ЄДИНИЙ ПІДРОЗДІЛ БОЙОВИХ ПЛАВЦІВ ВМФ УКРАЇНИ «СПИСАЛИ НА БЕРЕГ»

Поділитися
У червні 1953 року ГРУ Генштабу ЗC СРСР прийняло рішення про формування семи морських розвідувальних пунктів спеціального призначення (МРП СП)...

У червні 1953 року ГРУ Генштабу ЗC СРСР прийняло рішення про формування семи морських розвідувальних пунктів спеціального призначення (МРП СП). Перший із них — 6-й МРП СП — почав створюватися вже у вересні того ж року в бухті Круглій Севастополя. До початку 1955-го він, кажучи офіційною армійською мовою, «закінчив організаційне оформлення», і бойові плавці почали навчання мистецтва «протидії проникненню надмалих підводних апаратів і диверсійних груп».

1961-го 6-та МРП була переведена на острів Первомайський. «Грушники» знали, що робили. Насипаний ще за катерининських часів у гирлі Дніпро-Бузького лиману навпроти Очакова, острів площею всього лише близько шести гектарів і створювався як військовий форпост. Такий специфічний спецназ, як бойові плавці, одержав справжню базу і для бойової підготовки, і для бойових вилазок — Ангола, Мозамбік, Ефіопія, Нікарагуа, Куба, В’єтнам.

Потім був ряд перейменувань: 17-та бригада спецназу, 1464-й окремий МРП СП, 7-ма окрема бригада спецпризначення. Сьогодні підрозділ перейменований у морський центр спеціальних операцій ВМСУ. Недавно йому наказано з’їхати на берег — на територію розформованої ще раніше вертолітної частини ВМС України. На острові ж, кажуть, буде елітний яхт-клуб. І хоча перші особи міноборони стверджують, що питання про продаж острова не стоїть (недавно з цього приводу колишнім «первомайцям» вдалося додзвонитися на пряму лінію з начальником Генерального штабу, що проходила в редакції газети «Народна армія»), проте вже котрий тиждень з острова катерами вивозять майно на берег.

Хто буде хреститися, коли гримне грім?

Події навколо острова Тузла, що сколихнули Україну, змусили багатьох із нас згадати: «Стоп, у нас же в тих краях є спецназ!»

Еге, був. У Кіровському стояла 10-та окрема бригада спецпризначення, котра спочатку отримала найменування 1-го полку, а потім була перейменована в 3-й окремий полк СП і передислокована в Кіровоград. Звісно, в Криму їй що робити? Там мир і спокій. А на Кіровоградщині забіглі із сусідніх областей зайці щось дуже останнім часом кровожерливо поглядають на місцевих мирних жителів-орачів. Тут без спецназу не обійтися...

Кримський спецназ кинутий у Кіровоград не просто так. Так, за старих часів там була одна з найкращих у Радянському Союзі баз підготовки подібних підрозділів. Але потім 9-та окрема бригада СП із 668-м окремим загоном СП перетворилася на
50-й центр спеціальної підготовки спецназу України, а після прибуття «кримчан» — у навчальний загін. При цьому посади кращих спеціалістів були або скорочені, або знижені в штатній категорії. А командиром 50-го центру був призначений офіцер-танкіст, який доти не мав жодного стосунку до спецназу. Мені служака тамтешній розповідав, як офіцери минулого літа відмовлялися йти на польовий вихід, бо з міркувань «як би чого не трапилося» командир частини віддав розпорядження «воювати» з... дерев’яними автоматами! Пропоную нашим стратегам із Генштабу на наступному етапі реформи перейменувати цей загін у піонерський. І хай живе «Зірниця» для українського спецназу!

Кажуть, і остання в цьому ряду 8-ма Ізяславська (Хмельницька обл.) окрема бригада (перейменована у 8-й окремий полк СП) у найближчому майбутньому повинна вирушити кудись на Рівненщину. Навіть недосвідчена у військовій справі людина розуміє: будь-який підрозділ на новому місці передусім буде вимушений зайнятися облаштуванням і налагодженням побуту. А це означає, що еліта військ на рік, а то й більше (з урахуванням убогого фінансування Міністерства оборони) перетвориться на будбат.

А пацифісту, котрий усе ще вважає, що бойова підготовка нашій мирній армії не потрібна, я повторю думку, висловлену заступником начальника Генштабу генерал-майором Олегом Сивушенком із приводу ведення бойових дій нашою «іракською» 6-ю окремою механізованою бригадою за місто Ель-Кут. Так от, відхід українських військових із міста він пояснив непристосованістю до ведення бойових дій. Виникає запитання: якщо вже в Ірак «непридатних» до бойових дій послали, то хто вдома залишився?

«Щоб у тебе зябра виросли!»

Творець американських рейнджерів майор Роберт Роджерс ще 1759 року сформулював 19 заповідей бійця спецпідрозділу. Вони прості, а тому вічні. Одна з них говорить: «Ніколи нічого не забувай».

Американці не забувають. Тому їхні «морські котики» (абревіатура SEAL — котик — складається зі слів, що означають галузь застосування, — Sea-Air-Land — море-повітря-земля) — еліта з еліт. Італійська команда підводних операцій — Comsubin — оснащена і служить так, що князь Боргезе може спокійно почивати в труні. Англійці й французи після Другої світової напад пацифізму подолали досить швидко, відновивши розформовані було підрозділи бойових плавців. Британський плавець-мічман одержує більше від адмірала, а у французів підводники — єдиний спецпідрозділ, розгорнутий, укомплектований і споряджений по-бойовому і готовий у будь-який момент приступити до виконання бойового завдання.

У нас, вочевидь, пам’ять коротша. У морському центрі спецоперацій ВМС України бойових плавців готує один підрозділ — 1-й загін підводного мінування. Офіцери і мічмани цього підрозділу йдуть під воду з застарілими і морально, і технічно дихальними апаратами зразка 1971 року. Виконують стрибки з парашутами, у яких закінчується строк експлуатації (розповідають, що коли офіцери-спецназівці порушили це питання перед одним із колишніх заступників начальника Генерального штабу, той їх «заспокоїв»: «Коли ні на чому стрибати — то й не стрибайте!») Зате вони можуть приїхати з відрядження і дізнатися, що мічмани позбавлені своєї «кревної» військово-облікової спеціальності водолаза-розвідника, а отже, автоматично позбавлені права на грошову надбавку за підвищений ризик. Все, хлопці, Батьківщина вирішила не «обтяжувати» вам гаманці і ви тепер не бойові плавці, а дайвери-аматори! Офіцер може повернутися і дізнатися, що його сім’ю вигнали з орендованої квартири за несплату (лише 11% офіцерів бригади мають своє житло), бо у спеціалістів загону з підводним стажем у півтори тисячі годин стодоларова (в еквіваленті) зарплата.

Ці фанати свої «гробові» — доплату за здійснені стрибки з парашутом і занурення — витрачають на спорядження, на зручну, зшиту під замовлення польову форму, на ремонт своїх парашутів, на гумовий човен із двигуном. Під водою вони дихають чистим киснем (апарати замкнутого циклу, які не дають під водою пухирців повітря), від цього зубна емаль руйнується, як накип від засобу тьоті Асі. Щороку доводиться викидати пристойні суми на ремонт зубів, знову ж відривати від сім’ї. До того ж із частини недавно прибрали стоматолога. Хлопці жартують: «Аніж йти до гарнізонного «зубника» — вже краще гранату в рот!» Від того ж кисню — хронічний набряк легень, у абсолютно здорових чоловіків (відбір як у космонавти) починає барахлити серце...

Вони, як діти. Як той козак у степу, котрий варив куліш і, потягнувшись за сіллю, перекинув казан. «От клята тіснота!» — скрикнув козак. «От дідькова служба!» — вигукують служиві єдиного морського центру спецоперацій ВМС України. Їх зманюють росіяни, обіцяючи квартири, пристойні зарплати, високі посади і звання — не йдуть. До них вчащають «братки», пропонуючи величезні гроші лише за консультації — відмахуються. І продовжують одне одному бажати: «Та щоб у тебе зябра виросли!». Невже для того, щоб Міноборони на нові акваланги не витрачалося?

Діти лейтенанта Шмідта

У казематі острова Первомайський провів ніч перед стратою легендарний лейтенант Шмідт. Там тепер музей. Дуже навіть може бути, що з приходом на острів елітного яхт-клубу його збережуть для історичної родзинки. Адже дочка Президента (саме вона нібито стоїть за фірмою, що купила чи орендувала острів) не ворог історичній спадщині.

Мене хвилюють у даній ситуації інші недруги — реальніші. Відомо, наприклад, що Україна зараз активно лобіює ідею прокладення судноплавного каналу у своїй частині гирла Дунаю. Їй активно протистоїть Румунія — майже монополіст із проведення суден у цю європейську транспортну артерію. Відомо також, що за останні роки Бухарест збільшив кількість своїх бойових плавців удвічі. А якщо додати сюди проблему острова Зміїний? А скільки можна по всіх морях — то за борги, то за консервну банку, то тільки тому, що хочеться кожному, кому не ліньки, захоплювати наші судна з екіпажами, котрі потім роками волають до батьківщини про допомогу? Як хочете, але наша підкреслена демонстрація миролюбства і скорочення всього і вся в Чорному морі скидається на позицію сільського дурника, котрий вирішив захистити громадську череду від вовка не батогом, а своїм специфічним зовнішнім виглядом. Перегинаю палицю? А що роблять із цією палицею розумники з Генштабу, котрі не включили підрозділ бойових плавців (єдиний подібного роду підрозділ!) у ПСО — передові сили оборони?!

Згадаймо урок Тузли. Як приспічило — опорний прикордонний пункт організували за дві секунди, із зв’язком, електрикою, постачанням. Держава згадала, що вона держава. Готові були руками острів підсипати, незважаючи на витрати. Первомайський насипати не треба. Його можна тільки забирати.

…На навчаннях «Сі бриз» довелося познайомитися нашим із знаменитими американськими «котиками». Бійці дійсно класні (один тільки факт: за п’ять років В’єтнаму вони провели 153 бойові операції, знищили більш як 1000 чоловік противника, стільки ж взяли в полон і втратили одну (!) людину). Можете собі уявити їхні обличчя, коли вони побачили наше спорядження «часів очаківських»! Посмішка скепсису почала сповзати в міру заглиблення в спільні спеціальні тренування. Останнього дня американський командир напився, підійшов до командира бригади українських спецназівців і подарував йому свій заслужений потом і кров’ю «будвайзер» (або «трайдент») — емблему «котиків» із несучим тризубець Нептуна орлом.

Увечері вони пили спирт, і американець показував фотографії вілли, сім’ї, собак, джипів. А потім сказав приблизно так: я великий патріот своєї батьківщини, але якби мені довелося йти під воду за 75 центів за годину, якби моїй сім’ї ніде було жити (не кажучи вже про її забезпечення на випадок моєї загибелі), та я б... Ми не будемо повторювати його слова. Янкі був розумний чоловік, він схоплював усе на льоту — і рівень підготовки українських профі, і їхню специфічну мову. У наших штабістів гаразд, певно, поки лише з мовою.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі