«Безлюдне» вугілля і закручування гайок

Страшна ціна донецького вугілля залишається незмінною - два шахтарські життя за кожен мільйон тонн. 2011 року на вугільних підприємствах Донецької області постраждало більш як дві тисячі осіб, 74 - загинули. На вуглепром припадає дві третини всіх випадків виробничого травматизму, включаючи смертельні.

Однак та ж моторошна статистика смертей і каліцтв, скрупульозно підраховувана Держгірпромнаглядом, показала й таку тенденцію: зростання травматизму на шахтах недержавної форми власності.

Торік по всій країні зафіксовано 161 випадок загибелі гірників, при цьому порівняно з 2010-м кількість трагічних інцидентів зросла. На підприємствах недержавної форми власності сталося 75 нещасних випадків зі смертельними наслідками (2010 року - 47). Це незвично, бо раніше успішний досвід приватизованих шахт у підвищенні безпеки праці подавався суспільству як результат роботи «ефективних власників».

Основних причин цього - дві. По-перше, масштабна аварія на шахті «Суходільська-Східна», коли в результаті вибуху метану загинули 28 шахтарів. Ця трагедія неабияк зіпсувала райдужну порівняно з державними підприємствами статистику приватних корпорацій. По-друге, активізація «копанок» (легальних «малих підприємств», напівлегальних і відверто тіньових) зробила свій внесок у підвищення аварійності.

Зазначимо, що, попри статистику, авторитет великих корпорацій у питаннях охорони праці поки що не заперечується. «На державних шахтах рівень безпеки праці досить високий, проте далеко не на всіх... На великих приватних шахтах до питань безпеки праці ставляться значно уважніше. Та коли брати дрібні приватні шахти, то там ситуація навіть гірша, ніж на державних підприємствах», - вважає начальник Донецького гірничого округу Держгірпромнагляду В’ячеслав Король.

Тим не менш Держгірпромнагляд, проаналізувавши наведені показники травматизму, виніс свій суворий вердикт: «Така структура виробничого травматизму... свідчить про недостатню увагу відповідних служб до виконання на шахтах вимог пилогазового режиму та провітрювання гірничих виробок, низьку ефективність СУОП, вимог паспортів кріплення, технології відкочування вантажів, якісного та своєчасного проведення медичних оглядів».

Цілком виправдано, що наслідком описаних тенденцій стала підвищена увага приватних корпорацій до питань безпеки на їхніх шахтах. І в частині нових вкладень у технічне переозброєння вугільних підприємств, і в прагненні подати суспільству свої зусилля у вигідному світлі.

Зокрема, Донбаська паливно-енергетична корпорація (ДПЕК) Ріната Ахметова устами директора департаменту з видобутку і збагачення вугілля Андрія Смирнова оголосила про намір інвестувати в підвищення рівня безпеки 570 млн. грн. При цьому найбільш інтенсивні заходи заплановано на нових активах корпорації - «Добропіллявугіллі», «Ровенькиантрациті» і «Свердловантрациті».

Для порівняння: приблизно стільки ж виділяється з бюджету на всі державні шахти за статтями «будівництво» і «технічне переозброєння». А конкретно «заходи з охорони праці» скупувата держскарбниця профінансує в 2012 році на 65 млн. грн.

Сумарні вливання ДТЕК у безпеку праці на своїх шахтах становлять понад 860 млн. грн. А.Смирнов наголосив, що в результаті рівень травматизму за п’ять років знизився наполовину.

Аби довести ефективність зроблених інвестицій, керівництво ДПЕК організувало спеціальний прес-тур на шахту «Степова» (входить у «Павлоградвугілля»), де вже застосовується на практиці давно обговорювана фахівцями технологія безлюдного виймання вугілля. Тут працює перший у Західному Донбасі струговий комплекс виробництва Bucyrus DBT Europe GmbH. Від традиційного вугільного комбайна цей агрегат відрізняється тим, що у найнебезпечнішому місці - очисному вибої - людей нема. «Розумний» механізм, котрий обійшовся компанії в 351,9 млн. грн., справляється самостійно.

«Набагато менше робітників у шахті не стало. Просто люди тепер не працюють саме там, де видобувається вугілля», - пояснив під землею журналістам оператор установки. «Таке відчуття, що прямо з кам’яного віку в космос полетіли», - сміється він у відповідь на запитання, як йому працюється на новій техніці.

«Стругова установка спроектована спеціально для розробки тонких і особливо тонких вугільних пластів. На нашій шахті вони завтовшки 0,7-0,9 метра. Німці визначили потужність нашого струга в
3,5 тис. тонн вугілля за зміну, але ми давали і 4 тис.», - пояснив, у свою чергу, головний інженер шахти Олександр Єфремов.

Стругових лав на шахтах ДПЕК усього сім, але такого рівня - одна. Планується, що одна з шахт «Ровенькиантрациту» стане першою, де вугілля видобуватимуть тільки за цією технологією. Але менеджери корпорації визнають, що навряд чи це відбудеться в найближчому майбутньому.

Гірники на «Степовій» також позбавлені необхідності долати кілометри виробок пішки - тут змонтовано підвісний монорельс, який дає змогу добиратися туди, куди не можна прокласти шлях для звичних електровозів. Монорейка, на відміну від традиційного підземного транспорту, може працювати у виробках з кутом нахилу до 30 градусів. Завдяки цьому шахтарі під’їжджають прямо до робочого місця, без небезпечної та втомливої подорожі на своїх двох.

Нарешті, «Степова» вигідно різниться від інших українських шахт прохолодою - система вентиляції забезпечує цілком комфортну температуру. Порівняно з іншими підприємствами, де під землею буває більш як 50 за Цельсієм, це, безумовно, досягнення.

Ще один зі «старих» активів ДПЕК - шахта «Комсомолець Донбасу». На цьому підприємстві представникам преси демонстрували успіхи в навчанні персоналу та підвищенні виробничої дисципліни. Одним із нововведень є система «Автоекзаменатор» - програма для комп’ютерного тестування на знання правил техніки безпеки. Як пояснив директор шахти з охорони праці Олег Шевченко, такий тест обов’язково складають усі претенденти на вакантні посади. Також екзамени з ТБ складають під час регулярних атестацій або в разі НП - персонал ділянки, де сталася аварія, проходить позачергову перевірку.

Другою новацією стала система відеоінструктажів. «Інструктаж починається за 15 хвилин до початку робочої зміни. Ролики знімаємо своїми силами: і режисер, і сценарист, і актори - всі шахтарі. З початку року вже зробили 16 відеофільмів. Також придбано навчальні фільми, як потрібно виконувати той чи інший процес», - розповів О.Шевченко.

Для робітників і менеджерів шахт, що входять у ДПЕК, підвищення рівня безпеки означає не тільки нові інвестиції та технічні новинки, а й закручування гайок. Персональна відповідальність за будь-які інциденти покладається на дуже широке коло причетних: від простого гірника до перших керівників.

Так, у «Добропіллявугіллі» шахтарів навчили відмовлятися від небезпечних робіт. На жаль, уже після того, як тут стався випадок смертельного травматизму. «Люди ходили в шахту і не відмовлялися працювати, хоча розуміли, що це небезпечно. У результаті не обійшлося, звісно, без кадрових змін у керівництві шахти. Було звільнено головного інженера», - повідомив Андрій Смирнов. За його словами, тепер на підприємствах корпорації відмова від небезпечної роботи - нормальна практика.

За приховування травматизму потрапили під «прес» топ-менеджерів ДПЕК і керівники шахти «Західно-Донбаська», де 19 квітня загинув гірник. «Коли випадки приховування було виявлено, керівники компанії панькатися з начальством шахти не стали. Закінчилося все звільненням заступника директора з охорони праці та начальників дільниць», - зазначив директор департаменту. Зі своїх джерел нам стало відомо, що вже після зустрічі пана Смирнова з журналістами було звільнено і директора «Західно-Донбаської» Дмитра Забєліна.

Звісно, величезні зусилля корпорації, спрямовані на підвищення безпеки гірничих робіт, зумовлені не стільки альтруїстичною турботою про шахтарів (те ж «Павлоградвугілля», приміром, без сорому різало зарплати під час кризи), скільки бажанням уникнути фінансових ризиків і втрат, пов’язаних із аваріями. У чому «топи» зізнаються, анітрохи не соромлячись. Але в житті буває так, що професійний цинізм рятує і оберігає краще, аніж милосердя найвищого ґатунку.