Юрій Андрухович: Нам потрібно переходити в атаку!

Поділитися
На Форумі видавців у Львові спіч письменника Юрія Андруховича виявився резонансним. По-перше, Андрухович відмовився співпрацювати з видавництвом, у якому друкуються книги Дмитра Табачника...

На Форумі видавців у Львові спіч письменника Юрія Андруховича виявився резонансним. По-перше, Андрухович відмовився співпрацювати з видавництвом, у якому друкуються книги Дмитра Табачника. По-друге, письменник закликав інтелігенцію до активних дій, оскільки день за днем вона здає свої останні території.

«ДТ» пропонує деякі фрагменти з виступу Юрія Андруховича у Львові.

***

Про «референдум» щодо відокремлення від України Донбасу і Криму.

— Як більшість письменників, я сумніваюся. Оці сумніви, оці перепади між твердженням переконаним і твердженням сумнівним — вони майже невидимі.

І ось я уявляю собі «уявний референдум» і завершую приблизно так: «Я справді не знаю, як проголосував би в уявному референдумі про відокремлення». Можливо, західноукраїнським помаранчевим сепаратистам варто задуматися не над тим, як утекти від решти України, а про те, як їй позбутися, ну, наприклад, Донбасу... Скільки проблем вирішиться відразу! Комуністичного електорату поменшає на мільйони. Катастрофічно збиткова вугільна промисловість перестане знекровлювати і без того хвору економіку. А ще безробітних поменшає. Бандитів поменшає. Аварій на шахтах. Російської мови поменшає, людей поменшає… От тільки як усіх їх там переконати, щоб вони відокремилися?

Насправді після кожного такого речення за правилами спілкування і інтернеті я би мав ставити смайлик. Але коли його нема — я сам читаю і жахаюся того, що писав.

Найближчі роки, або місяці покажуть, як мені голосувати в тому уявному «референдумі». Я почав писати ці «дезінформацій» в день, коли Україна обирала собі президента. Закінчив коли його все ще не було обрано. Хоча результати першого туру підтвердили чи не найгірший з прогнозів. Швидше за все, і наступні п’ять років країні не бути нормальною.

Я хотів би помилятися в цьому, хоч саме для таких, як я, ось тут — моя остання територія, останній форпост. Хоч саме для таких, як я, на цьому світі завжди лишається щось іще... Фортеця з алкоголю, сексу і музики. Внутрішня, або й зовнішня еміграція, непричетність, неприсутність, писання, якщо вже справді затиснуть, до шухляди. Самотність і жовч! А також невеличка доза надії, сконцентрована у близькій з раннього дитинства формулі: «Боже великий, єдиний…»

***

Про політику: чи може літератор співпрацювати з політичними силами?

— В Україні є ситуація колосальної недовіри до всього і всіх. А передусім, до представників політикуму. Тому те, що відбувається, це, передусім, намагання якось оновлювати обличчя в цих партійних списках і затягувати туди людей з-поза системи.

Хоч оцей політикум, начебто, й не хоче вже нікого нового туди впустити. А з іншого боку, бачить, що програє зі старими обличчями... І тут, як один із шансів, розглядаються, мабуть, також письменники в середовищі політиків. Тому що, мабуть, ще не зовсім віддалені морально. Про них, може, і відомо, що вони, скажімо, зловживають алкогольними напоями, але досі батьківщину ще не продавали...

Я категорично проти такого вибору через те, що письменник не може не реагувати на політику і не може не діяти в ній, але виключно і тільки, як індивідуальність, як незалежна мисляча істота. Та, що мислить і пише. «Незалежна» — ключове слово. Перебування в партійних списках — це вже означає відповідальність перед тим, що називається «команда». Отже — найцінніше, що є в письменника, це можливість сказати те, що думає. А політик ніколи не говорить того, що він думає. Як політик, завжди мусить говорити те, що від нього хочуть почути виборці, електорат. От в цьому дуже принципова різниця. Тому письменники здатні змінювати політичну ситуацію лише через незалежність — свою особисту і своїх висловлювань.

***

Про Табачника...

— Позавчора я зі своїм приятелем, директором цього видавництва, розмовляв. Запитав про книжки Табачника. А він каже — «Чудово продаються! Це — одна з найуспішніших позицій книжкових в моєму видавництві. Причому, тут, на заході України, значно краще, ніж там, на сході».

Тобто, у нас є підстави говорити про «єдність України». На заході Табачника більше люблять, ніж на сході! Але тут комерція і нічого іншого. Видавець чує нюхом, що народ буде купувати книжки цього автора, то й видає його. А моя претензія полягає в тому, що мені це може не подобатися. І я у цього видавця більше не видаюся, бо я знаю інші приклади надзвичайно прискіпливого відбору. Як, наприклад, німецьке видавництво «Зуркамп», в якому, зокрема, й мої книжки виходять.

Складно сказати, що це видавництво витримує якусь ідеологічну чи партійну лінію, але де виникає момент непорядності, там ця людина не може бути серед авторів, Якщо таке й з’являється, то інші автори влаштовують демарші, виходять із цього видавництва. Там є філософія не грошового прибутку за продані книжки, а творення певного середовища. Хай не однодумців, але таких творчих людей, які себе взаємно доповнюють, і які несуть один перед одним відповідальність за все, що вони роблять. Цей приклад колись мене вразив і я подумав: чому саме це не починати прищеплювати у нас? Чому все виправдовувати: цей видавець — молодчина, бо він досяг комерційного успіху? І йому, власне кажучи, начхати, що він видав під цією обкладинкою, аби тільки був комерційний успіх?

***

Про «Останню територію»

— Заперечую, що в назві «Моя остання територія» криється Галичина. Насправді це просто внутрішній світ письменника. Внутрішній світ, як ви розумієте, якось складно помацати. Іноді вам потрібно щось у собі сховати для того, щоб мати можливість сформувати його і винести знову назовні. В моєму розумінні «Остання територія» — це певна внутрішня енергія, або внутрішня творча сфера. І не більше, і не менше. Іноді вона може нагадувати мушлю.

Мені здається, що тільки про політику і пишу... Бо дивлюся на політику, я її розумію, страшенно широко. Це нібито якась сума людських стосунків. Вся складність їхня, заплутаність, іноді якась безнадійність.

***

Про плани

— По-перше, мрію написати історичний роман. Але для того, щоб він вийшов історичним, бракує фактичного матеріалу. Тому доведеться все вигадувати. І він буде тільки здаватися історичним.

Якщо я взагалі колись до нього доберуся і напишу, то це буде мешканець Львова 19 століття, причому начальник Львівської поліції. А начальним львівської поліції у той час був Леопольд Захер — старший. Тобто, батько майбутнього австрійського письменника Леопольда фон Захер-Мазоха, і, мені здається, це буде надзвичайно захоплива фантазія. Але це не той людський тип, який я хотів би оспівати по-справжньому. Тому що, щиро кажучи, ми всі не любимо ані поліції, ані міліції, ані людей, якось там до них причетних.

Якщо говорити про сучасний світ, то головний герой мені вважається без жодної заангажованості. Він не має ніяких конкретних завдань, нічого не виконує. Як відомо, всі герої моїх попередніх романів — також поети. Це насправді якесь таке паразитування. Писати роман про поета — це вже якась така «література літератури». То з наступним героєм було б ще гірше, бо про нього вже навіть не можна буде сказати, що він поет... Це хтось такий, кому до всього є діло і йому все страшенно цікаво і він жахливо багато знає, постійно щось читає і щось знаходить. Ось такий, з одного боку, нероба, з іншого — неймовірний, потужний мозок, який просто фонтанує всілякими ідеями, афоризмами, якимись неймовірними парадоксами. І знає у десятки-сотні разів більше, ніж кожен з нас. Все більше і більше читаю, але не художніх книжок, а всіляких корисних і не надто корисних спеціальних текстів. Про бджільництво, чи підручник з астрофізики...

...Весь час нам створюють проблеми, ми тільки відступаємо і крок за кроком здаємо свої останні території і все більше і більше в цю мушлю залазимо. А я б говорив зараз про агресивність, про асиметричність, про атаки, яких вони не чекають. Нам треба не закриватися від ударів чи ховатися, а самим переходити в атаку.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі