Абрамовича допитували через ЧС-2018 12

26 березня 2013 в 09:02

У ФБР цікавляться, яким чином Росія отримала право на проведення Чемпіонату світу з футболу 2018 року.

Російського олігарха Романа Абрамовича допитало ФБР у зв'язку з розслідуванням справи про корупційну складову при визначенні країни для проведення Чемпіонату світу з футболу 2018 року. Про це заявив його адвокат Олександр Добровінський.

"Абрамовича викликали на допит до ФБР, оскільки американців зацікавило, яким чином Росія отримала право на проведення Чемпіонату світу з футболу 2018 року", - сказав він.

Адвокат відмовився назвати джерело, що надало йому цю інформацію, однак, назвав його "абсолютно надійним".

"ФБР підозрює корупційну складову в обранні Росії на право проведення чемпіонату", - уточнив Добровінський.

Він додав, що Абрамович був допитаний, ніяких затримань не було.

Читайте також:

Прес–секретар Абрамовича спростував інформацію про його затримання у США

Березовський звинуватив суддю в отриманні півмільйонного хабара від Абрамовича

За матеріалами: Інтерфакс-Україна
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
12 коментарів
  • volodymyr 24 марта, 22:28 Багато розумних коментарів. Але як не крути все воно крутиться навколо проблеми наукометрії. В цьому питанні треба іти шляхом максимальної глобалізації. Тобто в світі треба створити один єдиний наукометричний центр (наприклад, на базі SCOPUS). Гадаю, що технологічно це вже можливо. Цей світовий центр виписує уніфіковані вимоги для усіх країн як до дисертацій так і до окремих наукових робіт. При таких умовах наукою будуть займатися лише люди, які не можуть жити без неї ( а такі завжди знайдуться – згадайте життєву долю Йогана Кеплера). І всі ці негативи, про які ми так багато говоримо, зникнуть «як роса на сонці»… А що ж ми маємо на сьогодні? Звісно, що армаду дутих величин (містечкових авторитетів), які з натхненням клепають «наукові роботи», не гребуючи при цьому ані відвертою халтурою, ані вписуванням свого дорогоцінного прізвища у співавтори, ані (при нагоді) плагіатом. А щоб їхня бурхлива імітація була в «рамках закону» вони створили для своїх потреб сотні (якщо не тисячі) псевдонаукових журнальчиків, які моментально стають ВАКівськими. При таких умовах все вирішує кількість. Тому навіть в провінції можна зустріти «гігантів мислі», продуктивність яких перевершила навіть геніального Ейлера… Така ситуація цілком вписується в загальний всеукраїнський контекст. Влада і бізнес (що одне і теж) живуть по поняттях, то чому ж нам --«науковцям» теж не жити по своїх поняттях. От і живемо. Кожний український університет для вимірювання наукових досягнень своїх співробітників має лінійку з індивідуальним масштабом. Звісно що «незалежні вимірювання» дають очікуваний результат – найкращими науковцями університету завжди стає начальство. .. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • volodymyr 24 марта, 22:21 Багато розумних коментарів. Але як не крути все воно крутиться навколо проблеми наукометрії. В цьому питанні треба іти шляхом максимальної глобалізації. Тобто в світі треба створити один єдиний наукометричний центр (наприклад, на базі SCOPUS). Гадаю, що технологічно це вже можливо. Цей світовий центр виписує уніфіковані вимоги для усіх країн як до дисертацій так і до окремих наукових робіт. При таких умовах наукою будуть займатися лише люди, які не можуть жити без неї ( а такі завжди знайдуться – згадайте життєву долю Йогана Кеплера). І всі ці негативи, про які ми так багато говоримо, зникнуть «як роса на сонці»… А що ж ми маємо на сьогодні? Звісно, що армаду дутих величин (містечкових авторитетів), які з натхненням клепають «наукові роботи», не гребуючи при цьому ані відвертою халтурою, ані вписуванням свого дорогоцінного прізвища у співавтори, ані (при нагоді) плагіатом. А щоб їхня бурхлива імітація була в «рамках закону» вони створили для своїх потреб сотні (якщо не тисячі) псевдонаукових журнальчиків, які моментально стають ВАКівськими. При таких умовах все вирішує кількість. Тому навіть в провінції можна зустріти «гігантів мислі», продуктивність яких перевершила навіть геніального Ейлера… Така ситуація цілком вписується в загальний всеукраїнський контекст. Влада і бізнес (що одне і теж) живуть по поняттях, то чому ж нам --«науковцям» теж не жити по своїх поняттях. От і живемо. Кожний український університет для вимірювання наукових досягнень своїх співробітників має лінійку з індивідуальним масштабом. Звісно що «незалежні вимірювання» дають очікуваний результат – найкращими науковцями університету завжди стає начальство. .. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • volodymyr 24 марта, 22:16 Багато розумних коментарів. Але як не крути все воно крутиться навколо проблеми наукометрії. В цьому питанні треба іти шляхом максимальної глобалізації. Тобто в світі треба створити один єдиний наукометричний центр (наприклад, на базі SCOPUS). Гадаю, що технологічно це вже можливо. Цей світовий центр виписує уніфіковані вимоги для усіх країн як до дисертацій так і до окремих наукових робіт. При таких умовах наукою будуть займатися лише люди, які не можуть жити без неї ( а такі завжди знайдуться – згадайте життєву долю Йогана Кеплера). І всі ці негативи, про які ми так багато говоримо, зникнуть «як роса на сонці»… А що ж ми маємо на сьогодні? Звісно, що армаду дутих величин (містечкових авторитетів), які з натхненням клепають «наукові роботи», не гребуючи при цьому ані відвертою халтурою, ані вписуванням свого дорогоцінного прізвища у співавтори, ані (при нагоді) плагіатом. А щоб їхня бурхлива імітація була в «рамках закону» вони створили для своїх потреб сотні (якщо не тисячі) псевдонаукових журнальчиків, які моментально стають ВАКівськими. При таких умовах все вирішує кількість. Тому навіть в провінції можна зустріти «гігантів мислі», продуктивність яких перевершила навіть геніального Ейлера… Така ситуація цілком вписується в загальний всеукраїнський контекст. Влада і бізнес (що одне і теж) живуть по поняттях, то чому ж нам --«науковцям» теж не жити по своїх поняттях. От і живемо. Кожний український університет для вимірювання наукових досягнень своїх співробітників має лінійку з індивідуальним масштабом. Звісно що «незалежні вимірювання» дають очікуваний результат – найкращими науковцями університету завжди стає начальство. .. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • volodymyr 24 марта, 22:15 Багато розумних коментарів. Але як не крути все воно крутиться навколо проблеми наукометрії. В цьому питанні треба іти шляхом максимальної глобалізації. Тобто в світі треба створити один єдиний наукометричний центр (наприклад, на базі SCOPUS). Гадаю, що технологічно це вже можливо. Цей світовий центр виписує уніфіковані вимоги для усіх країн як до дисертацій так і до окремих наукових робіт. При таких умовах наукою будуть займатися лише люди, які не можуть жити без неї ( а такі завжди знайдуться – згадайте життєву долю Йогана Кеплера). І всі ці негативи, про які ми так багато говоримо, зникнуть «як роса на сонці»… А що ж ми маємо на сьогодні? Звісно, що армаду дутих величин (містечкових авторитетів), які з натхненням клепають «наукові роботи», не гребуючи при цьому ані відвертою халтурою, ані вписуванням свого дорогоцінного прізвища у співавтори, ані (при нагоді) плагіатом. А щоб їхня бурхлива імітація була в «рамках закону» вони створили для своїх потреб сотні (якщо не тисячі) псевдонаукових журнальчиків, які моментально стають ВАКівськими. При таких умовах все вирішує кількість. Тому навіть в провінції можна зустріти «гігантів мислі», продуктивність яких перевершила навіть геніального Ейлера… Така ситуація цілком вписується в загальний всеукраїнський контекст. Влада і бізнес (що одне і теж) живуть по поняттях, то чому ж нам --«науковцям» теж не жити по своїх поняттях. От і живемо. Кожний український університет для вимірювання наукових досягнень своїх співробітників має лінійку з індивідуальним масштабом. Звісно що «незалежні вимірювання» дають очікуваний результат – найкращими науковцями університету завжди стає начальство. .. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • volodymyr 24 марта, 22:14 Багато розумних коментарів. Але як не крути все воно крутиться навколо проблеми наукометрії. В цьому питанні треба іти шляхом максимальної глобалізації. Тобто в світі треба створити один єдиний наукометричний центр (наприклад, на базі SCOPUS). Гадаю, що технологічно це вже можливо. Цей світовий центр виписує уніфіковані вимоги для усіх країн як до дисертацій так і до окремих наукових робіт. При таких умовах наукою будуть займатися лише люди, які не можуть жити без неї ( а такі завжди знайдуться – згадайте життєву долю Йогана Кеплера). І всі ці негативи, про які ми так багато говоримо, зникнуть «як роса на сонці»… А що ж ми маємо на сьогодні? Звісно, що армаду дутих величин (містечкових авторитетів), які з натхненням клепають «наукові роботи», не гребуючи при цьому ані відвертою халтурою, ані вписуванням свого дорогоцінного прізвища у співавтори, ані (при нагоді) плагіатом. А щоб їхня бурхлива імітація була в «рамках закону» вони створили для своїх потреб сотні (якщо не тисячі) псевдонаукових журнальчиків, які моментально стають ВАКівськими. При таких умовах все вирішує кількість. Тому навіть в провінції можна зустріти «гігантів мислі», продуктивність яких перевершила навіть геніального Ейлера… Така ситуація цілком вписується в загальний всеукраїнський контекст. Влада і бізнес (що одне і теж) живуть по поняттях, то чому ж нам --«науковцям» теж не жити по своїх поняттях. От і живемо. Кожний український університет для вимірювання наукових досягнень своїх співробітників має лінійку з індивідуальним масштабом. Звісно що «незалежні вимірювання» дають очікуваний результат – найкращими науковцями університету завжди стає начальство. .. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Вікт 23 марта, 10:26 Щодо необхідності існування ВАКу чи аналогічної структури. Подивіться розповідь мера Слов'янська Нелі Штепи в тролейбусному депо про захист кандидатсько-докторської дисертації http://www.youtube.com/watch?v=EeqYh2xcDgU ? Може ВАК її зупинив http://westua.net/news.php?id=10274 ? Відповісти Цитувати Поскаржитись
Loading...
Реклама
USD 26.02
EUR 27.92
Останні новини