Ігор Пасічник: «Весь парадокс, здається мені, в тому, що ми живемо в Україні»

Поділитися
Два дні з життя «звільненого» ректора.

Ректор Національного університету «Острозька академія» Ігор Пасічник завдяки своєму прізвищу лагідно звертається до студентів, які в перервах між заняттями забігають у студкафе «Вулик», - «мої бджолята». Вони ж у відповідь готові захищати свого ректора із усім своїм «бджолиним» завзяттям. Це студенти Острозької академії доводили масовими акціями й раніше. Та ось минулого тижня знову, як здалося, виникла потреба захистити Ігоря Пасічника. Конфліктні ситуації у вітчизняних вишах, нерідко спровоковані саме політикою Міністерства освіти, багатьох, причетних до академії, примусили з тривогою зустріти повідомлення з Кабміну про звільнення ректора. У соціальних мережах студенти і викладачі почали обговорювати план протестних акцій, але сам ректор до понеділка мовчав, доки не оприлюднив свого заспокійливого звернення до громади: наказом Міносвіти його призначено в.о. ректора до часу завершення конкурсу на посаду.

- Минулої середи на засіданні Кабміну приймають рішення про ваше звільнення, інформація про це поширюється у п’ятницю, тобто без права на відповідь, оскільки йдуть вихідні. Скільки дзвінків ви отримали за цей час?

- Особистий рекорд (сміється). Це було щось неймовірне - тільки з-за кордону надійшло дзвінків п’ятдесят - від нашої діаспори, керівників наших благодійних фондів...

- Це була якась помилка клерків міністерства - те, що, повідомивши про ваше звільнення, «забули» розповісти про призначення вас до отримання результатів конкурсу виконуючим обов’язки ректора?

- Мені зараз важко сказати, у зв’язку з чим це відбулося. Бо якби, поряд із рішенням Кабміну про звільнення ректора «у зв’язку із закінченням контракту», було прийнято рішення про призначення «в.о.» ректора, - то, природно, все було б інакше. А так ці два дні, які нам дали «на осмислення», стали тяжкими... Однак, зрештою, ми перевірили, чого вартує Острозька академія!

- Були такі, що раділи вашому звільненню?

- Гадаю, так (сміється). І тому для мене ці два дні стали одкровенням, бо я пізнав, хто є хто. Але слід сказати, що переважна більшість (99%) - люди, які стояли на боці академії і, до того ж, підтримували її ректора. Це мені дуже приємно.

- Але тривогу викликало не лише кад­рове питання, а й рішення Кабмі­ну про скасування чинності статутів Острозької та Києво-Моги­лянсь­кої академій. Знаючи про давню «любов» міністерства до цих уні­вер­ситетів через їх автономність, можна було подумати що завгодно...

- Так, але ми вже повідомляли, що справа стосується «технічних» речей, пов’язаних ще з торішнім рішенням уряду про перепідпорядкування згаданих академій від Кабміну до Міносвіти. Тому, відповідно, потрібно внести певні правки у тексти статутів, визнавши попередні недійсними. Однак із цим і досі ситуація неоднозначна. Бо, коли приймалося рішення про перепідпорядкування, юристи уважно недодивилися, що ми під час заснування були передані у сферу відання Кабміну указом президента, а не розпорядженням уряду. Тобто «Могилянку» Кабмін при зас­нуванні підпорядкував собі і міг «передати» міністерству, а нас - ні, бо потрібен указ президента. І звідси розпочалася колізія - бо ректора Острозь­кої академії, відповідно до указу, обирає трудовий колектив і призначає Кабмін, а останні рішення уряду говорять про те, що ректора затверджує Мін­освіти. Тобто це супере­чить указові президента. І, знову ж таки, - що з цього приводу має бути записано у новому статуті? Я не знаю.

- Хто прийматиме новий статут академії?

- Тепер новий статут має приймати Міністерство освіти… Але нас не це турбує. Ми очікуємо оголошення нового конкурсу на посаду ректора, а його (рішення) ще немає… Гадаю, ця затримка, знову ж таки, пов’язана зі статутом.

- Але і затримки з оголошенням конкурсу на посаду ректора, і процеду­ри, з цим пов’язані, вже свого часу викликали збурення в університетах. Тим часом така «дозована» ви­­дача наказів про призначення-звільнення загрожує не дуже приємними моментами, коли і керівництво вишу, і сам колектив пере­бу­вають ніби у «підвішеному» стані…

- Я б так не стверджував, бо пройшов усі етапи попереднього погодження своєї кандидатури. На кадровій комісії міністерства до мене не було особливих зауважень, була схвалена робота. Тобто міністерство не заперечуватиме проти моєї кандидатури…

- А вже є рішення трудового колективу?

- Таке рішення з’явиться тільки після оголошення конкурсу… Тому я все ж таки схиляюся до думки, що на рівні чиновників було зроблено недостатньо продумані кроки. Ніхто не передбачив, що настануть такі наслідки, що так збуриться колектив і ті, хто опікується долею академії. Адже не секрет - ми переживаємо непростий час. Оскільки до міністерства сьогодні прикута пильна увага і політиків, і громадських діячів, та й, зрештою, студентів і викладачів, - то будь-які його кроки сприймаються загострено, а, можливо, навіть інколи й неадекватно. Із моїм звільненням-призначенням відбулося те ж саме. Але, повторюю, ці два дні дозволили нам переконатися, хто є хто. Не обійшлося і без втрат. Наш благодійний фонд у США, який фінансує будівництво нових корпусів, відразу заявив, що припиняє виділення коштів. Дуже багато й інших негативних наслідків. Наприклад, напередодні ми підписали договір про співпрацю із Вестерн-університетом, і вони відразу зателефонували й сказали, що відкликають на певний час свій меморандум.

Весь парадокс, здається мені, в тому, що ми живемо в Україні. А якщо ми живемо в Україні, то керівник повинен перший термін на посаді (чи навіть півтора терміну) займатися налагоджуванням зв’язків по горизонталі і вертикалі, усвідомити, що він саме має робити (тобто стати керівником), а далі - ті зв’язки працюють на керівника і його заклад. Бо якщо на Заході замінять ректора, то це не викличе особливої реакції і не змінить докорінно ситуацію, - там є стабільний фонд, стабільна система тощо. А в нас, коли йде реформування, триває будівництво… Тим більше коли ми говоримо про Острозьку академію…

- Ключовим є питання довіри благодійників?

- Безумовно. Крім того, слід врахувати, що ми у 1994 році на руїнах почали будувати університет, і все це робиться на очах і студентів, і викладачів, і меценатів. Та й університет непростий, бо він уже став авторитетом… Отож складається ситуація, що треба ще попрацювати і покерувати цим університетом, принаймні доти, доки не буде добудовано навчальні корпуси.

- Але чи не здається вам, що це все-таки невеличкий виплеск із великого чану загальноукраїнських освітянських проблем? І одна з них - наступ на університетську автономію. Про це, до речі, вже говорять і ваші колеги-ректори…

- Мені зараз важко щось сказати про автономію університетів, бо я ще не пройшов повністю через горнило затвердження міністерством… Хоча двічі проходив через затвердження Кабмі­ном. І, до речі, хочу сказати, що саме другий мій контракт підписував тоді у статусі гуманітарного віце-прем’єра теперішній міністр освіти Дмитро Табач­ник. І хочу сказати, що жодних проблем не було взагалі. Тобто - оголошувався конкурс, подавалися кандидатури, приймав таємним голосуванням своє рішення трудовий колектив, додавався до документів протокол цих зборів і підписувався контракт. Усе було доволі просто.

- До речі, це відбувалося якраз сім років тому, у революційні часи…

- Це було до помаранчевої революції, проходив чиновницькими коридорами по співбесідах… Пройшов доволі швидко, акуратно й елегантно…

- Університетська автономія стосується не лише процедури призначення ректора…

- Згоден із вами, але говорити про університетську автономію у загальному, всеукраїнському масштабі мені не доводиться. Що ж стосується Острозь­кої академії, то цю автономію було нам надано указом президента під час заснування. І ми відчули, які великі її позитиви. Насамперед - це навчальні програми, які ми маємо самостійно затверджувати; що ми можемо читати авторські курси, що ми має­мо право укладати різні угоди тощо. Гадаю, саме автономія дала нам можливість такого швидкого та якісного старту. Природно, автономія не означає вседозволеність, вона має бути контрольованою, бо тут багато що залежить від того, наскільки юридично грамотний ректор, та й від багатьох інших чинників. Як автономія «працює» в інших навчальних закладах - не можу зараз говорити, про це можуть говорити ректори тих закладів. Та автономія, яка є сьогодні в Острозь­кій академії, - вона нас влаштовує.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі