землю говорили мало, а віце-спікера Азіза Абдуллаєва, котрий просив дати слово для свіжої інформації стосовно розв’язання проблеми самозахоплень (все-таки новий прем’єр в автономії!), до мікрофона через близькість до меджлісу не допустили. Як потім пояснював один з організаторів мітингу Рінат Шаймар­данов, побоювалися, що таким чином мікрофон захоплять їхні опоненти, і мітинг піде в іншому напрямку. Але він і без того пішов — резолюцію зборів було присвячено «імпічменту лідерів меджлісу» М.Джемілєва і Р.Чу­барова та вимозі до влади виключити представників меджлісу зі складу земельної комісії, яка зай­мається розв’язанням проблеми самозахоплень.

Журналісти, які, за версією організаторів, з’явилися невідомо звідки, отримали хорошу картинку: спалення на площі ляльки з обличчям Мустафи Джемілєва — такої «жерсті» опозиція меджлісу не дозволяла собі ніколи.

Неможливо було не помітити і ще одну деталь: турботливу охорону організаторів мітингу з боку правоохоронців, які стали ланцюгом перед трибуною на шляху «незгодних». Через два-три дні на прес-конференції молодих лідерів «Себата» і сивих бороданів-салафітів із самозахоплень, не підконтрольних меджлісу, були присутні четверо міліціонерів, кілька співробітників СБУ, а з десяток бійців «Беркута» чергували на першому поверсі будинку. Звісно, потрібно вітати превентивні заходи правоохоронців у місцях, де можливі конфлікти. Однак надмір сил, задіяних на акції маргінальних, повторюю, груп, і малоймовірність серйозного зіткнення (хіба що шапки позривають) неминуче спонукає до порівняння з подіб­ними діями. Приміром, з міліцейською опікою відомих акцій, що їх проводить група під управлінням регіонала Калашнікова в Києві. Тому не виключено, що маємо справу з поширенням успішного столичного досвіду й у Криму, де з’явилися свої «калашнікови».

Активізація нової-старої опозиції тим часом супроводжується зверненнями до влади з проханням виключити з процесу розв’язання кримськотатарських проблем посередника в особі меджлісу.

Відразу після призначення А.Могильова прем’єром Криму, згадані вище опозиційні групи виступили з листами-вітаннями, схвалюючи вибір президента. Але новий Могильов, як писало DT.UA, у перші ж дні після призначення, виконуючи наказ президента, провів зустріч із лідерами меджлісу. Там він постарався зняти всі побоювання кримських татар щодо себе й своїх дій. План Василя Джарти стосовно вирішення земельної проблеми репатріантів за формулою «самозахоплення в обмін на законні ділянки» начебто продовжує втілюватися в життя: у січні буде остаточно звільнено перше самозахоплення у Сімферополі, і люди вже отримують землю. На черзі ще два.

«Себат», який заявляє, що контролює 70% самозахоплень, у процесі затвердження списків не бере участі. І це ще одна деталь, що має окрему грань. Багато ділянок за п’ять-шість останніх років поміняли своїх власників, а процесом управляли бригадири самозахоплень. І чимало з них — далеко не безоплатно. Наділення землею учасників «галявин протесту» відбувається за списками 2006 року, які уточнюються наживо — за особистої присутності людини на зайнятій ділянці. Отже, клонування у списках виключене, зате кожен може сказати самозванцеві: «Тебе тут не стояло».

Підозр у тому, що члени меджлісу або їхня рідня при цьому мають якісь переваги, уникнути легко. Приміром, опублікувавши списки. Але до такої відкритості ні влада, ні меджліс не дійшли. Та й не земельну проблему називають головною причиною активізації своєї опозиції лідери меджлісу.

Рефат Чубаров бачить дві мети: спробу зірвати міжнародний форум кримських татар, до організації якого підключилися ОБСЄ та європейські інституції, а також планомірні дії з розколу кримськотатарського електорату напередодні парламентських виборів. Мустафа Джемілєв оприлюднив у численних інтерв’ю цитати з документа, який він називає «оперативними даними», нібито розробленими у ФСБ і ГРУ. Оскільки ці дані широко цитувалися в ЗМІ протягом усього тижня, обмежимося коротким викладом.

За словами Мустафи Дже­мілєва, «оперативні дані» містять чіткий план розколу кримськотатарського народу, дискредитації нинішніх лідерів меджлісу, проведення операції зі зміни його лідера й «засилання» до його складу проросійськи орієнтованих кримських татар. Наступний напрям — інформаційна кампанія (війна), створення ЗМІ всіх різновидів, об’єднаних у медіахолдинг із фінансуванням з Росії, робота російських технологів. Далі — робота в релігійному середовищі: підтримка опозиційних муфтіяту Криму груп: хабашитів, салафітів, членів «Хізб-ут-тахрір», витіснення «турецького» ісламу «арабським». Для виконання цих завдань, як випливає із цитованих М.Джемілєвим даних, на базі проросійських організацій буде створено координаційний штаб, до якого ввійдуть політтехнологи, консультанти з Росії та кримські журналісти. А в кримськотатарському середовищі буде створено новий суспільно-політичний рух, «який повинен узяти на себе роль нової потужної і жорсткої опозиції меджлісу». Бюджет проекту на сьогодні — 20 млн. дол.

Загалом усе, що відбувається, в описаний сценарій уписується. Але все це не новина — розрізнені елементи цього «плану» існували завжди. І існуватимуть, оскільки Крим — це вразливе місце України, і не використовувати його, не підігрівати тліючих конфліктів і не підгодовувати потенційних виконавців — означає, думати про те, що спецслужби марно свій хліб їдять протягом уже двох десятиліть.

З іншого боку, враховуючи почастішання в останні роки повідомлень друзів меджлісу про підготовку замахів на його лідерів, цілком імовірною виглядає й можливість маніпулювання темою людьми з боку тих-таки спецслужб, зокрема — рідної.

Словом, ми прямо запитали в Мустафи Джемілєва: звідки в нього ці «оперативні дані», і чи не в СБУ він їх отримав? (Пам’ятається, не так давно саме там йому повідомили про підготовку фізичного усунення, а потім ці довірчі дані лягли у версію генерала Москаля про плани затриманих спільно зі службою в полі «терористів», котрі крали корів, а на дозвіллі читали релігійну літературу.)

Мустафа Джемілєв повідомив, що «оперативні дані» отримує від хороших друзів, які мають відповідні зв’язки. І навіть довірчо сказав про їх походження: воно — не українське. Співробітники СБУ, за словами М.Джемілєва, прийшли до нього після того, як він почав в інтерв’ю цитувати «оперативні дані»: «Казали: не могли б ви поділитися цим планом ФСБ? Але, думаю, немає сенсу, вони й так знають. Бо, виходячи з того, що там написано, наші органі, зокрема податкова служба, прокуратура, теж беруть участь у цьому плані. Наприклад реанімації якихось старих кримінальних справ проти членів меджлісу з тим, щоб „порвати“ бізнес кримських татар, які підтримують меджліс».

При цьому Джемілєв визнав, що спочатку і він думав, що багато пунктів виглядають малоймовірно й несерйозно. «Нам теж видалося малоймовірним те, що там викладено. Приміром те, що стосується протидії моєму висуванню на Нобелівську премію. Ну навіщо це потрібно, й кому з кримських татар буде погано, якщо це станеться? Та сумніви розвіялися через півтора місяця. Адже дані надійшли до того, як відповідні події почали розвиватися. Перші відомості ми отримали в травні, другі — в жовт­ні. І все збігається», — каже М.Джемілєв. При цьому зауважує: «Взагалі-то вони там халтурять. Навіщо гроші витрачати на моє усунення з лідерів меджлісу — я ж і так іду!».

М.Джемілєв поділився ще одним спостереженням, яке обіцяв DT.UA підтвердити й документально: багато завдань, поставлених у плані ФСБ, перегукуються з… аналітикою СБУ, яка лягає на стіл президентові. «Мені здається, що тепер уже, як у радянські часи: ми — молодші брати Росії, і виконуємо те, що там скажуть. Порівнюючи оперативні дані з Росії й аналітичні записки СБУ, які направляють в адміністрацію президента і які нам іноді вдається перехопити, — цілі збігаються. СБУ доповідає, що меджліс і кримські татари — найбільш опозиційна до влади сила в Криму, а тому потрібно підтримувати опозицію меджлісу».

У принципі, спроби влади розколоти кримськотатарський електорат, який завжди підтримував націонал-демократів, а потім помаранчевих і біло-сердечних, робилися завжди. І роль у цьому служби та правоохоронців теж завжди була особливою. Контингент же в опозиції меджлісу, так само як і окремі представники цього органу, — живі люди з цікавими біографіями. Що, до речі, й вирізняє нових-старих лідерів опозиції: є й судимості, й підвішені кримінальні справи, й підозри в тому, що «зламалися» в роки боротьби за повернення народу на батьківщину…

Інша річ — яку синергію дасть збіг зусиль кількох спецслужб, якщо вони таки грають на одній території в один час. І головне: з ким такі ігрища погоджено й яка їхня кінцева мета?

Відповіді на останнє запитання, зі зрозумілої причини, ми довідатися не зможемо. Але, маючи досвід багаторічних спостережень за маневрами в завжди конфліктогенному кримськотатарському середовищі, організованими й публічними політиками, і бійцями невидимого фронту, і слонячими, і філігранними, і ззовні, й усередині країни, ризикнемо припустити. Перший індикатор — збіг у часі — різко червоніє при накладенні на: залякування президента оперативними даними СБУ про підготовку збройних повстань з боку незадоволених громадян та наближення парламентських виборів в Україні; й одночасно — фінал важливого етапу в русі України в Європу та повернення в Кремль Володимира Путіна. Другий — пошук відповідей на запитання, кому вигідна буза в «ісламському середовищі» на території України, неминуче повинен привести за межі України, бо їй це не треба — її це послабить і зробить іще вразливішою. І якщо президентові пояснюють і радять по-іншому, підживлюючи фобії та користуючись слабким розумінням реальної ситуації, то послаблюють і його. Чим не мета для ворожої розвідки?

Адреса матеріалу: http://dt.ua/POLITICS/ne_vidrivayuchis_vid_zemli-92926.html

• Tweet
• Помітили помилку в тексті? Виділіть її мишою та натисніть ctrl+Enter.