Закон Звягільського, або Хто і чому провокує чергову катастрофу на шахті імені Засядька?

Поділитися
Вибухи на шахті ім. Засядька, що забрали життя 106 гірників і травмували понад 300 працівників, здавал...

Вибухи на шахті ім. Засядька, що забрали життя 106 гірників і травмували понад 300 працівників, здавалося б, мали струсонути всю країну, змусивши владу разом з керівниками вугледобувних підприємств (передусім самої смертоносної шахти) не лише докорінно змінити ставлення до безпеки шахтарської праці, а й зробити все можливе, аби, всебічно проаналізувавши обставини цієї техногенної катастрофи, уникнути таких трагедій. Однак пристрасті довкола наймасштабнішої в історії вітчизняного вуглепрому аварії раптом вийшли в площину образ і закидів з боку власників шахти в упередженому розслідуванні причин вибухів. Мовляв, урядові комісії, зумисне приховуючи правду про шахту Засядька, безпідставно звинувачують її керівництво в нехтуванні вимог виробничої безпеки, яка нібито була і залишається на найвищому рівні. Про це нещодавно заявив у своїй статті «Хто й чому приховує правду про шахту імені Засядька?», надрукованій у парламентській газеті «Голос України» (№48—49 від 13 березня 2008 р.), голова правління ради орендарів підприємства, народний депутат Юхим Звягільський.

Певна річ, ніхто й не сподівався, що фактичний керівник шахти пан Звягільський стане посипати голову попелом. Герой України, кавалер численних державних та урядових нагород не робив цього і раніше, хоча саме при його керівництві з 1999 року на шахті сталося шість резонансних аварій, в яких загинуло 244 людини. Загальна кількість постраждалих за цей період становить 565 осіб, з них смертельно — 286. Такої «чорної» статистики не знає жодне вугледобувне підприємство світу. Коефіцієнт смертельного травматизму на один мільйон тонн видобутого вугілля за останні п’ять років досяг 8,7.

Керівники підприємства усіма силами намагаються нав’язати громадськості думку, що високий рівень травматизму пов’язаний винятково з важкими гірночо-геологічними умовами шахти. Однак в аналогічних умовах працює чимало шахт з високими виробничими потужностями. Приміром, «Красноармійська-Західна». Проте коефіцієнт смертельного травматизму тут — 0,56. Надкатегорійна по газу метану «Щегловська-Глибока» відпрацьовує ті ж вугільні пласти, що і шахта Засядька, не відзначаючись кривавими катастрофами: за п’ять років тут смертельно травмовано п’ять гірників.

Хотілося сподіватися, що принаймні листопадовий траур минулого року пробудить нарешті у власників шахти ім. Засядька якщо не біль за загиблими шахтарями, то вболівання за тими, хто, ризикуючи життям, видобуває підприєм­ству вугілля, а його господарям — мільйонні прибутки. Шахта вважається найприбутковішою в країні — 250 млн. дол. річного доходу.

На жаль, з усього видно, що ні норми моралі, ні «Правила безпеки у вугільних шахтах» для цього підприємства не писані. У лютому на шахті ім. Засядька наполегливо намагалися запустити 18-ту східну лаву пласта М3 за схемою провітрювання, категорично забороненою урядовою комісією, що розслідувала причини торішньої катастрофи. За висновками фахівців, таке технічне рішення неодмінно призвело б до нової трагедії з численними людськими жертвами. Лише втручання Держкомітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду змусило керівництво шахти змінити наміри.

Однак далеко не в усьому. Нову шахтну ділянку не укомплектували засобами протипожежного захисту й локалізації вугільного пилу. Інспектори територіального управління Держгірпромнагляду по Донецькій області під час її прийому до експлуатації зафіксували також місцеві скупчення метану в небезпечній концентрації й виявили значне перевищення допустимої температури виробок, що свідчило про неефективність системи провітрювання і відсутність заходів з охолодження повітря.

З огляду на численні порушення наглядовий орган заборонив ведення в лаві експлуатаційних робіт. Це дуже не сподобалося керівництву шахти, яке відкритим текстом почало погрожувати посадовим особам центрального органу виконавчої влади. Ще б пак — підприємство втрачало прибутки. Із закриттям аварійного пласта 13-ї лави, де торік сталися три поспіль вибухи метану, воно позбулося 60% видобутку, що, у свою чергу, фінансово вдарило по металургійних комбінатах, з якими шахта пов’язана в єдину вертикально інтегровану структуру як постачальник сировини. Треба було терміново вводити нові потужності. Та ціна питання, мабуть, не передбачала дотримання вимог безпеки.

Загалом для шахти Засядька грубі порушення правил безпеки при веденні гірничих робіт, невиконання заходів, визначених актами спеціальних розслідувань попередніх аварій, є систематичними. Контрольно-ревізійна служба, перевіривши підприємство за дорученням уряду, встановила зокрема, що керівництво шахти спрямовувало на охорону праці уп’ятеро менше коштів, ніж передбачено чинним законодавством, — 0,4 замість 2% від суми реалізованої продукції. Третина заходів з боротьби із вугільним пилом протягом 2007 року взагалі не фінансувалась, а відтак — заходи не виконувалися. Постійно порушується пилогазовий режим: торік зафіксовано 35 випадків загазування виробок. Цього року їх було уже п’ять!

У 2006 році саме через високий рівень загазованості стався вибух у тій самій 13-й лаві. Загинуло 13 гірників, з них четверо — інженерно-технічні працівники. На вибухонебезпечну концентрацію метану керівництво шахти не звертало уваги протягом кількох днів, відправляючи шахтарів, по суті, до газових камер.

Чи варто дивуватися, що шахта ім. Засядька є найбільш травмонебезпечною в країні. В той час, коли шановний народний депутат розповідає у своїй уже згаданій статті, як півтисячі співробітників день і ніч контролюють і забезпечують дотримання на його підприєм­стві техніки безпеки, інспектори Держгірпромнагляду цього року виявили 2522 порушення вимог нормативно-правових актів з охорони праці, через що 42 рази забороняли ведення робіт, у тому числі 17 разів через порушення вимог пилогазового режиму.

Пан Звягільський не втомлюється повторювати, що на шахті використовують усі відомі для аналогічних умов видобутку вугілля засоби і способи забезпечення безпеки праці, особливо акцентуючи на чи не найефективнішій у світі дегазації вугільних пластів, доведеної до 85%. Хоча 450 кубів метанової суміші у хвилину, що видобувають встановлені на шахті дегазаційні станції і які приносять підприємству суттєвий дохід, зовсім не є гарантією цілковитої безпеки шахтних виробок. Утилізація метану — лише супутній безпеці виробничий процес.

Але чомусь керівник шахти не згадує, що не всі гірники мають індивідуальні сигналізатори метану, не на належному рівні ведеться знепилювання, що призводить до накопичення у гірничих виробках надзвичайно небезпечного вугільного пилу. Штат служби газового контролю на момент аварії 18 листопада 2007 року був неукомплектований і до роботи з газоаналізаторами допускався ненавчений персонал, газовий датчик був за межами виїмкової дільниці, де сталася трагедія, а газовідсмоктувальні установки в тій злощасній
13-й лаві працювали неефективно, через що, ймовірно, і накопичився метан. Експерти, які з’ясовували причини трагедії, зазначили, що за добу до аварії у вибої конвеєрного штреку лави вийшов з ладу вентилятор місцевого провітрювання, а резервного не було. Його встановили за кілька годин до вибуху.

Всі ці та інші факти порушень безпеки праці зафіксовані урядовою комісією в «Акті спеціального розслідування аварії першої категорії з груповими нещасними випадками, що сталися 18 листопада, 1 та 2 грудня 2007 року на орендному підприємстві «Шахта ім. Засядька». На їхній основі, на висновках поважних експертів, які безпосередньо працювали на місці трагедії, комісія зробила висновок: «Причиною трагедії є вибух метаноповітряної суміші разом із вугільним пилом, що стало можливим внаслідок порушення правил безпеки у вугільних шахтах щодо ведення робіт при наявності небезпечних нагромаджень метану, вибухонебезпеки електрообладнання та невиконання керівниками шахти і дільниць вимог нормативно-правових актів з охорони праці і посадових інструкцій». 11 посадових осіб визнані винними в аварії. Прізвище Звягільського у списку не фігурує.

Загалом у 2007 році працівники Держгірпромнагляду при обстеженні гірничих виробок шахти виявили понад 6 тис. порушень законодавства з охорони праці й 241 раз забороняли там роботи. А тому принаймні дивно чути від її вищого керівництва, що на підприємстві була абсолютно нормальна робоча обстановка, що нема проблеми шахти ім. Засядька, а трагедія сталася на рівному місці. «Я зробив усе, щоб убезпечити роботу шахтарів, — сказав якось у своєму інтерв’ю Юхим Леонідович. — Усі існуючі методики і нормативні документи, що сьогодні регламентують безпеку, були дотримані. Моя совість чиста». За офіційними даними, причиною попередніх аварій на шахті також було ігнорування правил безпеки, зокрема порушення вимог пилогазового режиму. Недаремно одна з шахтарських вдів, що залишилася після 18 листопада з малолітніми осиротілими дітьми, запропонувала перейменувати донецьку вулицю, що носить ім’я Ю.Звягільського, на вулицю загиблих шахтарів…

Правда про шахту ім. Засядька давно не є таємницею. Вона докладно викладена в офіційних документах розслідувань кривавих катастроф, що захлиснули підприємство. Питання в іншому: чому керівництво шахти, а за великим рахунком, — лише один Юхим Звягільський так наполегливо намагається визнати сфабрикованим акт спеціального розслідування торіш­ньої аварії, під яким стоять підписи 17 авторитетних спеціалістів і урядових посадовців і який базується на висновках поважних експертних комісій? В їх роботі, і це визнає навіть Юхим Леонідович, брав участь цвіт вітчизняної наукової гірничої думки, в тому числі й практики, а також зарубіжні фахівці, яких важко запідозрити в упередженості. До того ж в усіх засіданнях останніх двох урядових комісій (хочеться вірити — таки останніх) під головуванням колишнього і нинішнього віце-прем’єр-міністрів А.Клюєва і О.Турчинова брали участь голова правління ради орендарів шахти Ю.Звягільський та її директор І.Єфремов, у яких не було зауважень до висновків комісій.

Аж раптом вони з’явилися. «Такі інтерпретації керівництвом шахти причин аварії мають на меті лише одне — повністю зняти з себе будь-яку відповідальність за наймасштабнішу в історії України трагедію, — цілком слушно зазначає у своїй офіційній заяві Держгірпромнагляд. — Це — цинічна спроба маніпулювання громадською думкою, що породжує в суспільстві такі небезпечні явища, як вседозволеність, безкарність, нехтування життям і здоров’ям працюючих заради отримання надприбутків. Дії керівництва орендного підприємства «Шахта ім. Засядька» загрожують виникненням нової масштабної катастрофи».

Шахту ніхто не збирається закривати, й розмови про політико-фінансові баталії довкола неї різних політичних сил виглядають притягнутими за вуха на тлі цілком справедливих вимог до власників підприємства дотримуватися правил і норм виробничої безпеки, припинивши нарешті цинічно і послідовно вбивати шахтарів.

Зрештою, пан Звягільський мав би першим вітати оперативність урядової комісії, яка, крім констатації прямих і побічних причин смертоносних вибухів, розробила чіткі заходи щодо унеможливлення подібних аварій у майбутньому. 16 конкретних пропозицій адресовано безпосередньо шахті та понад 40 — центральним органам виконавчої влади, науковим установам та іншим вугледобувним підприємствам.

Натомість керівництво шахти не лише ігнорує виконання цих заходів, а й розпочало відверту боротьбу з урядовою комісією, ставлячи під сумнів об’єктивність її висновків. При цьому аргументація і висунуті версії причин аварії явно не достойні професорсько-докторського статусу їхніх авторів.

«Сьогодні немає повного розуміння фізико-хімічних процесів, що відбуваються під час ведення гірничих робіт на глибинах понад 1000 метрів, — зазначає доктор технічних наук Ю.Звягільський. — Невідомо, як саме глибинні гази впливають на вибухонебезпечність метану. Академічна наука (яка, на мій погляд, дуже і дуже слабка) повинна дати рекомендації, що нам робити далі».

Але хто врешті-решт винен, що шахта ім. Засядька пішла на півторакілометрові глибини без відповідних знань і наукових рекомендацій, перетворюючи вибої на експериментальні майданчики, а шахтарів — на таких собі піддослідних істот? Що заважало тому ж Юхиму Звягільському одночасно з поданим ним до Верховної Ради законопроектом про пільгову приватизацію підконтрольної йому шахти подати низку документів щодо вдосконалення наукового супроводу гірничих робіт, а не безпорадно розводити руками довкола якихось загадкових газодинамічних явищ за участю вищих вуглеводнів, які нібито й стали причиною торішньої катастрофи.

Експерти, між іншим, зазначили, що шахта ім. Засядька не належить до небезпечних за нафтогазопроявами і в її виробках вміст вищих вуглеводнів не перевищував норми від загального обсягу горючих газів ні у вихідних вентиляційних струменях, ні в пробах газу, відібраних з дегазаційних трубопроводів, що виводять газ із свердловин. Під час аналізу проб повітря, відібраних експертною комісією в 14-му західному конвеєрному штреку, де сталася аварія, концентрація виявлених вищих вуглеводнів не перевищувала допустимого значення.

Розмови про роль важких вуглеводнів, етилену і пропилену в пониженні критичної концентрації метану аж до 1% замість прийнятих 2,5% точаться мало не десять років. Чому, цікаво, перший керівник небезпечної за всіма параметрами шахти, заслужений шахтар України, видатний науковець і не менш видатний політик з безмежними можливостями пан Звягільський (одна з його не так давно написаних монографій присвячена, до речі, стану і шляхам удосконалення провітрювання і газового режиму рідної шахти), якого за іронією долі ще в 1993 році призначили головою Національної ради з питань безпечної життєдіяльності населення, досі за всіх своїх повноважень не змусив профільну науку дати відповіді на це і багато інших важливих для вугільників запитань? Легше за все, зваливши відповідальність на невідомі природні явища, оголосити шахту ім. Засядька унікальним об’єктом, де діють особливі, відсутні на жодному іншому вугледобувному підприємстві, закони.

Втім, у цьому твердженні, що його затято нав’язують суспільству окремі керівники шахти, аби відвернути увагу від її кричущих проблем, є частка істини. На шахті ім. Засядька справді діє особливий закон: вугілля цінніше за людське життя. Це змусило Держгірпромнагляд зробити офіційну заяву про те, що «дії керівництва орендного підприємства «Шахта ім. Засядька» загрожують виникненням нової масштабної катастрофи».

На Щегловському цвинтарі Донецька, де ховають загиблих шахтарів шахти ім. Засядька, місця майже не залишилось…

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі