Легалізація азартного бізнесу?

Поділитися
Законопроект пропонує не тільки повернути статус-кво, що існував до заборони букмекерської діяльності, а й полегшити життя її організаторам.

Напередодні проведення в Україні Євро-2012 народні депутати взялися за вже традиційну для українського парламенту тему - гральний бізнес. Тема, яка, починаючи з 1997 року, представлена в кожному скликанні Верховної Ради п’ятьма-сімома нереалізованими законопроектами, знову заграла проектом закону «Про букмекерську діяльність». Імовірно, для солідності документ поданий до парламенту відразу п’ятьма депутатами.

Законопроект покликаний легалізувати один з найбільш дохідних видів азартного бізнесу - букмекерську діяльність, ще у червні 2009 року заборонену разом з усіма іншими видами азартних ігор, крім державних лотерей. Ідеться саме про легалізацію, адже, поза сумнівом, букмекерська діяльність, нехай нелегально, але практично відкрито й безперешкодно здійснюється в Україні. Щоб переконатися в цьому, достатньо просто задати необхідний пошук у мережі Інтернет.

Можливо, підпільна діяльність дала букмекерам змогу накопичити достатні ресурси для лобіювання своїх інтересів у вищому законодавчому органі країни. Можливо, лобісти самі захотіли взяти участь у поглинанні жирного пирога українського бетингу. Очевидно одне, за законодавчою ініціативою стоїть будь-що, крім інтересів Української держави і суспільства.

Обмеження і контроль бізнесу на пороці

Пояснимо. Розвинений до небачених у сучасній Європі обсягів український гральний бізнес на момент заборони становив реальну загрозу не тільки окремо взятим сім’ям ігроманів, а й усьому українському суспільству. Адже він впливав на суспільну психологію та мораль, породжуючи і вкорінюючи в молодому поколінні українців споживче ставлення до життя, був джерелом корупційних проявів, криміналізував середню і нижчу ланку правоохоронних органів. При цьому держава, на відміну від розвинених країн світу, надаючи можливість безперешкодно розвиватися приватним комерсантам - організаторам ігор, не отримувала від цього сектору економіки якихось значимих доходів.

В Україні було відсутнє і, схоже, досі відсутнє розуміння азартного бізнесу як бізнесу на пороці, вплив якого на суспільство визнається шкідливим у всіх розвинених країнах світу. Однак неминуча тінізація азартного бізнесу внаслідок його цілковитої заборони (ми це бачимо зараз в Україні) змушує держави Європи миритися з мінімальним злом, аби уникнути більш негативних наслідків від нелегальних ігор. Тому завданням державного регулювання грального бізнесу, на відміну від інших сфер економіки держави, є не стимулювання його розвитку, а задоволення мінімального попиту громадян на гру шляхом дозволу ігор на гроші в обмеженому обсязі й суворо контрольованому державою. Причому вільна конкуренція в азартному бізнесі істотно посилює шкоду від гри як такої. Адже у гральному бізнесі, який слабко піддається контролю, наявність великої кількості операторів ускладнює контроль держави, а також створює сприятливий ґрунт для зловживань з метою отримання конкурентних переваг. Навіть Європейський суд у справах C-275/92 Schindler (1994), C-124/97 Laara, Cotswold Microsystems Ltd i Oy Transatlantic Software Ltd v. Kihlakunnansyytaja (Jyvaskyla) (1999) визнав обґрунтованими досить широке коло обмежень, що запроваджуються країнами - членами ЄС на свободу здійснення азартного бізнесу для забезпечення громадського порядку, безпеки та здоров’я суспільства.

При цьому цивілізований азартний бізнес повинен виконувати ще одну функцію - фінансування соціальної сфери держави. Категорія благих цілей у теорії азартного бізнесу має своє особливе значення. Так, загальновизнано, що будь-який бізнес на пороці є аморальним. Аморальною є проституція, наркобізнес. Також є аморальним, хоча, можливо, трохи меншою мірою, гральний бізнес. Бізнес, який експлуатує і стимулює старе як світ бажання миттєвої наживи без докладання гравцем будь-яких трудових чи інших зусиль. Існування азартного бізнесу, дозволене законом, потребує виправдання в очах населення, яке ставиться до нього здебільшого негативно. Саме таким виправданням є використання частини доходів від організації азартного бізнесу на благі цілі.

Адже азартний бізнес - це саме той вид діяльності, де не створюється додана вартість (бізнес звільнено від сплати ПДВ), де відсутні витрати в класичному їх розумінні. Таким чином, саме в букмекерській діяльності можлива заміна податку на прибуток податком з обороту, який повністю повинен використовуватися, як це відбувається за кордоном, на конкретні соціально значущі цілі.

Відсутність загальноприйнятих державних підходів до організації азартної гри в Україні призвела до формування в суспільстві різко негативного ставлення до азартної гри як такої, дискредитації ідеї гри на гроші як джерела акумулювання додаткових доходів держави на фінансування соціально значущих цілей. Пожежа у травні 2009 року в одному з гральних залів Дніпропетровська, що забрала життя гравців, дала привід владі незграбно й неграмотно, але все ж таки розрубати гордіїв вузол проблеми азартного бізнесу, заборонивши його. Рішення, кажуть, мало російський слід, оскільки було ухвалене в унісон з переведенням азартного бізнесу в Російській Федерації у спеціальні гральні зони. Воно було багато в чому популістським, бо не передбачало для українських гравців якоїсь легальної альтернативи азартному бізнесу, створюючи тим самим передумови для його тінізації.

І тільки у сфері букмекерської діяльності держава досягла певних успіхів, організувавши через одного з операторів державних лотерей лотерейну гру - аналог букмекерської, яка, по-перше, безпечніша для гравця, оскільки значно скорочує можливості крупно програти, по-друге, забезпечує стабільний дохід державі у вигляді відрахувань з обороту оператора. У 2010 році саме запровадження Мінфіном цієї гри дало змогу істотно скоротити мережу нелегальних букмекерських контор, перевівши нелегальний букмекерський бізнес практично повністю в Інтернет.

Вхідний квиток - 5 млн. грн. статутного капіталу

Очевидно, курка, що несе золоті яйця, частина з яких сьогодні перепадає державі, не дає спокою окремим народним обранцям. Вони пропонують свій унікальний варіант майбутньої побудови букмекерської діяльності. Не мудруючи лукаво, депутати від Партії регіонів і Блоку Литвина пропонують просто дозволити букмекерську діяльність, як будь-який інший вид ліцензованої діяльності, надавши кожному охочому можливість займатися цією безперечно цікавою справою. Що народним депутатам до того, що в більшості розвинених країн існує монополія держави на організацію та проведення букмекерських ігор. Адже негайна вигода від реалізації лобістського проекту значно привабливіша, ніж примарний державний інтерес.

У цьому контексті дуже показові вимоги, які висуваються авторами законодавчої ініціативи до фінансових статків організаторів ігор, - 5 млн. грн. статутного капіталу і стільки ж власних активів оператора
(ст. 9 законопроекту). І це при мільярдних річних оборотах букмекерського ринку! Ліцензійний платіж - узагалі подарунок для підпільників, які прагнуть легального статусу, -
1 млн. грн. за п’ятирічну ліцензію. Тобто усього по 200 тис. грн. на рік. При цьому автори законопроекту турботливо гарантували букмекерам у ст. 14 проекту неприпустимість перегляду плати за видачу дозволів на проведення букмекерської діяльності в майбутньому. Напевне, хотіли підтримати розвиток бізнесу, вхідний квиток для заняття яким у розвинених країнах, де держава надає право займатися бетингом приватному бізнесу на умовах концесії, обчислюється десятками мільйонів євро. І це, не рахуючи щорічних відрахувань з доходу.

Іншими словами, депутати пропонують не тільки повернути статус-кво, що існував до заборони букмекерської діяльності у 2009 р., а й значно поліпшити становище організаторів ігор. Виникає запитання: навіщо було у червні 2009 р., у тому числі й голосами Партії регіонів, забороняти азартний бізнес? Це було помилкою? Непорозумінням? У такому разі необхідно не тільки вибачитися, а й виплатити компенсації чесним букмекерам за вигоди, втрачені ними за 2,5 року вимушеного підпільного існування. І тоді, чого вже розмінюватися на дрібниці, легалізувати й гральні автомати. Адже насправді останні завдають не набагато більше шкоди суспільству, ніж букмекерські контори. Як бонус букмекерам можна було б запропонувати ще й закриття державної лотереї - аналога бетингу. Втім, з огляду на явно нерівні умови конкуренції, лотерея, обтяжена обов’язковими відрахуваннями у скарбницю, і сама закриється.

Ліцензування - ще один подарунок букмекерам?

Звичайно, питання пов’язаності дій народних обранців з інтересами держави в тій частині, де вони стосуються грального бізнесу, вже давно звучить щонайменше наївно. Але в тих випадках, коли перші явно суперечать другим, можуть же депутати бодай трохи завуалювати свої цілі, не просуваючи їх з такою дитячою безпосередністю. Як, до речі, й звернути увагу на якість пропонованих ними законодавчих ініціатив.

Ну, можливо, хоч хтось може пояснити авторам законопроекту, що обов’язок сплачувати податки за місцем здійснення букмекерської діяльності, м’яко кажучи, не зовсім відповідає Податковому кодексу. І те, що правила здійснення операцій з готівкою затверджуються не Кабміном, а Нацбанком (ст. 8). Або що Міністерство фінансів, яке не має централізованої адміністративної вертикалі на місцях, просто не може проконтролювати роботу букмекерів по всій Україні. Адже депутати - автори законопроекту - освічені люди, здається, серед них є юристи.

Ще запитання. Чому ліцензійні умови здійснення букмекерської діяльності затверджуються Кабінетом міністрів, а не органом ліцензування? Навіщо взагалі знадобилося виводити систему ліцензування букмекерів з-під сформованої і відпрацьованої роками системи ліцензування, регульованої Законом «Про ліцензування деяких видів господарської діяльності»? Це що - ще один подарунок букмекерам? Можливо, автори законопроекту не в курсі, але декоративні вимоги про 5 млн. грн. статутного капіталу операторів можна було цілком передбачити на рівні ліцензійних умов, затверджуваних відповідно до чинного закону Мінфіном.

А як вам ідея затвердження умов букмекерських ігор їх організатором (тобто приватною особою) при погодженні Міністерством фінансів? Тобто, на думку авторів законопроекту, міністр фінансів повинен погодити документ і подати на підпис директору букмекерської контори? Адже погодження документа має передувати його затвердженню? Чи ні? А хто пояснить тепер уже нам із вами, який усе ж таки строк на виплату виграшів - три дні, як у ст. 8 проекту, чи шість, як у статті 18?

Перелік недоопрацювань, суперечностей і відвертих ляпів законопроекту навряд чи поміститься навіть у дуже великому газетному матеріалі. Та й чи є в цьому сенс? Навіть побіжне ознайомлення з документом свідчить про його вкрай низьку якість як з погляду змісту, так і юридичної техніки, породжуючи питання загалом про доцільність його ухвалення в запропонованому вигляді, адже переважна більшість норм законопроекту може бути закріплена на рівні підзаконних актів.

Небезпечний прецедент

Крім того, законодавча ініціатива породжує ще одне питання. Питання про майбутнє інших видів азартного бізнесу в Україні. Повна легалізація букмекерської діяльності, прирівнювання її в статусі до будь-якого іншого виду ліцензованого підприємництва є прецедентом для скасування заборони на казино та гральні автомати. Букмекерська діяльність за суттю своєю нічим не відрізняється від інших різновидів азартних ігор. Мало того, не виключена можливість проведення інших різновидів азартних ігор під букмекерську ліцензію, адже парі - це угода між двома і більше учасниками стосовно визначення переможця або прогнозування будь-якої події, на результат якої учасники не можуть уплинути. Скажіть, чим істотно відрізняється визначення парі від рулетки чи ігрового автомата? Відповідь очевидна! Тоді, можливо, у законопроекті йдеться про легалізацію азартного бізнесу взагалі?

Думаю, що таке твердження є перебільшенням. Однак та обставина, що вирішувати майбутнє азартного бізнесу необхідно системно, загалом щодо всіх видів бізнесу, більш ніж очевидна. Як очевидним є і те, що урок, отриманий країною з розвитку азартного бізнесу у 2002-2009 рр., що переродив його в ракову пухлину українського суспільства, як і вкрай болісна заборона гральних закладів в 2009 р., не повинні минути марно. Суспільство ще не втратило можливості розбудувати ринок азартних ігор відповідно до найкращих зарубіжних стандартів, заснованих на державній монополії, обмеженні як їх зростання, так і залежності від них гравців, а також гарантіях прав останніх. Впровадження цих стандартів має перетворити азартну гру з механізму наживи приватних ділків на потужне джерело фінансування соціальної сфери держави. І не реалізувати цих цілей після всього, що пережило наше суспільство, просто грішно. При цьому і далі зволікати з регулюванням азартного бізнесу доволі небезпечно, адже велика кількість підпільних гральних закладів, зокрема й букмекерських контор, спричиняє щодня чимдалі більшу шкоду. І дуже важливо у процесі регулювання цієї галузі убезпечитися від відверто лобістських законодавчих ініціатив.

Свої ідеї для рубрики «На злобу дня» читачі можуть надсилати на редакційний e-mail - sledz@mirror.kiev.ua

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі