Чехія: мрії збуваються?

Поділитися
Майже весь рік чехи жили з надією і бажанням отримати нарешті при владі сильний уряд. Схоже, минулої середи їхні мрії почали збуватися, хай навіть для багатьох і не зовсім очікувано...

Майже весь рік чехи жили з надією і бажанням отримати нарешті при владі сильний уряд. Схоже, минулої середи їхні мрії почали збуватися, хай навіть для багатьох і не зовсім очікувано. Після того як у країні не змогли провести дострокові вибори минулої осені за рішенням конституційного суду (про цю правову колізію «ДТ» писало в №34 (762)), найбільшим політичним силам довелося пройти через «чистилище» виборів повторно вже цієї весни — 28 і 29 травня. Найбільшим партіям країни — чеським соціал-демократам і громадянським демократам — ця понад піврічна відстрочка та перебування весь цей час у стані передвиборної боротьби далися нелегко і обернулися серйозними втратами.

У квітні після гучного скандалу повноваження лідера громадянських демократів склав із себе Мірек Тополанек, що очолював партію останніх сім років. На настійну вимогу однопартійців, він поступився посадою молодому заступникові Петру Нечасу, який у 2006—2009 роках був віце-прем’єром в уряді Тополанека і міністром праці, а перед тим — депутатом парламенту. Він досвідчений політик, проте на ньому також лежав тягар відповідальності за дії попередника і нелюбов виборців після?правління ГДП. Він запропонував реформи і повів партію на вибори, під час яких вона посіла друге місце. У їхніх головних конкурентів, соціал-демократів, ситуація склалася не краще: внаслідок розколу колишній прем’єр і лідер соціал-демократів Мілош Земан створив власний рух — «Партію прав громадян», який у травні отримав понад?4%?голосів і не пройшов до парламенту. Зі списку партії у квітні вибув Милослав Влчек, спікер нижньої палати парламенту. Його обвинуватили у використанні службового становища та лобізмі. Але найбільшою проблемою виявився сам лідер партії Іржі Пароубек, що його незлюбили ЗМІ. Журналісти критикували популістську програму лівих і їхні ідеї збереження бюджетних витрат у кризовий період. Проте Пароубек, на відміну від Тополанека, все-таки вирішив вести свою партію на вибори, під час яких вона навіть отримала більшість голосів (22,08%), однак відрив від суперників виявився таким незначним, що цю перемогу всі назвали поразкою. Порівняно з виборами 2006 року, партія втратила 18 мандатів, і Пароубеку довелося взяти вину на себе й оголосити про свою відставку. До речі, у відставку подали також лідер Чеської християнсько-демократичної партії Ціріл Свобода і головний «зелений» країни Онджей Лішка. Їхні партії не пройшли в парламент.

Таким чином, якщо минулої осені найбільші партії відчували в собі силу і бажання на свій лад перекроїти політичний ландшафт країни, то вже нинішньої весни їхньою слабкістю сповна користалися нові політичні сили. Це й стало головною відмітною рисою виборчої кампанії-2010 та визначило склад уряду Чехії.

Партії право-ліберальної орієнтації — TВП 09 («Традиція. Відповідальність. Процвітання?09»), яку очолює потомствений аристократ, що носить княжий титул, і колишній міністр закордонних справ Чехії Карел Шварценберг, та «Справи суспільні», створена популярним журналістом Радеком Йоном, — на цих виборах кинули виклик «динозаврам», котрі засиділися при владі, й запропонували громадянським і соціальним демократам зіграти за новими правилами. Вони внесли в передвиборну боротьбу каскад креативних ідей для виборця і позиціювали себе виразниками народної волі, таким чином відразу перебираючи на себе голоси тих, хто втомився від засилля двох найбільших партій. Краще цей трюк вийшов у TВП 09, яка прийшла на фінішну пряму третьою. Але й «Справи суспільні» також потрапили в парламент, набравши майже 11% голосів, трохи відставши від комуністів, які посіли четверту позицію. Отже, у новому парламенті країни перевага виявилася на боці правоцентристських партій — 118 мандатів із 200. ТВП 09 оголосила про намір блокуватися з ГДП, до яких приєдналися «Справи суспільні». Ці три сили після виборів розпочали переговори про майбутню коаліцію під керівництвом нового прем’єра Петра Нечаса.

Скликання нового парламенту 24 червня означало відставку тимчасового уряду, або, як ще кажуть, — «робочого» кабінету технократів Яна Фішера, що проіснував удвічі більше часу, ніж йому давали політики, — понад рік після відставки кабінету Тополанека навесні 2009 року. Фішера — колишнього голову Чеського статистичного управління — покликав на цю посаду президент країни Вацлав Клаус для вжиття заходів економічної антикризової стабілізації. Проте, на думку багатьох, він не зовсім успішно впорався із завданням. Про це свідчить той факт, що в 2010 рік Чехія увійшла з рекордним дефіцитом держбюджету і високим безробіттям. Проте Фішерові ще до відставки 25 червня було відомо, що з 1 вересня він обійме посаду віце-президента Європейського банку реконструкції та розвитку, а проблемами чеської економіки і фінансів доведеться займатися вже новому кабінетові.

Серед нагальних завдань для уряду Нечаса — зменшення бюджетного дефіциту до 3% ВВП (є плани зробити це вже у 2011 році, а не у 2013-му, як хотів уряд Фішера) і держвитрат відразу на 10 млрд. крон. Усе це передбачається зробити через урізання оборонного бюджету країни, проведення пенсійної реформи та переведення систем охорони здоров’я і вищої освіти на платну основу. Заходи ці непопулярні, проте схоже, чехи вірять: до влади прийшов сильний уряд, здатний на відповідальні рішення. Що продемонстрували вибори керівництва парламенту, під час яких свіжоутворена коаліція змогла проштовхнути на посаду спікера та двох його заступників своїх людей — причому всі жінки. Мирослава Нємцова від ГДП — новий спікер (а, за конституцією Чехії, це третя найбільш високопоставлена людина в країні) — стане першою в історії представницею слабкої статі на цій посаді. Соціал-демократи намагалися провести свого кандидата — Любомира Заоралека, але тому дісталося лише крісло віце-спікера під тиском депутатів коаліції. Цікаво, що в палату депутатів чеського парламенту потрапили 44 жінки — небачена кількість. Проте через два дні після виборів керівництва парламенту, коли було оголошено про розподіл портфелів в уряді, всі відразу помітили, що в ньому самі чоловіки.

Ще одна особливість кабінету Нечаса — його компактність. У складі нового кабінету буде
14 міністрів плюс сам прем’єр. Це один із найменш численних урядів в історії Чехії. Представники громадянських демократів очолять міністерства промисловості та торгівлі, юстиції, оборони, сільського господарства і навколишнього середовища. Тим часом найважливіші відомства, з погляду проблем, які стоять перед країною, дісталися представникам партії TВП 09 — це міністри фінансів, праці та соціальних справ, закордонних справ, охорони здоров’я і культури. Карел Шварценберг, який очолив дипломатію країни, заявив, що вбачає призначення своє та своїх колег у кабінеті в тому, аби взяти левову частку відповідальності за реформи і стати своєрідним орієнтиром, який балансуватиме різні сили в уряді. Так, уже на етапі формування коаліції вдалося уникнути конфлікту навколо посади міністра внутрішніх справ, яку вимагав для себе Радек Йон (лідер «Справ суспільних»). Прем’єр задовольнив прохання партнера, котрий вважає за пріоритет боротьбу з корупцією, але призначив йому свого заступника. Так само вчинили і в міністерстві фінансів. Отже, прем’єр отримує можливість зіграти в новому кабінеті роль координатора зусиль цілої команди, вміло розставивши на місця потрібних людей. «Ключовим я вважаю те, що роль координатора візьме на себе очільник кабінету міністрів. Таким чином, він особисто керуватиме принциповими кроками цього уряду в царині реформ — бюджету, соціальної, пенсійної та податкової систем», — цитують чеські інформагентства нового главу уряду.

Паралельно з державною роботою, Нечас не закинув партійного будівництва: у партії громадянських демократів відразу після виборів він ініціював внутрішні реформи, зробив перестановки в керівництві партії, керуючись власними уподобаннями, підсилив представництво регіонів і усунув людей, близьких до колишнього лідера. Так швидко цього не вдавалося зробити досі нікому. Петро Нечас уже тепер готується до осінніх муніципальних і сенатських виборів, які, можливо, стануть перевіркою щойно створеної коаліції, вважають експерти. Річ у тому, що під час виборів можуть виникнути певні тертя між ГДП і ТВП 09, адже їм належить боротися за електорат правого спектру, і Нечас уважно стежитиме за поведінкою своїх головних партнерів по коаліції. Та й соціал-демократи не сидітимуть склавши руки і вже ж напевно хотіли б узяти реванш за поразку на травневих виборах.

Якщо ж коаліція доведе свою міцність, то зможе розпочати ще масштабніші реформи політичної системи країни — зміну закону про вибори, перехід до прямого обрання президента країни. Про це вже йшлося під час коаліційних переговорів. Проте насамперед коаліція все-таки повинна справдити більш насущні очікування своїх співвітчизників.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі