Мінкульт: скульптур Пінзеля ніхто «силоміць» не відбиратиме, сподіваємося, що люди нам повірять

Поділитися
Не повинно бути й побоювань щодо того, що шедеври Пінзеля можуть не повернутися в Україну. Це нісенітниця. Таке неможливе за жодних обставин.

Міністр культури України Михайло Кулиняк, коментуючи ексклюзивно для DT.UA ситуацію напередодні виставки творів Пінзеля у Луврі (зокрема інтригу зі зникненням чи «перепохованням» скульптури Святого Онуфрія у селі Рукомиш на Тернопільщині), зазначив таке… 1) До останнього організатори виставки чекатимуть на добру волю селян, які невідомо де заховали скульптурний шедевр; 2) Мінкульт, очевидно, клопотатиме про повторний розгляд давньої історії зі зникненням творів Пінзеля на Західній Україні; 3) Згідно з контрактом, твори майстра повернуться в Україну з Франції вже наприкінці лютого 2013-го.

- Михайле Андрійовичу, хотілося б повернутися до «прологу» проекту «Пінзель у Луврі». Хто все-таки ініціатор цієї міжнародної акції? Українська сторона? Чи керівництво Лувру?

- Витоки проекту - його задум і перші кроки реалізації - пов’язані з людиною, котра дуже багато зробила для збереження культурної спадщини в Україні. Це світлої пам’яті Борис Григорович Возницький. Його зусилля на цьому конкретному напрямі виявилися ще кілька років тому. Коли він мріяв про експозицію Пінзеля в Луврі. Багато зробив для реалізації проекту і Тарас Возняк.

Отож сама по собі ідея не є випадковою. За проектом «Скульптор бароко в Україні середини ХVІІІ століття: Іоанн-Георгій Пінзель» стояли люди, не байдужі до культурних надбань. І вони чудово розуміли, яке значення має промоція України в серці Європи, а саме - в Луврі.

А взагалі, я б не хотів зациклюватися на темі «батьки цієї перемоги». Чудово те, що ідея на стадії реалізації.

- Власне, Лувр… Які площі передбачають там під експозицію творів Пінзеля? І де безпосередньо проходитиме виставка?

- Згідно з контрактом, який підписали директор Львівської Національної галереї мистецтв Лариса Разінкова-Возницька та Анрі Луаре (президент-директор Національного закладу музей Лувр), виставка відкриється 21 листопада. І триватиме включно до 25 лютого 2013 року.

Тобто триватиме майже три місяці. Скульптури Пінзеля будуть виставлені в каплиці Сен-Шапель, яка входить до комплексу Лувру. Враховано специфіку виставки і побажання українських фахівців. Оскільки така велика виставка передбачає сакральний контекст, запропонований музейний простір, як жоден інший, надзвичайно гармоніюватиме з експозицією.

- Хто безпосередньо - на рівні організаційному і технологічному - здійснює підготовку проекту?

- Над підготовкою проекту працюють спільно і керівництво Лувру (зокрема директор), і група французьких спеціалістів. І, звісно, спеціалісти Львівської Національної галереї мистецтв.

Водночас - з приводу цієї ж теми - постійно контактуємо з послом Франції в Україні. Навіть недавно в Ялті на саміті говорили з ним про майбутню виставку Пінзеля в Луврі. Зокрема про реставраційний процес.

Хочу особливо підкреслити: у цих питаннях - усе абсолютно прозоро й відкрито. Немає тих чи інших обставин, які б могли вплинути на замовчування або приховування певних етапів підготовки проекту.

Будь ласка, все відкрито! Ми готові відповідати на всі запитання. Не повинно бути й побоювань щодо того, що шедеври Пінзеля можуть не повернутися в Україну. Це нісенітниця. Таке неможливе за жодних обставин. Адже контракт міждержавний. І в проекті задіяна ціла система міжнародних відносин.

Тобто є контракт, і є умови та етапи його реалізації. І якщо комусь цікава експертна оцінка такого контракту - знову ж таки, будь ласка… І хоча це досить об’ємний документ, ми готові його коментувати, аналізувати, відповідати на всі запитання, аби уникнути непотрібних спекуляцій.

- Ви особисто відвідували Бучач у період «народної недовіри» до експозиції творів Пінзеля у Луврі. Чому все-таки наші люди не ймуть віри музейникам і владі? Звідки зародилося «зерно» такої перестороги? Може, в цьому винні й деякі українські політики-колекціонери, до чиїх рук у різні часи «липнули» шедеври вітчизняної культури?

- Так, я справді поїхав до Бучача. Зайшов до церкви Покрови Святої Богородиці, де перебувають два твори Пінзеля, відібрані для експонування в Луврі, - рельєфи «Благовіщення» та «Янгол-охоронець». Переконався, що все зберігається в належному стані. І все становить цілісний ансамбль.

Місцева церква і громада ставляться до творів Пінзеля підкреслено уважно, трепетно. На порозі храму я з легкою душею сказав людям, що не може бути жодних сумнівів стосовно повернення цих скарбів в Україну. Адже це наші надбання і наш державний музейний фонд.

Була розмова і з керівництвом бучацької райдержадміністрації та райради. Неважливо, під яким політичним прапором ті райадміністрація і райрада. Оскільки ми заздалегідь домовилися: політика не повинна торкатися мистецтва. І врешті-решт знайшли компроміс.

Звісно, можна зрозуміти й місцевих жителів… Оскільки ще у 1980-х роках (уже після «перебудови») з міської ратуші у Бучачі зняли скульптури Пінзеля для реставрації, але назад так і не повернули.

Втім, це окрема історія. Як відомо, місцева громада з приводу зникнення творів мистецтва зверталася свого часу в різні інстанції. Але ніде не знаходила підтримки. Тож багато шедеврів Пінзеля так і не вдалося відшукати. Тому, мені здається, Міністерство культури України має ініціювати «повторний розгляд» давньої історії зі зникненням шедеврів геніального майстра…

- Жителі села Рукомиш на Тернопільщині також не вірять музейникам. І взагалі десь заховали барельєфну скульптуру Пінзеля - Святого Онуфрія. А це вже справжній «детектив». Як діятиме Мінкульт, виходячи з таких екстремальних обставин? Адже саме Святий Онуфрій передбачався як основа експозиції Пінзеля у Луврі.

- Звісно, Міністерство культури в жодному разі не може «силоміць» відбирати сакральну скульптуру майстра Пінзеля у місцевих жителів. Але ми сподіваємося - до останнього, - що люди нам повірять. Повторюю: жодних ризиків для зберігання і транспортування бути не може.

І через ваше шановане видання хочу звернутися до жителів села Рукомиш - із надією на довіру, на діалог. Чудово усвідомлюю, які трепетні почуття селяни пов’язують зі скульптурою Святого Онуфрія. Вони вважають його за свій оберіг. Цей шедевр - крізь століття - витримав усе. Ніби підтримував надію людей на краще.

З іншого боку, скульптура такого роду - ще й державна цінність. І вона не може перебувати невідомо де.

Я особисто наполягатиму, аби саме таку цінність оберігали якнайпильніше. Оскільки медійний галас, який зчинився у зв’язку з виставкою Пінзеля в Луврі, привертає до творів майстра увагу людей різних. Зокрема й нечистих на руку.

Сподіваюся, що й настоятель храму Святого Онуфрія, який належить до Української автокефальної церкви, змінить свою радикальну позицію. І зрозуміє наші наміри.

Тобто наміри країни, яка хоче відкрити для світу найкращі зразки українського мистецтва. Такі проекти проводяться в різних країнах. Аналогічні експозиції лише зміцнюють культурний імідж держави.

Сподіваюся, до кінця вересня питання вирішиться.

- Історія з рукомишівським Святим Онуфрієм певною мірою трагікомічна. Селяни лементують про ризики втрати шедевру, а з іншого боку - чи є в самому селі достойні умови зберігання таких раритетів?

- Фактично таких умов немає. Саме село чудове - сорок будиночків… Але сигналізацією вони не обладнані. І в цьому справді криється небезпека. Такий «піар» може тільки заохотити деяких «колекціонерів».

- Яка страхова сума передбачена умовами контракту?

- Такі суми ніколи публічно не розголошуються. За згодою сторін. Тому й ми цього не робитимемо, щоб не виникло запитань у наших партнерів.

- Коли саме 27 чи 28 творів Пінзеля остаточно повернуться в Україну після луврської виставки?

- Наприкінці лютого 2013 року. Знову ж таки, згідно з умовами наших домовленостей.

- Чи можливі аналогічні виставки Пінзеля в інших країнах?

- Гадаю, протягом тримісячної виставки в Луврі такі пропозиції з’являться. І якщо солідні музейні інституції запропонують нам вигідні й адекватні умови експонування - то чому б ні?

Знову ж таки - це престиж України, її візитівка. Але ніхто не говорить про те, що твори Пінзеля мандруватимуть по світу роками. Такий підхід також неприйнятний.

Наголошую: це надзвичайно дорогий міжнародний проект. Тим часом із бюджету ми не взяли жодної копійки. Транспортування - за рахунок французів. Нам допомогли українські меценати.

Отож ще раз, уже через ЗМІ, запрошую настоятеля церкви в Рукомиші, який поки що не йме нам віри, на відкриття виставки Пінзеля в Луврі. Якщо у нього таке бажання виникне - будемо сприяти його візитові до Франції…

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі