Михайло Бродський: «Добре, що рейтинг ПР упав, — отже, реформи буде прискорено»

Поділитися
Рік тому держкомітет Бродського скоротили, але нині невгамовний Михайло Юрійович зробив справжній камбек.

Реформи починаються там, де закінчуються рейтинг і гроші. Створення Держслужби з дерегуляції та розвитку підприємництва й призначення її керівником Михайла Бродського стало сигналом, що влада стурбована втратою довіри з боку бізнесу. Рік тому держкомітет Бродського скоротили, але нині невгамовний Михайло Юрійович зробив справжній камбек. У новому статусі він командує в робочому кабінеті битвою з бюрократією, немов генерал, що проводить загальновійськову операцію: не відриваючись від Інтернету, відписується на скарги підприємців і відразу по телефону грізно вичитує високих чиновників з усіх регуляторних інстанцій за свавілля, що коїться на місцях, - іменем президента. Раз у раз вбігають ад’ютанти й молодші командири - повідомлення про атаки та контратаки на бюрократію, обхідні маневри і бомбардування надходять з усіх боків. Судячи з усього, новостворена держслужба отримала карт-бланш на проведення масштабної кампанії з дерегуляції в рік парламентських виборів. Які результати отримають держава і суспільство в результаті цієї кампанії - у зухвало різкому для урядового чиновника інтерв’ю Михайло Бродский розповів DT.UA.

- Михайле Юрійовичу, за які саме заслуги президент прийняв рішення про створення Держслужби з дерегуляції та розвитку підприємництва на чолі з вами? Яких цілей ви досягли?

- Гадаю, не так важливо, як змінюється мій особистий політичний статус. Важливі результати. Адже моя робота - не просто папірці скорочувати, а захищати інтереси легального бізнесу в країні, захищати простого підприємця від свавілля бюрократії.

Наприклад, мій співробітник поїхав оформляти нову печатку держслужби з реєстраційним свідоцтвом. А там директор каже: «Так це для Бродського? Я хочу йому сама вручити!» І, уявляєте, сама приїхала до мене, щоб передати мені особисто печатку. Заходить і каже: «Спасибі вам велике. Ви навіть не розумієте, що ви зробили для нашої галузі, скасувавши обов’язкову реєстрацію печаток у МВС і видачу дозволів на печатки в міліції! Над нами стільки років знущалися!»

Виявляється, у Києві було 14 контор, які виготовляли особисті печатки, печатки фірми тощо, з них п’ять заробляли божевільні «бабки», бо вони працювали у зв’язці з дозвільною системою. У кожному районному центрі є така майстерня, в кожному місті… По-перше, тепер людям не треба витрачати на очікування печатки три дні - вони замовляють і через дві-три години забирають. По-друге, чиновники тепер не мучать людей, не кажуть «ідіть туди», «ідіть сюди». Зараз усе відкрите - вільний ринок. І в Києві вже з’явилося 30 контор з виготовлення печаток. І нібито роботи мало б стати менше, але ні - додалося. Бо раніше ті п’ять «блатних» усе забирали собі та установлювали позамежні ціни, а нині ринок усе відрегулював.

Маю сказати чесно, що тодішній міністр МВС Анатолій Могильов добровільно цьому сприяв. Я сам не впорався б.

- І ви, звичайно, розібралися, хто ж одержував у МВС відкоти від «кришування» дозволів на печатки…

- Я знаю, хто сьогодні одержує відкоти, - ніхто. Тепер у дерегуляції діють нові технології - все стало набагато простішим. Коли щось не робиться, ми пишемо доповідну президентові. Він дає конкретне доручення із конкретними термінами.

- Скажіть, а чому на тлі прикладів успішної дерегуляції влада все одно не може заслужити довіру суспільства? Можливо, тому, що структури влади самі не хочуть зламати багаторічні схеми корупції та відкотів за будь-які дозволи і підписи? Тому, що закони й регламенти не значать нічого, а чиновники реагують тільки на стусани й окрики президента?

- Останні кілька місяців - створення служби, повернення статусу - в мене відбуваються дуже жорсткі конфлікти з віце-прем’єром Колесніковим. Борис Вікторович кілька днів тому улаштував великий скандал: «Я не бачу дерегуляції! Бізнес незадоволений. Ви нічого не робите! Ти нічого не робиш! Усе погано! Всі незадоволені!» І от я багато думав - намагався зрозуміти, яким має бути системне вирішення проблем дерегуляції. Багато перечитав, простудіював останню аналітику по грузинських реформах, Аденауера, Ерхарда, вивчив досвід Східної Європи…

Ми хочемо дерегулювати папірці, а насправді нам треба дерегулювати менталітет усього народу. Тобто папірцями ми нічого не змінимо. Дерегуляція й реформи мають насамперед торкнутися ментальності. Пам’я­таєте, як Петро I картоплю в Росію завіз? Він стикнувся з ментальністю народу, недовірою, небажанням змін… Пам’ятаєте, бороди голив? Не хотіли. Бунт! Стикнувся з цим і відразу вирішив використати слабку сторону народу - злодійкуватість, нехай мені дарують наші громадяни. Тому він завіз картоплю, посадив і в полях поставив солдатів охороняти її. А наш мужик помітив, що це охороняється, - отже, це комусь потрібне і це треба поцупити. І вони це поцупили й почали всі їсти картоплю. Тож треба шукати, потрібен креатив.

- Навіщо шукати? Звернімося, знову ж таки, до креативного досвіду Петра I - за час царювання він публічно четвертував мінімум трьох міністрів, шість губернаторів, генерального прокурора з усіма його заступниками, сотні інших чиновників, а голови на тичках виставляв для огляду. Віце-прем’єра Шафірова заслав до Сибіру, конфіскував майно головного олігарха, свого друга Меншикова. А 800 співробітникам силових структур - стрільцям - в один день відрубав голови, так би мовити, в прямому ефірі…

- Підхід до будь-яких реформ у сфері дерегуляції має враховувати два чинники. По-перше, дерегуляція повинна мати превентивний обов’язковий характер. Тобто ліквідовувати всі можливі варіанти, що сприяють корупції. По-друге, треба посилити каральні заходи.
Конкретний приклад. Ми нині пробиваємо так званий декларативний показник уведення в експлуатацію в третій категорії будівництва. Скасовуємо дозвільну процедуру. Наражаємося на протидію чиновників з Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ, які категорично не бажають втрачати вплив і можливість заробити. Ми це подолаємо. Мають бути жорсткі санкції до тих, хто навмисне гальмує дерегуляцію, але потрібне посилення покарання й для підприємців.

Тому в нас з’явився й каральний захід за обман при декларативному порядку введення в експлуатацію будинків. Оскільки під час дерегуляції ми не тільки скорочуємо повноваження чиновників - тепер відповідальність за можливі порушення лягає й на підприємця. Раніше до будівельника приходили з перевіркою - чому надбудував поверх? А він: «Це чиновник вирішував, ось папірець». А тепер неможливо піти «порєшать». Уся відповідальність на тому, хто побудував, і крапка.

Звичайно, якби ми були такі маленькі, як Грузія, Нова Зелан­дія, або такі ж організовані та законослухняні, - реформи ішли б швидко. Але з нами важко зробити реформу. На це потрібен час, потрібна адаптація.

Зміна ментальності, тобто дерегуляція, насправді некомфортна й для бізнесу. Будь-який бізнесмен прагне до монополії. Будь-який бізнесмен прагне до недобросовісної конкуренції... Читайте Карла Маркса, у цьому він був правий. А ми пройшли дикі часи, під гаслом «грабуй награбоване»… Сто років тому вбивали багатіїв, їх грабували, тепер грабують народне, щоразу хтось щось забирав і хтось щось у своїх інтересах
перерозподіляв. Тому повторюю - дерегуляція ментальності влади, бізнесу, кожного з нас. Це головна реформа, після якої по-справж­ньому запрацюють закони.

- Хто має почати, дати поштовх справжнім реформам, дерегуляції менталітету влади і народу?

- Президент Янукович. Із 1 січня стартувала реформа, яка, переконаний, до кінця року ліквідує буквально тисячі корупційних схем і заощадить громадянам мільярди гривень. Багато років наша держава вела війну з адміністративними послугами. Вірніше, з тією корупційною схемою, коли державне міністерство або відомство створює підприємство, що надає держпослуги, плата за які надходить на рахунок цього підприємства, а не до бюджету. І витрачає держпідприємство гроші без бюджетного контролю, як йому заманеться. Так у нас відбувається, наприклад, із паспортами, з голограмами ЄДАПСа. Це основна корупційна схема в державі. Будь-які дозволи і довідки чиновники воліють видавати через держпідприємства, які беруть із людей величезні гроші за те, що держава має видавати за законом! Ми вели запеклу боротьбу з цією корупційною схемою адмінпослуг понад рік! За два роки моєї роботи кількість адміністративних послуг, надаваних державою, скоротилася вдвічі, але далі ми йти не могли.

Кабмін вимагав - скасуйте побори! Хитрі чиновники говорили: «Гаразд, скасуємо». І скасовували 20-30% адмінпослуг, якими вже давно ніхто не користується, та відразу придумували нові! Намагаючись скоротити кількість адмінпослуг, я наштовхнувся на непробивну стіну. Хоч яку послугу візьми - всі вони дуже важливі, і за всі мають збирати гроші держпідприємства!

А як чиновника вмовити, як ліквідувати корупцію в усіх 11 тисячах держпідприємств, пов’я­зану з безліччю різних «єдапсованих» документів?

Рішення визріло таке: якщо не виходить забрати в держпідприємств видачу дозволів, то треба позбавити чиновників контролю над грошима цих держпідприємств! І тоді ми знищимо причину створення цих підприємств і причину збереження корупційних схем. Усі гроші держпідприємств мають прямо йти до бюджету, а рахунки держпідприємств мають бути не в комерційних банках, а виключно в Держказначействі. Гадаю, це справжнє досягнення команди Януковича, яке принесе велику користь країні.

- Який закон регламентуватиме кількість і вартість адмінпослуг?

- Згідно із законом про держбюджет на 2012 рік, з 1 січня всі гроші за адмінпослуги перераховуються до бюджету.

Завершується робота над створенням - уперше в нашій країні - реєстру адміністративних послуг, які надають як центральні, так і місцеві органи влади. Це дасть змогу по-справжньому навести лад - подивитися, де та які надаються послуги громадянам, наскільки вони доцільні в принципі, наскільки обгрунтовані ціни, скільки, зрештою, українці витрачають на одержання паспортів, дозволів, довідок на рік! Адже цієї інформації ніхто ніколи за попередніх урядів не збирав, і це було тихе болото, яке висмоктувало з бізнесу і з кожного громадянина десятки, наголошую, десятки мільярдів гривень!

Тільки вдумайтеся - згідно з матеріалами ревізії Кабміну встановлено, що в Україні діють 53 ТИСЯЧІ регуляторних актів, виданих органами влади всіх рівнів. Із них повністю відповідають законодавству України… 18! ВІСІМНАДЦЯТЬ! Це основа корупції, яка працює за будь-якої влади та за будь-якого режиму! І я впевнений, у державі є воля, щоб цю систему ліквідувати.

Президент вніс до парламенту закон про адміністративні послуги, де скромно прописано один маленький рядок: усі гроші за адмінпослуги - до бюджету. Закон мають ухвалити на наступній сесії. Гадаю, він набуде чинності з 1 червня 2012 року. Повірте - далі ці адмінпослуги ми «зачистимо» тільки так! (клацає пальцями)

Та ще до ухвалення цього закону, згідно із законом про держбюджет-2012 армія українських чиновників з 1 січня втрачає прямий особистий інтерес у «видачі квитків» громадянам. Якщо гроші йдуть до бюджету, чиновники втрачають мотивацію вимагати за них хабар - яка тепер різниця, оплачується ця послуга чи ні. Залишаться тільки ті адмінпослуги, які передбачено законом і постановами Кабміну. Оскільки чиновник одержує зарплату з бюджету, то гроші за надання адмінпослуг також мають іти до бюджету.

- Який креативний хід можна вигадати, щоб припинити здирництво всіх без винятку контролюючих органів, які тероризують бізнес і цілеспрямовано заганяють у тінь економіку країни? Ваш друг віце-прем’єр Колесніков відкрито назвав міліцію, податкову, прокуратуру та інших контролерів «баригами в погонах», які поводяться в країні, як «окупанти», і свідомо блокують будь-які реформи.

- Уряд вживає заходів, щоб позбавити контролерів законних інструментів для тиску на бізнес. Нині ми внесли зміни до закону - буде жорстко обмежено розмір штрафів, які можна накласти на підприємство. Перший штраф не повинен доводити підприємця до банкрутства. Штраф має дисциплінувати, а не знищувати.

У нас сьогодні податкова будь-який штраф вносить до суду, а сан­епідемслужба, пожежники, захист прав споживачів одразу бабах тобі штраф - і ти банкрут. Бабах - і тебе закрили. Із цим свавіллям ми покінчимо. Най­ближ­чим часом
реалізуємо, мабуть, одну із найважливіших ідей у сфері дерегуляції - будь-які санкції, що їх хоче застосувати контролюючий орган проти бізнесу, встановлюватимуться тільки через суд! Тобто будь-яке рішення всіх цих органів! І суд братиме на себе відповідальність за рішення, а не само­управний чиновник, який виконує план по штрафах. Хто правий - держава чи власник, чи не є штраф формою боротьби з конкурентом, чи не є це знущанням, спробою здирництва тощо.

Так, наші суди дуже недосконалі. Але погодьтеся, ми обмежи­мо можливості перевіряльників прямо тиснути на бізнес.

- Петро I видав указ, що будь-який чиновник, який вкрав із бюджету суму, що перевищує вартість мотка мотузки, підлягає страті через повішення. Поки десятки тисяч «бариг у погонах» нахабно та відкрито вимагають хабара, навряд чи вдасться викликати довіру суспільства до реформ. А який сенс у реформах без такої довіри?

- Стратегія дерегуляції передбачає різке зменшення кількості чиновників. Скорочення армії чиновників дасть можливість дати їм гідну зарплату, великий соціальний пакет. У січні ми провели реформу санітарно-епідеміологічної служби. Там працювало, уявіть собі, 53 тис. чоловік! Нині на звільнення подано відразу 24 тис. чиновників, залишиться 29 тисяч. Нині частина функцій СЕС передається ветеринарно-санітарній службі, і з ними йде 2,5 тис. чоловік. Та й це багато - уявляєте, 26 тис. чоловік із зарплатою в 1200 грн., яким щодня треба щось заробити. І народ стогне - його грабують. Вважаю, на другому етапі скорочення кількість працівників санепідстанцій має бути зменшена до 6 тис., як у Польщі. І займатися співробітники цього відомства мають епідеміологічною безпекою. У них повинні бути новітні лабораторії, щоб вони захищали наше здоров’я. Це мають бути лікарі, а не чиновники, яких хвилює не інфекція, а дотримання інструкцій і циркулярів. Переконаний, що менше їх буде, то краще для країни.

Нині президент прийняв рішення про розподіл функцій пожежної охорони - гасіння пожеж та інспектування протипожежної безпеки. Мета- зберегти тих, хто бореться з вогнем, і скоротити тих, хто тільки ходить по підприємствах і збирає гроші за довідки.

У податковій у нас працює 60 тис. чоловік. Така величезна армія цілий день сидить і думає - де взяти гроші для держави та для себе. Але ж це ненормально. Я вважаю, що 40 тис. податківців необхідно звільняти. Щоправда, Борис Колесніков вважає, що податкову треба скорочувати на 90%.

Держава одержує відразу чотири вигоди. По-перше, скорочуються видатки на утримання величезного апарату. По-друге, зменшується кількість чиновників, яких бізнес має годувати за свій рахунок, і ці гроші підуть на споживання, на розвиток. По-третє, податківці - це ж найбільш навчені, найкращі економісти та фінансисти, з вищою освітою. От нехай вони бізнес відкривають, створюють робочі місця, те, чого країна зараз справді потребує. Хтось відкриє хімчистку, хтось пральню, хтось шитиме вдома, але вони вже реально наповнюватимуть бюджет, підніматимуть країну. По-четверте, уявіть, яка кількість приміщень звільняється при цьому. Я оце написав листа президенту: прошу дати доручення проінвентаризувати приміщення, що звільнилися в результаті скорочення десятків тисяч чиновників у всіх відомствах, і або передати їх комунальному господарству, або приватизувати через Фонд держмайна. Тому що вони нині дійдуть до того, що сидітиме один чиновник в 100-метровому приміщенні. А його ще потрібно обігріти.

У 2012 році, вважаю, контролюючі органи буде радикально скорочено. І от після скорочення чиновників на 70% від сьогоднішньої кількості тим, хто залишиться, потрібно дати справді гідну зарплату. Щонайменше 6-7 тис. грн. для рядового складу. І на 25 років, наприклад, кредит на житло, іпотеку за рахунок його зарплати, кредити безвідсоткові чи під 3% річних. Тоді чиновники дорожитимуть своїм статусом.

- Чи виконано указ президента про те, що необхідно скоротити бюрократичний апарат? Там було визначено терміни, на першому етапі - скоротити апарат на 30%, а вже до червня 2011-го - на 50%.

- Із труднощами вдалося скоротити апарат на 20%. Люди страх втратили і не хочуть відмовлятися від своїх відомчих інтересів. Але тут буде так: або ми йдемо - або нас «ідуть».

- Ви ще рік тому заявляли про численні факти корупції в роботі Держслужби зайнятості. У результаті голову служби Галицького заарештували. Та чи вдалося зламати ті схеми злодійства, завдяки яким із бюджету крали мільярди гривень щороку?

- Стосовно ситуації в Службі зайнятості, Пенсійному фонді, інших фондах Мінпраці та соціальної політики, переконаний, дуже скоро в уряді буде окрема розмова. Склалася ненормальна ситуація: 13% із 7 млрд. грн. річного бюджету Служби зайнятості сама служба й з’їдає - витрачає на обслуговування 20 тис. чиновників. Кажуть, що решту розкрадають. Так, Галицького затримали, але справа його живе. Ніхто нічого не скасовує, схеми зберігаються! Треба зупинити, нарешті, цю корупцію. Нині, наскільки я знаю, Тігіпко підготував законопроект про реорганізацію діючих нині чотирьох фондів Мінсоцпраці у два та про зміну всіх програм допомоги. Чиновників цих фондів і служб скоротять у кілька разів.

- Та чи зміниться від цього психологія та схеми роботи тих, хто залишиться при владі?

- Необхідно змінювати методи роботи влади. До речі, звертаюся через вашу газету до всіх громадян - на мою сторінку в Facebook звертайтеся за фактами корупції та перешкоджання підприємництву. Готовий одразу про це доповідати президенту. Я секретний співробітник підприємців при владі... Вірніше, не секретний - публічний. Я живу в Facebook, і якщо не на засіданні в Кабміні, то відповідаю відразу та відразу приймаю рішення. Мені довелося перебудувати свої принципи роботи відповідно до вимог часу, тому що не можна захищати інтереси підприємців, відгороджуючись від людей циркулярами, секретарями, помічниками та охороною. Інакше не буде довіри. Дедалі більша кількість керівників Кабміну використовує нині Інтернет, і бар’єри скорочуються.

Однак, наголошую, не можна змінювати менталітет тільки чиновників - треба змінювати й усього народу. От кажуть: «Чиновники - гади». Відповідаю: «А це що, не наші куми, брати, свати? Вони звідки взялися? Це все - ми». А останні 20 років, що, не крали чиновники? Не мучили бізнес?

Дивіться, 53 хвилини тому мені на пошту надійшов лист за назвою «Корупція в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської області». Відмовляються приймати декларацію про готовність будинку площею 220 кв. м до експлуатації, яку самостійно заповнили замовники будівництва. Вимагають, щоб підприємці звернулися в приватне підприємство «Донбудпроект», якому треба заплатити за послуги 6000 грн. Я відразу ж подзвонив Олександру Рибаку (начальнику Державної архітектурно-будівельної інспекції України), вислав людині копію наказу про відкриття «єдиного вікна» і поставлю справу на контроль - довідаюся, як її приймуть завтра.

- Ви в податкову телефонуєте? Вони нині по всій країні масово відмовляють людям у прийомі декларацій, якщо їм винагороди не перерахувати у вигляді хабара чи вигаданого штрафу.

- Вранці дзвонив у Крим - на Facebook написали, відразу дзвінок і зворотний зв’язок. Так, іноді доводиться з ненормативною лексикою. Зрозумійте, я не допомагаю не платити податків. Я зупиняю свавілля.

- А навіщо телефонуєте так часто з різних приводів? Може, треба один раз спробувати пояснити голові ДПС Клименку, що не можна грабувати бізнес через план по штрафах, не можна шантажу­вати масовими відмовами в прийомі декларації, не можна вимагати від бізнесу щороку купувати нові електронні ключі для здачі звітності?

- Ми підготували зміни в нормативну базу, які заборонять щороку оновлювати електронні ключі в податковій коштом підприємців. Я спілкувався на цю тему з новим головою податкової Олександром Клименком, думаю, це прогресивна людина, і найближчим часом цю проблему буде розв’язано. І підприємцям не треба буде для здачі звітності в різні відомства, не тільки в ДПС, купувати різні підписи та щороку їх оновлювати. Власники фірм, які торгують ключами для держорганів, живуть на Сардинії й катаються на власних яхтах за рахунок спільного з чиновниками грабежу підприємців. Переконаний, що ми цю схему поламаємо поточного року.

- Чи можна вважати проблемою дерегуляції саму кланову структуру та кумівство в українській владі, коли влада згори донизу пов’я­зана круговою порукою й від зміни доданків клани не змінюються?

- Так, справді, проблема дерегуляції є й у наших місцевих князьків. У голови адміністрації району кум - прокурор, зять - начальник міліції і т.ін. Одна банда. І після призначення цей голова не думає, що потрібно створити нові робочі місця, зробити паспорт свого району та подивитися: скільки грошей надходить до Пенсійного фонду від бізнесу, скільки платять пенсіонерам, чи не є його район дотаційним. Якщо, дай Боже, приходить бізнесмен і каже: «Я хочу тут у вас побудувати свою справу», чиновник має за ним бігти й кричати: «Давай, рідний, будуй, чим можу тобі допомогти?!» Про всіх так не скажу... Але психологія така - після нас хоч потоп. Клани мислять по-іншому: «А подайте мені Ляпкіна-Тяпкіна! Хто в нас тут бізнесмен у районі?». Туди відразу йдуть кум, під яким пожежні, кум з податкової, кум із міліції. Бізнесмени починають бігти до місцевого князька, у прокуратуру, ну, й пішов «загін». «Ти нам будуй це, ти - перерахуй до благодійного фонду, ти - до спецфонду перерахуй, а ти хочеш будуватися - молодець, тоді заплати мені в кишеню сто тисяч».

Якщо є хоч найменша регуляція - це їхній інструмент, хоч узагалі всі закони скасовуй. Мета влади - з підприємця порошинки здмухувати і звітувати перед президентом про створення нових робочих місць і поліпшення економічних показників району. Я подав пропозиції керівництву країни - голови райдержадміністрацій повинні зробити паспорт свого району. І звітувати щомісяця за 40 показниками: скільки цей район заробляє, скільки споживає, на скільки скорочує споживання газу тощо.

- Не підкажете, коли почнеться дерегуляція в структурах, які очолюють родичі президента?

- Хто посіє пшеницю, той і збере пшеницю, а той, хто сіє бур’ян, той і збирає бур’ян. 20 років сіяли бур’ян! Хлопці, слово честі, якби не було президента Януковича, то не було б ніякої дерегуляції. Дивіться, скільки реально зроблено для кожного з нас, для всього суспільства в 2011 році. Платники єдиного податку одержали можливість при перереєстрації отримати свідоцтво назавжди. І не треба буде щороку ходити і платити. Транспортний збір скасували, і 9 млн. автовласників уже ніколи не платитимуть за техогляд. Довіреність уже не треба одержувати та ходити щоразу до нотаріуса і платити. Однак ми всі так робили багато років і платили за все.

Ухвалено закон про вичерпний перелік із 143 документів дозвільного характеру, який забороняє чиновникам запроваджувати нові види дозвільних документів. Ухвалено закон про запровадження «єдиного вікна» для видачі дозвільних документів і створено на практиці єдині дозвільні центри. Скорочено кількість видів діяльності, які підлягають ліцензуванню. У 2010 році ліцензуванню підлягало 78 видів госпдіяльності, їх скоротили на третину - до 57. Ліквідовано 93% ліцензій. Спрощено процедуру створення та ліквідації суб’єктів господарювання.

Скоро буде проведено ще одну масштабну реформу - міністр юстиції Олександр Лаври­нович підтримав нашу ідею, що кожний громадянин, який звернувся в «єдине вікно», не повинен ходити за довідками в будь-які інші державні органи! Уся довідкова інформація зберігатиметься у відкритих реєстрах державних органів, і адміністратор єдиного дозвільного центру буде зобов’язаний сам відкривати необхідні реєстри та знаходити довідкові дані. Тепер Мін’юст готовить відповідний закон, і ми докладемо всіх зусиль, щоб його якнайшвидше проголосували у парламенті, і він вступив у дію до кінця року.
За нашими підрахунками, завдяки підтримці президента при прийнятті важливих дерегуляторних актів, у 2011 році бюджет і громадяни України заощадили як мінімум 5 млрд. грн.

Мене часто запитували впливові люди: «Навіщо ти пішов у Держкомпідприємництва? Там після Кужель уже нема чого робити. Купила електронну базу даних за 7 млн., відкрила автомийку в будівлі… Адже тут украсти нічого!» А я хочу, щоб моїм синам-бізнесменам не треба було для нормальної роботи бути Бродськими, щоб вони могли бути просто Юрою, Ростиком, щоб у цій країні жилося спокійно, щоб власність була захищена, щоб було багато свобод, які не порушують свободи інших. І ще, звичайно ж, був меркантильний підхід: я хочу, щоб у наших громадян було багато чесно зароблених грошей, щоб вони могли собі дозволити ходити до моїх дітей у ресторани, кондитерські... На Заході 50% тих, хто ходить у кондитерські та ресторани, - пенсіонери. Я своїм дітям дав вудку, і нехай вони ловлять рибку у вигляді забезпечених українських пенсіонерів. І щоб громадяни могли купувати меблі та все інше, що виробляють мої діти чи хтось інший. Щоб можна було, використовуючи свободу, проявити свої найкращі якості та зуміти, взявши в руки вудку, заробити.

- Жаль, що наші пенсіонери не можуть дозволити собі булочок у «Калині», та якби влада справді думала про пенсіонерів, рейтинг Партії регіонів не впав би у 2011 році нижче, ніж рейтинг «Нашої України» через два роки її перебування при владі.

- Вважаю, дуже добре, що рейтинг влади впав. Я знаю, що Янукович, на відміну від Ющенка, розуміє, що щось іде не так, що реформи треба проводити ще швидше, треба ще краще, ще більше змінюватися. Падіння рейтингу для Партії регіонів - це не вирок, це стимул. Тим більше що в країні взагалі не працює опозиція. Іде закон, у який лобісти в парламенті записують усяке лайно, а я тут сиджу ловлю! Я роблю чию роботу? Опозиції! Вони мають у парламенті це все виловлювати і з трибуни говорити, що от у цьому законі провладний депутат намагається пролобіювати або вкрасти із бюджету... Ви чули, щоб опозиція займалася перевіркою законів - прямою своєю справою?

- Я чув, що функції боротьби з корупцією і підготовка якісних законопроектів - це відповідальність, причому адміністративна, кримінальна і політична, насамперед СБУ, Кабміну і проурядової коаліції у ВР. Це їхній прямий обов’язок. А моральна відповідальність, згодний, лежить і на опозиції, і на пресі, і на громадянському суспільстві. До речі, наведіть, будь ласка, приклад, які саме корупційні законопроекти вам доводиться виловлювати у Верховній Раді?

- Останній приклад... Прий­маються поправки до Подат­кового кодексу - щодо єдиного податку. Та раптом у другому читанні в законопроекті з’являється поправка про те, що зернотрейдерам треба повернути ПДВ! Причому тут це? Наші фахівці дивляться - ухвалення закону завдає шкоди бюджету 2012 року у 10 млрд. грн.! Ми протестуємо, а парламент… усе одно голосує! Ніхто не зрозумів, що сталося. Однак закон доходить до президента, і президент накладає вето. Президент пише: оцю статейку, будьте ласкаві, скасуйте. Вони викреслили, проголосували ще раз, і президент підписав закон.

- Хто ж герой, який вніс поправки?

- Це ви шукайте, це ж не моє питання… Наша служба - розвитку підприємництва та регуляторної діяльності. Основна функція - не дерегуляція, а регуляція. Тобто ми як бар’єр на вході нових регуляторів. Без мене нічого не можна провести: на Кабміні знімаємо. Знаєте, як у мене співробітники називають дорадчу кімнату, куди приходять чиновники, яким треба погодити всі поправки? «Кімната сліз»! (сміється) Наша служба практично бере участь у всіх законах, пов’язаних із господарською діяльністю. Але часто буває так, що вичистили, забрали незаконні і невигідні для країни пункти законопроекту, уряд погодив, а в залі в другому читанні депутати, тобто зацікавлені лобісти великих корпорацій, починають навіть з голосу вносити поправки. Тому після ухвалення закону ми його вичитуємо повторно.

- Як часто ви готуєте президенту пропозиції щодо ветування законів?

- Регулярно. Наприклад, коли парламент ухвалив рішення, що перші поверхи житлових будинків не можна переобладнувати в офіси. Писали щодо бланків ЄДАПС і проти закону про біометричні паспорти, за який проголосував парламент і який міг запровадити в нашій країні 19 нових бланків, за які людям довелося б платити зі своєї кишені!
Зараз усі міністерства виють, усі спецрахунки порожні, оскільки плату за адмінпослуги забрали з цього року до бюджету. Вони ще не зрозуміли всього трагізму ситуації. Але у подальшому для розкрадачів буде тільки гірше. Звичайно, є провокації, брехня, опір... Але завдяки довірі президента і прем’єра ми його дуже легко ламаємо.

- Розкажіть, будь ласка, про приклади такої брехні і провокацій серед урядовців.

- Рік тому прем’єр Микола Азаров після мого звернення на Кабміні наказав скоротити бланки суворої звітності. Доповіло, що скоротили. Ми нині провели переоблік і знайшли 480 діючих видів бланків, хоча в законах регламентовано всього 70 видів! Довелося взяти участь у двох «матюкальних» нарадах у Мін­фіні - лаявся саме я. І от тепер кількість бланків мають скоротити до 240. Але й ці нікуди не дінуться, адже гроші чиновникам доведеться перераховувати прямо до бюджету, тому зник стимул.

- Чи є оцінки - який обсяг вартості адмінпослуг за рік загалом по країні?

- У бюджет заклали цифру надходжень у 540 млн. грн. Моя оцінка - це багато мільярдів. Їх же взагалі ніхто не може підрахувати! Точно можна буде сказати тільки після швидкого складання реєстру адмінпослуг, про який ми говорили. Його теж будемо чистити. Я, наприклад, продовжую виступати проти доплати за швидкість при видачі, приміром, паспорта або інших документів. Ставте один строк для всіх - п’ять хвилин, день, три дні. Тому що плата за швидкість - це в кишеню. Але МВС було категорично проти. Міліція недофінансується, і всі наші доблесні захисники мають ходити пішки, а не їздити на машинах. Люди платять за швидкість і, таким чином, фінансують те, що недофінансовується з центрального бюджету. І таких прикладів мільйон.

- Ви багато розповіли про те, що вам вдалося «пробити». Але для об’єктивності - у яких питаннях вам у парламенті не вдається домогтися успіхів?

- Уже більше місяця ми не можемо винести на перше читання у Верховній Раді закон про внутрішню торгівлю. Опира­ються зацікавлені депутати. Але тоді виходь і говори, кого ти представляєш, і бери на себе політичну відповідальність за те, що торговельна галузь перебуває в повному хаосі та працює в тіні. А вже на виборах побачимо: сподобалося це українському народу чи не сподобалося.

Обов’язковість печатки не можу скасувати - п’ять разів подавав закон до Верховної Ради. П’ять! Приватний підприє­мець хоче - має печатку, не хоче - не має, хоче - має штамп, не хоче - не має. Що важливіше - підпис, написаний повністю, чи печатка, яку в сьогоднішніх реаліях можна виготовити за дві секунди навіть у себе на ксе­роксі?! А в нас печатки використовують для рейдерства: приходиш, сидять два директори, обоє призначені, в обох по печатці, і спробуй з’ясувати, яка з них підроблена, а яка справжня. Це не захист! Уся Європа, увесь світ живе без печаток, окрім Білорусі, Північної Кореї та України. І в парламенті пробити не можу. Щось ударило там у голову деяким депутатам з більшості... Може, у них власні «печатні» майстерні?

- Мені здається, ви забули згадати в списку невдач Подат­ковий кодекс. Ви переконливо говорили про те, що поки у нас можна торгувати без первинних накладних, не можна викорінити нелегальну торгівлю і створити цивілізований ринок, забезпечити захист прав виробників і споживачів. Нібито під тиском громадської думки з кодексу Кабмін забрав 14-й розділ і норму про первинну накладну. Нібито тимчасово, хоча весь легальний бізнес і торгівля вимагали цю норму. Але минув рік, а Кабмін забуває про своє зобов’язання. І на ринках, які належать Юрію Іванющенку та іншим авторитетним людям, торгують продукцією, яка, як стверджують бізнесмени, контрабандного або контрафактного походження.

- Правильно, це проблема. Але ж про що ми говорили спочатку? Про дерегуляцію ментальності... Я врахував свою помилку. Не відпрацювали повністю громадської думки - раз. Суспільство не готове до реформ - два. На ринках працює чимало людей, і влада не змогла встояти під тиском. Але ми до цього питання обов’язково повернемося.

- Перший віце-прем’єр Клюєв заявив, що нині у країні «сплеск бандитизму і рейдерства». Які заходи можна вжити у сфері дерегуляції для захисту власності? Адже це ключова проблема залучення інвестицій у країну і розвитку будь-якого бізнесу - ніхто не хоче вкладати в підприємства, які завтра може прибрати до рук братва «Іван Іванича» і «Юри Єнакіївського».

- Звичайно, найважливіше питання тут - це наявність справедливих судів. Реформа судової системи необхідна. Наші суди - інструмент рейдерства. Однак ключова проблема захисту власності пов’язана з нотаріатом. Ми в межах своєї компетенції запропонували законопроект про запровадження в Україні європейської схеми роботи нотаріусів. Вважаю, що нотаріус має одержувати довічну ліцензію з правом спадкування. І якщо дитина отримала таку освіту і сертифікована, їй у спадщину може перейти таке право. І тоді нотаріус, оформляючи документи, ніколи не піде на фальсифікацію і не залишить у себе в книзі порожній рядок, куди він заднім числом щось впише. Звісно, треба обмежити кількість нотаріусів - у нас сьогодні понад 60 тис. і ця армія зростає! А оскільки їх багато, виходить, їх треба годувати - вигадувати документи, які їм треба завіряти. На жаль, Мін’юст проти скорочення кількості нотаріальних дій, причому навіть тих, які ніде у світі не проводяться.

- Проти чого саме заперечує міністр Лавринович?

- Ми вимагаємо скасувати нотаріальне засвідчення копії паспорта. Ну, що це за маячня? На Заході, якщо потрібна комусь копія твого паспорта, він зняв копію, та й усе! Який нотаріус?!

Якби кількість нотаріальних дій було скорочено, кількість нотаріусів теж швидко скоротилася б - цей бізнес став би не таким вигідним. При цьому я пропонував додати нотаріусам повноважень і повністю ліквідувати інститут реєстраційних адміністраторів, тобто прибрати реєстраторів як клас. На Заході збори акціонерів, призначення директора проводяться при своєму нотаріусі. Ти приходиш до нотаріуса, який веде твою фірму, він проводить збори, він секретар зборів - акціонери голосують, він фіксує, на кожній сторінці розписалися, повністю написавши прізвище, ім’я, по батькові, ніяких печаток не треба. Нотаріус робить повідомлення реєстратору, що треба зробити зміни в статуті або поміняти акціонерів проданої частки, а також призначення директора тощо. Два тижні претензій немає - робиться запис, він публікується. Шість місяців дають на судове оскарження. Після цього ніяких судів більше бути не може, ніхто не може зробити рішення або запис, нібито відновитися через п’ять років, прибігти і захопити підприємство. І юридична основа рейдерства в країні зникне, і загарбників чужого бізнесу називатимуть їхніми іменами - «бандити». І гроші будуть у нотаріусів, і функцію свою вони виконають, і не треба ні в яких чергах чекати, а нотаріус відкриє всі реєстри, перевірить усе, усе вивчить - ти ж за це заплатив. Він через Інтернет усе перевірив і відправив реєстратору. Реєстратор вдруге усе перевірив - власність захищено. Але Мін’юст думає…

Ми кричимо, що нам потрібні інвестори - та хто це такі, навіщо вони нам? У нас країна інвесторів. 70 млрд. по кишенях, банках, у матрацах, трильйон у землі, у нерухомості... Що, це не капітал? Головним інвестором має бути власний народ. Зі своїми грошиками цей народ повинен повірити у власну країну, у те, що ця власність священна і захищена, що більше не прийде пан Котовський і не поріже наших дітей на шматки і не забере це все, і що не прийде якийсь рейдер і не скаже: «Здрастуйте! Це вже не ваше».

Пам’ятаю, приїхав у Швей­царію зі своїм баскетбольним клубом, і мене запросив у гості хазяїн швейцарської команди. Він спадковий бізнесмен. Зайшли в будинок, а на стіні портрети. Він розповідає: «Це мої предки за 400 років. Будинок у спадщину передається в родині». Так, їм пощастило - Гітлер до них не зайшов, Котовський не зайшов, Леніна, Сталіна не було… Але ми говоримо про традицію. Цьому бізнесмену не поясниш, що власність можна відібрати. Він не розуміє.

Тому я хочу повернутися до первісного - дерегуляція ментальності і у плані відносин власності, і в плані ставлення до чиновництва, і в плані ставлення до власного народу. Тобто чиновники безплатні нікому не потрібні, безплатні і дешеві депутати - нікому не потрібні, безплатні міністри - нікому не потрібні, безплатні міліціонери - теж. І безплатні робітники не потрібні. І пенсіонери, тому що вони не стають покупцями.

І ми або піднімемо мінімальну заробітну плату і почнемо платити, або нас не буде при владі. У цьому суть і в цьому єдина мета дерегуляції - через високооплачувані робочі місця до економічного зростання.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі