Циніки чи святі? Фармацевтичний велетень GlaxoSmithKline рятує свою репутацію

ТерминСписокопределенийАдресаЦитатыГотовыйЛондон Ближче до кінця червня британська компанія GlaxoSmithKline (GSK) здійснила крок, який зробив її інформаційним «першопрохідником» у фармакологічній індустрії. Фірма наважилася виставити на загальний огляд, тобто опублікувати в Інтернеті, результати всіх своїх клінічних досліджень. Виключно з однією метою — відновити репутацію, яка помітно похитнулася в результаті обвинувачень, викладених у судовому позові влади штату Нью-Йорк. Головний прокурор штату Еліот Спітцер заявляє: GSK намагалася приховати інформацію про побічні ефекти впливу на дітей і підлітків нового антидепресанта Seroxat, відомого в США під назвою Paxil.

Слід сказати, що останні півтора року могутня GlaxoSmithKline переживає не найкращі часи. Компанія утворилася наприкінці 2000-го в результаті злиття Glaxo та SmithKline й тоді ж міцно утвердилася у світовій фармацевтиці під номером другим, після американської Pfizer. Штаб-квартира GSK у Британії, але головні операції здійснюються у США. Загальна кількість працюючих досягає 100 тис. чоловік у 37 країнах, а частка компанії на світовому ринку медикаментів становить 7%. Лише торік обсяги продажів досягли 35,2 млрд. дол., принісши чистого прибутку 11 млрд. дол.

Перший сигнал тривоги для GSK пролунав на початку лютого 2003 року. Невтомний викривач нечистоплотних капіталістів прокурор Спітцер, розправившись з інвестиційними банками Уолл-стріт, раптом зацікавився фармацевтами. Він вирішив розпочати повномасштабне розслідування бізнес-діяльності трьох фармацевтичних велетнів: британської GlaxoSmithKline, американської Pharmacia та франко-німецької Aventis. Спітцер обвинувачував найбільші в світі корпорації з виробництва медикаментів в обмані споживачів, шахрайстві, комерційному хабарництві та лжесвідченні. Прокурор заявляв: виробники виставляли вищі ціни на медикаменти для продажів державним пенсійним фондам і споживачам тоді, як лікарям і аптекам пропонували товар за нижчими цінами, дозволяючи останнім привласнювати різницю.

Таким чином, на думку Спітцера, покупцям фактично нав’язували медикаменти через аптеки та практикуючих лікарів. Усе це робилося, природно, для збільшення обсягів продажів. Компанії уперто заперечували свою вину, судовий позов не набув широкого розголосу.

Другою — і цього разу персональною — поразкою для GSK стали її внутрішні справи.

Улітку 2003 року в Британії піднялася хвиля обурення і протестів приватних інвесторів проти «жирних котів», як називають тут управляючих директорів компаній. Рядові власники акцій обурювалися не персоналіями, а фінансовими умовами, які ради директорів пропонують управляючим (заробітки, премії і вихідні допомоги). Ці умови ніяк не залежать від економічних і фінансових успіхів компанії.

Отож, першою жертвою конфлікту з акціонерами став фармацевтичний велетень GSK. Майже 51% власників акцій проголосували проти пакета «вихідної допомоги» в 22 млн. фунтів стерлінгів, передбаченого на випадок відставки для головного управляючого Жана-П’єра Гарньє. Попри те, що голосування на зборах акціонерів має лише рекомендаційну силу, рада директорів не очікувала такого масштабного фіаско.

У тому, що вище керівництво компанії зазнало принизливої поразки від власних акціонерів, багато людей вбачали провину голови ради директорів сера Крістофера Хогга. Саме йому слід було передбачити, як поведуться інвестори, з огляду на загальні настрої в країні й те, що прибутки компанії, а відповідно, і доходи приватних власників акцій були не на висоті. Хогг не врахував, що народ, тобто приватний інвестор, у своєму невдоволенні може ставати агресивним. У результаті сьогодні голова ради директорів збирається у відставку. Під кінець року його місце займе інший сер і також Крістофер, але на прізвище Гент.

Раду директорів GSK очолить чи не найзнаменитішиий, найдосвідченіший, найуспішніший і «найдорожчий» менеджер Британії. Кріс Гент — особистість легендарна в корпоративному світі, відомий тим, що здійснив мегаоперацію із злиття двох телекомунікаційних компаній — британської Vodafone і німецької Mannesmann — і заробив на ній премію в 10 млн. фунтів стерлінгів. Після того, як торік Гент залишив Vodafone, за його працевлаштування боролися багато важкоатлетів британського бізнесу, включаючи телекомпанію ITV і корпорацію Marks & Spencer. Переміг GSK, спокусивши Гента річною зарплатою в 500 тис. фунтів, із яких 20% буде виплачено акціями компанії. І директори GSK, як, утім, і акціонери, не сумніваються, що «геній» Гента винайде що-небудь, здатне різко поліпшити стан компанії.

А сам Кріс Гент поки що не робить ніяких заяв про свою стратегію з управління корпорацією. Невідомо ще, в якому стані вона буде через півроку, коли він очолить раду директорів. Бо над GSK знову згустилися хмари неприємностей...

Судовий позов, ініційований прокурором штату Нью-Йорк, обіцяє бути тривалим, а боротьба — жорстокою. Оскільки в основі судового позову — не загальні обвинувачення, а результати впливу конкретного медикаменту. Компанія GSK, як виробник антидепресанта Seroxat/Paxil, запевняла, що ліки безпечні для дітей і підлітків. Проте дослідження показали: вони неефективні й у низці випадків провокували думки про самогубство. Прокурор Спітцер вважає, що GSK навмисно приховувала від громадськості окремі результати клінічних випробувань, а також свідомо вводила в оману не лише споживачів, а й свій же підрозділ зі збуту продукції.

Компанія, своєю чергою, намагалася пояснити: інформацію про випробування було опубліковано в медичних виданнях, оприлюднено на наукових конференціях, а потім передано в медичні органи з нагляду за безпекою лікарських препаратів, де вона й отримала схвалення. Проте, як з’ясував Спітцер, компанія провела п’ять досліджень, а опублікувала висновки лише одного, оскільки в інших препарат не підтвердив свою ефективність.

Цікаво, що регулюючі органи США видали ліцензію на даний препарат для застосування дорослими пацієнтами, але про вплив препарату на дітей у ній не згадувалося. Проте американські медики вправі призначати ліки дітям, якщо немає вказівки на його негативний вплив на здоров’я. Таким чином, лише 2002 року американським дітям і підліткам лікарі виписали понад 2 млн. рецептів на антидепресант Paxil. Наприкінці минулого року регулюючі медичні органи з обох боків Атлантики заборонили використання препарату для дітей і підлітків — саме після серії випадків, які вказували на появу суїцидальних настроїв. Сьогодні прокурор Спітцер вимагає, аби компанія GSK добровільно відмовилася від усіх прибутків, отриманих у результаті продажів цих ліків.

Для боротьби з обвинуваченнями американського прокурора британська компанія обрала досить незвичну зброю — прозорість. Результати всіх клінічних досліджень горезвісного антидепресанта було оприлюднено в Інтернеті. Серед них і ті, що можуть свідчити аж ніяк не на користь препарату. Проте такий сміливий крок лідера британської фармацевтики не вразив генпрокурора Нью-Йорка. Він погодився з тим, що відкритий доступ до інформації — в інтересах споживачів. Йому, крім усього іншого, було приємно, що на такий революційний крок фармацевти пішли внаслідок його «нападів». Проте прокурор продовжує наполягати: компанія докладала не досить зусиль із інформування лікарів про побічні дії ліків.

Своєю чергою, GSK гордо заявила про намір і надалі розміщувати в Інтернеті результати всіх клінічних досліджень стосовно нових препаратів. Отже, й іншим лідерам фармацевтичної індустрії доведеться наслідувати її приклад — такі умови конкурентного бізнесу.

Добре це чи погано? Навіть експерти поки що утримуються від однозначних оцінок. Із одного боку, крок GlaxoSmithKline можна розглядати як сміливе спростовання громадських уявлень про те, що вся фармацевтична індустрія занадто часто вводить в оману покупців. Із іншого, нововведення GSK можна вважати досить цинічною грою на випередження. Такою собі спробою відвернути регуляторні заходи, котрі можуть мати місце після обвинувачень прокурора.

Усьому корпоративному світу відома жорстка рука Еліота Спітцера, котрий боляче вдарив по Уолл-стріту після «комедії» із інтернет-компаніями й колапсом енерговелетня Enron. У результаті найбільші інвестиційні банки не лише виплатили сумарний штраф у 1,5 млрд. дол., а й пообіцяли провести структурні реформи. Сутність їх зводилася до того, що департаменти — фінансовий і аналітичний — мають діяти цілком незалежно один від одного, аби ніколи більше банки не обвинувачувалися у використанні інвестиційних аналітиків для просування цілей своїх же корпоративних фінансистів. Насправді ж істотні структурні зміни поки що не сталися. Хіба що кілька окремих аналітиків змогли потішитися своєю важливістю, час від часу видаючи на-гора інвестиційні рекомендації, які явно відмінні від офіційної лінії банку. Інвестдослідження, як і раніше, вторинні стосовно «збивання грошей» на торговельних операціях.

У випадку ж із GSK ситуація може повторитися, запевняють песимісти. Різноманітні заходи з «поліпшення», аж до обмежень, будуть заявлені, і навіть результати досліджень та інші цифри публікуватимуться — чи то з запізненням, чи то в незрозумілій формі. А з реальним рішенням питання стануть усіляко зволікати — саме доти, поки невтомний Спітцер не переключиться на який-небудь інший, скандальніший об’єкт.

А оптимісти хочуть вірити в щирі наміри GSK і традиційно сподіваються на краще. Здається, у британській Guardian хтось із оглядачів зауважив, що виробництво ліків — це не виробництво сигарет. І фармацевти — все-таки не торговці смертю.