Країна дитячої мрії

Якою буде Україна в майбутньому? Відповідь на це запитання ми чуємо від політиків різних мастей і переконань дуже часто. Особливо напередодні виборів. Та чи вірять вони самі в те, що говорять?..

Натомість ті, хто творитиме Україну завтрашнього дня, говорять про те, у що щиро вірять. Цим і приваблює мозаїка думок і суджень дітей і підлітків (до речі, з різних регіонів України), яких вдалося опитати напередодні Дня незалежності.

Лілія Галушка, 15 років:

- Я народилася в Україні. Це моя Батьківщина, яку дуже люблю. Щиро переживаю за все, що відбувається в нашій державі, і часто замислююся, що я можу зробити для неї корисного.

У майбутньому бачу Україну справедливою, заможною і розвиненою державою, якою керують мудрі й небайдужі люди. Впевнена, що невдовзі саме такі люди прийдуть до влади.

Ярина Чорногуз, 17 років:

- В Україні буде збудовано громадянське суспільство. З’являться класичні партії на кшталт лібералів і консерваторів у Великій Британії або демократів та республіканців у США. Це будуть партії з чіткими політичними концепціями та традиціями. І їх існування не залежатиме від популярності того чи іншого політичного лідера.

Всебічно розвиватиметься і підтримуватиметься українська культура. Буде подолано засилля закордонного продукту в засобах масової інформації, з’являться якісні українські фільми, телешоу.

Україна стане членом Європейського Союзу і стрімко рухатиметься інноваційним шляхом в економіці, долаючи технологічну відсталість.

Марія Кисліцька, 14 років:

- В Україні майбутнього зникне страх. Це буде країна, де люди живуть вільно, не боячись бандитів і злодіїв. І всі будуть доброзичливими й гостинними.

Катерина Шевченко, 17 років:

- Україна стане розвиненою європейською країною. У нас будуть кращі умови життя. Не буде корупції, а буде чесність і справедливість для всіх - і в суді, і в кабінеті чиновника.

Леонід Добржанський, 9 років:

- Коли мама дивиться новини по телевізору, мені не подобається те, що там розповідають. Хотілося б, щоб країною керували освічені політики з дуже простими й розумними думками. А не такі, як наші депутати і кандидати в депутати, котрі лише хвалять себе.

Думаю, в майбутньому саме такі високоосвічені й розумні люди будуть при владі. І тоді в Україні жити стане набагато краще.

Поліна Онищенко, 8 років:

- У майбутньому в Україні всі люди будуть слухняними. Вони поважатимуть закони і Конституцію. І тоді кожен почуватиметься спокійно. Бо знатиме, що захищений.

А ще в нас не буде безпритульних. Кожна людина зможе знайти собі роботу, житло і матиме достатньо грошей.

Антон Маринич, 8 років:

- Наша країна стане спортивною країною. Ми прийматимемо в себе міжнародні спортивні змагання, чемпіонати і навіть олімпіади. Наші спортсмени стануть найкращими у світі.

Анастасія Коза , 11 років:

- В Україні побільшає добрих людей, які дбатимуть про природу. Захищатимуть тварин, заарештують усіх браконьєрів, збудують багато заповідників. І посадять більше лісів, щоб люди могли дихати чистим повітрям.

Денис Каплін, 12 років:

- У майбутньому нас знатимуть і поважатимуть у світі. Бо Україна буде справедливою країною: всі будуть рівні перед законом і державою, чесні люди отримуватимуть за свою працю достойну винагороду.

Ольга Гоноль, 11 років:

- У нас у країні багато важко хворих людей. Особливо дітей. Наші лікарі не можуть їм допомогти, бо в Україні не роблять деяких складних операцій. І люди шукають гроші для того, щоб поїхати за кордон. Звертаються до всіх: допоможіть урятувати життя!

Нещодавно в новинах розповідали, як збирали гроші на лікування хворого хлопчика. Старенька бабуся-пенсіонерка турбувалася: вибачте, що даю небагато, але це все, що можу. Різних благодійників показували. Але серед них не було жодного багатія.

Думаю, що в майбутньому люди будуть добрішими. Багаті допомагатимуть тим, хто потребує допомоги. А наша медицина стане такою, що хворим не потрібно буде шукати порятунку за кордоном.

Вадим Двойнос, 12 років:

- У майбутньому політики витрачатимуть гроші не на дорогі машини і будинки, а на щось корисне для країни. Наприклад - на допомогу безпритульним, дітям-сиротам, малозабезпеченим. І на ремонт доріг - треба покласти на них якісний асфальт, збудувати сучасні автобани, як в інших країнах.

Назар Губич, 11 років:

- Я мрію, щоб Україна з кожним роком ставала красивішою. Щоб на наших вулицях поменшало сміття. Щоб відремонтували старі будинки й під’їзди.

У майбутньому кожен зможе займатися справою, яка йому до душі. Бо для дітей буде відкрито багато безкоштовних секцій і гуртків.

Анна Дерев’янкіна, 15 років:

- Мені хотілося б, щоб Україна стала демократичною країною, де шанують традиції, де люди живуть спокійно і впевнені в завтрашньому дні.

Маліка Сангінова, 12 років:

- Усі українці будуть освіченими, поважатимуть минуле своєї Батьківщини, свою історію. І кожен намагатиметься зробити щось корисне для оточуючих.

Євген Давиденко, 10 років:

- Я думаю, що в майбутньому життя в селах стане таким самим, як у місті. Дороги відремонтують (навіть ту, що веде до мого села), до кожної хати проведуть газ і воду. А в нашому клубі будуть комп’ютери і кінотеатр.

Ілля Цалик, 14 років:

- У майбутньому в Україні буде стабільність в економіці, а фінансові питання вирішуватимуться виважено, в інтересах людей.

Що я маю на увазі? Зараз у нас стрибають ціни на харчі, підвищується квартплата. В людей не вистачає на все це грошей. Особливо важко пенсіонерам. У них така маленька пенсія, що після оплати комунальних послуг на їжу майже нічого не залишається. Я це знаю, бо моя бабуся пенсіонерка.

Ольга Василега, 15 років:

- Люди будуть вірити одне одному. Зараз нам цього не вистачає. Послухаємо виступ політика і починаємо критикувати: «Та це ж лише на словах!». Бачимо рекламу ліків: «Пийте - і будете здорові», але ж розуміємо, що самолікування шкідливе, і побічні ефекти від тих ліків нам не відомі. А все це відбувається через те, що люди не звикли відповідати за свої слова і хочуть досягати мети за будь-яку ціну. В майбутньому цього не буде.

Валентина Цимбал, 15 років:

- Сподіваюся, що в майбутньому в нашій країні не буде дитячого алкоголізму та наркоманії. На вулицях наших міст неможливо буде побачити дитину з цигаркою чи пляшкою пива.

Думаю, держава допоможе так організувати дозвілля дітей, щоб було багато безкоштовних гуртків, секцій, дитячих організацій. Щоб кожен, незалежно від того, багаті чи бідні в нього батьки, міг обрати для себе таке заняття, яке схоче.

Юрій Мандат, 15 років:

- Наша Україна буде країною з однією державною мовою - українською. А для тих, хто хоче вивчати поглиблено інші мови - англійську, німецьку, французьку, російську, - відкриють спеціалізовані школи або класи.

Тамара Дубенчук, 13 років:

- Мої батьки і дідусь працюють за кордоном. Бачу їх раз на рік. Живу з бабусею. Тато з дідусем на заробітках уже одинадцять років, мама - майже чотири. Я розумію, що за ті гроші, які вони отримували в Україні, вижити неможливо.

Хочу, щоб у майбутньому всі діти жили разом з мамою і татом, щоб вони мали з ким поговорити про свої проблеми, а не плакали в подушку. Хочу, щоб усі люди повернулися з-за кордону додому і могли заробити гроші для своїх дітей та онуків у рідній країні.

Роман Лексіков, 18 років:

- Позитивні зміни в Україні почнуться тоді, коли політики - вихідці з радянської системи та лояльні до них політико-економічні клани, що сформувалися на зламі 80-90-х, підуть з політичної арени. Замість них прийдуть політики нового покоління, які, по-перше, будуть віддані принципам демократії і не боятимуться нести політичну відповідальність за свої рішення. По-друге, матимуть досвід життя та діяльності в умовах ринкової системи. І, по-третє, будуть обрані новим поколінням українців, сформованих в умовах свободи і демократії. Ці виборці не дозволять політично безвідповідальній владі впливати на свій вибір з допомогою всіляких заохочень та спекуляцій на державних проблемах.

Звісно, державу будують її громадяни. Вона повинна давати не хліб, а поле, на якому ми могли б його виростити. І без наполегливої праці українців, у тому числі й у галузі державотворення, Україна не стане країною нашої мрії.

Софія Журавінська, 13 років:

- У майбутньому люди, які обіймають керівні посади, думатимуть не про свої кишені та власний добробут, не про те, як усе підібрати під себе, а покращуватимуть життя інших людей.

У нашій країні буде багато професіоналів. В інститутах викладачі не братимуть хабарів. А золоті медалі, отримані в школі, будуть чесними. Зараз цим нагородам ніхто не вірить, бо вважають, що їх можна купити.

Ігор Сумбаєв, 17 років:

- Україна стане багатою, економічно процвітаючою країною. Люди будуть задоволені своїм життям. Молодь матиме роботу, а не сидітиме вдома з дипломом про вищу освіту, як зараз. Творча молодь отримуватиме від влади допомогу для розвитку своїх талантів. Україна стане країною, в якій і заради якої кожен молодий українець захоче жити. І не мріятиме виїхати за кордон.

Олексій Якимчук, 15 років:

- Я хочу, щоб у майбутньому кожен мав свою думку й не змінював її залежно від ситуації. І не боявся б обстоювати свої погляди.

Для молоді буде створено багато робочих місць. Молодих перспективних людей охоче братимуть на роботу.

Петро Шендюх, 18 років:

- Україна буде відомою у світі. Її не будуть плутати з Росією чи колишнім Радянським Союзом. Для іноземців вона буде цікава насамперед своєю неповторною культурою. Ми будемо дійсно єдиним цілим, однією нацією з однією державною мовою - українською. Пам’ятатимемо власну історію, культуру. І світ нас знатиме не лише за вишиванками, а за яскравими здобутками, зокрема в науці. Думаю, що в нас дуже великі можливості в кібернетиці, комп’ютерних технологіях.

Олена Томчук, 16 років:

- Хотілося б, щоб майбутнє було кращим, ніж сьогодення. Думаю, все залежить від нас - молодого покоління. Нам головне зрозуміти, якою має бути країна, і тоді діяти, а не просто критикувати, все спихати на владу. Який народ - така і влада.

Хотілося б, щоб до влади прийшли молоді освічені люди, які робили би щось важливе для України, а не лише наповнювали власні гаманці.

Наталія Матвійко, 14 років:

- У майбутньому я уявляю нашу країну екологічно чистою. Хотіла б, щоб річки не були такими забрудненими, бо це погано впливає на рослинний і тваринний світ, на наше здоров’я.

Хочу, щоб люди не були такими байдужими і холодними одне до одного. В кожної людини є певні проблеми, але це не є причиною для того, щоб не поважати, не допомагати одне одному. Якщо ми хочемо щось змінити, то повинні робити це разом.

Андрій Старовецький, 17 років:

- Я хотів би вірити в те, що в нашій державі буде влада, яка дбає про народ. Українців поважатимуть у світі. І ми самі себе поважатимемо й відчуватимемо, що ми - одна сім’я, ми не вороги одне одному. Це стосується не лише окремих людей, а й цілих регіонів.

Олександра Берегута, 12 років:

- Я мрію, щоб у майбутньому в Україні змінилося ставлення до людей з обмеженими можливостями (інвалідів). Щоб вони почувалися такими, як і всі. Щоб вели звичайне життя - відвідували школи, гуртки, займалися спортом.

Я пересуваюся на візку. До п’ятого класу не ходила до школи - вчителі приходили до мене додому. Потім обладнали приміщення в школі, і тепер я навчаюся разом з іншими дітьми. Це для мене як нове життя!

Я хотіла займатися плаванням. Мене довго не приймали до басейну. Сказали, для цього потрібно багато грошей. Та все ж моїм рідним вдалося домогтися дозволу. Я розумію: нас, інвалідів, не хочуть нікуди пускати, бо думають, що ми не такі, як всі. А це неправильно. Ми нормальні. Сподіваюся, настануть часи, коли все це зміниться. Вже зараз у моєму рідному місті я бачу зміни на краще.

Любов Фарина, 17 років:

- Молодь перетворить нашу країну на європейську. Зміниться влада, і все в нас буде добре. Поміняється саме ставлення людей до життя. Вони не будуть зациклені на грошах, а думатимуть одне про одного. Про Україну говоритимуть у світі як про центр духовності. Всі іноземці, котрі приїжджатимуть в Україну, знатимуть, що тут є люди, які завжди допоможуть і підтримають, незалежно від того, якої ти віри чи раси.